§4. Право на майновий пай

 

Перелік осіб, які мають право на май­но­вий пай, містить п. 4 По­ряд­ку визна­чен­ня розмірів май­но­вих паїв членів ко­лек­тив­них сіль­ськогосподарських підприємств та їх до­ку­мен­таль­но­го посвідчен­ня, за­твер­дже­но­го по­ста­но­вою Кабінету Міністрів України від 28 лю­то­го 2001 р. за № 177. До спис­ку осіб, які мають право на май­но­вий пай, вклю­ча­ють­ся всі члени підприємства, які пра­ц­ю­ва­ли на мо­мент здій­снення про­це­ду­ри па­ю­ван­ня та пе­ре­па­ю­ван­ня. У ро­з­ра­ху­нок вар­тості індивіду­аль­но­го май­но­во­го паю вклю­чається вся опла­та праці (грошо­ва, на­ту­раль­на), адже вона засвідчує тру­до­вий вне­сок кож­но­го праців­ника, що є матеріаль­ним чин­ни­ком зрос­тан­ня пай­о­во­го фонду майна співвлас­ників. Вод­но­час існує перелік інших осіб, за якими відповідно до за­ко­но­дав­ства зберігається право на май­но­вий пай.

Пенсіонери також мають право на май­но­вий пай, бо вони своєю ко­лиш­ньою пра­цею ство­рю­ва­ли пай­о­вий фонд майна. Це стосується непра­ц­ю­ю­чих пенсіонерів. У разі про­до­в­жен­ня пенсіоне­ром після ви­ходу на пенсію праці у ко­лиш­ньо­му кол­го­спі чи КСП, у ро­з­ра­ху­нок розміру його тру­до­во­го внеску вклю­ча­ють­ся й суми опла­ти праці, одер­жаної за час ви­ко­нан­ня ним відповідних тру­до­вих функцій.

Особи, при­звані для про­ход­жен­ня стро­ко­вої війсь­ко­вої або аль­тернативної служ­би. Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 8 За­ко­ну У країни «Про соціаль­ний і пра­во­вий за­хист війсь­ко­во­служ­бовців та членів їх сімей» від 20 груд­ня 1991 p. № 2011-​ХІ1 час пе­ре­бу­ван­ня гро­ма­дян України на війсь­ковій службі за­ра­хо­вується до їх стра­хо­во­го стажу, стажу ро­бо­ти, а також стажу ро­бо­ти за спеціальністю. Крім того, згід­но зі ст. З За­ко­ну України «Про аль­тер­на­тив­ну (невійсь­ко­ву) служ­бу» від 12 груд­ня 1991 p. № 1975-​ХІ1 за працівни­ком, який про­хо­див аль­тернативну служ­бу, також зберігається право на по­пе­ред­ню ро­бо­ту (по­са­ду), яку він ви­ко­ну­вав (обіймав) до на­прав­лен­ня на служ­бу.

Особи, при­звані на війсь­кові збори. За при­зва­ни­ми на збори вій­ськовозобов'яза­ни­ми та ре­зервістами відповідно до ст. 29 За­ко­ну Украї­ни «Про війсь­ко­вий обов'язок і війсь­ко­ву служ­бу» від 25 бе­рез­ня 1992 р. № 2232-​ХІІ на весь період зборів, вклю­ча­ю­чи час проїзду до місця їх про­ве­ден­ня і назад, зберіга­ють­ся місце ро­бо­ти, а також зай­ма­на по­са­да та се­редній заробіток на підприємстві, в уста­нові, організації незалеж­но від підпо­ряд­ку­ван­ня і форм влас­ності.

Особи, які про­хо­дять підго­тов­ку з відри­вом від ви­роб­ництва у нав­чаль­них за­кла­дах То­ва­ри­ства спри­ян­ня обо­роні України та в інших подібних нав­чаль­них за­кла­дах. Відповідно до ч. 1 ст. 10 та ч. 1 ст. 13 За­ко­ну України «Про війсь­ко­вий обов'язок і війсь­ко­ву служ­бу» від 25 бе­рез­ня 1992 р. № 2232-​ХІІ за гро­ма­дя­на­ми України, які прохо­дять підго­тов­ку з війсь­ко­во-​технічних спеціаль­но­стей з відри­вом від ви­роб­ництва у про­фесійно-​технічних нав­чаль­них за­кла­дах міністерств, інших цен­траль­них органів ви­ко­нав­чої влади та у нав­чаль­них за­кла­дах То­ва­ри­ства спри­ян­ня обо­роні України, на весь час підго­тов­ки, включа­ючи час проїзду до місця підго­тов­ки та у зво­рот­но­му на­прям­ку, зберіга­ються місце ро­бо­ти, а також зай­ма­на по­са­да та се­редній заробіток на підприємстві, в уста­нові, організації, неза­леж­но від підпо­ряд­ку­ван­ня і форм влас­ності.

Особи, на­прав­лені підприємством для нав­чан­ня до про­фесійно-​технічних та вищих нав­чаль­них за­кладів усіх рівнів ак­ре­ди­тації. У ст. 38 За­ко­ну України «Про про­фесійно-​технічну освіту» від 10 лю­того 1998 p. № 103/98-ВР за­зна­че­но, що час нав­чан­ня у про­фесійно-тех­нічному нав­чаль­но­му за­кладі за­ра­хо­вується до тру­до­во­го стажу учня, слу­ха­ча, у тому числі до без­пе­ре­рв­но­го і до стажу ро­бо­ти за спеціальні­стю. Також відповідно до п. д) ч. 3 ст. 56 За­ко­ну України «Про пенсій­не за­без­пе­чен­ня» від 5 ли­сто­па­да 1991 р. № 1788-​ХІІ час нав­чан­ня у вищих і се­редніх спеціаль­них нав­чаль­них за­кла­дах, в учи­ли­щах і на кур­сах по підго­товці кадрів, підви­щен­ню кваліфікації та пе­ре­кваліфі­кації в аспіран­турі й док­то­ран­турі за­ра­хо­вується до за­галь­но­го та спе­ціаль­но­го тру­до­во­го стажу.

Особи, на­прав­лені для підви­щен­ня кваліфікації з відри­вом від ви­роб­ництва. При на­прав­ленні працівників для підви­щен­ня кваліфі­кації з відри­вом від ви­роб­ництва відповідно до ст. 122 КЗпП України за ними зберігається місце ро­бо­ти (по­са­да) і про­ва­дять­ся ви­пла­ти, пе­редбачені за­ко­но­дав­ством.

Особи, обрані на ви­борчі по­са­ди органів місце­во­го самовряду­вання та ор­га­ни дер­жав­ної влади, а також проф­спілко­вих органі­зацій. Відповідно до ста­тей 118, 119 КЗпП України за працівни­ка­ми, звільне­ни­ми від ро­бо­ти внаслідок обран­ня їх на ви­борні по­са­ди в дер­жавних ор­га­нах, а також у проф­спілко­вих та інших гро­мадсь­ких орга­нізаціях, зберігається після закінчен­ня їх по­в­но­ва­жень за ви­бор­ною по­са­дою по­пе­ред­ня ро­бо­та (по­са­да).

Жінки, що зна­хо­дять­ся у відпустці у зв'язку з вагітністю та по­ло­га­ми. За час відпуст­ки у зв'язку з вагітністю та по­ло­га­ми за жінка­ми зберігається місце по­пе­ред­ньо­го пра­цевла­шту­ван­ня (ст. 179 КЗпП України).

Особи, які зна­хо­дять­ся у відпустці по до­гля­ду за ди­ти­ною.

Відповідно до ст. 181 КЗпП України відпуст­ка для до­гля­ду за дити­ною до до­сяг­нен­ня нею трирічного віку за­ра­хо­вується як до загаль­ного, так і до без­пе­ре­рв­но­го стажу ро­бо­ти і до стажу ро­бо­ти за спеціаль­ністю.

Особи, які втра­ти­ли пра­це­з­датність внаслідок каліцтва або іншого уш­код­жен­ня здо­ров'я, що було пов'язано з ви­ко­нан­ням тру­дових обов'язків на цьому підприємстві. Пунк­том г) ст. 21 За­ко­ну України вста­нов­ле­но ви­пла­ту пенсії по інвалідності внаслідок нещас­ного ви­пад­ку на ви­роб­ництві або про­фесійного за­хво­рю­ван­ня. Крім того, такі особи відповідно до ст. 173 КЗпП та ст. 1195 ЦК України мають право на відшко­ду­ван­ня шкоди, за­в­да­ної каліцтвом чи ушко­дженням здо­ров'я. У разі одер­жан­ня такої шкоди без­по­се­ред­ньо у кол­госпі чи КСП суми відшко­ду­ван­ня (щомісячні чи од­но­ра­зові) зарахо­вуються на збільшен­ня розміру пер­со­наль­но­го тру­до­во­го внеску праців­ника, який ви­сту­пає ос­но­вою визна­чен­ня індивіду­аль­но­го май­но­во­го паю.

Особи, які при­пи­ни­ли тру­дові відно­си­ни з підприємством, але не от­ри­ма­ли при цьому на­леж­но­го їм май­но­во­го паю на­ту­рою, гро­шима або цінними па­пе­ра­ми. За осо­ба­ми, які одер­жа­ли право на май­новий пай, але після цього при­пи­ни­ли тру­дові відно­си­ни з підприєм­ством, май­но­вий пай зберігається. Такі май­нові паї на­ле­жать до невит­ре­бу­ва­них. Відповідно до п. 1 Ре­ко­мен­дацій щодо по­ряд­ку здійс­нен­ня права спільної част­ко­вої влас­ності влас­ни­ка­ми май­но­вих паїв колиш­ніх ко­лек­тив­них сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких підприємств, за­твер­дже­них на­казом Міністер­ства аг­рар­ної політики України від 20 трав­ня 2008 р. №315 невит­ре­бу­ва­ний май­но­вий пай - це май­но­вий пай члена колек­тивного сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го підприємства або іншої особи, що має на нього право, які невідомі або не от­ри­ма­ли в уста­нов­ле­но­му по­ряд­ку право влас­ності на май­но­вий пай. Невит­ре­бу­ва­ний май­но­вий пай осо­ба, яка має на нього право, може вит­ре­бу­ва­ти у натурі, гро­ши­ма або цінними па­пе­ра­ми чи стати співвлас­ни­ком майна пай­о­во­го фонду ко­лишнього КСП.

Спад­коємці по­мер­лих осіб, які мали право на май­но­вий пай.

Спад­ку­ван­ня май­но­во­го паю здійснюється на підставі ст. 1226 ЦК Украї­ни, за якою част­ка у праві спільної сумісної влас­ності спад­кується на за­галь­них підста­вах. Суб'єкт права спільної сумісної влас­ності має пра­во заповідати свою част­ку в праві спільної сумісної влас­ності до її ви­значення та виділу в натурі. За відсут­ності заповіту спад­ку­ван­ня май­нових паїв здійснюється за за­ко­ном.

Спи­сок осіб, які мають право на май­но­вий пай, скла­дається комі­сією і за­твер­джується збо­ра­ми співвлас­ників. За рішен­ням зборів спів­власників до спис­ку осіб, що мають право на май­но­вий пай, мо­жуть бути вне­сені й інші ка­те­горії осіб, на­при­клад такі, що відпра­ц­ю­ва­ли у гос­по­дарстві дов­гий час і ви­бу­ли з по­важ­них при­чин, а також особи, які мають право на пай­о­вий фонд майна, але з різних при­чин не були вклю­чені до спис­ку. До останніх мо­жуть вклю­ча­ти­ся, зо­кре­ма, праців­ники соціальної сфери села, які без­по­се­ред­ньо об­слу­го­ву­ва­ли населен­ня відповідного на­се­ле­но­го пунк­ту, на те­ри­торії якого функціону­ва­ло ре­ор­ганізо­ване ко­лек­тивне сільсь­ко­гос­по­дарсь­ке підприємство, а та­кож пе­ре­бу­ва­ють май­нові паї у складі майна пай­о­во­го фонду. Проте вклю­чен­ня за­зна­че­них осіб до переліку осіб, які мають право на майно­вий пай, мож­ли­ве лише за умови їхньо­го за­твер­джен­ня за­галь­ни­ми збо­рами співвлас­ників.

За­га­лом вне­сен­ня всіх перелічених осіб до за­зна­че­но­го спис­ку здій­снюється на підставі їхньої осо­би­стої заяви до зборів співвлас­ників майна пай­о­во­го фонду ко­лиш­ньо­го ко­лек­тив­но­го сільськогосподар­ського підприємства.