§ 2. Приватизація майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств

 

При­ва­ти­зація майна рад­госпів та інших дер­жав­них сільсько­господарських підприємств, а також зас­но­ва­них на їх базі оренд­них підприємств (далі - дер­ж­гос­пи) здійснюється відповідно до ста­тей 5-8 За­ко­ну України «Про особ­ли­вості при­ва­ти­зації майна в агропромис­ловому ком­плексі», а також По­ло­жен­ня про по­ря­док при­ва­ти­зації май­на рад­госпів та інших дер­жав­них сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких підприємств, а також зас­но­ва­них на їх базі оренд­них підприємств, за­твер­дже­но­го на­казом Фонду дер­ж­май­на України від 17 серп­ня 2000 р. № 1718, за­реєстро­ва­но­го у Міністерстві юстиції України 29 ве­рес­ня 2000 р. за № 666/4887.

По­нят­тя «рад­госп» є ско­ро­чен­ням сло­вос­по­лу­чен­ня «ра­дянсь­ке гос­по­дар­ство», яке за­сто­со­ву­ва­лось для по­зна­чен­ня назви дер­жав­них сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких підприємств. Зви­чай­но, це по­нят­тя є рудимен­том ра­дянсь­кої си­сте­ми гос­по­да­рю­ван­ня, але воно увійшло у ши­ро­кий вжи­ток стар­шо­го покоління на рівні підсвідо­мості, коли звичні слова сприй­ма­ють, не за­ми­слю­ю­чись над їхньою сутністю. Крім того, сього­дні ці назви стали відо­ми­ми як в Україні, так і за її ме­жа­ми бренда­ми, на­при­клад, «Рад­госп-​за­вод «Кок­те­бель», «Рад­госп-​за­вод «Лівадія», «Рад­госп «Гур­зуф», «Рад­госп-​за­вод «Алуш­та», «Шов­ко­рад­госп», «Пологівсь­кий» та ін.

Згідно зі ст. 115 ГК України оренд­ним підприємством визнається підприємство, ство­рене орен­да­рем на основі орен­ди цілісного майново­го ком­плек­су існу­ю­чо­го дер­жав­но­го або ко­му­наль­но­го підприємства чи май­но­во­го ком­плек­су ви­роб­ни­чо­го струк­тур­но­го підрозділу (струк­турної оди­ниці) цього підприємства з метою здійс­нен­ня підприємниць­кої діяль­ності. Орен­да­рем при цьому є юри­дич­на особа, утво­ре­на чле­нами тру­до­во­го ко­лек­ти­ву підприємства чи його підрозділу, май­но­вий ком­плекс якого є об'єктом орен­ди. У аг­ро­про­ми­сло­во­му ком­плексі та­кож існу­ють орендні підприємства, які через свою зна­чимість для еко­номіки дер­жа­ви не підля­га­ють при­ва­ти­зації, але орен­да яких не забо­ронена. Це орендні підприємства «Одесь­кий ко­ньяч­ний завод», «Оде­ський ви­но­роб­ний завод», «Одесь­кий завод шам­пансь­ких вин» та інші.

При­ва­ти­зації підлягає майно рад­госпів та інших дер­жав­них сіль­ськогосподарських підприємств і організацій, а також ство­ре­них на їх базі оренд­них підприємств, які за ос­нов­ним на­пря­мом своєї господар­ської діяль­ності здійс­ню­ють ви­роб­ниц­тво сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції. Об'єктом при­ва­ти­зації є майно цих підприємств як цілісних май­но­вих ком­плексів. При цьому дер­жав­ний жит­ло­вий фонд, об'єкти соціаль­но-​по­бу­то­во­го при­зна­чен­ня, інже­нерні мережі та спо­ру­ди кому­нального гос­по­дар­ства, вклю­ча­ю­чи по­бу­до­вані за ра­ху­нок коштів фон­ду соціаль­но­го роз­вит­ку, пе­ре­да­ють­ся ор­га­на­ми при­ва­ти­зації в кому­нальну власність за зго­дою влас­ників підприємств. За­кла­ди фізкуль­турно-спортивного при­зна­чен­ня мо­жуть пе­ре­да­ва­ти­ся на таких самих умо­вах, без зміни їх профілю, сільсь­ким спор­тив­ним то­ва­ри­ствам. Об'єк­том при­ва­ти­зації оренд­них підприємств, ство­ре­них на базі рад­госпів, є част­ка майна, що на­ле­жить дер­жаві.

При­ва­ти­зація майна рад­госпів та інших дер­жав­них сільськогоспо­дарських підприємств здійс­ню­ва­ла­ся шля­хом пе­ре­тво­рен­ня їх на ко­лективні сільсь­ко­гос­по­дарські підприємства або на відкриті акціонерні то­ва­ри­ства за рішен­ням за­галь­них зборів (зборів упов­но­ва­же­них). При цьому таке ко­лек­тивне сільсь­ко­гос­по­дарсь­ке підприємство або відкри­те акціонерне то­ва­ри­ст­во ста­ва­ло пра­во­на­ступ­ни­ком май­но­вих прав та зобов'язань рад­го­спу, що при­ва­ти­зу­вав­ся.

Рад­гос­пи, що при­ва­ти­зу­ють­ся за по­год­жен­ням з Кабінетом Міні­стрів України або ство­рені на базі міжгос­по­дарсь­ких підприємств, за­снованих кол­го­с­па­ми та іншими недер­жав­ни­ми сільськогосподарськи­ми підприємства­ми, рад­го­с­па­ми, а також орендні підприємства, створе­ні на базі рад­госпів, підля­га­ли при­ва­ти­зації шля­хом їх пе­ре­тво­рен­ня на відкриті акціонерні то­ва­ри­ства, якщо вартість їх майна до­стат­ня для його ство­рен­ня. У про­ти­леж­но­му разі вони пе­ре­тво­рю­ва­ли­ся на колек­тивні сільсь­ко­гос­по­дарські підприємства.

Такий по­ря­док існу­вав раніше. Нині у разі при­ва­ти­зації рад­госпів та інших дер­жав­них сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких підприємств, організаційно-​пра­вові форми підприємств, на які необхідно пе­ре­тво­ри­ти привати­зовані підприємства, бу­дуть дещо іншими, ніж раніше, внаслідок зміни за­ко­но­дав­ства. По-​пер­ше, незва­жа­ю­чи на чинність За­ко­ну України «Про ко­лек­тивне сільсь­ко­гос­по­дарсь­ке підприємство», цей вид госпо­дарювання втра­тив свою прак­тич­ну зна­чимість внаслідок реформуван­ня, здійс­не­но­го на підставі Указу Пре­зи­ден­та України «Про невідкладні за­хо­ди щодо при­ско­рен­ня ре­фор­му­ван­ня аг­рар­но­го сек­то­ра еко­номі­ки» від 3 груд­ня 1999 р. Це озна­чає, що ство­рен­ня КСП навіть на ба­зі при­ва­ти­зо­ва­но­го дер­жав­но­го сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го підприємства уявляється хоча й мож­ли­вим, але до­сить про­бле­ма­тич­ним. Після ство­рення КСП ви­ни­ка­ти­ме про­бле­ма ре­фор­му­ван­ня його у іншу організаційно-​пра­во­ву форму, визна­че­ну на­ве­де­ним Ука­зом Пре­зи­ден­та Украї­ни. Замість по суті подвійного ство­рен­ня і дер­жав­ної реєстрації сіль­ськогосподарського підприємства простіше було б вне­сти зміни до відповідного за­ко­но­дав­ства про заміну КСП на іншу організаційно-​пра­во­ву форму, на­при­клад сільсь­ко­гос­по­дарсь­кий ви­роб­ни­чий коопера­тив, який не має суттєвих відмінно­стей з КСП. Проте за умови відсут­ності вне­сен­ня за­зна­че­них змін до при­ва­ти­заційного за­ко­но­дав­ства, бу­демо ви­хо­ди­ти із по­ло­жень, які ви­ма­га­ють при пе­ре­тво­ренні дер­жав­них підприємств обран­ня форми саме КСП.

По-​дру­ге, чин­ним За­ко­ном України «Про акціонерні то­ва­ри­ства» від 17 ве­рес­ня 2008 р. змінено поділ акціонер­них то­ва­риств з відкри­тих та за­кри­тих на публічні акціонерні то­ва­ри­ства та при­ватні акціо­нерні то­ва­ри­ства. Цілком при­род­ним є те, що при­ва­ти­зо­вані дер­жавні сільсь­ко­гос­по­дарські підприємства підля­га­ти­муть пе­ре­тво­рен­ню саме на при­ватні акціонерні то­ва­ри­ства. Вод­но­час таке пе­ре­тво­рен­ня ви­кликатиме певні труд­нощі, адже кількісний склад акціонерів приват­ного акціонер­но­го то­ва­ри­ства не може пе­ре­ви­щу­ва­ти 100 акціонерів, а ко­лек­тив працівників дер­жав­них сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких підприємств, що при­ва­ти­зу­ють­ся, є знач­но більшим. Як тимча­со­вий вихід можна за­про­по­ну­ва­ти ство­рен­ня декількох при­ват­них акціонер­них то­ва­риств у межах од­но­го май­но­во­го ком­плек­су, але це по­ру­шу­ва­ти­ме техноло­гічні зв'язки між окре­ми­ми скла­до­ви­ми май­но­во­го ком­плек­су держав­ного підприємства, що при­ва­ти­зується. Іншим ви­хо­дом є викуп час­тиною зас­нов­ників при­ват­но­го акціонер­но­го то­ва­ри­ства (не більше 100 осіб) май­но­вих ча­сток, що на­ле­жать іншим працівни­кам держав­них сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких підприємств, що підля­га­ють про­це­дурі при­ватизації.

Може ви­ник­ну­ти за­ко­номірне за­пи­тан­ня: чому за­ко­но­да­ве­ць об­рав саме такі організаційно-​пра­вові форми, як ко­лек­тивне сільськогос­подарське підприємство і акціонерне то­ва­ри­ст­во? Цьому є раціональне і цілком логічне по­яс­нен­ня. Спра­ва в тому, що саме КСП і ВАТ най­оп­ти­мальніше відповідають моделі пра­во­во­го ре­гу­лю­ван­ня, за­кла­деній у про­це­ду­ру при­ва­ти­зації дер­жав­них сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких підприємств. Обран­ня кон­крет­ної форми (КСП чи ВАТ) за­ле­жить від мож­ли­вості працівників при­ва­ти­зу­ва­ти дер­жавне сільсь­ко­гос­по­дарсь­ке підприєм­ство безоплат­но.

Дер­жа­ва пе­ре­да­ла майно ко­лишніх ко­лек­тив­них сільськогосподар­ських підприємств працівни­кам цих підприємств шля­хом па­ю­ван­ня, тобто роз­поділу вар­тості пай­о­во­го фонду на окремі май­нові част­ки (паї) кож­но­му працівнику КСП за­леж­но від його тру­до­во­го внеску. Ке­ру­ю­чись прин­ци­пом соціальної спра­вед­ли­вості за­ко­но­да­ве­ць вирі­шив урівняти у май­но­вих пра­вах і мож­ли­во­стях ко­лишніх працівни­ків КСП і рад­госпів та інших дер­жав­них сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких під­приємств. Відповідно до ст. 6 За­ко­ну України «Про особ­ли­вості при­ватизації майна в аг­ро­про­ми­сло­во­му ком­плексі» доз­во­ле­на безоплат­на пе­ре­да­ча кож­но­му члену ко­лек­ти­ву працівників дер­жав­но­го сільсько­господарського підприємства майна цього підприємства у розмірі се­редньої по об­ласті май­но­вої част­ки (паю), які при­па­ли кож­но­му чле­ну КСП. Розмір се­ред­ньо­го май­но­во­го паю по об­ласті ро­з­ра­хо­вується до­сить про­сто. За­галь­на кількість майна (що підля­га­ло па­ю­ван­ню) усіх роз­пай­о­ва­них КСП по об­ласті ділить­ся на су­мар­ну кількість ко­лишніх працівників цих КСП, які взяли участь у роз­па­ю­ванні. Одер­жана ве­ли­чи­на і відо­бра­жа­ти­ме розмір се­ред­ньо­го май­но­во­го паю по об­ласті.

Якщо по­мно­жи­ти ве­ли­чи­ну се­ред­ньо­го май­но­во­го паю на кількість працівників кон­крет­но­го дер­ж­го­спу, буде одер­жа­но певну гро­шо­ву су­му, на яку дер­жа­ва доз­во­ли­ла безоплат­ну при­ва­ти­зацію (так звані при­ватизаційні пільги). Тут мож­ли­ви­ми є два варіанта: 1) розмір сумарно­го безоплат­но­го при­ва­ти­заційного фонду (пільг) є більшим або дорів­нює вар­тості майна дер­ж­го­спу, що при­ва­ти­зується; 2) су­мар­на кількість при­ва­ти­заційних пільг працівників для безоплат­ної при­ва­ти­зації є мен­шою за вартість майна дер­ж­го­спу, що при­ва­ти­зується. У пер­шо­му ви­падку мож­ливість безоплат­ної при­ва­ти­зації (пільг) повністю по­кри­ває вартість майна рад­го­спу, тому доцільно пе­ре­тво­ри­ти його на колектив­не сільсь­ко­гос­по­дарсь­ке підприємство, адже май­но­вий пай кож­но­го зас­нов­ни­ка цього підприємства вже визна­че­но. При цьому в разі пере­вищення розміру пільг, що на­да­ють­ся працівни­кам дер­ж­го­спу та при­рівня­ним до них осо­бам, над вартістю майна дер­ж­го­спу, що приватизу­ється, ви­пла­та дер­жа­вою ком­пен­сації за таке пе­ре­ви­щен­ня не передба­чається.

У ви­пад­ку коли при ро­з­робці про­ек­ту плану при­ва­ти­зації держгос­пу шля­хом пе­ре­тво­рен­ня на ко­лек­тивне сільсь­ко­гос­по­дарсь­ке підпри­ємство ви­яв­ляється, що розміру пільг його працівників та прирівня­них до них осіб недо­стат­ньо для безоплат­но­го одер­жан­ня всьо­го майна держ­госпу, що при­ва­ти­зується, комісія з при­ва­ти­зації може за­про­по­ну­ва­ти працівни­кам дер­ж­го­спу відстроч­ку пла­тежів недо­стат­ньої суми термі­ном до 5 років (без на­раху­ван­ня відсотків, але з ураху­ван­ням змін цін на мо­мент ви­ку­пу).

У разі відсут­ності згоди за­галь­них зборів (зборів упов­но­ва­же­них) щодо здійс­нен­ня таких пла­тежів, комісія з при­ва­ти­зації про­по­нує орга­ну при­ва­ти­зації прий­ня­ти рішення щодо при­ва­ти­зації цього дер­ж­го­спу шля­хом пе­ре­тво­рен­ня його на акціонерне то­ва­ри­ст­во. Не ви­куп­ле­на таким чином част­ка майна дер­ж­го­спу за­ли­шається у влас­ності дер­жа­ви і обмінюється на відповідну кількість акцій, роб­ля­чи дер­жа­ву в особі відповідного те­ри­торіаль­но­го ор­га­ну Фонду дер­ж­май­на України акціо­нером но­во­ство­ре­но­го сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го підприємства у формі акціонер­но­го то­ва­ри­ства. У по­даль­шо­му ці акції підля­га­ють вільно­му про­да­жу.

У історії аг­рар­но­го за­ко­но­дав­ства є період, коли рад­гос­пи ство­рювалися замість існу­ю­чих збит­ко­вих кол­го­спів. По­ста­но­вою ЦК КІІРС і Ради Міністрів СРСР від 3 трав­ня 1957 р. було за­твер­дже­но По­ло­жен­ня про по­ря­док пе­ре­дачі рад­го­с­пам зе­мель і гро­мадсь­ко­го май­на кол­го­спів при пе­ре­тво­ренні їх на рад­гос­пи і про по­ря­док розрахун­ків з кол­го­с­пни­ка­ми. Цим по­ло­жен­ням пе­ред­ба­ча­ла­ся про­це­ду­ра пере­дачі кол­го­с­п­но­го майна рад­го­с­пам без ви­ку­пу. Лише у разі коли части­на членів кол­го­спу, що при­пи­няв свою діяльність, всту­па­ла до іншого кол­го­спу, пе­ре­раху­ван­ню цьому кол­го­с­пові підля­га­ла про­порційна час­тина коштів неподільно­го і пай­о­во­го фондів.

З про­го­ло­шен­ням курсу на при­ва­ти­зацію майна рад­госпів на почат­ку 90-х років ми­ну­ло­го століття скла­ла­ся прямо про­ти­леж­на си­ту­ація, коли вже на основі рад­госпів необхідно було ство­рю­ва­ти при­ватні підприємства. Такий шлях при­ва­ти­зації також має свої особ­ли­вості. При­ва­ти­зація майна рад­госпів та інших дер­жав­них сільськогосподар­ських підприємств, ство­ре­них на базі кол­го­спів без ви­ку­пу дер­жа­вою їх майна, які за період своєї діяль­ності не одер­жу­ва­ли бюд­жет­них кош­тів для при­дбан­ня ос­нов­них фондів і будівництва, здійснюється шля­хом пе­ре­тво­рен­ня їх за рішен­ням за­галь­них зборів (зборів уповнова­жених) на КСП або акціонерні то­ва­ри­ства з на­ступ­ною безоплат­ною пе­ре­да­чею майна працівни­кам підприємств зас­нов­ників.

У разі ви­ко­ри­стан­ня бюд­жет­них коштів на за­зна­чені цілі ство­ре­на за їх ра­ху­нок част­ка майна при­ва­ти­зується на за­галь­них умо­вах і в по­рядку, на­ве­де­них вище. Якщо пільго­вий при­ва­ти­заційний фонд пере­вищує вартість майна дер­ж­го­спу, що при­ва­ти­зується, все майно, в тому числі й ство­рене за ра­ху­нок бюд­жет­них коштів, пе­ре­дається працівни­кам підприємства на безоплатній основі. Якщо право безоплат­ної при­ватизації по­ши­рюється лише на ча­сти­ну майна дер­ж­го­спу, інша части­на, вклю­ча­ю­чи й ство­ре­ну за ра­ху­нок бюд­жет­них коштів, підлягає ви­купу на за­галь­них підста­вах.

Існує також ціла група рад­госпів, що при­ва­ти­зу­ють­ся за пого­дженням з Кабінетом Міністрів України. їх перелік на­ве­де­но у до­датку до по­ста­но­ви Вер­хов­ної Ради України «Про по­ря­док вве­ден­ня в дію За­ко­ну України «Про особ­ли­вості при­ва­ти­зації майна в агропро­мисловому ком­плексі» від 10 липня 1996 p. № 291/96-ВР. Якщо таке по­год­жен­ня буде от­ри­ма­но, то у про­екті плану при­ва­ти­зації рад­госпів, що при­ва­ти­зу­ють­ся за по­год­жен­ням з Кабінетом Міністрів України, пер­шо­чер­го­во визна­чається пакет акцій, що за­ли­шається у дер­жавній влас­ності тимча­со­во терміном на три роки. Розмір па­ке­та акцій, що тимча­со­во за­ли­шається у дер­жавній влас­ності, ста­но­вить:

1)                 вартість ба­га­торічних на­са­д­жень, але не менше ніж 25 відсотків розміру ста­тут­но­го фонду плюс одна акція - для сільськогосподарсь­ких підприємств, які спеціалізу­ють­ся на ви­ро­щу­ванні ба­га­торічних на­саджень (хміль, ефіроолійні та лікарські рос­ли­ни тощо);

2)                 не менше 51 відсот­ка розміру ста­тут­но­го фонду - для дослід­них гос­по­дарств, екс­пе­ри­мен­таль­них ви­роб­ництв і інших підприємств, підпо­ряд­ко­ва­них нав­чаль­ним та на­у­ко­во-​до­слідним уста­но­вам;

3)                 для всіх інших рад­госпів, при­ва­ти­зація яких здійснюється за по­год­жен­ням з Кабінетом Міністрів України, - 25 або 50 відсотків ста­тутного фонду плюс одна акція відповідного ВАТ.

Решта акцій підлягає розміщенню на за­галь­них підста­вах безоплат­ної при­ва­ти­зації у межах пільг або ви­ку­пу акцій у разі нестачі таких пільг.