§ 3. Правовий режим майна та землі сільськогосподарських товариств

 

Стат­тя 133 ГК України ре­гла­мен­тує, що ос­но­ву пра­во­во­го ре­жиму майна суб'єктів гос­по­да­рю­ван­ня, на якій базується їх господар­ська діяльність, ста­нов­лять право влас­ності та інші речові права - пра­во гос­по­дарсь­ко­го відання, право опе­ра­тив­но­го управління. Як і будь-​яка організація, гос­по­дарсь­ке то­ва­ри­ст­во є суб'єктом права влас­ності. Відповідно до ст. 115 ЦК України майно гос­по­дарсь­ко­го то­ва­ри­ства скла­дається з: майна, пе­ре­да­но­го йому учас­ни­ка­ми то­ва­ри­ства у влас­ність як вклад до ста­тут­но­го капіталу; про­дукції, ви­роб­ле­ної товари­ством у ре­зуль­таті гос­по­дарсь­кої діяль­ності; одер­жа­них доходів; іншо­го майна, на­бу­то­го на підста­вах, не за­бо­ро­не­них за­ко­ном. Закріплене за гос­по­дарсь­ким то­ва­ри­ст­вом майно ство­рює необхідну базу для його нор­маль­ної діяль­ності.

Учас­ни­ки сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го то­ва­ри­ства мають право у по­рядку, вста­нов­ле­но­му уста­нов­чим до­ку­мен­том то­ва­ри­ства та за­ко­ном: брати участь в управлінні то­ва­ри­ст­вом у по­ряд­ку, визна­че­но­му в уста­новчому до­ку­менті, крім ви­падків, вста­нов­ле­них за­ко­ном; брати участь у роз­поділі при­бут­ку то­ва­ри­ства і одер­жу­ва­ти його ча­сти­ну (дивіден­ди); вийти у вста­нов­ле­но­му по­ряд­ку з то­ва­ри­ства; здійс­ни­ти відчужен­ня ча­сток у ста­тут­но­му (скла­де­но­му) капіталі то­ва­ри­ства, цінних папе­рів, що засвідчу­ють участь у то­ва­ристві, у по­ряд­ку, вста­нов­ле­но­му за­коном; одер­жу­ва­ти інфор­мацію про діяльність то­ва­ри­ства у по­ряд­ку, вста­нов­ле­но­му уста­нов­чим до­ку­мен­том. Учас­ни­ки гос­по­дарсь­ко­го то­вариства мо­жуть також мати інші права, вста­нов­лені уста­нов­чим доку­ментом то­ва­ри­ства та за­ко­ном.

Учас­ни­ки сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го то­ва­ри­ства зобов'язані: додер­жуватися уста­нов­чо­го до­ку­мен­та то­ва­ри­ства та ви­ко­ну­ва­ти рішення за­галь­них зборів; ви­ко­ну­ва­ти свої зобов'язан­ня перед то­ва­ри­ст­вом, у тому числі ті, що пов'язані з май­но­вою участю, а також ро­би­ти вкла­ди (опла­чу­ва­ти акції) у розмірі, в по­ряд­ку та за­со­ба­ми, що пе­ред­ба­чені уста­нов­чим до­ку­мен­том; не роз­го­ло­шу­ва­ти ко­мерційну таємницю та конфіденційну інфор­мацію про діяльність то­ва­ри­ства. Учас­ни­ки сіль­ськогосподарського то­ва­ри­ства мо­жуть також мати інші обов'язки, вста­новлені уста­нов­чим до­ку­мен­том то­ва­ри­ства.

Вкла­да­ми учас­ників та зас­нов­ників сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го това­риства мо­жуть бути бу­дин­ки, спо­ру­ди, об­лад­нан­ня та інші матеріальні цінності, цінні па­пе­ри, права ко­ри­сту­ван­ня зем­лею, водою та іншими при­род­ни­ми ре­сур­са­ми, бу­дин­ка­ми, спо­ру­да­ми, а також інші май­нові права (вклю­ча­ю­чи май­нові права на об'єкти інте­лек­ту­аль­ної власнос­ті), кошти, в тому числі в іно­земній валюті. Вклад, оцінений у грив­нях, ста­но­вить част­ку учас­ни­ка та зас­нов­ни­ка у ста­тут­но­му фонді товари­ства. По­ря­док оцінки вкладів визна­чається в уста­нов­чих до­ку­мен­тах сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го то­ва­ри­ства, якщо інше не пе­ред­ба­че­но за­ко­ном.

За­бо­ро­няється ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти для фор­му­ван­ня ста­тут­но­го фон­ду то­ва­ри­ства бюд­жетні кошти, кошти, одер­жані в кре­дит та під заста­ву, крім ви­падків, пе­ред­ба­че­них За­ко­ном України «Про пер­шо­чер­гові за­хо­ди щодо запобігання нега­тив­ним наслідкам фінан­со­вої кризи та про вне­сен­ня змін до де­я­ких за­ко­но­дав­чих актів України» від 31 жовт­ня 2008 р. № 639 про­тя­гом стро­ку його дії - до 1 січня 2011 року.

Стат­тя 87 ГК України визна­чає, що сума вкладів зас­нов­ників та учас­ників гос­по­дарсь­ко­го то­ва­ри­ства скла­дає ста­тут­ний фонд товари­ства. Гос­по­дарсь­ке то­ва­ри­ст­во має право зміню­ва­ти (збільшу­ва­ти або змен­шу­ва­ти) розмір ста­тут­но­го фонду. Рішення то­ва­ри­ства про зміни розміру ста­тут­но­го фонду на­би­рає чин­ності з дня вне­сен­ня цих змін до дер­жав­но­го реєстру.

У сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­му то­ва­ристві ство­рю­ють­ся ре­зерв­ний (стра­ховий) фонд у розмірі, вста­нов­ле­но­му уста­нов­чи­ми до­ку­мен­та­ми, але не менш як п'ят­на­дцять відсотків ста­тут­но­го фонду, а також інші фон­ди, пе­ред­ба­чені за­ко­но­дав­ством України або уста­нов­чи­ми документа­ми то­ва­ри­ства. Розмір щорічних відраху­вань до ре­зерв­но­го (страхово­го) фонду пе­ред­ба­чається уста­нов­чи­ми до­ку­мен­та­ми, але не може бути мен­шим п'яти відсотків суми при­бут­ку то­ва­ри­ства.

При­бу­ток сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го то­ва­ри­ства утво­рюється з надхо­джень від його гос­по­дарсь­кої діяль­ності після по­крит­тя матеріаль­них та прирівня­них до них вит­рат і вит­рат на опла­ту праці. З еко­номічного при­бут­ку то­ва­ри­ства спла­чу­ють­ся пе­ред­ба­чені за­ко­ном по­дат­ки та ін­ші обов'язкові пла­тежі, а також відсот­ки за кре­ди­та­ми банків і за облі­гаціями. При­бу­ток, одер­жа­ний після за­зна­че­них ро­з­ра­хунків, залиша­ється у роз­по­ряд­женні то­ва­ри­ства, яке визна­чає на­пря­ми його викори­стання відповідно до уста­нов­чих до­ку­ментів то­ва­ри­ства. То­ва­ри­ст­во веде бух­гал­терсь­кий облік, скла­дає і подає ста­ти­стич­ну інфор­мацію та дані у по­ряд­ку, вста­нов­ле­но­му за­ко­но­дав­ством.

Сільсь­ко­гос­по­дарські то­ва­ри­ства є влас­ни­ка­ми ос­нов­них та обо­ротних фондів. Ос­нов­ни­ми фон­да­ми ви­роб­ни­чо­го і неви­роб­ни­чо­го при­значення є бу­дин­ки, спо­ру­ди, ма­ши­ни та устат­ку­ван­ня, об­лад­нан­ня, інстру­мент, ви­роб­ни­чий інвен­тар і при­лад­дя, гос­по­дарсь­кий інвен­тар та інше майно три­ва­ло­го ви­ко­ри­стан­ня, що відне­сене за­ко­но­дав­ством до ос­нов­них фондів.

Обо­рот­ни­ми за­со­ба­ми є си­ро­ви­на, па­ли­во, матеріали, малоцінні пред­ме­ти та пред­ме­ти, що швид­ко зно­шу­ють­ся, інше майно виробничо­го і неви­роб­ни­чо­го при­зна­чен­ня, що відне­сене за­ко­но­дав­ством до обо­ротних засобів. Ко­шта­ми у складі майна сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких това­риств є гроші у національній та іно­земній валюті, при­зна­чені для здій­снення то­вар­них відно­син цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінан­со­вих відно­син відповідно до за­ко­но­дав­ства. То­ва­ра­ми у складі майна сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких то­ва­риств визна­ють­ся ви­роб­ле­на продук­ція (то­варні за­па­си), ви­ко­нані ро­бо­ти та по­слу­ги, при цьому особли­вим видом майна гос­по­дарсь­ких то­ва­риств є цінні па­пе­ри.

Сільсь­ко­гос­по­дарсь­ке акціонерне то­ва­ри­ст­во як суб'єкт права влас­ності ха­рак­те­ри­зується склад­ною май­но­вою та фінан­со­вою струк­ту­рою. Май­но­ва і фінан­со­ва струк­ту­ра акціонер­но­го то­ва­ри­ства ста­но­вить вре­гульовані пра­вом відно­си­ни щодо об'єднан­ня вкладів зас­нов­ників та учас­ників у ста­тут­ний фонд то­ва­ри­ства як ко­лек­тив­ну власність акціо­нерів, щодо ви­пус­ку та обігу акцій, щодо роз­поділу майна у фонди то­вариства та ви­пла­ти дивідендів на акції. Майно то­ва­ри­ства юри­дич­но відо­соб­лене від майна влас­ників то­ва­ри­ства, тобто акціонерів. Це майно є власністю саме то­ва­ри­ства як юри­дич­ної особи. То­ва­ри­ст­во в стату­сі суб'єкта права володіє, ко­ри­стується і роз­по­ряд­жається май­ном то­вариства, відо­соб­лен­ня якого здійснюється на праві ко­лек­тив­ної влас­ності.

Фор­мою, яка відо­бра­жає май­но­вий стан CAT, є його са­мостійний бух­гал­терсь­кий ба­ланс. Гро­шові кошти то­ва­ри­ства відо­бра­жені на його по­точ­но­му та інших ра­хун­ках в уста­но­вах банків. Сільськогосподар­ське акціонерне то­ва­ри­ст­во визнається влас­ни­ком майна, яке заснов­ники та учас­ни­ки згідно з уста­нов­чим до­го­во­ром пе­ре­да­ють йому у власність. Таке майно на­зи­вається вкла­да­ми зас­нов­ників та учас­ників, якими є фіксо­вані част­ки май­но­вої участі цих осіб у ста­тут­но­му фонді то­ва­ри­ства, вартість яких у гро­шо­во­му виразі визна­чається вартістю акцій, на які поділено ста­тут­ний фонд.

Зас­нов­ни­ки визна­ча­ють в уста­нов­чих до­ку­мен­тах види вкладів до ста­тут­но­го фонду. В акціонер­но­му то­ва­ристві це може бути майно в пря­мо­му розумінні (бу­дин­ки, спо­ру­ди, устат­ку­ван­ня, ма­ши­ни, інші ма­теріальні цінності), гро­шові кошти в національній та іно­земній валюті. Вкла­ди у ста­тут­ний фонд акціонер­но­го то­ва­ри­ства в на­ту­ральній та нема­теріальній фор­мах підля­га­ють оцінці в грив­нях. За за­галь­ним пра­вилом, по­ря­док оцінки вкладів визна­чається уста­нов­чи­ми докумен­тами то­ва­ри­ства, якщо інше не пе­ред­ба­че­но за­ко­но­дав­ством України. Оцінку вкладів у ста­тут­ний фонд акціонер­но­го то­ва­ри­ства, вне­се­них у на­ту­ральній формі, за­твер­джу­ють уста­новчі збори то­ва­ри­ства.

Ста­тут­ний фонд є однією з май­но­вих га­рантій стабільності товари­ства як діло­во­го парт­не­ра. Збільшен­ня ста­тут­но­го фонду мож­ли­ве ли­ше за умови повної опла­ти акціоне­ра­ми усіх раніше ви­пу­ще­них акцій. Збільшується він у по­ряд­ку, вста­нов­ле­но­му Дер­жав­ною комісією з цін­них паперів та фон­до­во­го ринку, зо­кре­ма шля­хом ви­пус­ку нових акцій і реалізації їх за ра­ху­нок до­дат­ко­вих гро­шо­вих, матеріаль­них або ін­ших внесків акціонерів. Це так звана до­дат­ко­ва підпис­ка на акції. Вона здійснюється у тому ж по­ряд­ку, що і ви­пуск акцій. Акціонери користу­ються пе­ре­важ­ним пра­вом на при­дбан­ня акцій до­дат­ко­во­го ви­пус­ку перед іншими осо­ба­ми. Збільшен­ня ста­тут­но­го фонду можна здійсню­вати також за­в­дя­ки збільшен­ню номіналь­ної вар­тості вже ви­пу­ще­них акцій, а також шля­хом обміну облігацій на акції. Прий­нят­тя рішення про збільшен­ня ста­тут­но­го фонду на­ле­жить до ком­пе­тенції за­галь­них зборів (ста­ту­том то­ва­ри­ства може бути пе­ред­ба­че­но збільшен­ня статут­ного фонду не більше ніж на 1/3 за рішен­ням правління то­ва­ри­ства). У го­ло­су­ванні про за­твер­джен­ня ре­зуль­татів підпис­ки на до­дат­ко­во ви­пу­щені акції бе­руть участь особи, які підпи­са­ли­ся на ці акції.

Змен­шен­ня ста­тут­но­го фонду мож­ли­ве шля­хом змен­шен­ня номі­нальної вар­тості ви­пу­ще­них акцій або змен­шен­ня кількості акцій шля­хом ви­ку­пу ча­сти­ни акцій у їх влас­ників з метою ану­лю­ван­ня цих ак­цій. Змен­шен­ня ста­тут­но­го фонду немож­ли­ве за на­яв­ності за­пе­ре­чень кре­ди­торів. Рішення про змен­шен­ня ста­тут­но­го фонду прий­мається в та­ко­му са­мо­му по­ряд­ку, як і про збільшен­ня.

Рішення то­ва­ри­ства про зміну ста­тут­но­го фонду впли­ває на май­нові інте­ре­си акціонерів, тому діє пра­ви­ло: то­ва­ри­ст­во зобов'язане відшко­ду­ва­ти влас­ни­ку акцій збит­ки у зв'язку зі зміною статутно­го фонду. По­ря­док відшко­ду­ван­ня збитків по­винні визна­ча­ти за­гальні збори.

Обов'яз­ко­вим фон­дом у то­ва­ристві є також фонд спла­ти дивіден­дів. Це май­но­вий фонд, який теж формується з чи­сто­го при­бут­ку това­риства. Інші фонди ство­рю­ють­ся, якщо це пе­ред­ба­че­но ста­ту­том това­риства (на­при­клад, жит­ло­вий фонд, ва­лют­ний фонд, стра­хо­вий фонд тощо).

Право участі в сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­му акціонер­но­му то­ва­ристві за змістом є ком­плекс­ним. До нього вхо­дять як май­нові права та обо­в'язки акціонера, так і членські (управлінські) права та обов'язки. До май­но­вих прав акціонера на­ле­жать: брати участь у роз­поділі при­бутків то­ва­ри­ства; от­ри­му­ва­ти част­ку при­бут­ку то­ва­ри­ства у вигляді диві­дендів; от­ри­му­ва­ти част­ку вар­тості майна то­ва­ри­ства у разі його лікві­дації; роз­по­ряд­жа­ти­ся акціями: про­да­ва­ти, пе­ре­да­ва­ти, відчу­жу­ва­ти ін­шим спо­со­бом у по­ряд­ку, визна­че­но­му чин­ним за­ко­но­дав­ством та ста­тутом то­ва­ри­ства; при­дба­ва­ти до­дат­ко­во ви­пу­щені акції то­ва­ри­ства.

Акціонер несе май­нові обов'язки сто­сов­но то­ва­ри­ства і зобов'яза­ний опла­чу­ва­ти ос­новні та до­дат­кові акції у розмірі, по­ряд­ку та засо­бами, пе­ред­ба­че­ни­ми уста­нов­чи­ми до­ку­мен­та­ми то­ва­ри­ства. Акціонер зобов'яза­ний спла­ти­ти повну вартість акцій у стро­ки, визна­чені устано­вчими збо­ра­ми, але не пізніше року після реєстрації то­ва­ри­ства. У разі неспла­ти в уста­нов­ле­ний строк, акціонер спла­чує за час про­стро­чен­ня 10% річних від суми про­стро­че­но­го пла­те­жу, якщо ста­тут то­ва­ри­ства не пе­ред­ба­чає іншої санкції. При несплаті пла­тежів за акціями протя­гом трьох місяців після вста­нов­ле­но­го стро­ку пла­те­жу то­ва­ри­ст­во має право реалізу­ва­ти ці акції в по­ряд­ку, пе­ред­ба­че­но­му ста­ту­том. Акціо­нери несуть ризик відповідаль­ності за зобов'язан­ня­ми то­ва­ри­ства в межах на­леж­них їм акцій.

Сільсь­ко­гос­по­дарські то­ва­ри­ства відповідно до ст. 80 ЗК України є суб'єктами права при­ват­ної влас­ності на землю. Гос­по­дарські товари­ства (зас­но­вані гро­ма­дя­на­ми України або юри­дич­ни­ми осо­ба­ми Украї­ни) мо­жуть на­бу­ва­ти у власність зе­мельні ділянки для здійс­нен­ня під­приємни­ць­кої діяль­ності. Сільсь­ко­гос­по­дарські то­ва­ри­ства як влас­ники зе­мель­них ділянок зобов'язані за­без­пе­чу­ва­ти ви­ко­ри­стан­ня їх за цільо­вим при­зна­чен­ням, до­дер­жу­ва­ти­ся вимог за­ко­но­дав­ства про охо­рону довкілля, своєчасно спла­чу­ва­ти зе­мель­ний по­да­ток, не порушува­ти прав влас­ників суміжних зе­мель­них ділянок та зем­ле­ко­ри­сту­вачів, підви­щу­ва­ти родючість ґрунтів та зберігати інші ко­ри­сні вла­сти­вості землі тощо.

Чин­ним зе­мель­ним за­ко­но­дав­ством визна­че­но, що сільськогоспо­дарські то­ва­ри­ства мо­жуть ко­ри­сту­ва­ти­ся зе­мель­ни­ми ділян­ка­ми для гос­по­дарсь­ких по­треб за умов укла­дан­ня відповідних до­го­ворів орен­ди землі, у тому числі й ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти землі сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го при­зна­чен­ня. Також сільсь­ко­гос­по­дарські то­ва­ри­ства мають право на вста­нов­лен­ня зе­мель­них сервітутів та здійс­нен­ня при­ва­ти­зації земель­них ділянок. То­ва­ри­ст­во, здійс­ню­ю­чи гос­по­дарсь­ку діяльність, має право: екс­плу­а­ту­ва­ти ко­ри­сні вла­сти­вості на­да­них йому при­род­них ресур­сів; ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти для гос­по­дарсь­ких по­треб в уста­нов­ле­но­му за­конодавством по­ряд­ку ко­ри­сні ко­па­ли­ни місце­во­го зна­чен­ня, водні об'єкти, лісові ре­сур­си, що зна­хо­дять­ся на наданій йому зе­мельній ді­лянці; одер­жу­ва­ти до­хо­ди від ре­зуль­татів гос­по­дарсь­кої діяль­ності, по­в'язаної з ви­ко­ри­стан­ням при­род­них ре­сурсів, ви­ма­га­ти ком­пен­сації шкоди, за­в­да­ної на­леж­ним йому при­род­ним ре­сур­сам іншими суб'єкта­ми, а також усу­нен­ня пе­реш­код у здійс­ненні гос­по­дарсь­кої діяль­ності, пов'язаної з ви­ко­ри­стан­ням при­род­них ре­сурсів.

Ви­хо­дя­чи зі змісту ст. 153 ГК України сільсь­ко­гос­по­дарські това­риства як суб'єкти гос­по­да­рю­ван­ня мають такі обов'язки щодо викорис­тання при­род­них ре­сурсів: ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти при­родні ре­сур­си відповід­но до цільо­во­го при­зна­чен­ня, визна­че­но­го при їх на­данні (при­дбанні) для ви­ко­ри­стан­ня у гос­по­дарській діяль­ності; ефек­тив­но і еко­ном­но ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти при­родні ре­сур­си на основі за­сто­су­ван­ня новітніх тех­нологій у ви­роб­ничій діяль­ності; здійс­ню­ва­ти за­хо­ди щодо своєчасно­го відтво­рен­ня і запобігання псу­ван­ню, за­бруд­нен­ню, засміченню та вис­на­жен­ню при­род­них ре­сурсів, не до­пус­ка­ти зни­жен­ня їх якості у про­цесі гос­по­да­рю­ван­ня; своєчасно вно­си­ти відповідну плату за вико­ристання при­род­них ре­сурсів; здійс­ню­ва­ти гос­по­дарсь­ку діяльність без по­ру­шен­ня прав інших влас­ників та ко­ри­сту­вачів при­род­них ре­сурсів; відшко­до­ву­ва­ти збит­ки, за­в­дані ним влас­ни­кам або пер­вин­ним корис­тувачам при­род­них ре­сурсів.