§ 3. Правове регулювання господарської діяльності фермерського господарства

 

Ви­роб­ни­чо-​еко­номічні відно­си­ни фер­мерсь­ко­го гос­по­дар­ства з іншими юри­дич­ни­ми осо­ба­ми і окре­ми­ми гро­ма­дя­на­ми бу­ду­ють­ся на основі до­го­ворів. Втру­чан­ня в його гос­по­дарсь­ку діяльність з боку дер­жавних, гро­мадсь­ких та інших органів не до­пус­кається. Дер­жавні орга­ни здійс­ню­ють кон­троль за діяльністю гос­по­дар­ства тільки відповідно до своєї ком­пе­тенції, яка вста­нов­ле­на чин­ним за­ко­но­дав­ством. Фер­мерське гос­по­дар­ство має право бути зас­нов­ни­ком або чле­ном асоціа­цій, кор­по­рацій, кон­сорціумів, га­лу­зе­вих та те­ри­торіаль­них об'єднань, ко­опе­ра­тивів, спільних підприємств. Це право знач­но роз­ши­рює вироб­ничі і фінан­сові мож­ли­вості гос­по­дар­ства.

Роз­по­ряд­жен­ням Кабінету Міністрів України «Про за­твер­джен­ня плану організаційних заходів щодо спри­ян­ня роз­вит­кові сільськогос­подарських об­слу­го­ву­ю­чих ко­опе­ра­тивів та за­без­пе­чен­ня до­сту­пу осо­бистих се­лянсь­ких і фер­мерсь­ких гос­по­дарств на ринок аг­рар­ної про­дукції» від 11 лю­то­го 2009 р. № 219 визна­че­но пріори­тетні на­пря­ми дер­жав­ної політики в сфері підт­рим­ки фер­мерсь­ких гос­по­дарств в Україні та спри­ян­ня фер­мерсь­ким гос­по­дар­ствам в опа­ну­ванні аграр­них ринків. Фер­мерські гос­по­дар­ства, ство­рені з 1 січня 2004 р. на під­ставі За­ко­ну України «Про вне­сен­ня змін до де­я­ких законів Украї­ни щодо ре­гу­лю­ван­ня діяль­ності в аг­рар­но­му сек­торі еко­номіки» від 19 черв­ня 2003 p., є плат­ни­ка­ми фіксо­ва­но­го сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го по­дат­ку.

У прак­тиці діяль­ності фер­мерсь­ких гос­по­дарств чин­ним законо­давством доз­во­ляється ство­рен­ня фер­мерсь­ких ко­опе­ра­тивів. Згідно зі ст. 26 За­ко­ну України «Про фер­мерсь­ке гос­по­дар­ство» фер­мерські гос­подарства разом з іншими сільсь­ко­гос­по­дарсь­ки­ми товаровиробни­ками мають право ство­рю­ва­ти об­слу­го­ву­ючі сільсь­ко­гос­по­дарські ко­оперативи, ко­опе­ра­тивні банки, спілки, інші об'єднан­ня, а також бути зас­нов­ни­ка­ми (учас­ни­ка­ми) гос­по­дарсь­ких то­ва­риств. Фер­мерсь­кий ко­опе­ра­тив - це доб­ровільне об'єднан­ня фер­мерів, які на пай­о­вих заса­дах спільно зай­ма­ють­ся певним видом гос­по­дарсь­кої діяль­ності. Основ­ним при­зна­чен­ням фер­мерсь­ких ко­опе­ра­тивів є на­дан­ня по­слуг його чле­нам. Вони цен­тралізо­ва­но ви­ко­ну­ють такі функції: по­ста­чан­ня засо­бів ви­роб­ництва (мінераль­них до­брив, засобів за­хи­сту рос­лин, насіння, паль­но­го, кормів, за­пас­них ча­стин, сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої техніки і об­ладнання тощо); пе­ре­роб­ка сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої (м'яса, мо­ло­ка, пти­ці, зерна, цукро­вих буряків, овочів, фруктів) і несільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції (глини, де­ре­ва та ін.); підго­тов­ка до реалізації та реалізація про­дукції (зберігання, па­ку­ван­ня, мар­ку­ван­ня, ре­кла­му­ван­ня, опто­ва і роздрібна реалізація, мар­ке­тин­го­ве об­слу­го­ву­ван­ня); фінан­с­у­ван­ня і кре­ди­ту­ван­ня фер­мерсь­ких гос­по­дарств; при­дбан­ня і спільне викорис­тання склад­ної і до­ро­гої техніки; про­фесійного, пра­во­во­го, фінан­со­во-​еко­номічного кон­суль­ту­ван­ня та інфор­маційного за­без­пе­чен­ня. Ко­оперативи на­да­ють по­слу­ги своїм чле­нам за собівартістю, роз­поділ їх постійних вит­рат на більші об­ся­ги ви­роб­ле­ної про­дукції знач­но здешев­люють її собівартість. Крім того, ко­опе­ра­ти­ви дають змогу фер­ме­рам от­ри­му­ва­ти при­бу­ток не тільки від ви­роб­ництва, а і з по­даль­ших ста­дій руху ви­роб­ле­ної ними про­дукції (зберігання, пе­ре­роб­ка, транспор­тування, торгівля).

Тру­дові відно­си­ни у фер­мерсь­ко­му гос­по­дарстві ба­зу­ють­ся на ос­нові праці його членів. У разі ви­роб­ни­чої по­тре­би фер­мерсь­ке госпо­дарство має право за­лу­ча­ти до ро­бо­ти в ньому інших гро­ма­дян за тру­довим до­го­во­ром (кон­трак­том). Тру­дові відно­си­ни членів фермерсь­кого гос­по­дар­ства ре­гу­лю­ють­ся Ста­ту­том, а осіб, за­лу­че­них до ро­бо­ти за тру­до­вим до­го­во­ром (кон­трак­том), - за­ко­но­дав­ством України про працю. З осо­ба­ми, за­лу­че­ни­ми до ро­бо­ти у фер­мерсь­ко­му гос­по­дарстві, укла­дається тру­до­вий договір (кон­тракт). Розмір опла­ти праці і трива­лість щорічної відпуст­ки осіб, які пра­ц­ю­ють у фер­мерсь­ко­му господар­стві за тру­до­вим до­го­во­ром (кон­трак­том), не по­винні бути мен­ши­ми за вста­нов­ле­ний дер­жа­вою розмір мінімаль­ної заробітної плати і перед­бачену за­ко­ном три­валість щорічної відпуст­ки. Час ро­бо­ти у фермер­ському гос­по­дарстві членів гос­по­дар­ства та осіб, які пра­ц­ю­ють у ньому за тру­до­вим до­го­во­ром, за­ра­хо­вується до за­галь­но­го стажу ро­бо­ти на підставі записів у тру­довій книжці і до­ку­ментів, що підтвер­джу­ють спла­ту внесків на соціальне страху­ван­ня.

Підста­ва­ми для при­пи­нен­ня діяль­ності фер­мерсь­ко­го господар­ства є: ре­ор­ганізація; ліквідація; визнан­ня непла­то­спро­мож­ним (банк­рутом); відсутність усіх членів фер­мерсь­ко­го гос­по­дар­ства або спадко­ємців, які ба­жа­ють про­до­в­жи­ти діяльність гос­по­дар­ства. Рішення про при­пи­нен­ня діяль­ності фер­мерсь­ко­го гос­по­дар­ства прий­мається: влас­ником у разі ре­ор­ганізації або ліквідації фер­мерсь­ко­го гос­по­дар­ства - відповідно до за­ко­ну та Ста­ту­ту фер­мерсь­ко­го гос­по­дар­ства; у разі якщо не за­ли­шається жод­но­го члена фер­мерсь­ко­го гос­по­дар­ства або спад­коємця, який бажає про­до­в­жи­ти діяльність гос­по­дар­ства у поряд­ку, вста­нов­ле­но­му за­ко­ном; у разі бан­крут­ства фер­мерсь­ко­го господар­ства - відповідно до за­ко­ну. Спори про при­пи­нен­ня діяль­ності фер­мерського гос­по­дар­ства вирішу­ють­ся судом.