§ 2. Право членства в сільськогосподарських кооперативах

 

Член­ство є однією з ос­нов­них ознак, яка відрізняє ко­опе­ра­тив від інших форм гос­по­да­рю­ван­ня на селі. Проте слід за­зна­чи­ти, що член­ство ха­рак­терне і для фер­мерсь­ких та осо­би­стих се­лянсь­ких гос­по­дарств. Але чле­на­ми таких гос­по­дарств мо­жуть бути тільки родичі (ст. З За­ко­ну України «Про фер­мерсь­ке гос­по­дар­ство» від 19 черв­ня 2003 р. та ст. 1 За­ко­ну України «Про осо­би­сте се­лянсь­ке гос­по­дар­ство» від 15 трав­ня 2003 p.). В ко­опе­ра­ти­вах право член­ства зв'язує сто­ронніх осіб, які доб­ровільно об'єдна­ли­ся для ви­ко­нан­ня пев­них спільних за­в­дань.

У сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­му ко­опе­ра­тиві розрізня­ють два види член­ства: дійсне (повне) та асоційо­ване. Згідно із За­ко­ном України «Про сільсь­ко­гос­по­дарсь­ку ко­опе­рацію» чле­ном ко­опе­ра­ти­ву є фізична або юри­дич­на особа, яка зро­би­ла вступ­ний і пай­о­вий вне­ски в розмірах, визна­че­них ста­ту­том ко­опе­ра­ти­ву, визнає прин­ци­пи і цілі кооперати­ву, до­три­мується вимог його ста­ту­ту і ко­ри­стується пра­вом ухвально­го го­ло­су в ко­опе­ра­тиві (ст. 1). Для того щоб стати дійсним (по­вним) чле­ном сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го ви­роб­ни­чо­го ко­опе­ра­ти­ву, особа повин­на мати гро­ма­дян­ство України (п. 2 ст. 5) та до­сяг­ну­ти 16-річного віку (п. 2 ст. 8). За­ко­ном України «Про сільсь­ко­гос­по­дарсь­ку ко­опе­рацію» вста­нов­люється тільки по­чат­ко­вий вік особи, яка всту­пає в коопера­тив, і не пе­ред­ба­чається ніяких інших вікових об­ме­жень. Крім того, та­ка особа по­вин­на: визна­ва­ти ста­тут та до­три­му­ва­тись його вимог (п. 1 ст. 8); брати участь у фор­му­ванні фондів ко­опе­ра­ти­ву (п. 1 ст. 8); здій­снити вступ­ний та пай­о­вий вне­сок (ч. 8 ст. 1); брати обов'яз­ко­ву тру­дову участь (ч. 3 ст. 3). Для член­ства у об­слу­го­ву­ю­чо­му ко­опе­ра­тиві необхідним, до того ж, є ко­ри­сту­ван­ня по­слу­га­ми та­ко­го ко­опе­ра­ти­ву (п. 1 ст. 8) і обов'яз­ко­ва участь членів у його гос­по­дарській діяль­ності (ст. 3). Щодо член­ства юри­дич­них осіб, то слід за­зна­чи­ти, що обов'яз­ковою ви­мо­гою для них є реєстрація в Україні (ст. 5).

Во­ле­ви­яв­лен­ня гро­ма­дя­ни­на стати чле­ном ко­опе­ра­ти­ву оформля­ється пись­мо­во (шля­хом по­дан­ня заяви). З іншого боку, ко­опе­ра­тив у особі за­галь­них зборів прий­має пись­мо­ве рішення про прий­нят­тя гро­мадянина у члени ко­опе­ра­ти­ву. Таким чином, член­ство в ко­опе­ра­тиві ви­ни­кає як ре­зуль­тат во­ле­ви­яв­лен­ня двох сторін - ко­опе­ра­ти­ву та гро­мадянина. За­яв­ник в обов'яз­ко­во­му по­ряд­ку по­ви­нен бути ознайомле­ний зі ста­ту­том ко­опе­ра­ти­ву до по­дан­ня заяви для того, щоб мати чітке уяв­лен­ня про те, які зобов'язан­ня він на себе бере і якими пра­ва­ми мо­же ко­ри­сту­ва­ти­ся. Право роз­гля­ду заяви на­ле­жить правлінню, а у ви­падках, коли в ко­опе­ра­тиві правління не обирається - його голові (ч. 1 ст. 15 За­ко­ну України «Про сільсь­ко­гос­по­дарсь­ку ко­опе­рацію»). Прав­ління (го­ло­ва) зобов'язане прий­ня­ти і зареєстру­ва­ти заяву. Чинне зако­нодавство не містить підстав та не визна­чає мотивів, ви­хо­дя­чи з яких правління (го­ло­ва) ко­опе­ра­ти­ву могло б відмо­ви­ти в прий­нятті заяви особі, що ви­яви­ла ба­жан­ня стати його чле­ном. Якщо правління вважає, що особа, яка по­да­ла заяву не до­стой­на бути чле­ном ко­опе­ра­ти­ву, воно зобов'язане ви­кла­сти свої ар­гу­мен­ти і про­по­зиції за­галь­ним збо­рам, оскільки оста­точне вирішення цього пи­тан­ня на­ле­жить до їх компетен­ції (п. 2 ст. 9). Термін її роз­гля­ду на засіданні правління ко­опе­ра­ти­ву та ви­не­сен­ня ним рішення в законі не вста­нов­ле­но. Таким чином, зазна­чене пи­тан­ня відне­се­но до ло­каль­ної нор­мо­твор­чості, тобто кооперати­ви от­ри­ма­ли мож­ливість вста­нов­лю­ва­ти такий строк на свій роз­суд. Після роз­гля­ду заяви правління ви­но­сить рішення про прий­нят­тя осо­би до ко­опе­ра­ти­ву (про відмову в прий­нятті), яке но­сить ре­ко­мен­дацій­ний ха­рак­тер. Воно підлягає за­твер­джен­ню за­галь­ни­ми збо­ра­ми коопе­ративу, які про­во­дять­ся щорічно після закінчен­ня фінан­со­во­го року.

Важ­ли­вим но­во­вве­ден­ням За­ко­ну України «Про сільськогосподар­ську ко­опе­рацію» є до­пу­щен­ня в ко­опе­ра­ти­вах усіх видів асоційовано­го член­ства. Такий вид член­ства є новим в аг­рар­но­му за­ко­но­давстві. Асоційо­ва­ним чле­ном може бути фізична чи юри­дич­на особа, що зро­била пай­о­вий вне­сок і ко­ри­стується пра­вом до­рад­чо­го го­ло­су в коопе­ративі (ст. 1). Відповідно до п. 1 ст. 12 За­ко­ну «Про сільськогосподар­ську ко­опе­рацію» такі члени по­винні визна­ва­ти ста­тут ко­опе­ра­ти­ву та зро­би­ти пай­о­вий вне­сок у його ство­рен­ня та роз­ви­ток. Розміри пайо­вих внесків асоційо­ва­них членів визна­чає ста­тут ко­опе­ра­ти­ву і вони мо­жуть відрізня­ти­ся від розмірів пай­о­вих внесків членів ко­опе­ра­ти­ву.

Асоційо­ване член­ство дає змогу ко­опе­ра­ти­ву збільшу­ва­ти свої фонди, кошти без збільшен­ня членів ко­опе­ра­ти­ву. З огля­ду на вищеза­значене можна ска­за­ти, що асоційо­ване член­ство по­вин­но застосовува­тися до осіб, які, всту­па­ю­чи до ко­опе­ра­ти­ву, є непра­це­з­дат­ни­ми чи ма­ють по­хи­лий вік, чи про­сто не ба­жа­ють брати тру­до­ву участь у ньому. Також за­зна­че­ний вид член­ства надає мож­ливість юри­дич­ним осо­бам інве­сту­ва­ти свої кошти у діяльність ви­роб­ни­чих ко­опе­ра­тивів.

При­пи­нен­ня член­ства у сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­му ко­опе­ра­тиві мо­же відбу­ти­ся внаслідок доб­ровільно­го ви­хо­ду з ко­опе­ра­ти­ву; припинен­ня тру­до­вої участі в діяль­ності ви­роб­ни­чо­го ко­опе­ра­ти­ву; ви­клю­чен­ня у ви­пад­ках і в по­ряд­ку, визна­че­них ста­ту­том ко­опе­ра­ти­ву; несхвален­ня за­галь­ни­ми збо­ра­ми рішення правління (го­ло­ви) про прий­нят­тя до ко­опе­ра­ти­ву; втра­ти чле­ном ко­опе­ра­ти­ву-​юри­дич­ною осо­бою свого ста­ту­су; смерті члена ко­опе­ра­ти­ву; ре­ор­ганізації та ліквідації коопера­тиву (ст. 10 За­ко­ну України «Про сільсь­ко­гос­по­дарсь­ку ко­опе­рацію»).

Член ко­опе­ра­ти­ву, який вирішив вийти з нього, не зобов'яза­ний мо­ти­ву­ва­ти свого вчин­ку. Закон не ре­гла­мен­тує про­це­ду­ри доб­ровіль­ного ви­хо­ду з ко­опе­ра­ти­ву. Однак вона по­вин­на бути де­таль­но визна­чена у ста­туті кож­но­го ко­опе­ра­ти­ву: строк по­пе­ре­джен­ня про вихід, по­ря­док ро­з­ра­хунків і таке інше. Зви­чай­но, про­во­ди­ти ро­з­ра­хун­ки тре­ба по мож­ли­вості відразу ж після при­пи­нен­ня членсь­ких відно­син. Але в сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких ко­опе­ра­ти­вах не за­вжди є така мож­ливість. Це пов'язано в ос­нов­но­му із се­зон­ним ха­рак­те­ром сільськогосподарсь­кого ви­роб­ництва. Своє ба­жан­ня вийти з ко­опе­ра­ти­ву член кооперати­ву по­ви­нен засвідчити по­дан­ням заяви правлінню ко­опе­ра­ти­ву (або його голові). Необхідно за­зна­чи­ти, що ні правління, ні за­гальні збори не мають права відмо­ви­ти члену ко­опе­ра­ти­ву у виході з нього. Бо таке рішення не тільки по­ру­шує прин­цип доб­ровільно­го всту­пу і безпере­шкодного ви­хо­ду з ко­опе­ра­ти­ву, а й тру­до­ве за­ко­но­дав­ство. Відповід­на заява подається, як уже за­зна­ча­ло­ся, правлінню, але скла­дається на ім'я най­ви­що­го ор­га­ну управління ко­опе­ра­ти­ву - за­галь­них зборів (п. 2 ст. 15 За­ко­ну України «Про сільсь­ко­гос­по­дарсь­ку ко­опе­рацію»). Член ко­опе­ра­ти­ву має право також у будь-​який час її за­бра­ти. Термін роз­гля­ду заяви правлінням ко­опе­ра­ти­ву за­ко­ном не вста­нов­ле­но. Тому в своїх ста­ту­тах ко­опе­ра­ти­ви мають змогу вста­нов­лю­ва­ти його само­стійно.

Ви­клю­чен­ня має до­пус­ка­ти­ся лише як крайній захід згідно з умо­вами та по­ряд­ком, визна­че­ни­ми ста­ту­том ко­опе­ра­ти­ву. Прий­нят­тя рі­шення про ви­клю­чен­ня з членів ко­опе­ра­ти­ву є ком­пе­тенцією тільки за­галь­них зборів (але готується воно правлінням, а за­гальні збори, по суті, лише його за­твер­джу­ють чи ні). Ко­опе­ра­тивне за­ко­но­дав­ство не містить переліку підстав, за якими члена ко­опе­ра­ти­ву може бути ви­ключено з нього.

При ха­рак­те­ри­стиці прав та обов'язків членів слід звер­ну­ти увагу на їх за­гальні озна­ки. По-​пер­ше, вони мають осо­би­стий ха­рак­тер. Це озна­чає, що вони не мо­жуть бути пе­ре­дані іншим осо­бам, користувати­ся ними та їх ви­ко­ну­ва­ти зобов'яза­ний без­по­се­ред­ньо кож­ний член ко­оперативу. Вони є рівними, оскільки кож­ний член ко­опе­ра­ти­ву корис­тується рівним об­ся­гом прав та обов'язків неза­леж­но від розміру його май­но­вої участі у ко­опе­ра­тиві. Ви­клю­чен­ня ста­но­вить лише ком­плекс май­но­вих прав і обов'язків членів. Варто за­ува­жи­ти також, що вони роз­по­всюд­жу­ють­ся на усіх членів ко­опе­ра­ти­ву, неза­леж­но від можли­вості їх здійс­нен­ня окре­ми­ми осо­ба­ми. Крім того, ха­рак­тер­ною рисою таких прав є те, що члени ко­опе­ра­ти­ву не мо­жуть від них відмо­ви­тись. Зо­кре­ма, вони не мають права відмо­ви­ти­ся з непо­важ­ної при­чи­ни від ви­ко­нан­ня обов'язку, а також не мо­жуть пе­ре­кла­сти його ви­ко­нан­ня на інших осіб. Адже, за їх неви­ко­нан­ня, особа може бути ви­клю­че­на з чле­нів ко­опе­ра­ти­ву.

Для того щоб повно та всебічно оха­рак­те­ри­зу­ва­ти за­зна­чені права та обов'язки членів сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких ко­опе­ра­тивів, ви­яви­ти їх ос­новні озна­ки, вста­но­ви­ти взаємозв'язок між собою, їх необхідно кла­сифіку­ва­ти. В юри­дичній науці найбільше роз­по­всюд­жен­ня от­ри­ма­ла кла­сифікація, в якій про­по­нується всі права та обов'язки членів сіль­ськогосподарських ко­опе­ра­тивів поділити за пред­ме­том пра­во­во­го ре­гу­лю­ван­ня відно­син, що скла­да­ють­ся між ними та ко­опе­ра­ти­ва­ми в про­цесі діяль­ності. Це - організаційні, тру­дові, май­нові, зе­мельні, управлінські, соціальні права та обов'язки. Саме такий підхід до їх кла­сифікації дає мож­ливість роз­кри­ти юри­дич­ну при­ро­ду сільськогоспо­дарських ко­опе­ра­тивів.

До організаційних прав та обов'язків членів відно­сять ті, які ви­никають у про­цесі утво­рен­ня та при­пи­нен­ня діяль­ності ко­опе­ра­ти­ву; які ви­ни­ка­ють у про­цесі на­бут­тя та при­пи­нен­ня член­ства.

Серед членсь­ких пра­во­моч­но­стей перш за все необхідно виділи­ти групу соціаль­них прав та обов'язків. У соціальній пра­вовій дер­жаві, якою про­го­ло­си­ла себе Україна, їх за­без­пе­чен­ня на­бу­ває особ­ли­во­го зна­чен­ня. Як і на всіх гро­ма­дян України, на членів ко­опе­ра­тивів розпо­всюджуються дія ст. 46 Кон­сти­туції України щодо права гро­ма­дян на соціаль­ний за­хист, що вклю­чає право на за­без­пе­чен­ня їх у разі повної, част­ко­вої або тимча­со­вої втра­ти пра­це­з­дат­ності, втра­ти го­ду­валь­ни­ка, без­робіття та інших ви­пад­ках. Право на соціаль­ний за­хист га­ран­туєть­ся си­сте­мою соціаль­но­го страху­ван­ня та соціаль­но­го за­без­пе­чен­ня. До­цільно також виділити і групу соціаль­них прав членів ко­опе­ра­тивів, які не за­без­пе­чу­ють­ся дер­жа­вою, а мо­жуть бути га­ран­то­вані за умови їх закріплен­ня в ста­ту­тах кож­но­го ок­ре­мого ко­опе­ра­ти­ву. Це право на куль­тур­но-​по­бу­то­ве об­слу­го­ву­ван­ня, у тому числі на до­по­мо­гу в будів­ництві та ре­монті житла, за­без­пе­ченні па­ли­вом, на­данні транс­порт­них по­слуг, без­ко­штов­них обідів, збільшен­ня розміру пенсій порівняно із визна­че­ним у за­ко­но­давстві тощо. В ста­ту­тах ко­опе­ра­тивів також мо­жуть місти­ти­ся га­рантії щодо на­дан­ня чле­нам права нав­ча­тись у закла­дах освіти на договірних за­са­дах, на от­ри­ман­ня сти­пендії за ра­ху­нок коштів юри­дич­ної особи тощо.

Слід зу­пи­ни­ти­ся також на за­гальній ха­рак­те­ри­стиці тру­до­вих прав та обов'язків, яких на­бу­ва­ють особи при вступі до ви­роб­ни­чих ко­опе­ра­тивів, адже вони ство­рю­ють­ся саме з метою реалізації громадя­нами їхньо­го кон­сти­туційного права на працю. Це - право на отриман­ня ро­бо­ти в ко­опе­ра­тиві, вклю­ча­ю­чи право на вибір про­фесії і роду за­нять відповідно до по­кли­кан­ня, здібно­стей, про­фесійної підго­тов­ки, освіти, з ураху­ван­ням по­треб ко­опе­ра­ти­ву; право на відпо­чи­нок; права членів щодо організації, дис­ципліни, опла­ти праці, охо­ро­ни праці та охо­ро­ни здо­ров'я тощо.

Як уже за­зна­ча­ло­ся, ко­опе­ра­ти­ви утво­рю­ють­ся на базі вступ­них та пай­о­вих внесків його членів. Вони мо­жуть здійс­ню­ва­тись і шля­хом пе­редачі ко­опе­ра­ти­ву майна, у тому числі май­но­вих прав, гро­шей, а та­кож зе­мель­ної ділянки. Фор­му­ючі фонди, члени ко­опе­ра­ти­ву отриму­ють право кон­тро­лю над ними. Крім того, здійс­нен­ня пай­о­во­го внеску га­ран­тує май­нові права його членів (на­раху­ван­ня ча­сток до­хо­ду на паї, право ви­хо­ду з ко­опе­ра­ти­ву з май­но­вим вне­ском тощо). Таким чином, до май­но­вих прав та обов'язків на­ле­жать: обов'язок ви­ко­ну­ва­ти свої зобов'язан­ня перед ко­опе­ра­ти­вом, пов'яза­ний з май­но­вою участю в його діяль­ності (здійс­нен­ня вступ­но­го і пай­о­во­го внесків) (ст. 9); право влас­ності на пай, яке на­бу­вається при одер­жанні паю в разі ви­хо­ду з ко­оперативу, в по­ряд­ку і термін, визна­чені ста­ту­том ко­опе­ра­ти­ву (ст. 11); пе­ре­дан­ня свого паю у спад­щи­ну (ст. 25); обов'язок відповідати за зобо­в'язан­ня­ми ко­опе­ра­ти­ву в межах май­но­во­го пай­о­во­го внеску (ст. 23); право на одер­жан­ня ко­опе­ра­тив­них ви­плат (ст. 11); право на одер­жан­ня част­ки до­хо­ду на пай (до­дат­ко­вий пай) (ст. 11); право на от­ри­ман­ня част­ки вар­тості майна ко­опе­ра­ти­ву в разі його ліквідації (п. 4 ст. 38).

У ході про­ве­ден­ня аг­рар­ної ре­фор­ми та роз­па­ю­ванні зе­мель колек­тивних сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких підприємств, се­ля­ни от­ри­ма­ли можли­вість на­бут­тя у власність зе­мель­них ділянок. Нині вони ко­ри­сту­ють­ся або пра­вом вне­сен­ня до пай­о­во­го фонду зе­мель­них ча­сток (наїв), або ж зе­мель­ної ділянки, а також на­дан­ня ко­опе­ра­ти­ву такої ділянки (паю) в орен­ду. В за­зна­че­них ви­пад­ках члени ко­опе­ра­ти­ву на­бу­ва­ють земель­ні права та обов'язки. Крім того, у разі ви­хо­ду з ко­опе­ра­ти­ву вони мають право на от­ри­ман­ня зе­мель­ної ділянки в натурі (на місце­вості) (ст. 25).

Управління діяльністю ко­опе­ра­ти­ву здійснюється на за­са­дах са­моврядування, ши­ро­кої де­мо­кратії, глас­ності, ак­тив­ної участі членів у вирішенні всіх пи­тань його діяль­ності. Саме ви­хо­дя­чи із за­галь­но­сві­тових прин­ципів сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої ко­опе­ра­тив­ної де­мо­кратії, чле­ни ко­опе­ра­тивів мають право і од­но­час­но зобов'язані осо­би­сто брати участь в управлінні спра­ва­ми, оби­ра­ти і бути обра­ни­ми до керівних органів, вно­си­ти про­по­зиції щодо поліпшен­ня їх діяль­ності.

Права та обов'язки асоційо­ва­них членів за своїм об­ся­гом знач­но відрізня­ють­ся від прав та обов'язків дійсних членів. Пов'язано це, на­самперед, з відсутністю у них тру­до­вих прав та обов'язків, що тягне за собою прак­тичне відсто­ро­нен­ня їх від управління ко­опе­ра­ти­вом (ко­ристуються лише пра­вом до­рад­чо­го го­ло­су). їх май­нові права в обов'яз­ки теж но­сять урізаний ха­рак­тер, адже вони не бе­руть участі у форму­ванні неподільно­го фонду і мають право лише на от­ри­ман­ня част­ки до­хо­ду на пай (до­дат­ко­вий пай) та пер­шо­чер­го­во­го от­ри­ман­ня свого май­но­во­го внеску при виході з ко­опе­ра­ти­ву. Реалізо­ву­ю­чи на­лежне їм право влас­ності на зе­мель­ну ділянку, вони мають право здійс­ни­ти па­йовий вне­сок такою ділян­кою або здати її в орен­ду ко­опе­ра­ти­ву.

Закон України «Про сільсь­ко­гос­по­дарсь­ку ко­опе­рацію» вста­но­вив поділ прав на ос­новні та до­дат­кові. До пер­ших на­ле­жать: право на участь в управлінні спра­ва­ми; право го­ло­су на за­галь­них збо­рах коопе­ративу; право оби­ра­ти і бути обра­ним до органів управління; користу­ватися по­слу­га­ми (для об­слу­го­ву­ю­чо­го ко­опе­ра­ти­ву); одер­жу­ва­ти ко­оперативні ви­пла­ти, част­ки до­хо­ду на пай; одер­жу­ва­ти пай при виході з ко­опе­ра­ти­ву (ст. 11). Аналізуючи по­ло­жен­ня за­ко­ну також можна ви­ділити на­ступні групи обов'язків членів сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких коопе­ративів: ос­новні - до­три­ман­ня ста­ту­ту та ви­ко­нан­ня рішень за­галь­них зборів і правління ко­опе­ра­ти­ву (п. 2 ст. 11); ті, які вип­ли­ва­ють із ви­значення член­ства - обов'язок брати тру­до­ву участь у діяль­ності ви­робничого ко­опе­ра­ти­ву; ко­ри­сту­ва­ти­ся по­слу­га­ми об­слу­го­ву­ю­чо­го ко­опе­ра­ти­ву; обов'язок фор­му­ва­ти фонди ко­опе­ра­ти­ву (п. 1 ст. 8); майно­ві - обов'язок нести відповідальність за зобов'язан­ня­ми ко­опе­ра­ти­ву (ст. 23).

До­дат­кові права і обов'язки мо­жуть бути пе­ред­ба­чені ста­ту­та­ми окре­мих ко­опе­ра­тивів.