- •Розділ 1. Історія виникнення та розвиток аграрного законодавства в україні
- •§ 1. Аграрне законодавство середини XIX — першої чверті XX ст.
- •§ 2. Аграрне законодавство доби української революції (1917-1921 pp.)
- •§ 3. Виникнення та становлення українського радянського аграрного законодавства
- •Розділ 2. Аграрне право як самостійна галузь права україни
- •§ 1. Поняття аграрного права як галузі права, науки та навчальної дисципліни
- •§ 2. Предмет аграрного права
- •§ 3. Характеристика методів аграрного права
- •§ 4. Принципи аграрного права
- •§ 5. Система аграрного права
- •§ 6. Поняття, види і зміст аграрних правовідносин
- •Розділ 3. Джерела аграрного права
- •§ 1. Загальна характеристика джерел аграрного права
- •§ 2. Конституція України — правова основа джерел аграрного права
- •§ 3. Аграрні закони України
- •§ 4. Підзаконні нормативно-правові акти в системі джерел аграрного права
- •Розділ 4. Загальна характеристика суб'єктів аграрного права
- •§ 1. Характеристика учасників сільськогосподарського виробництва як суб'єктів аграрного права
- •§ 2. Поняття «сільськогосподарський товаровиробник» і «сільськогосподарське підприємство»
- •§ 3. Загальні засади створення і державної реєстрації сільськогосподарських товаровиробників
- •§ 4. Характеристика установчих документів сільськогосподарських підприємств
- •§ 5. Особливості припинення сільськогосподарських підприємств
- •Розділ 5. Порядок і умови приватизації майна державних підприємств у апк
- •§ 1. Загальні засади правового регулювання приватизації у аграрному секторі економіки
- •§ 2. Приватизація майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств
- •§ 3. Приватизація майна несільськогосподарських підприємств
- •§ 4. Особливості приватизації в окремих галузях апк
- •Розділ 6. Правове регулювання паювання земель в аграрному секторі економіки
- •§ 1. Етапи реформування земельних відносин у сільськогосподарських підприємствах та організаціях
- •§ 2. Поняття земельної частки (паю). Право земельної частки (паю)
- •§ 3. Правове регулювання договорів оренди земельної частки (паю)
- •§ 4. Порядок виділення на місцевості земельної ділянки власнику земельної частки (паю)
- •Розділ 7. Правове регулювання паювання майна
- •§ 1. Правові засади паювання майна недержавного сільськогосподарського підприємства
- •§ 2. Порядок перепаювання майна колективних сільськогосподарських підприємств
- •§ 3. Поняття і ознаки майнового паю
- •§4. Право на майновий пай
- •§ 5. Правове регулювання використання майнових паїв
- •Розділ 8. Правові засади державного регулювання сільського господарства
- •§ 1. Поняття та зміст державного регулювання сільським господарством
- •§ 2. Повноваження Міністерства аграрної політики України та його органів на місцях
- •§ 3. Інші органи державного управління у галузі сільського господарства
- •Розділ 9. Державні сільськогосподарські інспекції - органи державного контролю в апк
- •§ 1. Загальна характеристика контрольно-інспекційних органів у апк
- •§ 2. Сільськогосподарські інспекції у рослинництві
- •3. Сільськогосподарські інспекції у тваринництві та рибницькій галузі
- •§ 4. Контрольно-інспекційні органи в обслуговуючих галузях апк
- •Розділ 10. Юридична відповідальність за правопорушення в аграрному секторі економіки україни
- •§ 1. Загальні засади формування інституту аграрно-правової відповідальності
- •§ 2. Дисциплінарна відповідальність осіб, зайнятих у сільському виробництві
- •§ 3. Матеріальна відповідальність працівників сільськогосподарських підприємств
- •§ 4. Адміністративна відповідальність за порушення у сільському господарстві
- •§ 5. Майнова відповідальність за аграрні правопорушення
- •§ 6. Аграрні правопорушення як підстави настання кримінальної відповідальності
- •Розділ 11. Правове становище державних сільськогосподарських підприємств
- •§ 1. Поняття державного сільськогосподарського підприємства
- •§ 2. Правовий режим майна та земель державних сільськогосподарських підприємств
- •§ 3. Особливості здійснення господарської діяльності державними сільськогосподарськими підприємствами
- •§ 4. Правові засади управлінської діяльності на державних сільськогосподарських підприємствах
- •Розділ 12. Правові засади діяльності сільськогосподарських кооперативів
- •§ 1. Поняття, основні риси сільськогосподарських кооперативів та їх види
- •§ 2. Право членства в сільськогосподарських кооперативах
- •§ 3. Порядок управління в сільськогосподарських кооперативах
- •§ 4. Правовий режим майна та землі в сільськогосподарських кооперативах
- •Розділ 13. Правове становище фермерських господарств
- •§ 1. Поняття та порядок створення фермерського господарства
- •§ 2. Земельні та майнові відносини у фермерському господарстві
- •§ 3. Правове регулювання господарської діяльності фермерського господарства
- •Розділ 14. Правове становище сільськогосподарських товариств
- •§ 1. Поняття, правові ознаки та види сільськогосподарських товариств
- •§ 2. Порядок та особливості утворення сільськогосподарського акціонерного товариства і товариства з обмеженою відповідальністю
- •§ 3. Правовий режим майна та землі сільськогосподарських товариств
- •Розділ 15. Правові засади діяльності приватно-орендних сільськогосподарських підприємств
- •§ 1. Поняття, ознаки і загальні юридичні засади виникнення приватно-орендних сільськогосподарських підприємств
- •§ 2. Правовий режим майна приватно-орендних сільськогосподарських підприємств
- •§ 3. Особливості юридичної відповідальності приватно-орендних сільськогосподарських підприємств
- •Розділ 16. Правове регулювання ведення особистого селянського господарства
- •§ 1. Поняття та ознаки особистого селянського господарства
- •§ 2. Правовий режим земель та майна особистого селянського господарства
- •§ 3. Державна підтримка особистих селянських господарств
- •Розділ 16. Правове регулювання ведення особистого селянського господарства
- •§ 1. Поняття та ознаки особистого селянського господарства
- •§ 2. Правовий режим земель та майна особистого селянського господарства
- •§ 3. Державна підтримка особистих селянських господарств
- •Розділ 18. Правове регулювання якості та безпечності сільськогосподарської продукції
- •§ 1. Поняття і зміст якості та безпечності сільськогосподарської продукції
- •§ 2. Правове регулювання запровадження у виробництво сільськогосподарської продукції генетично модифікованих організмів
- •§ 3. Стандартизація і сертифікація як нормативні засади якісності й безпечності сільськогосподарської продукції
- •Розділ 19. Правове регулювання рослинництва
- •§ 1. Загальна характеристика правового регулювання галузі рослинництва
- •§ 2. Правова охорона прав на сорти рослин
- •§ 3. Суб'єкти і об'єкти насінництва та розсадництва
- •§ 4. Порядок реалізації насіння і садивного матеріалу
- •§ 5. Правове регулювання захисту сільськогосподарських рослин
- •§ 6. Карантинний режим як прояв особливого режиму захисту рослин
- •§ 7. Правові аспекти вирощування наркотичних рослин
- •§ 1. Загальна характеристика правового регулювання галузі тваринництва
- •§ 2. Правове регулювання племінної справи у тваринництві
- •§ 3. Правові засади виробництва молока і м'яса
- •§ 4. Правове регулювання виробництва рибної продукції
- •§ 5. Правове регулювання бджільництва
- •§ 6. Правове регулювання виробництва інших продуктів тваринництва
- •Розділ 21. Правове регулювання ветеринарної справи в україні
- •§ 1. Правові засади ветеринарної справи
- •§ 2. Правовий статус фахівців ветеринарної медицини підприємств, господарств
- •§ 3. Правове регулювання виробництва ветеринарних препаратів, кормів та добавок
- •§ 4. Правові заходи дотримання біологічної безпеки у сільськогосподарському тваринництві
- •Розділ 22. Правове забезпечення сільськогосподарського дорадництва
- •§ 1. Поняття, зміст і завдання сільськогосподарської дорадчої діяльності
- •§ 2. Правові засади професійного навчання сільськогосподарських дорадників
- •§ 3. Юридичні підстави здійснення сільськогосподарської дорадчої діяльності
- •§ 4. Правові засади фінансування дорадчої діяльності
- •Розділ 23. Правове регулювання аграрного ринку
- •§ 1. Правове регулювання аграрного ринку, його інфраструктура
- •§ 2. Правове становище Аграрної біржі
- •§ 3. Правове становище Аграрного фонду
- •Розділ 24. Правове регулювання ринку зерна
- •§ 1. Поняття зернових ресурсів. Державне регулювання ринку зерна та формування зернових ресурсів
- •§ 2. Порядок декларування зерна
- •§ 3. Договір складського зберігання зерна. Поняття складських документів
- •§ 4. Порядок здійснення заставних закупівель зерна
- •§ 5. Порядок здійснення форвардних закупівель зерна
- •Розділ 25. Аграрно-договірні відносини
- •§ 1. Поняття та види аграрно-правових договорів
- •§ 2. Договори у сфері реалізації сільськогосподарської продукції
- •§ 3. Договори кредитування та фінансового лізингу за участю аграрних товаровиробників
- •§ 4. Договори виробничо-технічного обслуговування
- •Розділ 26. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності сільськогосподарських підприємств
- •§ 1. Поняття та види зовнішньоекономічної діяльності сільськогосподарських підприємств
- •§ 2. Правові засади тарифного регулювання експорту (імпорту) сільськогосподарської продукції
- •§ 3. Правові засади нетарифного регулювання експорту (імпорту) сільськогосподарської продукції
- •§ 4. Правове регулювання здійснення контролю за імпортом сільськогосподарської продукції
- •Розділ 27. Правове регулювання сплати фіксованого сільськогосподарського податку
- •§ 1. Суб'єкти фіксованого сільськогосподарського податку
- •§ 2. Окремі вимоги до платників фіксованого сільськогосподарського податку
- •§ 3. Порядок реєстрації (зняття з реєстрації) платника фіксованого сільськогосподарського податку
- •§ 4. Об'єкт та ставка фіксованого сільськогосподарського податку
- •§ 5. Порядок нарахування та сплати фіксованого сільськогосподарського податку
- •Розділ 28. Правове регулювання страхування у сільському господарстві
- •§ 1. Поняття та класифікація видів страхування у сільському господарстві
- •§ 2. Договір страхування за участю сільськогосподарських підприємств: поняття, зміст та специфіка
- •§ 3. Основні умови та порядок страхування майна сільськогосподарських підприємств
- •Розділ 29. Правове регулювання інвестицій у сільське господарство
- •§ 1. Загальні правові засади формування аграрних інвестиційних відносин
- •§ 2. Поняття і зміст аграрних інвестиційних правовідносин
- •§ 3. Особливості правового режиму регулювання інвестиційної діяльності вітчизняних та іноземних інвестицій у сільському господарстві України
- •Розділ 30. Правове регулювання соціального розвитку села
- •§ 1. Соціальний розвиток села як інститут аграрного права
- •§ 2. Правовий режим об'єктів соціальної інфраструктури села
- •§ 3. Правове регулювання житлового будівництва та комунального господарства на селі
- •§ 4. Правове регулювання побутового обслуговування жителів села
- •Розділ 31. Особливості правового регулювання трудових відносин у сільськогосподарських підприємствах
- •§ 1. Загальна характеристика правового регулювання трудових відносин у сільськогосподарських підприємствах
- •§ 2. Порядок виникнення і припинення трудових відносин у сільськогосподарських підприємствах
- •§ 3. Особливості правового регулювання оплати праці в сільському господарстві
- •§ 4. Облік робочого часу в сільськогосподарських підприємствах. Підсумований облік робочого часу
- •§ 5. Право на відпочинок працівників сільського господарства
- •§ 6. Правове забезпечення додержання дисципліни праці на підприємствах апк
- •§ 7. Правове забезпечення підготовки кадрів для села
- •Розділ 31. Особливості правового регулювання трудових відносин у сільськогосподарських підприємствах
- •§ 1. Загальна характеристика правового регулювання трудових відносин у сільськогосподарських підприємствах
- •§ 2. Порядок виникнення і припинення трудових відносин у сільськогосподарських підприємствах
- •§ 3. Особливості правового регулювання оплати праці в сільському господарстві
- •§ 4. Облік робочого часу в сільськогосподарських підприємствах. Підсумований облік робочого часу
- •§ 5. Право на відпочинок працівників сільського господарства
- •§ 6. Правове забезпечення додержання дисципліни праці на підприємствах апк
- •§ 7. Правове забезпечення підготовки кадрів для села
- •Розділ 33. Правове регулювання використання природних ресурсів у сільському господарстві
- •§ 1. Поняття, принципи та види використання природних ресурсів у сільському господарстві
- •§ 2. Особливості використання водних ресурсів та надр у сільському господарстві
- •§ 3. Особливості використання лісових ресурсів, рослинного та тваринного світу в сільському господарстві
- •Розділ 34. Правовий режим земель сільськогосподарського призначення
- •§ 1. Поняття земель сільськогосподарського призначення
- •§ 2. Особливості суб'єктного складу у відносинах власності та користування землями сільськогосподарського призначення
- •§ 3. Особливості набуття прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення
- •Розділ 35. Аграрне законодавство країн-членів єс
- •§ 1. Сільське господарство України після вступу до сот
- •§ 2. Загальна характеристика аграрного законодавства держав єс
- •§ 3. Програми підтримки сільського господарства держав, які нещодавно набули права членства в сот
§ 2. Сільськогосподарські інспекції у рослинництві
Напрямами рослинництва, в яких створені контрольно-інспекційні органи, є: насінництво, розсадництво, захист рослин, карантин рослин та комплекс відносин права інтелектуальної власності на сорти рослин. Загалом у рослинницькій галузі працють п'ять державних сільськогосподарських інспекцій - Головна державна інспекція захисту рослин України, Головна державна інспекція з карантину рослин України, Українська державна насіннєва інспекція Мінагрополітики України, Українська державна помологічно-ампелографічна інспекція Мінагрополітики України, Державна служба з охорони прав на сорти рослин.
Українська державна насіннєва інспекція (Укрдержнасінінспекція) функціонує на підставі наказу Міністерства аграрної політики України «Про затвердження Положення про Українську державну насіннєву інспекцію» від 23 березня 2004 р. № 97. За організаційно-правовою формою Укрдержнасінінспекція є установою, що очолює службу державного контролю України у сільськогосподарському насінництві, яка складається з Укрдержнасінінспекції, Державної насіннєвої інспекції Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, міжрайонних державних насіннєвих інспекцій (далі - державні насіннєві інспекції) і є неприбутковою установою.
У цілому служба державного контролю України у сільськогосподарському насінництві являє собою ієрархічну систему установ, що фінансуються з Державного бюджету і виконують низку контрольно-інспекційних функцій. Основними завданнями Укрдержнасінінспекції є:
- здійснення сертифікації насіння і садивного матеріалу сільськогосподарських рослин та видача сертифікатів, що засвідчують сортові та посівні якості насіння та (або) садивного матеріалу, які за даними лабораторного аналізу відповідають вимогам нормативних документів;
- забезпечення контролю за знищенням насіння сільськогосподарських рослин, визнаного непридатним для використання на продовольчі та кормові цілі.
Значну частину завдань Укрдержнасінінспекції становить організаційне і методичне керівництво Державною насіннєвою інспекцією Автономної Республіки Крим і обласними державними насіннєвими інспекціями.
Українська державна помологічно-ампелографічна інспекція (УкрДПАІ) функціонує на підставі Наказу Мінагрополітики «Про затвердження Положення про Українську державну помологічно-ампелографічну інспекцію» № 770 від 31 жовтня 2007 р. Помологія (від лат. ротит - плід та гр. logos - слово, вчення), сортознавство, наука про сорти плодових та ягідних рослин. Ампелографія (від гр. ampelos - виноград) - наука про сорти винограду. Інспекція відповідно до Закону України «Про насіння і садивний матеріал» є органом державного контролю в плодовому насінництві і розсадництві.
Інспекцію очолює начальник інспекції, який за посадою є одночасно державним інспектором України з розсадництва. Заступник начальника інспекції за посадою є одночасно державним інспектором з розсадництва. Головні, провідні та спеціалісти інспекції за посадою є одночасно державними інспекторами з розсадництва. Начальник інспекції забезпечує організацію і здійснення державного контролю у плодовому насінництві та розсадництві, здійснює керівництво діяльністю Інспекції, несе персональну відповідальність за виконання покладених на Інспекцію завдань.
У процесі здійснення контрольної діяльності Українська державна помологічно-ампелографічна інспекція має право:
- перевіряти документацію, що стосується походження, способів вирощування, реалізації та використання плодового насіння і садивного матеріалу, незалежно від підпорядкування і форм власності їх виробника;
- перевіряти відповідність суб'єктів насінництва і розсадництва, незалежно від їх підпорядкування та форм власності, атестаційним вимогам до виробників насіння і садивного матеріалу, що встановлюються Міністерством аграрної політики України;
- проводити апробацію і видавати документи про якість садивного матеріалу, маточних насаджень плодових, ягідних культур та винограду;
- проводити лабораторний аналіз насіння і садивного матеріалу з видачею відповідних документів про їх якість;
- проводити експертне визначення якості насіння плодових, горіхоплідних культур та садивного матеріалу плодових, ягідних, горіхоплідних культур та винограду на вимогу споживачів.
Головна державна інспекція захисту рослин (Головдержзахист) є спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері захисту рослин, підпорядкованим Мінагрополітики України, що забезпечує проведення єдиної державної політики у сфері захисту рослин від шкідників, хвороб і бур'янів та здійснює державний контроль за своєчасним проведенням підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності і громадянами заходів щодо захисту рослин, за додержанням регламентів зберігання, транспортування і застосування пестицидів. Головдержзахист очолює систему державних станцій захисту рослин Автономної Республіки Крим, областей і районів з мережею спеціалізованих лабораторій (прогнозів і діагностики з'явлення шкідників і хвороб, біологічного методу, гельмінтологічних та контрольно-токсикологічних). Головдержзахист очолюється начальником, який призначається на посаду і звільняється з посади міністром аграрної політики. Начальник має заступників, які призначаються ним. Начальник за посадою є Головним державним інспектором захисту рослин України, його заступники, відповідно заступниками Головного державного інспектора захисту рослин України, начальники відділів та інші спеціалісти - державними інспекторами захисту рослин.
Організаційна структура, штатний розпис, кошторис доходів і видатків Головдержзахисту затверджується Мінагрополітики. Головдержзахист утримується за рахунок державного бюджету, а також доходів від робіт, пов'язаних із захистом рослин - навчання працівників із захисту рослин, консультативні та інші послуги. За організаційною структурою Головдержзахист є юридичною особою, має рахунки в банках, печатку, штамп, бланк установи, та бланк головного державного інспектора захисту рослин.
Основними завданнями Головдержзахисту є:
- організація обстеження сільськогосподарських та інших угідь, посівів, насаджень, рослинності закритого ґрунту, продукції рослинного походження на заселеність та зараженість їх шкідливими організмами, розроблення програм та інтегрованих схем захисту рослин, науково обґрунтованого застосування пестицидів у сільському господарстві, прогнозування, виявлення і своєчасного інформування про наявність і розвиток шкідників та хвороб рослин, а також бур'янів;
- запобігання масовому розмноженню та поширенню шкідливих організмів;
- контроль за своєчасним здійсненням заходів щодо захисту рослин, додержання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та громадянами встановлених регламентів зберігання, транспортування та застосування пестицидів, вмістом їх залишкових кількостей у ґрунті, воді та рослинницькій продукції;
-забезпечення своєчасного проведення профілактичних та винищувальних заходів щодо боротьби з шкідниками у місцях зберігання запасів продукції рослинного походження;
- ведення балансу потреби і надходження пестицидів в Україну, координація їх виробництва вітчизняною промисловістю та закупівлі за імпортом.
Головна державна інспекція захисту рослин проводить свою діяльність разом з іншими службами Мінагрополітики, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, державною санітарно-епідеміологічною службою України, органами охорони навколишнього природного середовища, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
Ще однією ланкою системи державних сільськогосподарських інспекцій в рослинництві є Державна служба з карантину рослин. Вона функціонує на підставі наказу Мінагрополітики «Про затвердження Положення про Державну службу з карантину рослин України» від 8 травня 2007 р. № 310. Правове становище служби визначається як органу, що здійснює державне управління у сфері карантину рослин. Фактично, незважаючи на таке визначення, з точки зору організаційної структури, Служба не є окремим державним органом, а являє собою взаємопов'язану та ієрархічно підпорядковану систему установ різних рівнів, на чолі якої знаходиться відповідна інспекція. Служба є одним з найчисленніших контрольно-інспекційних органів у АПК, що виправдовується важливістю покладених на неї завдань. Адже, окрім суто інспекційних функцій, значний обсяг роботи служби становить безпосередня робота зі знищення карантинних організмів та надання господарюючим суб'єктам послуг щодо знезараження вантажів на обов'язковій основі. В даному разі інспекція - це організаційне ядро системи спеціально уповноважених органів, що здійснюють специфічну діяльність - постійний комплекс заходів, відомий як карантин рослин.
Основними завданнями Державної служби з карантину рослин України є:
- охорона території України від занесення або самостійного проникнення з-за кордону або з карантинної зони карантинних організмів;
- своєчасне виявлення, локалізація і ліквідація карантинних організмів;
- запобігання проникненню карантинних організмів з карантинної зони в регіони України, де вони відсутні;
- здійснення державного контролю за дотриманням карантинного режиму і проведенням заходів з карантину рослин при вирощуванні, заготівлі, вивезенні, ввезенні, перевезенні, зберіганні, переробці, реалізації і використанні підкарантинних матеріалів та об'єктів.
Згідно із Законом виділяються дві основні форми боротьби з поширенням карантинних організмів: фітосанітарний контроль, що є постійною функцією органів з карантину рослин; здійснення заходів у разі введення карантинного режиму, що є надзвичайною формою роботи цих органів.
Фітосанітарному контролю підлягають усі підкарантинні матеріали та об'єкти, у тому числі й ті, що переміщуються через державний кордон України та карантинні зони. Ввезення в Україну підкарантинних матеріалів та об'єктів провадиться за наявності: фітосанітарного сертифіката, що видається державними органами з карантину і захисту рослин країни-експортера, і карантинного дозволу, що видається Головною державною інспекцією з карантину рослин України. Вивезення підкарантинних матеріалів за межі карантинної зони провадиться за наявності карантинного сертифіката.
У разі виявлення карантинних організмів карантинний режим запроваджується протягом доби з моменту виявлення карантинного організму. Орган, який прийняв рішення про запровадження або скасування карантинного режиму, протягом доби повідомляє про це осіб, що розташовані або проживають у карантинній зоні. У рішенні про запровадження карантинного режиму обов'язково зазначаються:
- обставини, що спричинили запровадження карантинного режиму;
- межі карантинної зони, у якій запроваджується карантинний режим;
- час, з якого запроваджується карантинний режим;
- карантинні заходи, що здійснюються в карантинній зоні, та органи, що їх здійснюють.
У карантинній зоні здійснюються такі спеціальні карантинні заходи:
- огляд та обстеження підкарантинних матеріалів та об'єктів;
- здійснення контролю за проведенням локалізації та ліквідації карантинних організмів особами;
- заборона вивезення з карантинної зони заражених карантинними організмами підкарантинних матеріалів та об'єктів;
- знезараження підкарантинних матеріалів та об'єктів;
- технічна переробка заражених карантинними організмами підкарантинних матеріалів.
Рослини і рослинні продукти, заражені карантинними організмами, які неможливо знезаразити або направити на технічну переробку, підлягають знищенню в порядку, встановленому законом.
Державна служба з охорони прав на сорти рослин функціонує на підставі Закону України «Про охорону прав на сорти рослин», яким передбачено створення спеціально уповноваженої установи у сфері охорони прав на сорти. Цій установі доручено приймати заявки на сорти, проводити їх експертизу і приймати рішення щодо них, вести Реєстр патентів, Реєстр сортів, Реєстр заявок на сорти. Дана установа згідно із Законом також забезпечує здійснення контролю за дотриманням норм цього Закону щодо вживання назв сортів, та виконує ряд інших повноважень. Такою установою є Державна служба з охорони прав на сорти рослин (Держсортслужба), створена постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2002 р. № 714 на базі Державної комісії по випробуванню та охороні сортів рослин, що була реорганізована. Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження положення про державну службу з охорони прав на сорти рослин» від 19 серпня 2002 р. № 1182, було введене в дію відповідне положення про цей орган.
Зазначена постанова також визначає поняття Державної системи охорони прав на сорти рослин, до якої входить Держсортслужба і підпорядковані їй Український інститут експертизи сортів рослин, інспекції з охорони прав на сорти рослин, державні сортодослідні станції, лабораторії та інші заклади експертизи, окремі підприємства. Наказом голови Держсортслужби «Про затвердження Положення про державну інспекцію з охорони прав на сорти рослин» від 17 січня 2003 р. № 17-1 було окреслено правові засади функціонування Державної інспекції з охорони прав на сорти рослин (Держсортінспекція). Серед функцій Держсортінспекції в положенні виділяються: наглядові, контрольні та ті, що містять риси як нагляду, так і контролю.
Держсортінспекція здійснює державний нагляд за:
- набуттям, здійсненням та захистом прав на сорт рослин у межах повноважень, наданих Держсортслужбою;
- наявністю разових дозволів на ввезення в Україну для наукових цілей посадкового матеріалу (насіння) незареєстрованих в Україні сортів рослин та угоди між селекціонером (автором сорту) і представником з питань інтелектуальної власності на сорти рослин;
- уживанням назв сортів у сортових та насіннєвих документах, публікаціях, офіційних виданнях, а також у частині їх відношення до знаків для товарів і послуг та зазначень походження товарів;
- діяльністю уповноважених Держсортслужбою закладів експертизи системи охорони прав на сорти рослин.
Держсортінспекція здійснює контроль за дотриманням:
- юридичними і фізичними особами законодавства з питань охорони прав на сорти рослин;
- особистого немайнового права авторства на сорт;
- майнового права власника сорту;
- права попереднього користування і права при відновленні прав на сорт;
- права на поширення сорту в Україні.
Інспекція також проводить державний нагляд і контроль за:
- наявністю документів, що підтверджують право правонаступника на сорт рослин, та документів про сплату збору за дії, пов'язані з набуттям, здійсненням та захистом прав на сорти рослин;
- передачею майнового права на сорт і передачею права на використання сорту;
- виконанням власником сорту своїх обов'язків;
- сортами, внесеними до Реєстру патентів і Реєстру сортів;
-дотриманням прав власника сорту при веденні первинного насінництва сортів, унесених до Реєстру патентів і Реєстру сортів.
Державні сільськогосподарські інспекції в рослинництві не є виключно контрольними органами - значна частина їх функцій полягає у співпраці з підконтрольними суб'єктами, наданні їм допомоги у боротьбі з шкідливими факторами, організації семінарів з проблем підконтрольної галузі, керівництві профільними системами державних установ.
