Розділ 6. Пра­во­ве ре­гу­лю­ван­ня па­ю­ван­ня зе­мель в аг­рар­но­му сек­торі еко­номіки

 

§ 1. Етапи реформування земельних відносин у сільськогосподарських підприємствах та організаціях

 

Ре­фор­му­ван­ня зе­мель­них відно­син у сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких підприємствах та організаціях України відбувається у кон­тексті загаль­нодержавної зе­мель­ної ре­фор­ми, яка роз­по­ча­ла­ся з прий­нят­тям поста­нови Вер­хов­ної Ради Української РСР «Про зе­мель­ну ре­фор­му» від 18 груд­ня 1990 р. № 563-ХІІ. Цим нор­ма­тив­но-​пра­во­вим актом орган за­ко­но­дав­чої влади У РСР по­ста­но­вив, що з 15 бе­рез­ня 1991 р. усі землі Української РСР ста­ють об'єктом зе­мель­ної ре­фор­ми.

Одним з ос­нов­них на­прямів ре­фор­му­ван­ня зе­мель­них відно­син у аг­ро­про­ми­сло­во­му ком­плексі України було здійс­нен­ня при­ва­ти­зації зе­мель сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких підприємств та організацій, тобто пере­дача їх із дер­жав­ної влас­ності у при­ват­ну власність гро­ма­дян. Таким чином, до­три­му­вав­ся го­лов­ний прин­цип ре­фор­му­ван­ня зе­мель­них від­носин у сільсь­ко­гос­по­дарській сфері: пе­ре­да­ча землі у власність тим, хто її об­роб­ляє. Однак здійс­нен­ня при­ва­ти­зації зе­мель сільськогоспо­дарських підприємств та організацій не пе­ред­ба­ча­ло без­по­се­ред­ню пе­редачу цих зе­мель у при­ват­ну власність гро­ма­дян. За­ко­но­дав­ством бу­ло вста­нов­ле­но по­е­тап­ний про­цес при­ва­ти­зації зе­мель підприємств та організацій АПК.

На по­чат­ко­во­му етапі ре­фор­му­ван­ня зе­мель­них відно­син було прий­ня­то низку нор­ма­тив­но-​пра­во­вих актів: за­ко­ни України «Про фор­ми влас­ності на землю» від 30 січня 1992 p., «Про ко­лек­тивне сільсько­господарське підприємство» від 14 лю­то­го 1992 р. та «Про вне­сен­ня змін і до­пов­нень до Зе­мель­но­го ко­дек­су Української РСР» від 13 берез­ня 1992 p., з якими було пов'язане за­ко­но­да­вче закріплен­ня в Украї­ні ко­лек­тив­ної та при­ват­ної влас­ності на землю. За­про­ва­д­жен­ня цих форм влас­ності на землю при­зве­ло до за­без­пе­чен­ня участі в про­цесі при­ва­ти­зації зе­мель сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких підприємств та організацій ве­ли­кої кількості суб'єктів.

На­ступ­ним ета­пом у про­цесі за­без­пе­чен­ня при­ва­ти­зації сільсько­господарських угідь було здійс­нен­ня па­ю­ван­ня зе­мель сільськогоспо­дарських підприємств та організацій. Нор­ма­тив­ну базу цього про­це­су скла­ли: Указ Пре­зи­ден­та України «Про невідкладні за­хо­ди щодо при­скорення зе­мель­ної ре­фор­ми у сфері сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го вироб­ництва» від 10 ли­сто­па­да 1994 р. № 666/94, Указ Пре­зи­ден­та України «Про по­ря­док па­ю­ван­ня зе­мель, пе­ре­да­них у ко­лек­тив­ну власність сільсь­ко­гос­по­дарсь­ким підприємствам і організаціям» від 8 серп­ня 1995 р. № 720/95, по­ста­но­ва Кабінету Міністрів України «Про затвер­дження форми сер­тифіката на право на зе­мель­ну част­ку (пай) і зраз­ка Книги реєстрації сер­тифікатів на право на зе­мель­ну част­ку (пай)» від 12 жо­втня 1995 р. № 801, наказ Держ­ком­зе­му України «Про затвер­дження Ме­то­дич­них ре­ко­мен­дацій щодо па­ю­ван­ня зе­мель, пе­ре­да­них у ко­лек­тив­ну власність сільсь­ко­гос­по­дарсь­ким підприємствам і орга­нізаціям» від 20 лю­то­го 1996 р. (втра­тив чинність на підставі на­ка­зу Держ­ком­зе­му України від 8 ли­сто­па­да 2005 р.) та ін.

Відповідно до п. 2 Указу Пре­зи­ден­та України «Про невідкладні за­хо­ди щодо при­ско­рен­ня зе­мель­ної ре­фор­ми у сфері сільськогоспо­дарського ви­роб­ництва» місце­вим Радам на­род­них де­пу­татів за участю Держ­ком­зе­му України ре­ко­мен­дується вжити заходів щодо приско­рення пе­ре­дачі безоплат­но у ко­лек­тив­ну власність зе­мель ко­лек­тив­ним сільсь­ко­гос­по­дарсь­ким підприємствам, сільсь­ко­гос­по­дарсь­ким коопе­ративам, сільсь­ко­гос­по­дарсь­ким акціонер­ним то­ва­ри­ствам, у тому чис­лі ство­ре­ним на базі рад­госпів та інших дер­жав­них сільськогосподар­ських підприємств, тру­дові ко­лек­ти­ви яких ви­яви­ли ба­жан­ня одержа­ти землю у власність. Згідно з п. 1 Указу Пре­зи­ден­та України «Про по­ря­док па­ю­ван­ня зе­мель, пе­ре­да­них у ко­лек­тив­ну власність сільсько­господарським підприємствам і організаціям», па­ю­ван­ню підля­га­ють сільсь­ко­гос­по­дарські угіддя, пе­ре­дані у ко­лек­тив­ну власність колек­тивним сільсь­ко­гос­по­дарсь­ким підприємствам, сільсь­ко­гос­по­дарсь­ким ко­опе­ра­ти­вам, сільсь­ко­гос­по­дарсь­ким акціонер­ним то­ва­ри­ствам, у то­му числі ство­ре­ним на базі рад­госпів та інших дер­жав­них сільськогос­подарських підприємств.

Па­ю­ван­ня зе­мель рад­госпів та інших дер­жав­них сільськогосподар­ських підприємств здійс­ню­ва­ло­ся після пе­ре­тво­рен­ня їх на ко­лек­тивні сільсь­ко­гос­по­дарські підприємства. Па­ю­ван­ня зе­мель пе­ред­ба­ча­ло ви­значення розміру зе­мель­ної част­ки (паю) у ко­лек­тивній влас­ності на землю кож­но­го члена ко­лек­тив­но­го сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го підприєм­ства, сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го ко­опе­ра­ти­ву, сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го ак­ціонер­но­го то­ва­ри­ства без виділення зе­мель­них ділянок у натурі (на місце­вості).

На третьо­му етапі при­ва­ти­зації зе­мель сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких під­приємств і організацій пе­ред­ба­ча­ло­ся виділення зе­мель­них ділянок в натурі (на місце­вості), яке здійс­ню­ва­ло­ся відповідно до п. 4 Указу Пре­зидента України «Про невідкладні за­хо­ди щодо при­ско­рен­ня земель­ної ре­фор­ми у сфері сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го ви­роб­ництва» від 10 лис­топада 1994 p., пунктів 6, 7 Указу Пре­зи­ден­та України «Про по­ря­док па­ю­ван­ня зе­мель, пе­ре­да­них у ко­лек­тив­ну власність сільськогосподар­ським підприємствам і організаціям» від 8 серп­ня 1995 p., на­ка­зу Держ­ком­зе­му України, Міністер­ства сільсь­ко­го гос­по­дар­ства і продовольст­ва України, Української ака­демії аг­рар­них наук від 4 черв­ня 1996 p., яким за­твер­джу­ва­ли­ся Ме­то­дичні ре­ко­мен­дації щодо по­ряд­ку переда­чі зе­мель­ної част­ки (паю) в натурі із зе­мель ко­лек­тив­ної влас­ності чле­нам ко­лек­тив­них сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких підприємств і організацій.

Вста­нов­лю­ва­ло­ся, що кож­ний член ко­лек­тив­но­го сільськогоспо­дарського підприємства, сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го ко­опе­ра­ти­ву, сіль­ськогосподарського акціонер­но­го то­ва­ри­ства мав право безперешкод­но вийти з нього та одер­жа­ти без­ко­штов­но у при­ват­ну власність свою част­ку землі (пай) у натурі (на місце­вості), що засвідчується держав­ним актом на право при­ват­ної влас­ності на землю. Влас­ни­кам земель­них ділянок було на­да­но право доб­ровільно ство­рю­ва­ти на базі належ­них їм зе­мель­них ділянок спільні сільсь­ко­гос­по­дарські підприємства, асоціації, спілки, акціонерні то­ва­ри­ства, інші ко­опе­ра­тивні підприєм­ства і організації, пе­ре­да­ва­ти ці ділянки у спад­щи­ну, да­ру­ва­ти, обміню­вати, зда­ва­ти під за­ста­ву, на­да­ва­ти в орен­ду і про­да­ва­ти гро­ма­дя­нам України без зміни цільо­во­го при­зна­чен­ня зе­мель­них ділянок.

Разом із тим, вста­нов­лю­вав­ся гра­нич­ний розмір за­галь­ної площі зе­мель­ної ділянки, що може бути у при­ватній влас­ності гро­ма­дя­ни­на, який не по­ви­нен пе­ре­ви­щу­ва­ти норм, уста­нов­ле­них ЗК України для се­лянсь­ких (фер­мерсь­ких) гос­по­дарств. У разі ви­хо­ду влас­ни­ка земель­ної част­ки (паю) з ко­лек­тив­но­го сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го підприємства, сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го ко­опе­ра­ти­ву, сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го акціонер­ного то­ва­ри­ства за його за­явою здійс­ню­ва­ло­ся відве­ден­ня зе­мель­ної ділянки в натурі і ви­да­вав­ся дер­жав­ний акт на право при­ват­ної власно­сті на цю зе­мель­ну ділянку. Після видачі гро­ма­дя­ни­нові дер­жав­но­го акта на право при­ват­ної влас­ності на зе­мель­ну ділянку сер­тифікат на право на зе­мель­ну част­ку (пай) по­вер­тав­ся до рай­он­ної дер­жав­ної адмі­ністрації.

Про­тя­гом 1992-​1999 pp. майже всі сільсь­ко­гос­по­дарські підприєм­ства України от­ри­ма­ли землю у ко­лек­тив­ну власність, а їх члени - право на зе­мель­ну част­ку (пай). Відповідно до Указу Пре­зи­ден­та України «Про невідкладні за­хо­ди щодо при­ско­рен­ня ре­фор­му­ван­ня аг­рар­но­го сек­то­ра еко­номіки» від 3 груд­ня 1999 p., ви­да­но­го з метою забезпечен­ня реалізації дер­жав­ної аг­рар­ної політики, при­ско­рен­ня ре­фор­му­ван­ня та роз­вит­ку аг­рар­но­го сек­то­ра еко­номіки на за­са­дах при­ват­ної власнос­ті, пе­ре­важ­на більшість таких підприємств була ре­ор­ганізо­ва­на у сіль­ськогосподарські підприємства рин­ко­во­го типу (при­ватні підприєм­ства, то­ва­ри­ства з об­ме­же­ною відповідальністю, фер­мерські господар­ства), які здійс­ню­ють діяльність на за­са­дах при­ват­ної влас­ності. Згідно з ви­ще­за­зна­че­ним актом, гро­ма­дя­нам та се­лянсь­ким (фер­мерсь­ким) гос­по­дар­ствам надається право вільно­го ви­ку­пу зе­мель­них ділянок, що надані їм у ко­ри­сту­ван­ня (понад норму, яка при­ва­ти­зується безкош­товно). Ре­фор­му­ван­ня ко­лек­тив­них сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких підпри­ємств на за­са­дах при­ват­ної влас­ності на землю та майно, відповідно до підпунк­ту а) п. 1 ви­ще­за­зна­че­но­го акта, мало бути про­ве­де­но шля­хом за­без­пе­чен­ня всім чле­нам ко­лек­тив­них сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких підприємств права вільно­го ви­хо­ду з цих підприємств із зе­мель­ни­ми част­ка­ми (паями) і май­но­ви­ми паями та ство­рен­ня на їх основі приват­них (при­ват­но-​оренд­них) підприємств, се­лянсь­ких (фер­мерсь­ких) гос­подарств, гос­по­дарсь­ких то­ва­риств, сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких коопера­тивів, інших суб'єктів гос­по­да­рю­ван­ня, зас­но­ва­них на при­ватній влас­ності.

Норми Указу Пре­зи­ден­та були спря­мо­вані на до­сяг­нен­ня пріори­тетної мети в сільсь­ко­му гос­по­дарстві - ста­нов­лен­ня ре­аль­но­го та пов­ноправного влас­ни­ка землі та засобів ви­роб­ництва, а також на запрова­дження ефек­тив­них форм гос­по­да­рю­ван­ня на за­са­дах при­ват­ної влас­ності на землю і майно. З прий­нят­тям Зе­мель­но­го ко­дек­су України 25 жо­втня 2001 р. права на зе­мельні част­ки (паї) поряд із зем­ля­ми в межах те­ри­торії України та зе­мель­ни­ми ділян­ка­ми й пра­ва­ми на них були відне­сені до об'єктів зе­мель­них відно­син.

На сьо­годні на­бу­ли право на зе­мель­ну част­ку (пай) 6,91 млн грома­дян, з яких 6,82 млн (98, 6%) от­ри­ма­ли сер­тифікати на зе­мель­ну част­ку (пай). Усьо­го оформ­ле­но та ви­да­но дер­жав­них актів на право власнос­ті на землю 6,19 млн сер­тифікатів, що скла­дає 91% від числа гро­ма­дян, які от­ри­ма­ли сер­тифікати на право на зе­мель­ну част­ку (пай).