§ 5. Правове регулювання використання майнових паїв

 

Іншою на­галь­ною про­бле­мою, що по­тре­бу­ва­ла вирішення, бу­ло визна­чен­ня по­даль­шої долі май­но­вих паїв, не вит­ре­бу­ва­них у натурі їх влас­ни­ка­ми. На той час вит­ре­бу­ва­ли майно з пай­о­во­го фонду лише окремі влас­ни­ки май­но­вих паїв або їх спад­коємці. При­чин та­ко­го стану є декілька. По-​пер­ше, ви­со­коліквідного майна (гро­шові кошти, тракто­ри й ав­то­мобілі, поголів'я тва­рин, насіннєвий фонд, корми тощо), яке можна ефек­тив­но ви­ко­ри­ста­ти після одер­жан­ня в ра­ху­нок май­но­во­го паю, фізично не може ви­ста­чи­ти порівну для всіх се­лян-​співвлас­ників май­но­во­го ком­плек­су ко­лиш­ньо­го КСП. По-​дру­ге, низь­коліквідне май­но (як-то тва­рин­ни­цькі приміщення та об­лад­нан­ня для них), част­ка якого у пай­о­во­му фонді за­в­дя­ки високій ба­лан­совій вар­тості є знач­ною, склад­но ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти по­одинці. На­при­клад, у ре­зуль­таті пе­репаювання влас­ни­ку май­но­во­го сер­тифікату у ра­ху­нок паю було виді­лено де­ся­ту ча­сти­ну корівника. Без­сумнівним є той факт, що ве­ли­кої по­тре­би у цьому майні осо­ба-​співвлас­ник майна КСП не відчуває, адже його ефек­тивне ви­ко­ри­стан­ня за цільо­вим при­зна­чен­ням можли­ве лише у разі цілісного за­сто­со­ву­ван­ня за умови по­в­но­го за­пов­нен­ня ху­до­бою. По-​третє, ва­го­ма кількість май­но­вих паїв за­ли­ши­ла­ся невит­ре­бу­ва­ною внаслідок смерті по­оди­но­ких осіб по­хи­ло­го віку за відсут­ності спад­коємців. По-​чет­вер­те, через відсутність до­стат­ньої роз'яс­нювальної ро­бо­ти з боку дер­жав­них органів, а також відому інертність се­лянсь­ких мас до но­во­вве­день май­нові паї так і за­ли­ши­ли­ся невит­ре­бу­ва­ни­ми.

У ре­зуль­таті ве­ли­ка ча­сти­на засобів ви­роб­ництва ви­яви­ла­ся незадіяною у про­цесі сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го ви­роб­ництва. З метою подо­лання за­зна­че­них нега­тив­них наслідків про­це­су пе­ре­па­ю­ван­ня Міні­стерством аг­рар­ної політики України було прий­ня­то цілу низку реко­мендаційних актів. На­ка­зом від 6 квітня 2001р. № 96 було за­твер­дже­но Ре­ко­мен­дації щодо пе­ре­дачі майна пай­о­во­го фонду ре­ор­ганізо­ва­но­го ко­лек­тив­но­го сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го підприємства у спільну частко­ву власність та організації управління таким май­ном.

Для вре­гу­лю­ван­ня відно­син між співвлас­ни­ка­ми невит­ре­бу­ва­но­го майна Ре­ко­мен­даціями за­про­по­но­ва­но укла­ден­ня до­го­во­ру про спіль­не володіння, ко­ри­сту­ван­ня і роз­по­ряд­жен­ня май­ном, що зна­хо­дить­ся у спільній част­ковій влас­ності. У цьому до­го­ворі визна­чається особа, упов­но­ва­же­на від імені всіх співвлас­ників майна на пред­став­лен­ня їх інте­ресів при укла­данні в по­даль­шо­му цивільно-​пра­во­вих до­го­ворів. Укла­дан­ня таких до­го­ворів, спря­мо­ва­них на ви­ко­ри­стан­ня майна пайо­вого фонду відбувається за рішен­ням зборів співвлас­ників, які доруча­ють упов­но­ва­же­но­му їх підпи­сан­ня від імені співвлас­ників. Форму до­говорів про спільне володіння, ко­ри­сту­ван­ня і роз­по­ряд­жен­ня май­ном, що зна­хо­дить­ся у спільній част­ковій влас­ності, на­ве­де­но у до­дат­ку до за­зна­че­них Ре­ко­мен­дацій.

Спо­со­би ви­ко­ри­стан­ня майна співвлас­ників було визна­че­но Реко­мендаціями щодо ви­ко­ри­стан­ня майна, яке пе­ре­бу­ває у спільній част­ковій влас­ності, за­твер­дже­ни­ми на­ка­зом Міністер­ства аг­рар­ної політи­ки України від 9 квітня 2001 р. № 97 (зі змінами, вне­се­ни­ми згідно з на­ка­зом Міна­г­ро­політики від 1 липня 2003 р. № 210): 1) ча­сти­на інвен­тарних об'єктів, які задіяні у ви­роб­ни­чо­му про­цесі, пе­ре­дається в орен­ду суб'єкту підприємни­ць­кої діяль­ності на підставі до­го­во­ру орен­ди, форма якого на­во­дить­ся у до­дат­ку; 2) ча­сти­на інвен­тар­них об'єктів, які не ви­ко­ри­сто­ву­ють­ся у ви­роб­ництві в даний час, але надалі мо­жуть бу­ти ви­ко­ри­стані, пе­ре­дається ко­ри­сту­ва­чеві майна на зберігання на під­ставі до­го­во­ру схову; 3) ча­сти­на інвен­тар­них об'єктів, які не задіяні у ви­роб­ни­чо­му про­цесі і не мають пер­спек­ти­ви ви­ко­ри­стан­ня, за рішен­ням співвлас­ників може бути де­мон­то­ва­на і ліквідо­ва­на. При цьому матеріали від де­мон­та­жу за їх ліквідаційною вартістю вклю­ча­ють­ся до пай­о­во­го фонду або ви­да­ють­ся співвлас­ни­кам у ра­ху­нок їх май­но­вих паїв.

Обо­ротні за­со­би, які ввійшли до пай­о­во­го фонду, підля­га­ють вику­пу орен­да­рем на умо­вах то­вар­но­го кре­ди­ту. Договір орен­ди ча­сти­ни майна, яке пе­ре­бу­ває у спільній част­ковій влас­ності, ре­ко­мен­до­ва­но укла­да­ти на термін, який відповідає терміну орен­ди землі. Форми дого­ворів орен­ди, схову та купівлі-​про­да­жу майна, що зна­хо­дить­ся у спіль­ній част­ковій влас­ності, на­ве­дені у до­дат­ках до Ре­ко­мен­дацій.

Ре­ко­мен­до­ва­но також ди­фе­ренціювати оренд­ну плату за користу­вання май­ном на дві ча­сти­ни: 1) премію влас­ни­ку майна в розмірі не менше 1 % від вар­тості паю, яка ви­пла­чується влас­ни­ку майна в грошо­вій, на­ту­ральній формі чи по­слу­га­ми за до­мо­в­леністю сторін; 2) амор­тизаційну скла­до­ву в розмірі амор­ти­заційних відраху­вань на орендо­ване майно, яка є дже­ре­лом фор­му­ван­ня фонду відтво­рен­ня орендова­них ос­нов­них засобів. Під амор­ти­зацією розуміється щорічна вартість зносу ос­нов­них засобів. На­при­клад, за технічними ха­рак­те­ри­сти­ка­ми за­во­ду-​ви­го­тов­лю­ва­ча трак­тор вартістю 200 тис. гри має максималь­ний строк екс­плу­а­тації 10 років. Це озна­чає, що вартість та­ко­го тракто­ра буде щорічно про­порційно пе­ре­но­си­ти­ся на вартість ви­роб­ле­ної про­дукції. Кожен рік вартість трак­то­ра змен­шу­ва­ти­меть­ся на 20 тис. гри аж до по­в­но­го його зносу через 10 років.

Тому про­по­зиція по­кла­сти на орен­да­ря обов'язок ство­рю­ва­ти фонд відтво­рен­ня орен­до­ва­но­го майна є про­гре­сив­ною. Під час екс­плу­а­тації ос­новні за­со­би по­си­ле­но зно­шу­ють­ся і тому по­тре­бу­ють капіталь­но­го і по­точ­но­го ре­монтів. Цілком логічним є те, щоб орен­дар відрахову­вав кошти у спеціаль­ний фонд у розмірі щорічного зносу орен­до­ва­них ос­нов­них засобів.

По­ря­док ви­ко­ри­стан­ня фонду відтво­рен­ня орен­до­ва­них ос­нов­них засобів ре­гла­мен­тується Тимча­со­вим по­ло­жен­ням про фонд відтво­рення орен­до­ва­них ос­нов­них засобів, за­твер­дже­ним за­зна­че­ним нака­зом Міна­г­ро­політики України від 9 квітня 2001 р. № 97. Відповідно до цього по­ло­жен­ня розмір відраху­вань вста­нов­люється до­го­во­ром орен­ди за­леж­но від скла­ду і вар­тості орен­до­ва­но­го майна. Кошти Фонду мо­жуть ви­ко­ри­сто­ву­ва­тись як для ре­кон­струкції та поліпшення орен­дованих ос­нов­них засобів, так і для роз­ши­рен­ня ви­роб­ництва, тобто при­дбан­ня нових ос­нов­них засобів чи мо­дернізації діючих.

Пізніше на­ка­зом Міністер­ства аг­рар­ної політики України від 1 лип­ня 2003 р. № 210 Тимча­со­ве по­ло­жен­ня про фонд відтво­рен­ня орендо­ваних ос­нов­них засобів було пе­рей­ме­но­ване на Примірне по­ло­жен­ня про фонд відтво­рен­ня орен­до­ва­них ос­нов­них засобів. При цьому зміни відбу­ли­ся лише щодо назви фонду: зміст обох по­ло­жень за­ли­ши­вся іден­тич­ним.

Одним із на­прямів ви­ко­ри­стан­ня май­но­вих паїв є за­про­по­но­ва­ний Міна­г­ро­політики України шлях ство­рен­ня сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких об­слуговуючих ко­опе­ра­тивів відповідно до Ре­ко­мен­дацій щодо ство­рен­ня сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких об­слу­го­ву­ю­чих ко­опе­ра­тивів з ви­ко­ри­стан­ням май­но­вих паїв або ча­сток в майні, що зна­хо­дить­ся у спільній част­ковій влас­ності ко­лишніх членів ре­ор­ганізо­ва­них ко­лек­тив­них сільськогос­подарських підприємств, за­твер­дже­них на­ка­зом від 18 бе­рез­ня 2003 р. № 67. Ре­ко­мен­дації за­сто­со­ву­ють­ся у ви­пад­ках, коли співвлас­ни­ки май­на пай­о­во­го фонду або майна спільної част­ко­вої влас­ності ко­лишніх членів ре­ор­ганізо­ва­них КСП разом от­ри­му­ють у натурі на­лежні їм май­нові паї або част­ки у спільно­му майні і мають намір ство­ри­ти неприбут­кові сільсь­ко­гос­по­дарські об­слу­го­ву­ючі ко­опе­ра­ти­ви, в яких влас­ник май­но­вих паїв або част­ки у спільно­му майні та спо­жи­вач цих по­слуг поєдну­ють­ся в одній особі.

На­ре­шті, 20 трав­ня 2008 р. Міністер­ство аг­рар­ної політики Украї­ни прий­ня­ло Ре­ко­мен­дації щодо по­ряд­ку здійс­нен­ня права спільної част­ко­вої влас­ності влас­ни­ка­ми май­но­вих паїв ко­лишніх ко­лек­тив­них сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких підприємств (далі - Ре­ко­мен­дації), затвердже­ні на­ка­зом № 315 на зміну по­пе­редніх ре­ко­мен­дацій, за­твер­дже­них на­казом від 6 квітня 2001 р. № 96. На відміну від ми­ну­лих ре­ко­мен­дацій, не йдеть­ся про Спілку співвлас­ників. Вищим ор­га­ном співвлас­ників май­но­вих паїв визна­ють­ся збори. Визна­че­но пра­во­мочність цих зборів, рішення яких прий­мається за зго­дою не менш як 2/3 співвлас­ників, крім рішень щодо відчу­жен­ня майна та виділення в натурі част­ки з май­на, які прий­ма­ють­ся од­но­стай­но.

При цьому обов'язковість обран­ня Упов­но­ва­же­но­го як особи, наділеної най­ви­щи­ми ви­ко­нав­чи­ми по­в­но­ва­жен­ня з роз­по­ряд­жен­ня спільним май­ном, втра­ти­ло імпе­ра­тивність. Відда­ю­чи мож­ливість об­рання Упов­но­ва­же­но­го на роз­суд зборів співвлас­ників, Ре­ко­мен­дації, крім фізич­них осіб-співвлас­ників май­но­вих паїв, дали змогу оби­ра­ти Упов­но­ва­же­ним будь-​яку фізичну чи юри­дич­ну особу. Також, якщо раніше вихід зі Спілки співвлас­ників здійс­ню­вав­ся на за­галь­них за­садах, визна­че­них за­ко­но­дав­ством, то тепер про­це­ду­ру виділення май­нових паїв у натурі ре­гла­мен­то­ва­но окре­мим розділом Рекоменда­цій. Щодо інших по­ло­жень прин­ци­по­вих розбіжно­стей не спо­стеріга­ється.

По­зи­тив­ним мо­мен­том є те, що у до­дат­ку до Ре­ко­мен­дацій щодо ви­ко­ри­стан­ня майна, яке пе­ре­бу­ває у спільній част­ковій влас­ності, за­тверджених на­ка­зом Міністер­ства аг­рар­ної політики України від 9 квіт­ня 2001 р. № 97, на­ве­де­но форму до­го­во­ру орен­ди спільно­го майна співвлас­ників май­но­вих паїв. Договір не є ти­по­вим, але він має важли­ве зна­чен­ня в умо­вах сьо­го­ден­ня. По-​пер­ше, за­сто­су­ван­ня цієї форми до­го­во­ру дає змогу уніфіку­ва­ти механізм пра­во­во­го ре­гу­лю­ван­ня орен­ди май­но­вих паїв у цілому на те­ри­торії України. По-​дру­ге, чин­ний ци­вільно-​пра­во­вий договір май­но­во­го найму не відбиває особ­ли­во­стей та­ко­го спе­цифічного пред­ме­та, як май­нові паї, що ви­ма­гає його аг­рар­но-​пра­во­во­го ре­гу­лю­ван­ня.

Вод­но­час оренд­на мо­дель, за­кла­де­на у форму до­го­во­ру, не позбав­лена окре­мих недоліків. На­при­клад, пред­ме­том до­го­во­ру визна­че­но лише ос­новні за­со­би (індивідуалізовані речі), за що пе­ред­ба­че­на оренд­на плата. Проте до скла­ду май­но­вих паїв вхо­дять як ос­новні, так і обо­ротні за­со­би. Як свідчить прак­ти­ка аг­рар­но-​оренд­них відно­син, орен­дарі ко­ри­сту­ють­ся обо­рот­ни­ми за­со­ба­ми (поголів'ям про­дук­тив­них тва­рин, насінням, кор­ма­ми тощо), не спла­чу­ю­чи за них. Такий стан ущем­ляє права влас­ників май­но­вих паїв, доз­во­ля­ю­чи орен­да­рям за їх ра­ху­нок одер­жу­ва­ти до­дат­кові до­хо­ди.

За­ко­но­дав­ство пе­ред­ба­чає варіант ви­ку­пу орен­да­рем обо­рот­них за­собів на умо­вах то­вар­но­го кре­ди­ту за до­го­во­ром купівлі-​про­да­жу май­на, що зна­хо­дить­ся в спільній част­ковій влас­ності, форма якого також на­ве­де­на у до­дат­ку до Ре­ко­мен­дацій щодо ви­ко­ри­стан­ня майна, яке пе­ре­бу­ває у спільній част­ковій влас­ності, за­твер­дже­них на­ка­зом Міні­стерства аг­рар­ної політики України від 9 квітня 2001 р. № 97. Проте ця норма має інди­ка­тив­ний (ре­ко­мен­даційний) ха­рак­тер, а тому не береть­ся орен­да­рем до уваги. Це ста­но­вить ще один нега­тив­ний мо­мент, адже зга­ду­вані до­го­во­ри не мають нор­ма­тив­но­го ха­рак­те­ру через відсутність реєстрації у Міністерстві юстиції України.