§ 5. Система аграрного права

 

У най­за­гальнішому розумінні си­сте­мою є ком­плекс еле­ментів, які пе­ре­бу­ва­ють у взаємозв'язку і взаємодії. З цього вип­ли­ває, що будь-​яка си­сте­ма є цілісним утво­рен­ням, яке скла­дається з певної кількості взаємопов'яза­них і взаємодіючих еле­ментів, що фор­му­ють струк­ту­ру цієї си­сте­ми. У теорії права під струк­ту­рою галузі права розуміється об'єктив­но зумо­в­ле­на внутрішня організація норм права, які врегульо­вують однорідні суспільні відно­си­ни. Таким чином, си­сте­му аг­рар­но­го права скла­да­ють пра­вові норми, об'єднані за кри­терієм їх на­леж­ності до механізму ре­гу­лю­ван­ня аг­рар­них відно­син. Аг­рар­но-​пра­вові норми мають особ­ли­вості: вони не дуб­лю­ють дію норм іншої га­лу­зе­вої належ­ності, а спи­ра­ю­чись на них, охо­плю­ють своїм вп­ли­вом спе­цифіку аграр­них відно­син.

Аг­рар­но-​пра­вові норми є первісними еле­мен­та­ми си­сте­ми аграрно­го права. Вод­но­час вони не існу­ють відо­крем­ле­но, а об'єдну­ють­ся у більш вагомі утво­рен­ня - інсти­ту­ти аг­рар­но­го права. Саме диферен­ціація галузі аг­рар­но­го права на інсти­ту­ти ви­сту­пає пер­шою лан­кою її внутрішньої організації. Один аг­рар­но-​пра­во­вий інсти­тут відрізняєть­ся від іншого тим, що він об'єднує аг­рар­но-​пра­вові норми, які врегульо­вують най­од­норідніші аг­рарні відно­си­ни. Та­ки­ми інсти­ту­та­ми, що ін­тегрують особ­ли­вості різних видів аг­рар­них відно­син, є при­ва­ти­зація майна дер­жав­них і ко­му­наль­них сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких підприємств, па­ю­ван­ня землі та майна, дер­жавне ре­гу­лю­ван­ня сільсь­ко­го господар­ства, сільсь­ко­гос­по­дарсь­ке до­рад­ниц­тво тощо.

Стрімкий роз­ви­ток дже­рел аг­рар­но­го права, зо­кре­ма аг­рар­но­го за­конодавства, дає підста­ви вести мову про поділ галузі на за­галь­ну і особ­ли­ву ча­сти­ни, а тому - про існу­ван­ня інсти­тутів за­галь­ної й особ­ливої ча­стин. Інсти­ту­ти за­галь­ної ча­сти­ни містять пра­вові норми, які мають уза­галь­не­ний ха­рак­тер дії і є спільни­ми для всіх видів аг­рар­них відно­син, які підля­га­ють пра­во­во­му ре­гу­лю­ван­ню. Ви­ще­на­звані інсти­тути па­ю­ван­ня, дер­жав­но­го ре­гу­лю­ван­ня сільсь­ко­го гос­по­дар­ства, а та­кож пра­во­во­го ста­ту­су суб'єктів аг­рар­но­го права, пра­во­во­го ре­жи­му зе­мель сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го при­зна­чен­ня тощо містять уза­галь­нені норми. На­при­клад, норми щодо ство­рен­ня, дер­жав­ної реєстрації і при­пинення є спільни­ми для всіх суб'єктів аг­рар­них пра­вовідно­син. Тому немає по­тре­би їх дуб­лю­ва­ти при ство­ренні підприємств різних органі­заційно-​пра­во­вих форм.

Вод­но­час норми інсти­тутів особ­ли­вої ча­сти­ни спря­мо­ву­ють­ся на враху­ван­ня особ­ли­во­стей різних видів аг­рар­них відно­син. Для прикла­ду, пра­вові ре­жи­ми майна різних сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких підприємств (ко­опе­ра­тивів, фер­мерсь­ких гос­по­дарств, сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких това­риств тощо) мають свої особ­ли­вості. Так само існу­ють відмінності у пра­во­во­му ре­гу­лю­ванні ви­роб­ни­чої діяль­ності різних організаційно-​пра­во­вих суб'єктів аг­рар­них пра­вовідно­син тощо. Цю спе­цифіку і відо­бражають норми особ­ли­вої ча­сти­ни.