Розділ 5. Порядок і умови приватизації майна державних підприємств у апк

 

§ 1. Загальні засади правового регулювання приватизації у аграрному секторі економіки

 

При­сту­па­ю­чи до ви­кла­ден­ня матеріалу цієї теми слід зазна­чити, що при­ва­ти­зацію об'єктів дер­жав­но­го майна як у цілому, так і у аг­рар­но­му сек­торі еко­номіки пе­ре­важ­но за­вер­ше­но. Про це побічно свідчить факт відсут­ності останнім часом нових Дер­жав­них про­грам при­ва­ти­зації, які містять про­по­зиції щодо обсягів підго­тов­ки до прива­тизації об'єктів, що на­ле­жать до сфери управління ви­ко­нав­чої влади. Відповідно до ст. 4 За­ко­ну України «Про при­ва­ти­зацію дер­жав­но­го майна» від 4 бе­рез­ня 1992 р. (у ре­дакції За­ко­ну від 19 лю­то­го 1997 р. № 89/97-ВР) Дер­жав­на про­гра­ма при­ва­ти­зації визна­чає цілі, пріорите­ти та умови при­ва­ти­зації, ро­з­роб­ляється Фон­дом дер­жав­но­го майна України і за­твер­джується Вер­хов­ною Радою України за­ко­ном України один раз на три роки та діє до за­твер­джен­ня чер­го­вої Дер­жав­ної про­грами при­ва­ти­зації. Між тим, в Україні й зараз діє Дер­жав­на програ­ма при­ва­ти­зації на 2000-​2002 pp., за­твер­дже­на За­ко­ном України від 18 трав­ня 2000 р. Це озна­чає, що при­ва­ти­заційний курс, обра­ний держа­вою, до­три­ма­но, об­ся­ги при­ва­ти­зації до­сяг­нуті, а ос­новні об'єкти дер­жавної влас­ності знай­шли іншого свого влас­ни­ка.

Вод­но­час не знімається необхідність вив­чен­ня при­ва­ти­заційного за­ко­но­дав­ства, зо­кре­ма у аг­рарній сфері, адже кожен кваліфіко­ва­ний юрист по­ви­нен знати за­галь­ний по­ря­док при­ва­ти­зації, визна­че­ний від­повідними ак­та­ми за­ко­но­дав­ства. У разі ви­ник­нен­ня спірних пи­тань між співвлас­ни­ка­ми при­ва­ти­зо­ва­но­го майна або пре­тензій щодо закон­ності при­ва­ти­зації з боку органів ви­ко­нав­чої влади чи пра­воохо­рон­них органів постає по­тре­ба у фахо­во­му за­хисті за­кон­них інте­ресів сторін май­но­во­го спору.

На­сам­пе­ред слід за­зна­чи­ти, що у нав­чаль­но-​на­у­ковій літе­ра­турі, як і у за­ко­но­давстві, часто зустріча­ють­ся два терміни: роз­дер­жав­лен­ня і при­ва­ти­зація. На­при­клад, у свій час були прий­няті Ре­ко­мен­дації по скла­дан­ню про­ектів роз­дер­жав­лен­ня і при­ва­ти­зації зе­мель сільськогос­подарських підприємств і організацій, за­твер­джені 15 трав­ня 1992 р. спільно Дер­жав­ним комітетом України по зе­мель­них ре­сур­сах, Мініс­терством сільсь­ко­го гос­по­дар­ства і про­до­воль­ства України та Мініс­терством у спра­вах роз­дер­жав­лен­ня влас­ності і де­мо­но­полізації ви­робництва України. Таким чином, існу­ва­ло навіть спеціальне Міністер­ство у спра­вах роз­дер­жав­лен­ня влас­ності і де­мо­но­полізації ви­роб­ництва України, появу якого зумо­ви­ла відповідна по­ста­но­ва Кабінету Міністрів Української РСР від 16 серп­ня 1991 р. за № 147. Що­прав­да, існу­ва­ло це міністер­ство недов­го - до бе­рез­ня 1993 р. і по­ста­но­вою Кабінету Міністрів України від 6 бе­рез­ня 1993 р. № 166 його було вклю­че­но до скла­ду но­во­ство­ре­но­го Міністер­ства еко­номіки України.

На жаль, за­ко­но­дав­ство не надає роз'яс­нен­ня по­нят­тя «роздержав­лення», що ви­ма­гає його док­три­наль­но­го тлу­ма­чен­ня. Роздержавлен­ня є по­нят­тям шир­шим, ніж при­ва­ти­зація і вклю­чає останнє як одну зі скла­до­вих. Так, відповідно до ст. 1 За­ко­ну України «Про при­ва­ти­зацію дер­жав­но­го майна» при­ва­ти­зація - це відчу­жен­ня майна, що перебу­ває у дер­жавній влас­ності, на ко­ристь фізич­них та юри­дич­них осіб з метою підви­щен­ня соціаль­но-​еко­номічної ефек­тив­ності ви­роб­ництва та за­лу­чен­ня коштів на струк­тур­ну пе­ре­бу­до­ву еко­номіки України.

Вза­галі слід відзна­чи­ти од­но­бокість на­ве­де­но­го визна­чен­ня, у яко­му при­ва­ти­зація стосується лише дер­жав­но­го майна. Вже ст. 146 ГК України розуміє при­ва­ти­зацію як відчу­жен­ня не тільки дер­жав­но­го, а й ко­му­наль­но­го майна на ко­ристь гро­ма­дян чи недер­жав­них юридич­них осіб, що є повнішим за охоплен­ням форм влас­ності й пра­вильні­шим за ра­ху­нок уточ­нен­ня скла­ду суб'єктів, які мо­жуть при­ва­ти­зу­ва­ти майно, адже крім недер­жав­них юри­дич­них осіб мо­жуть існу­ва­ти юри­дичні особи публічного права, які не мо­жуть бути учас­ни­ка­ми привати­заційних про­цесів. Таким чипом, роз­дер­жав­лен­ня майна озна­чає змі­ну дер­жав­ної влас­ності на таке майно на інші форми влас­ності, зокре­ма ко­му­наль­ну й при­ват­ну. Пе­ре­да­ча майна з дер­жав­ної і ко­му­наль­ної влас­ності у при­ват­ну власність є при­ва­ти­зацією. Отже, у аг­рарній сфеpi при­ва­ти­зації підля­га­ють лише дер­жавні (в т. ч. рад­гос­пи) і комуналь­ні сільсь­ко­гос­по­дарські й об­слу­го­ву­ючі підприємства (пе­ре­робні, по­стачальницькі та ін).

У еко­номічному розумінні існує два спо­со­би при­ва­ти­зації: оплат­ний і безоплат­ний. Вже зга­ду­ва­на ст. 146 ГК України у ч. 3 визна­чає шляхи при­ва­ти­зації дер­жав­них (ко­му­наль­них) підприємств чи їх май­на: 1) купівля-​про­даж об'єктів при­ва­ти­зації на аукціоні, за кон­кур­сом, іншими спо­со­ба­ми, що пе­ред­ба­ча­ють кон­ку­ренцію по­купців; 2) викуп цілісного май­но­во­го ком­плек­су дер­жав­но­го (ко­му­наль­но­го) підприєм­ства, зда­но­го в орен­ду, у ви­пад­ках та по­ряд­ку, пе­ред­ба­че­них за­ко­ном; 3) викуп майна дер­жав­но­го (ко­му­наль­но­го) підприємства в інших ви­падках, пе­ред­ба­че­них за­ко­ном. Усе пе­ре­ра­хо­ване охоп­лює оплат­ний спосіб при­ва­ти­зації, тобто викуп дер­жав­но­го (ко­му­наль­но­го) майна.

Вод­но­час ши­ро­ко­го роз­по­всюд­жен­ня у 90-х роках ми­ну­ло­го сто­ліття набув безоплат­ний спосіб при­ва­ти­зації. На­сам­пе­ред, це привати­зація майна за ра­ху­нок його обміну на при­ва­ти­заційні па­пе­ри, якими відповідно до ч. 1 ст. 1 За­ко­ну України «Про при­ва­ти­заційні па­пе­ри» від 6 бе­рез­ня 1992 p. № 2173-​ХІІ є особ­ли­вий вид дер­жав­них імен­них цінних паперів, що засвідчу­ють право влас­ни­ка на безоплатне одер­жання у про­цесі при­ва­ти­зації част­ки майна дер­жав­них підприємств і зе­мель­но­го фонду (при­ва­ти­заційні май­нові сер­тифікати) та державно­го жит­ло­во­го фонду (жит­лові чеки). Іншим шля­хом є безоплат­на пере­дача кож­но­му члену ко­лек­ти­ву працівників дер­жав­но­го сільськогоспо­дарського підприємства майна у розмірі се­ред­ньої по регіону (об­ласті) май­но­вої част­ки (паю), які при­па­да­ли кож­но­му члену ко­лек­тив­но­го сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го підприємства (КСП) з пай­о­во­го фонду. Право­вою ос­но­вою безоплат­ної при­ва­ти­зації майна у розмірі, що дорівнює се­ред­ньо­му по об­ласті май­но­во­му паю ко­лишніх членів КСП, є ст. 6 За­ко­ну України «Про особ­ли­вості при­ва­ти­зації майна в агропромисло­вому ком­плексі» від 10 липня 1996 р. за № 290-​1996, а також по­ста­но­ва Кабінету Міністрів України «Про ро­з­ра­ху­нок част­ки дер­жав­но­го май­на (акцій), яка безоплат­но пе­ре­дається у про­цесі при­ва­ти­зації праців­никам рад­госпів та інших дер­жав­них сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких підпри­ємств» від 22 серп­ня 2000 р. № 1327.

Проте не всі дер­жавні підприємства аг­ро­про­ми­сло­во­го ком­плек­су можна при­ва­ти­зу­ва­ти. У до­дат­ку 1 до За­ко­ну України «Про перелік об'єктів права дер­жав­ної влас­ності, що не підля­га­ють при­ва­ти­зації» від 7 липня 1999 р. за № 847-​XIV у цілому по АПК України було визначе­но 494 таких об'єкти. Серед них на­у­кові цен­три з аг­рое­ко­логії, проект­но-пошукові станції хімізації сільсь­ко­го гос­по­дар­ства, станції за­хи­сту рос­лин, ве­те­ри­нар­но-​санітарні утилізаційні за­во­ди, ви­но­робні радгос­пи-заводи і дер­жавні підприємства, се­лекційні цен­три, дер­жавні плем-​за­во­ди, спирт­за­во­ди та інші об'єкти.

Не підля­га­ють при­ва­ти­зації також об'єкти соціаль­но-​куль­тур­ної та по­бу­то­вої сфери, куль­то­вих спо­руд. Так, відповідно до ст. 19 За­ко­ну України «Про особ­ли­вості при­ва­ти­зації майна в аг­ро­про­ми­сло­во­му ком­плексі» від 10 липня 1996 р. за № 290-​1996 у про­цесі при­ва­ти­зації майна дер­жав­них підприємств об'єкти соціаль­но-​по­бу­то­во­го призна­чення, інже­нерні мережі та спо­ру­ди ко­му­наль­но­го гос­по­дар­ства, вклю­чаючи по­бу­до­вані за ра­ху­нок коштів фонду соціаль­но­го роз­вит­ку, по­винні пе­ре­да­ва­ти­ся ор­га­на­ми при­ва­ти­зації у ко­му­наль­ну власність за зго­дою влас­ників підприємств. За­кла­ди фізкуль­тур­но-​спор­тив­но­го при­зна­чен­ня мо­жуть пе­ре­да­ва­ти­ся на таких самих умо­вах, без зміни їх профілю, сільсь­ким спор­тив­ним то­ва­ри­ствам. У ч. 1 п. 10 По­ло­жен­ня про пе­ре­при­ва­ти­заційну підго­тов­ку підприємств, за­твер­дже­но­го по­становою Кабінету Міністрів України від 10 груд­ня 2003 р. № 1301 міс­титься важ­ли­ве уточ­нен­ня, що перед при­ва­ти­зацією пе­ред­ба­чається обов'яз­ко­ве ви­яв­лен­ня об'єктів соціаль­но-​куль­тур­ної та по­бу­то­вої сфе­ри, куль­то­вих спо­руд, визна­чен­ня умов їх по­даль­шо­го функціону­ван­ня і пе­ре­да­чу в уста­нов­ле­но­му по­ряд­ку цих об'єктів у власність відповід­них те­ри­торіаль­них гро­мад, релігійних організацій. У разі неможливос­ті такої пе­ре­дачі за­зна­чене майно пе­ре­дається дер­жав­ним ор­га­нам при­ватизації для по­даль­шо­го про­да­жу відповідно до за­ко­но­дав­ства.

Існу­ють також об'єкти дер­жав­ної влас­ності сільськогосподарсько­го при­зна­чен­ня, які не підля­га­ють навіть оренді. Згідно з Переліком май­но­вих ком­плексів дер­жав­них підприємств, організацій, їх структур­них підрозділів ос­нов­но­го ви­роб­ництва, пе­ре­да­ча в орен­ду яких не до­пускається, за­твер­дже­но­го Де­кре­том Кабінету Міністрів України від 31 груд­ня 1992 р. № Д26-​92, не можна орен­ду­ва­ти во­до­с­хо­ви­ща і водо­господарські ка­на­ли ком­плекс­но­го при­зна­чен­ня, міжгос­по­дарські ме­ліора­тивні си­сте­ми, гідро­технічні за­хи­сні спо­ру­ди.

Без­умов­но, що такі кроки дер­жа­ви є необхідними й раціональни­ми з боку збе­ре­жен­ня дер­жав­них центрів се­лекційної ро­бо­ти у тварин­ництві й рос­лин­ництві, станцій за­хи­сту рос­лин, збе­ре­жен­ня спир­то­вої мо­но­полії дер­жа­ви тощо, тобто до­три­ман­ня ба­лан­су дер­жав­них, су­спільних і при­ват­них інте­ресів у за­без­пе­ченні роз­вит­ку куль­тур­но­го сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го ви­роб­ництва і пе­ре­роб­ки ви­роб­ле­ної сільсько­господарської про­дукції, а також соціаль­но­го роз­вит­ку села.

Інструк­тив­ним ли­стом від 12 черв­ня 1996 р. № 10-​30-​5931 та роз­порядженням від 12 черв­ня 1996 р. № 97-р Фонду дер­жав­но­го майна України «Щодо ініціюван­ня ор­га­на­ми при­ва­ти­зації про­цесів привати­зації в аг­ро­про­ми­сло­во­му ком­плексі» роз'яснюється, що ор­га­ни прива­тизації вправі прий­ма­ти рішення про при­ва­ти­зацію об'єктів за влас­ною ініціати­вою сто­сов­но всіх підприємств аг­ро­про­ми­сло­во­го ком­плек­су, що підля­га­ють при­ва­ти­зації, за ви­нят­ком: підприємств зі змішаною фор­мою влас­ності; оренд­них підприємств; рад­госпів та інших держав­них сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких підприємств, про­ек­ти планів при­ва­ти­зації яких не підля­га­ють по­год­жен­ню з Кабінетом Міністрів України; несільсь­ко­гос­по­дарсь­ких підприємств аг­ро­про­ми­сло­во­го ком­плек­су, вартість майна яких недо­стат­ня для фор­му­ван­ня ста­тут­но­го фонду акціонерно­го то­ва­ри­ства.

Про­це­ду­ра при­ва­ти­зації підприємств аг­ро­про­ми­сло­во­го комплек­су де­таль­но ре­гла­мен­то­ва­на на­ка­зом Фонду дер­ж­май­на України «Про за­твер­джен­ня по­ло­жень з пи­тань при­ва­ти­зації майна в агропромисло­вому ком­плексі» від 17 серп­ня 2000 р. № 1718, зареєстро­ва­ним у Міні­стерстві юстиції України 29 ве­рес­ня 2000 р. за № 666/4887. За­зна­че­ним на­ка­зом за­твер­дже­но цілий ряд по­ло­жень, які мають кар­ди­нальне зна­чення у при­ва­ти­заційних про­це­сах у сільсь­ко­му гос­по­дарстві: 1) Поло­ження про план при­ва­ти­зації несільсь­ко­гос­по­дарсь­ких підприємств і організацій аг­ро­про­ми­сло­во­го ком­плек­су; 2) По­ло­жен­ня про по­ря­док при­ва­ти­зації несільсь­ко­гос­по­дарсь­ких підприємств і організацій агро­промислового ком­плек­су; 3) По­ло­жен­ня про по­ря­док при­ва­ти­зації май­на рад­госпів та інших дер­жав­них сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких підприємств, а також зас­но­ва­них на їх базі оренд­них підприємств. Усі на­ве­дені Поло­ження деталізують за­галь­ний механізм пра­во­во­го ре­гу­лю­ван­ня прива­тизаційних про­цесів у АПК, визна­че­ний За­ко­на­ми України «Про при­ватизацію дер­жав­но­го майна» і «Про особ­ли­вості при­ва­ти­зації майна в аг­ро­про­ми­сло­во­му ком­плексі».