§ 3. Інші органи державного управління у галузі сільського господарства

 

У су­час­них умо­вах за­без­пе­чен­ня ви­роб­ництва еко­логічно чис­тої сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції та фор­му­ван­ня на­леж­них умов еко­ло­го­без­печ­но­го се­ре­до­ви­ща про­жи­ван­ня, праці та відпо­чин­ку насе­лення є най­важ­ливішим за­в­дан­ням дер­жа­ви. Тому серед органів дер­жавного управління в галузі сільсь­ко­го гос­по­дар­ства пріори­тетне міс­це посідає Міністер­ство охо­ро­ни нав­ко­лиш­ньо­го при­род­но­го середо­вища України (Мінпри­ро­ди), яке діє на підставі по­ста­но­ви Кабінету Міністрів України від 2 ли­сто­па­да 2006 р. № 1524. Це міністер­ство є го­лов­ним ор­га­ном у си­стемі цен­траль­них органів ви­ко­нав­чої влади з пи­тань охо­ро­ни нав­ко­лиш­ньо­го при­род­но­го се­ре­до­ви­ща, раціонально­го ви­ко­ри­стан­ня, відтво­рен­ня і охо­ро­ни при­род­них ре­сурсів, здійснен­ня дер­жав­но­го кон­тро­лю за ви­ко­ри­стан­ням та охо­ро­ною зе­мель, еколо­гічної без­пе­ки.

До ос­нов­них за­в­дань Мінпри­ро­ди на­ле­жать: за­без­пе­чен­ня реаліза­ції дер­жав­ної політики у сфері охо­ро­ни нав­ко­лиш­ньо­го при­род­но­го се­ре­до­ви­ща, раціональ­но­го ви­ко­ри­стан­ня, відтво­рен­ня та охо­ро­ни при­родних ре­сурсів (землі, надр, по­верх­не­вих та підзем­них вод, атмосфер­ного повітря, лісів, тва­рин­но­го і рос­лин­но­го світу та при­род­них ресур­сів те­ри­торіаль­них вод, кон­ти­нен­таль­но­го шель­фу та ви­ключ­ної (мор­ської) еко­номічної зони України), роз­вит­ку мінераль­но-​си­ро­вин­ної бази, заповідної спра­ви, фор­му­ван­ня, збе­ре­жен­ня та ви­ко­ри­стан­ня еко­логічної мережі, гео­логічного вив­чен­ня надр, то­по­гра­фо-​гео­де­зич­ної та кар­то­графічної діяль­ності; здійс­нен­ня дер­жав­но­го кон­тро­лю за додер­жанням вимог за­ко­но­дав­ства про охо­ро­ну нав­ко­лиш­ньо­го при­род­но­го се­ре­до­ви­ща, раціональне ви­ко­ри­стан­ня, відтво­рен­ня та охо­ро­ну при­родних ре­сурсів, зо­кре­ма за ви­ко­ри­стан­ням та охо­ро­ною зе­мель.

Оскільки пер­шо­чер­го­вим за­в­дан­ням сільсь­ко­го гос­по­дар­ства Украї­ни є за­без­пе­чен­ня національ­ної про­до­воль­чої без­пе­ки, то кон­троль за якістю і без­печністю сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції на­ле­жить також до ком­пе­тенції Дер­жав­но­го комітету України з пи­тань технічно­го ре­гу­лю­ван­ня та спо­жив­чої політики (Держ­с­по­жи­встан­дарт), утво­ре­но­го Ука­зом Пре­зи­ден­та України від 18 бе­рез­ня 2003 р. № 225.

Держ­с­по­жи­встан­дарт у межах своїх по­в­но­ва­жень: ро­з­роб­ляє проек­ти нор­ма­тив­но-​пра­во­вих актів щодо впро­ва­д­жен­ня відповідно до між­народних стан­дартів си­стем управління якістю та си­стем управління довкіллям на підприємствах, а також сто­сов­но дер­жав­ної підт­рим­ки їх впро­ва­д­жен­ня; організовує та про­во­дить моніто­ринг якості про­дукції, впро­ва­д­жен­ня си­стем управління якістю на підприємствах; організо­вує інфор­маційне за­без­пе­чен­ня підприємств з пи­тань управління якіс­тю та довкіллям; вста­нов­лює по­ря­док ате­стації ви­роб­ництва підпри­ємств, що здійс­ню­ють пе­ре­роб­ку, утилізацію або зни­щен­ня ви­лу­че­ної з обігу неякісної та небез­печ­ної про­дукції, організовує та про­во­дить таку ате­стацію; здійснює дер­жав­ну реєстрацію нор­ма­тив­них докумен­тів, що вста­нов­лю­ють по­ря­док і умови ви­ко­ри­стан­ня, утилізації та зни­щення неякісної та небез­печ­ної про­дукції, ате­стації підприємств, що здійс­ню­ють пе­ре­роб­ку, утилізацію або зни­щен­ня ви­лу­че­ної з обігу та­кої про­дукції; здійснює в межах своєї ком­пе­тенції кон­троль за додер­жанням за­ко­но­дав­ства у сфері ре­гу­лю­ван­ня ви­роб­ництва і торгівлі спир­том ети­ло­вим, ко­ньяч­ним і пло­до­вим, ал­ко­голь­ни­ми на­по­я­ми та тю­тю­но­ви­ми ви­ро­ба­ми; вживає в межах своєї ком­пе­тенції заходів що­до вдос­ко­на­лен­ня зовнішньое­ко­номічної діяль­ності, за­хи­сту інте­ресів вітчиз­ня­них то­ва­ро­ви­роб­ників на зовнішньо­му ринку; бере участь у роботі відповідних міжна­род­них організацій із за­хи­сту прав спожи­вачів, стан­дар­ти­зації, мет­ро­логії, підтвер­джен­ня відповідності, якості про­дукції; здійснює за­хо­ди щодо га­лу­зе­во­го співробітництва України з Євро­пейсь­ким Со­ю­зом (ЄС), у межах своїх по­в­но­ва­жень за­без­пе­чує ви­ко­нан­ня Україною зобов'язань за Уго­дою про парт­нер­ство і співро­бітниц­тво між Україною і Євро­пейсь­ки­ми Співто­ва­ри­ства­ми та їх дер­жавами-членами, адап­тацію за­ко­но­дав­ства України до за­ко­но­дав­ства ЄС, ви­ко­нан­ня інших заходів щодо інте­грації України до ЄС, виконан­ня інших функцій.

Держ­с­по­жи­встан­дарт України має право: да­ва­ти суб'єктам госпо­дарської діяль­ності обов'язкові для ви­ко­нан­ня при­пи­си про припинен­ня по­ру­шень прав спо­жи­вачів; роз­гля­да­ти відповідно до за­ко­но­дав­ства спра­ви про адміністра­тивні пра­во­по­ру­шен­ня; перевіряти та обстежува­ти відповідно до за­ко­но­дав­ства ви­роб­ничі, складські, тор­го­вельні та інші приміщення суб'єктів гос­по­дарсь­кої діяль­ності сфери торгівлі, гро­мадсь­ко­го хар­чу­ван­ня і по­слуг; відби­ра­ти в уста­нов­ле­но­му по­ряд­ку у суб'єктів гос­по­дарсь­кої діяль­ності сфери торгівлі, гро­мадсь­ко­го хар­чування і по­слуг зраз­ки товарів, си­ро­ви­ни, матеріалів, напівфабрика­тів, ком­плек­ту­ю­чих виробів для перевірки їх якості на місці виробниц­тва; при­пи­ня­ти відван­та­жен­ня і реалізацію товарів, що не відповідають ви­мо­гам нор­ма­тив­них до­ку­ментів, до­дер­жан­ня яких відповідно до за­конодавства є обов'яз­ко­вим, технічних ре­гла­ментів з підтвер­джен­ня відповідності, технічних ре­гла­ментів - до усу­нен­ня суб'єктами госпо­дарської діяль­ності ви­яв­ле­них недоліків; за­бо­ро­ня­ти суб'єктам госпо­дарської діяль­ності реалізо­ву­ва­ти спо­жи­ва­чам про­дукцію, яка підлягає підтвер­джен­ню відповідності в за­ко­но­дав­чо ре­гу­льо­ваній сфері, в разі: відсут­ності сер­тифіката відповідності та/або де­кла­рації про відповід­ність чи свідоцтва про визнан­ня відповідності (або копій цих докумен­тів); невідповідності про­дукції ви­мо­гам нор­ма­тив­них до­ку­ментів, за­значеним у де­кла­рації про відповідність або у сер­тифікаті відповіднос­ті чи свідоцтві про визнан­ня відповідності тощо.

Умов­но всі інші цен­тральні ор­га­ни ви­ко­нав­чої влади, які здійсню­ють дер­жавне управління у галузі сільсь­ко­го гос­по­дар­ства, можна роз­поділити на ті, діяльність яких ко­ор­ди­нується міністром аг­рар­ної полі­тики, та ті, діяльність яких ко­ор­ди­нується Кабінетом Міністрів Украї­ни через міністра охо­ро­ни нав­ко­лиш­ньо­го при­род­но­го се­ре­до­ви­ща. До першої групи можна відне­сти Дер­жав­ний комітет ве­те­ри­нар­ної меди­цини України (Держ­ком­вет­ме­ди­ци­ни) та Дер­жав­ний комітет риб­но­го гос­по­дар­ства України (Держ­ком­ри­бгосп), які раніше вхо­ди­ли до скла­ду Міністер­ства аг­рар­ної політики України на пра­вах уря­до­вих органів дер­жав­но­го управління.

До другої групи можна відне­сти Дер­жав­ний комітет із зе­мель­них ре­сурсів (Держ­ком­зем), Дер­жав­ний комітет України по вод­но­му госпо­дарству (Держ­вод­госп) та Дер­жав­ний комітет лісо­во­го гос­по­дар­ства України (Держ­комлісгосп). Діяльність за­зна­че­них органів лише опосе­редковано пов'язана з сільсь­ко­гос­по­дарсь­ким ви­роб­ниц­твом.

Всі вони є юри­дич­ни­ми осо­ба­ми, мають са­мостійний ба­ланс, ра­хунки в ор­га­нах Дер­жав­но­го каз­на­чей­ства, пе­чат­ку із зоб­ра­жен­ням Дер­жавного Герба України та своїм най­ме­ну­ван­ням. Комітети очолює Го­лова, якого при­зна­чає на по­са­ду та звільняє з по­са­ди Кабінет Міністрів України за по­дан­ням Прем'єр-міністра України.

Згідно із За­ко­ном України «Про ве­те­ри­нар­ну ме­ди­ци­ну» функції адміністрації ве­те­ри­нар­ної ме­ди­ци­ни України здійснює Дер­жав­ний комітет ве­те­ри­нар­ної ме­ди­ци­ни України (Держ­ком­вет­ме­ди­ци­ни), по­ло­жен­ня про який за­твер­джене по­ста­но­вою Кабінету Міністрів Украї­ни від 30 серп­ня 2007 р. № 1075.

Ос­нов­ни­ми за­в­дан­ня­ми Держ­ком­вет­ме­ди­ци­ни є:

-  за­без­пе­чен­ня реалізації дер­жав­ної політики в галузі ветеринар­ної ме­ди­ци­ни, про­ве­ден­ня дер­жав­но­го ве­те­ри­нар­но-​санітар­но­го конт­ролю та на­гля­ду за здо­ров'ям тва­рин, без­печністю та якістю хар­чо­вих про­дуктів, неїстівних про­дуктів тва­рин­но­го по­ход­жен­ня, кормів та ін­ших товарів, охо­ро­ни те­ри­торії України від за­не­сен­ня збуд­ників особ­ливо небез­печ­них хво­роб, вклю­че­них до спис­ку Міжна­род­но­го епізо­отичного бюро, з те­ри­торій інших дер­жав або ка­ран­тин­них зон;

- аналіз при­чин і умов ви­ник­нен­ня та по­ши­рен­ня хво­роб тва­рин, участь у локалізації та ліквідації спа­ла­ху за­раз­них хво­роб, спільних для тва­рин і людей, підго­тов­ка про­по­зицій щодо профілак­ти­ки та бо­ротьби з та­ки­ми хво­ро­ба­ми;

-  про­ве­ден­ня моніто­рин­гу по­ши­рен­ня та визна­чен­ня біологічної ха­рак­те­ри­сти­ки збуд­ників особ­ли­во небез­печ­них хво­роб тва­рин, вклю­чених до спис­ку Міжна­род­но­го епізоо­тич­но­го бюро, з метою вжит­тя заходів, пов'яза­них з епізоо­тич­ною та епідеміологічною діагно­сти­кою спа­ла­ху за­раз­них хво­роб;

- спря­му­ван­ня та ко­ор­ди­нація діяль­ності дер­жав­них органів вете­ринарної ме­ди­ци­ни із за­без­пе­чен­ня ве­те­ри­нар­но-​санітар­но­го та епізо­отичного бла­го­по­луч­чя, за­хи­сту життя і здо­ров'я людей та тва­рин від ри­зи­ку, пов'яза­но­го з хво­ро­ба­ми тва­рин, вклю­ча­ю­чи зо­оно­зи, додер­жання по­ряд­ку здійс­нен­ня дер­жав­но­го ве­те­ри­нар­но-​санітар­но­го кон­тролю та на­гля­ду;

- ро­з­роб­лен­ня, за­твер­джен­ня та здійс­нен­ня в межах своїх повно­важень санітар­них і ве­те­ри­нар­но-​санітар­них заходів;

-  здійс­нен­ня дер­жав­но­го ве­те­ри­нар­но-​санітар­но­го кон­тро­лю та на­гля­ду за тва­ри­на­ми, хар­чо­ви­ми про­дук­та­ми, неїстівними продукта­ми тва­рин­но­го по­ход­жен­ня, ре­про­дук­тив­ним матеріалом, біологічними про­дук­та­ми, па­то­логічним матеріалом, ве­те­ри­нар­ни­ми пре­па­ра­та­ми, суб­станціями, кор­мо­ви­ми до­бав­ка­ми, преміксами та кор­ма­ми, засоба­ми ве­те­ри­нар­ної ме­ди­ци­ни, за­со­ба­ми до­гля­ду за тва­ри­на­ми та су­путні­ми об'єктами, а також по­туж­но­стя­ми (об'єктами), що використовують­ся для їх ви­роб­ництва, пе­ре­роб­ки, зберігання та обігу;

-  здійс­нен­ня дер­жав­но­го ве­те­ри­нар­но-​санітар­но­го кон­тро­лю та на­гля­ду на дер­жав­но­му кор­доні та транс­порті за тва­ри­на­ми, харчови­ми про­дук­та­ми, неїстівними про­дук­та­ми тва­рин­но­го по­ход­жен­ня, ре­продуктивним матеріалом, біологічними про­дук­та­ми, па­то­логічним ма­теріалом, ве­те­ри­нар­ни­ми пре­па­ра­та­ми, суб­станціями, кор­мо­ви­ми до­бавками, преміксами та кор­ма­ми, за­со­ба­ми ве­те­ри­нар­ної ме­ди­ци­ни, при­зна­че­ни­ми для ви­ро­щу­ван­ня тва­рин та до­гля­ду за ними, що не ма­ють ліку­валь­ної і профілак­тич­ної дії; су­путніми об'єктами;

- спри­ян­ня впро­ва­д­жен­ню си­сте­ми іден­тифікації тва­рин, постійно­му нав­чан­ню та підви­щен­ню кваліфікації спеціалістів ве­те­ри­нар­ної ме­дицини, ши­ро­ко­му впро­ва­д­жен­ню до­сяг­нень науки і пе­ре­до­во­го досвіду;

- ви­ко­нан­ня за­галь­но­дер­жав­ної про­гра­ми про­ве­ден­ня моніторин­гу за­лиш­ко­вої кількості ве­те­ри­нар­них пре­па­ратів та за­бруд­ню­ю­чих ре­човин у живих тва­ри­нах, хар­чо­вих про­дук­тах і кор­мах.

Держ­ком­вет­ме­ди­ци­ни здійснює свої по­в­но­ва­жен­ня без­по­се­ред­ньо та через го­ловні управління ве­те­ри­нар­ної ме­ди­ци­ни в Ав­то­номній Рес­публіці Крим, об­ла­стях, містах Києві та Се­ва­сто­полі, управління вете­ринарної ме­ди­ци­ни в містах об­лас­но­го зна­чен­ня, рай­о­нах, регіональні служ­би дер­жав­но­го ве­те­ри­нар­но-​санітар­но­го кон­тро­лю та на­гля­ду на дер­жав­но­му кор­доні та транс­порті, інші дер­жавні уста­но­ви ветеринар­ної ме­ди­ци­ни.

Про­ве­ден­ня дер­жав­ної політики у галузі риб­но­го гос­по­дар­ства і рибної про­ми­сло­вості, охо­ро­ни, ви­ко­ри­стан­ня і відтво­рен­ня вод­них жи­вих ре­сурсів за­без­пе­чує Дер­жав­ний комітет риб­но­го гос­по­дар­ства України (Держ­ком­ри­бгосп), по­ло­жен­ня про який за­твер­джене поста­новою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2007 р. № 42.

Ос­нов­ни­ми за­в­дан­ня­ми Держ­ком­ри­бго­спу є:

- участь у фор­му­ванні та за­без­пе­чен­ня про­ве­ден­ня дер­жав­ної по­літики у галузі риб­но­го гос­по­дар­ства і рибної про­ми­сло­вості;

-  ро­з­роб­лен­ня та здійс­нен­ня ком­плекс­них заходів щодо забезпе­чення пріори­тет­но­го роз­вит­ку риб­ництва, охо­ро­ни, ви­ко­ри­стан­ня і від­творення вод­них живих ре­сурсів у ри­бо­гос­по­дарсь­ких во­дой­мах Украї­ни, вив­чен­ня стану їх запасів та організація ри­баль­ства у ви­ключній (морській) еко­номічній зоні і на кон­ти­нен­таль­но­му шельфі України, а також у водах за ме­жа­ми юрис­дикції України відповідно до міжна­родних до­го­ворів України;

- здійс­нен­ня дер­жав­но­го управління, ре­гу­лю­ван­ня та кон­тро­лю у сфері охо­ро­ни, ви­ко­ри­стан­ня і відтво­рен­ня вод­них живих ре­сурсів;

- здійс­нен­ня дер­жав­но­го на­гля­ду за без­пе­кою мо­ре­плав­ства фло­ту риб­но­го гос­по­дар­ства, кон­тро­лю за ефек­тивністю функціону­ван­ня си­сте­ми моніто­рин­гу ри­бо­лов­них суден.

Дер­жавне управління зем­ля­ми сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го призначен­ня, за­без­пе­чен­ня реалізації дер­жав­ної політики та управління у сфері ре­гу­лю­ван­ня зе­мель­них відно­син, ви­ко­ри­стан­ня, відтво­рен­ня, охо­ро­ни та про­ве­ден­ня моніто­рин­гу зе­мель, ве­ден­ня дер­жав­но­го зе­мель­но­го ка­дастру, а також міжга­лу­зе­ву ко­ор­ди­націю та дер­жавне ре­гу­лю­ван­ня у сфері вста­нов­лен­ня меж об­ласті, рай­о­ну, міста, рай­о­ну в місті, села і се­ли­ща здійснює Дер­жав­ний комітет України із зе­мель­них ресур­сів, по­ло­жен­ня про який за­твер­джене по­ста­но­вою Кабінету Міністрів України від 19 бе­рез­ня 2008 р. № 224.

Ос­нов­ни­ми за­в­дан­ня­ми Держ­ком­зе­му є:

- ро­з­роб­лен­ня про­по­зицій щодо фор­му­ван­ня дер­жав­ної політики у сфері ре­гу­лю­ван­ня зе­мель­них відно­син, ви­ко­ри­стан­ня, відтво­рен­ня, охо­ро­ни та про­ве­ден­ня моніто­рин­гу зе­мель, ве­ден­ня дер­жав­но­го земе­льного ка­даст­ру, здійс­нен­ня зем­ле­устрою, вста­нов­лен­ня меж об­ласті, рай­о­ну, міста, рай­о­ну в місті, села і се­ли­ща та за­без­пе­чен­ня її реаліза­ції, про­ве­ден­ня зе­мель­ної ре­фор­ми та по­дан­ня їх Кабінетові Міністрів України через Міністра охо­ро­ни нав­ко­лиш­ньо­го при­род­но­го середо­вища;

- ко­ор­ди­нація ро­бо­ти з про­ве­ден­ня зе­мель­ної ре­фор­ми;

-  здійс­нен­ня дер­жав­но­го кон­тро­лю за ви­ко­ри­стан­ням та охоро­ною зе­мель;

- організація і за­без­пе­чен­ня ве­ден­ня дер­жав­но­го зе­мель­но­го када­стру, підго­тов­ка зе­мель­но-​ка­даст­ро­вої до­ку­мен­тації;

- здійс­нен­ня зем­ле­устрою і про­ве­ден­ня моніто­рин­гу зе­мель;

- ро­з­роб­лен­ня дер­жав­них, га­лу­зе­вих і регіональ­них про­грам з пи­тань ре­гу­лю­ван­ня зе­мель­них відно­син, вста­нов­лен­ня меж об­ласті, райо­ну, міста, рай­о­ну в місті, села і се­ли­ща, раціональ­но­го ви­ко­ри­стан­ня зе­мель, їх відтво­рен­ня та охо­ро­ни, про­ве­ден­ня моніто­рин­гу зе­мель, від­творення ро­дю­чості ґрунтів, ве­ден­ня дер­жав­но­го зе­мель­но­го ка­даст­ру і те­ри­торіаль­но­го пла­ну­ван­ня;

-  про­ве­ден­ня дер­жав­ної екс­пер­ти­зи про­грам і про­ектів з пи­тань зем­ле­устрою, ве­ден­ня дер­жав­но­го зе­мель­но­го ка­даст­ру, охо­ро­ни зе­мель, ре­фор­му­ван­ня зе­мель­них відно­син, а також техніко-​еко­номічного об­ґрун­ту­ван­ня таких про­грам і про­ектів.

Певні функції у галузі сільсь­ко­го гос­по­дар­ства здійснює Держав­ний комітет України по вод­но­му гос­по­дар­ству (Держ­вод­госп), який діє на підставі по­ло­жен­ня, за­твер­дже­но­го по­ста­но­вою Кабінету Міні­стрів України від 27 черв­ня 2007 р. № 882.

Ос­нов­ни­ми за­в­дан­ня­ми Держ­вод­го­спу є:

- участь у фор­му­ванні та за­без­пе­чен­ня реалізації дер­жав­ної полі­тики з пи­тань роз­вит­ку вод­но­го гос­по­дар­ства і меліорації зе­мель, управ­ління га­луз­зю та здійс­нен­ня єдиної технічної політики, впро­ва­д­жен­ня до­сяг­нень науки і техніки, нових тех­но­логій та пе­ре­до­во­го досвіду ро­боти;

- ре­гу­лю­ван­ня відно­син у сфері ви­ко­ри­стан­ня і охо­ро­ни вод та відтво­рен­ня вод­них ре­сурсів, ро­з­роб­лен­ня та участь у реалізації відпо­відних за­галь­но­дер­жав­них, міждер­жав­них і регіональ­них про­грам;

-​за­до­во­лен­ня по­тре­би на­се­лен­ня і га­лу­зей національ­ної еконо­міки у вод­них ре­сур­сах та про­ве­ден­ня їх міжба­сей­но­во­го перерозпо­ділу;

-  здійс­нен­ня заходів, пов'яза­них із запобіган­ням шкідливій дії вод і ліквідацією її наслідків, вклю­ча­ю­чи про­ти­па­вод­ко­вий за­хист сільсь­ких на­се­ле­них пунктів і зе­мель.

Цен­траль­ним ор­га­ном ви­ко­нав­чої влади з пи­тань лісо­во­го, мислив­ського гос­по­дар­ства та по­лю­ван­ня є Дер­жав­ний комітет лісо­во­го гос­подарства України (Держ­комлісгосп), по­ло­жен­ня про який затвер­джено по­ста­но­вою Кабінету Міністрів України від 27 черв­ня 2007 р. № 883.

Ос­нов­ни­ми за­в­дан­ня­ми Держ­комлісго­спу є:

-підго­тов­ка і вне­сен­ня Міністрові охо­ро­ни нав­ко­лиш­ньо­го при­родного се­ре­до­ви­ща про­по­зицій щодо фор­му­ван­ня дер­жав­ної політики у сфері лісо­во­го і ми­сли­всь­ко­го гос­по­дар­ства, по­лю­ван­ня та мислив­ського собаківництва, а також охо­ро­ни, за­хи­сту, раціональ­но­го вико­ристання та відтво­рен­ня лісових ре­сурсів, ми­сли­всь­ких тва­рин, підви­щення ефек­тив­ності лісо­во­го і ми­сли­всь­ко­го гос­по­дар­ства та забезпе­чення її реалізації;

-  здійс­нен­ня дер­жав­но­го управління, ре­гу­лю­ван­ня та кон­тро­лю у сфері лісо­во­го і ми­сли­всь­ко­го гос­по­дар­ства та по­лю­ван­ня;

-  ро­з­роб­лен­ня та організація ви­ко­нан­ня дер­жав­них і регіональ­них (місце­вих) про­грам у сфері охо­ро­ни, за­хи­сту, раціональ­но­го викорис­тання та відтво­рен­ня лісових ре­сурсів, а також участь у ро­з­роб­ленні та ви­ко­нанні про­грам з пи­тань охо­ро­ни, ви­ко­ри­стан­ня і відтво­рен­ня мис­ливських тва­рин, роз­вит­ку ми­сли­всь­ко­го гос­по­дар­ства.