§ 3. Правові засади виробництва молока і м'яса

 

Пра­вові за­са­ди ви­роб­ництва, пе­ре­роб­ки і реалізації про­дукції мо­лоч­но­го тва­рин­ництва вста­нов­лю­ють­ся За­ко­ном України «Про мо­ло­ко та мо­лочні про­дук­ти» від 24 черв­ня 2004 p. № 1870-​IV. Насам­перед, роз­кри­вається зміст ос­нов­них по­нять: мо­ло­ка, мо­лоч­ної сирови­ни, мо­лоч­них про­дуктів, зо­кре­ма національ­них кис­ло­мо­лоч­них про­дуктів. За­ко­ном визна­ча­ють­ся: ви­мо­ги до по­каз­ників якості та без­пе­ки мо­ло­ка, мо­лоч­ної си­ро­ви­ни і мо­лоч­них про­дуктів, їх па­ку­ван­ня; ве­те­ри­нар­но-​санітарні ви­мо­ги до ви­роб­ництва мо­ло­ка, мо­лоч­ної си­ро­ви­ни та мо­лоч­них про­дуктів, умови організації ви­роб­ни­ка­ми кон­тро­лю за якістю і без­пе­кою цих про­дуктів, а також ате­стації їх ви­роб­ництва; пра­ва та обов'язки мо­лоч­них то­ва­ро­ви­роб­ників, а також по­ря­док організа­ції і ор­га­ни дер­жав­но­го кон­тро­лю за ви­роб­ниц­твом, пе­ре­роб­кою і реа­лізацією їх про­дукції.

Вста­нов­лю­ють­ся пра­вові за­са­ди дер­жав­ної підт­рим­ки ви­роб­ників мо­ло­ка, мо­лоч­ної си­ро­ви­ни і мо­лоч­них про­дуктів, яка здійснюється ви­хо­дя­чи з пріори­тет­ності роз­вит­ку мо­лоч­ної галузі агропромислово­го ком­плек­су, зо­кре­ма шля­хом фінан­с­у­ван­ня з Дер­жав­но­го бюд­же­ту України: 1) про­грам роз­вит­ку се­лекційно-​племінної ро­бо­ти в молочно­му ско­тарстві, про­ти­епізоо­тич­них заходів, що мають за­галь­но­дер­жавне зна­чен­ня; 2) дотацій на мо­ло­ко незби­ране ви­що­го, пер­шо­го та дру­го­го ґатун­ку і верш­ки незгу­щені; 3) підт­рим­ки ви­роб­ництва про­дукції ди­тячого хар­чу­ван­ня; 4) на­дан­ня пільго­вих ко­рот­ко­стро­ко­вих і довго­строкових кре­дит­них ре­сурсів; 5) лізин­го­вих по­слуг щодо придбан­ня об­лад­нан­ня вітчиз­ня­но­го та зарубіжного ви­роб­ництва для технічно­го пе­ре­осна­щен­ня і за­про­ва­д­жен­ня су­час­них тех­но­логій ви­роб­ництва та пе­ре­роб­ки мо­ло­ка і мо­лоч­них про­дуктів; 6) сти­му­лю­ван­ня підви­щення якості мо­ло­ка, що відповідає ви­мо­гам дер­жав­но­го стан­дар­ту України, через до­пла­ти у відсот­ках до закупівель­ної ціни: для мо­ло­ка ви­що­го ґатун­ку - 25 відсотків; для мо­ло­ка пер­шо­го ґатун­ку - 20 від­сотків.

Для за­без­пе­чен­ня рен­та­бель­но­го ве­ден­ня м'яс­но­го ско­тар­ства було прий­ня­то цільову про­гра­му «М'ясне ско­тар­ство», затвердже­ну на­ка­зом Міна­г­ро­політики України і УААН від 21 жо­втня 2003 р. № 372/99. До 2012 р. пе­ред­ба­чається істот­но підви­щи­ти еко­номічну ефек­тивність роз­ве­ден­ня м'ясної ху­до­би шля­хом підви­щен­ня її про­дуктивності (за­без­пе­чи­ти се­ред­ньо­до­бо­вий приріст живої маси ху­до­би всіх ста­те­вовікових груп до 775-​800 г, вихід телят на 100 се­ред­ньоріч­них корів 85-87 голів), що при­зве­де до зни­жен­ня вит­рат кормів на 1 ц ви­роб­ле­ної живої маси (вклю­ча­ю­чи годівлю корів) до 14,0-14,2 ц кор­мових оди­ни­ць. На кінець освоєння цільової про­гра­ми «М'ясне скотар­ство» (2012 р.) пе­ред­ба­чається за­без­пе­чи­ти: 1) чи­сельність поголів'я м'ясної ху­до­би - 400 тис. голів, у тому числі 182 тис. корів; 2) об­ся­ги реалізації м'яса ви­со­ко­якісної яло­ви­чи­ни на 76 тис. тонн; 3) ство­рен­ня 19 тис. до­дат­ко­вих ро­бо­чих місць.

Ви­ще­на­ве­дене по­нят­тя «кор­мо­ва оди­ни­ця» за­сто­со­вується для уніфікації по­жив­ності різних видів кормів. Кор­мо­ва оди­ни­ця (корм, од.) - це по­живність 1 кг вівса, яку взято за ета­лон. Усі інші корми порівню­ють­ся з цією ета­лон­ною оди­ни­цею. На­при­клад, по­живність 1 кг пше­ниці ста­но­вить 1,2 корм, од., сіна - 0,46 корм, од., си­ло­су - 0,2 корм. од. тощо (по­каз­ни­ки ро­з­ра­хо­вані дослідним шля­хом і містять­ся у спеціаль­них таб­ли­цях по­жив­ності кормів). Це озна­чає, що пожив­ність 1 кг пше­ниці у 1,2 разу більша, тоді як сіна - на­по­ло­ви­ну, а си­ло­су - у 5 разів менша ніж 1 кг вівсу. Якщо для ви­роб­ництва 1 кг мо­ло­ка в се­ред­ньо­му по­тре­бується 1,5 корм, од., яло­ви­чи­ни - 12-14 корм, од., сви­ни­ни - 9-10 корм, од., це жод­ним чином не озна­чає, що тва­рин го­дують лише вівсом. Про­сто за­галь­ний раціон, у струк­турі якого міс­тяться корми різних видів, що зго­до­ву­ють­ся тва­ри­нам, має по­живність, співстав­ну з ета­лон­ною по­живністю 1 кг вівса. Така оцінка по­жив­ності кормів за­сто­со­вується у по­стра­дянсь­ких країнах. Для порівнян­ня, у країнах Західної Європи за­сто­со­вується оцінка по­жив­ності кормів за їх енер­ге­тич­ною цінністю, оди­ни­цею якої є кілод­жо­уль (кдж). При цьо­му, на оди­ни­цю ви­роб­ле­ної про­дукції тва­рин­ництва ро­з­ра­хо­ву­ють­ся по­каз­ни­ки енер­ге­тич­ної оцінки за­трат кормів у кдж.

За­в­дя­ки ско­ро­сти­г­лості та високій якості про­дукції птахівниц­тва ця га­лузь посідає пріори­тетне місце серед га­лу­зей тва­рин­ництва. За да­ни­ми ФАО, щорічний приріст птахівничої про­дукції у світо­во­му мас­штабі ста­но­вить: яєць - 3,0-3,5%, м'яса - 4,4%. Нор­ма­тивне закріп­лення поділу свійської птиці на види містять Ве­те­ри­нар­но-​санітарні пра­ви­ла для птахівни­чих гос­по­дарств і ви­мо­ги до їх про­ек­ту­ван­ня, за­тверджені на­ка­зом Го­лов­но­го дер­жав­но­го інспек­то­ра ве­те­ри­нар­ної ме­дицини України від 3 липня 2001 р. № 53, зареєстро­вані в Міністерстві юстиції України 5 липня 2001 р. за № 565/5756. До свійської птиці на­лежать види птахів (кури, індики, качки, гуси, це­сар­ки, пе­ре­пе­ли та го­лу­би), що роз­во­дять­ся лю­ди­ною для одер­жан­ня від них про­дукції (яєць, м'яса, пуху, пір'я), а також з де­ко­ра­тив­ною та спор­тив­ною ме­тою. Птиця поділяється на су­хо­пут­ну, до якої на­ле­жать кури, індики, це­сар­ки, пе­ре­пе­ли, го­лу­би, та во­до­плав­ну - гуси, качки.

На­пря­ми і за­хо­ди роз­вит­ку птахівни­ць­кої галузі визна­чає цільова про­гра­ма «Птахівниц­тво», за­твер­дже­на спільним на­ка­зом Міна­г­ро­політики України та УААН від 31 груд­ня 2003 р. № 485/131. На кінець реалізації заходів роз­вит­ку птахівництва (2010 p.), визна­че­них цією Про­гра­мою, пе­ред­ба­че­но до­сяг­нен­ня: 1) в усіх ка­те­горіях гос­по­дарств ви­роб­ництва 13,5 млрд шт. яєць, 790,0 тис. тонн м'яса птиці, в тому чис­лі в сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких підприємствах всіх форм влас­ності відпо­відно 7,2 млрд шт. яєць та 555,0 тис. тонн м'яса птиці; 2) чи­сель­ності поголів'я всіх видів птиці, вклю­ча­ю­чи мо­лод­няк у сільськогосподарсь­ких підприємствах, який до­сягне 80,0 млн голів, в тому числі ку­рей-​несу­чок - 32,5 млн голів; 3) ство­рен­ня надійної племінної бази галузі, умов для успішної реалізації про­до­воль­чо­го за­без­пе­чен­ня на­се­лен­ня України про­дукцією птахівництва. Поряд з цим відпра­цьо­ву­ва­ти­му­ть­ся нор­ма­тив­но-​пра­во­ва база роз­вит­ку галузі та су­часні ме­то­ди менеджмен­ту та мар­ке­тин­гу.

Уза­галь­ню­ю­чо­го про­грам­но­го зна­чен­ня у пи­тан­нях пра­во­во­го ре­гулювання ви­роб­ництва тва­рин­ни­ць­кої про­дукції на­бу­ва­ють «За­хо­ди щодо роз­вит­ку м'яс­но­го та мо­лоч­но­го тва­рин­ництва», за­твер­джені на­казом Міна­г­ро­політики України від 24 бе­рез­ня 2006 р. № 144. Цим ві­домчим пра­во­вим актом пе­ред­ба­че­но здійс­нен­ня пев­них про­грам­них заходів.

1.  Про­тя­гом 2006-​2010 pp. збільши­ти чи­сельність поголів'я вели­кої ро­га­тої ху­до­би у всіх ка­те­горіях гос­по­дарств до 10,2 млн голів, у тому числі корів - 15 млн голів, птиці - до 186 млн голів. Для забезпе­чення про­до­воль­чої без­пе­ки дер­жа­ви до­ве­сти в 2010 р. об­ся­ги вироб­ництва м'яса у забійній вазі до 3,2 млн тонн, мо­ло­ка до 20 млн тонн, що доз­во­лить збільши­ти спо­жи­ван­ня однією осо­бою м'яса і м'ясопродук­тів - до 70 кг та мо­ло­ка і мо­ло­ко­про­дуктів - до 340 кг.

2. Суттєве збільшен­ня щорічної бюд­жет­ної підт­рим­ки вітчиз­ня­них ви­роб­ників.

3. Пільго­ве опо­дат­ку­ван­ня і кре­ди­ту­ван­ня галузі (зде­шев­лен­ня ко­роткострокових та дов­го­стро­ко­вих кре­дитів, збе­ре­жен­ня дотацій з по­датку на до­да­ну вартість за мо­ло­ко та м'ясо в живій вазі, про­дані пере­робним підприємствам).

18              За­без­пе­чи­ти по­в­ноцінну годівлю сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких тва­рин, для чого до­ве­сти у 2010 р. об­ся­ги ви­роб­ництва кормів усіх видів до 63,7 млн тонн кор­мо­вих оди­ни­ць з вмістом 105-​110 г пе­ре­трав­но­го протеїну на одну кор­мо­ву оди­ни­цю, зба­лан­со­ва­них комбікормів - до 18 млн тонн, для чого необхідно 18 млн тонн фу­раж­но­го зерна, у тому числі яч­ме­ню - 5,5, ку­ку­руд­зи - 5, зер­но­бо­бо­вих - 2,8, пше­ниці - 4, вівса - 0,7 млн тонн, а також 3 млн тонн ма­ку­хи та шротів; сіна - 13млн тонн, сінажу - 14, си­ло­су - 40, кор­мо­вих ко­ре­не­плодів - 15, жому - 20 млн тонн.

4.  На­дан­ня пріори­те­ту роз­вит­ку ве­ли­ко­то­вар­но­му ви­роб­ництву з ви­ко­ри­стан­ням су­час­них тех­но­логій і об­лад­нан­ня шля­хом реконструк­ції існу­ю­чих і будівництві нових тва­рин­ни­ць­ких ком­плексів: молоч­них - 83; з ви­роб­ництва яло­ви­чи­ни - 44; з ви­роб­ництва сви­ни­ни - 114; птахівни­чих - 74.

5.  Збільшен­ня обсягів та підви­щен­ня пи­то­мої ваги ви­роб­ництва яло­ви­чи­ни у за­галь­но­му ба­лансі м'яса (до­ве­ден­ня в 2010 р. обсягів ви­робництва яло­ви­чи­ни, одер­жа­ної від м'ясної ху­до­би, до 56 тис. тонн, поголів'я ве­ли­кої ро­га­тої ху­до­би м'ясних порід до 310 тис. голів, у т. ч. 137 тис. голів корів.

6.  Ро­з­роб­ка та впро­ва­д­жен­ня Національ­ної си­сте­ми кон­тро­лю та оцінки про­дук­тив­ності тва­рин та ви­про­бу­ван­ня плідників за якістю по­томків, адап­то­ва­ну до вимог євро­пейсь­ких стан­дартів, а також завер­шення фор­му­ван­ня мережі племінної служ­би на дер­жав­но­му і регіо­нальному рівнях.

7.  Поліпшен­ня про­фесійного рівня фахівців ате­сто­ва­них підпри­ємств, які ви­ко­ну­ють спеціальні ро­бо­ти, пов'язані з племінними (гене­тичними) ре­сур­са­ми.

8.  Підви­щен­ня рівня спо­жи­ван­ня тва­рин­ни­ць­кої про­дукції та зба­лансованості по­пи­ту і про­по­зицій на внутрішньо­му ринку через форму­вання інфра­струк­ту­ри на­дан­ня сервісних по­слуг на селі з ви­роб­ництва та реалізації тва­рин­ни­ць­кої про­дукції.