§ 6. Аграрні правопорушення як підстави настання кримінальної відповідальності

 

Підста­вою криміналь­ної відповідаль­ності є вчи­нен­ня осо­бою суспільно небез­печ­но­го діяння, яке містить склад зло­чи­ну, передбаче­ного Криміналь­ним ко­дек­сом України (КК). В останні роки в Украї­ні ма­со­вим яви­щем стали по­ру­шен­ня зе­мель­но­го за­ко­но­дав­ства, особ­ливе місце серед яких посідає самовільне зай­нят­тя зе­мель (ст. 197^і); по­ру­шен­ня по­ряд­ку зай­нят­тя гос­по­дарсь­кою діяльністю (ст. 202); по­рушення пра­вил еко­логічної без­пе­ки (ст. 236); за­бруд­нен­ня або псу­вання зе­мель (ст. 239); по­ру­шен­ня за­ко­но­дав­ства про за­хист рос­лин (ст. 247); без­гос­по­дарне ви­ко­ри­стан­ня зе­мель (ст. 254).

Роз­гля­да­ю­чи по­ру­шен­ня пра­вил, уста­нов­ле­них для бо­роть­би зі шкідни­ка­ми і хво­ро­ба­ми рос­лин, та інших вимог за­ко­но­дав­ства про за­хист рос­лин, що спри­чи­ни­ло тяжкі наслідки, слід за­зна­чи­ти, що диспо­зиція ст. 247 КК України має блан­кет­ний ха­рак­тер. Для при­тяг­нен­ня особи до відповідаль­ності слід вста­но­ви­ти, які кон­крет­но пра­ви­ла нею було по­ру­ше­но та яким нор­ма­тив­ним актом ці пра­ви­ла вста­нов­ле­но. Та­ки­ми, зо­кре­ма, є за­ко­ни України «Про за­хист рос­лин» від 14 жо­втня 1998 p., «Про пе­сти­ци­ди та агрохімікати» від 2 бе­рез­ня 1995 р. тощо. Здебільшо­го по­ру­шен­ня за­ко­но­дав­ства про за­хист рос­лин здійснюється шля­хом нев­жит­тя заходів, спря­мо­ва­них на зни­щен­ня шкідників та збуд­ників рос­лин; нев­жит­тя заходів по утилізації та зни­щен­ню сільськогос­подарської си­ро­ви­ни, яка не відповідає вста­нов­ле­ним ви­мо­гам щодо вмісту пе­сти­цидів і агрохімікатів.

Без­гос­по­дарне ви­ко­ри­стан­ня зе­мель, якщо це спри­чи­ни­ло три­ва­ле зни­жен­ня або втра­ту їх ро­дю­чості, ви­ве­ден­ня зе­мель із сільськогоспо­дарського обо­ро­ту, зми­ван­ня гу­мус­но­го шару, по­ру­шен­ня струк­ту­ри ґрунту, по­ля­гає у тому, що винна особа, якою, зо­кре­ма, може бути спе­ціаліст, що працює на сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­му підприємстві, не вико­нує або нена­леж­ним чином ви­ко­нує по­кла­де­ний на неї обов'язок за­хищати землі від шкідли­во­го впли­ву (ст. 254 КК України) Ви­ве­ден­ня зе­мель з сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го обо­ро­ту озна­чає при­пи­нен­ня їх вико­ристання за цільо­вим при­зна­чен­ням на пев­ний час.

Роз­гля­да­ю­чи пи­тан­ня при­тяг­нен­ня особи до криміналь­ної відпо­відаль­ності необхідно за­зна­чи­ти, що об'єктами зло­чинів у сфері сіль­ськогосподарського то­ва­ро­ви­роб­ництва мо­жуть ви­сту­па­ти: 1) тру­дові права гро­ма­дян; 2) майно, речі, май­нові об'єкти; 3) вста­нов­лені прави­ла здійс­нен­ня гос­по­дарсь­кої діяль­ності; 4) довкілля, на­сам­пе­ред земля як ос­но­ва то­вар­но­го сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го ви­роб­ництва; 5) без­пе­ка ви­роб­ництва, а також без­пе­ка руху та екс­плу­а­тації транс­порт­них за­собів; 6) служ­бо­ва діяльність.

За ці зло­чи­ни на вин­них осіб може на­кла­да­ти­ся мінімаль­ний штраф до 100 неопо­дат­ко­ву­ва­них мінімумів доходів гро­ма­дян (ст. 247 КК України), мак­си­маль­ний штраф у розмірі до 250 неоподатковува­них мінімумів доходів гро­ма­дян (ст. 202 КК України). Мак­си­маль­на межа по­ка­ран­ня вста­нов­люється через поз­бав­лен­ня волі на строк від п'яти до де­ся­ти років із поз­бав­лен­ням права обіймати певні по­са­ди чи зай­ма­ти­ся пев­ною діяльністю на строк до трьох років, яка визна­чаєть­ся ст. 236 КК України.

Винні гро­ма­дя­ни та по­са­дові особи за­леж­но від ха­рак­те­ру зло­чи­ну за по­ру­шен­ня аг­рар­но­го за­ко­но­дав­ства і суспільної небез­пе­ки карають­ся поз­бав­лен­ням волі, штра­фом та до­дат­ко­ви­ми по­ка­ран­ня­ми у вигляді поз­бав­лен­ня права обіймати певні по­са­ди або зай­ма­ти­ся пев­ною діяль­ністю, а також конфіскацією зна­рядь і засобів зло­чи­ну та всьо­го неза­конно до­бу­то­го.