§ 2. Поняття «сільськогосподарський товаровиробник» і «сільськогосподарське підприємство»

 

Сільсь­ко­гос­по­дарсь­ка діяльність об'єднує відно­си­ни з вироб­ництва, первісної пе­ре­роб­ки і реалізації сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої продук­ції. Таким чином, суб'єктами аг­рар­но­го права, на­сам­пе­ред, ви­сту­па­ють особи, що здійс­ню­ють ви­роб­ниц­тво сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції.

По­нят­тя ви­роб­ни­ка сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції (сільськогос­подарський ви­роб­ник) містить­ся у ст. 1 За­ко­ну України «Про сільсько­господарський пе­ре­пис» від 23 ве­рес­ня 2008 р. Ви­роб­ни­ки сільсько­господарської про­дукції - це юри­дичні особи всіх організаційно-​пра­во­вих форм гос­по­да­рю­ван­ня та їх відо­крем­лені підрозділи, а також фізичні особи (фізичні осо­би-​підприємці, до­мо­гос­по­дар­ства), які зай­маються сільсь­ко­гос­по­дарсь­кою діяльністю, пе­ред­ба­че­ною кла­сифі­кацією видів еко­номічної діяль­ності, мають у володінні, ко­ри­сту­ванні або роз­по­ряд­женні землі сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го при­зна­чен­ня чи сіль­ськогосподарську ху­до­бу і птицю. Національ­ний кла­сифікатор видів еко­номічної діяль­ності України ДК 009:2005, за­твер­дже­ний на­ка­зом Держ­с­по­жи­встан­дар­ту України від 26 груд­ня 2005 р. № 375, до сіль­ськогосподарської діяль­ності відно­сить рос­лин­ниц­тво і тва­рин­ниц­тво. При цьому діяльність з пе­ре­роб­лен­ня сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції за­зна­че­ний кла­сифікатор відно­сить не до сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої, а до про­дукції пе­ре­роб­ної про­ми­сло­вості, крім пе­ре­роб­ки влас­но­ви­роб­ле­ної про­дукції, що здійснюється без­по­се­ред­ньо у гос­по­дарстві-​ви­роб­ни­ку. Чинне аг­рарне за­ко­но­дав­ство у Законі України «Про стимулюван­ня роз­вит­ку сільсь­ко­го гос­по­дар­ства на період 2001-​2004 років» від 18 січня 2001 р. ото­тож­нює сільсь­ке гос­по­дар­ство (сільськогосподар­ське ви­роб­ниц­тво) з сільсь­ко­гос­по­дарсь­кою діяльністю, під якою розу­міється вид гос­по­дарсь­кої діяль­ності з ви­роб­ництва про­дукції, яка по­в'язана з біологічними про­це­са­ми її ви­ро­щу­ван­ня, при­зна­че­ної для спо­жи­ван­ня в си­ро­му і пе­ре­роб­ле­но­му вигляді та для ви­ко­ри­стан­ня на нехар­чові цілі.

Отже, сільсь­ко­гос­по­дарсь­ким ви­роб­ни­ком є фізична або юридич­на особа, яка здійснює ви­роб­ниц­тво і са­мостійну пе­ре­роб­ку влас­но­ви­роб­ле­ної про­дукції рос­лин­ництва і тва­рин­ництва. Це визна­чен­ня пов'язується лише з ви­роб­ниц­твом і пе­ре­роб­кою сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції неза­леж­но від її по­даль­шої долі (ви­ко­ри­стан­ня у влас­но­му гос­по­дарстві або реалізації).

У ст. 1 За­ко­ну України «Про сти­му­лю­ван­ня роз­вит­ку сільсь­ко­го гос­по­дар­ства на період 2001-​2004 років» роз­кри­вається визна­чен­ня сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го то­ва­ро­ви­роб­ни­ка, яким є фізична або юри­дична особа, що займається ви­роб­ниц­твом сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції, пе­ре­роб­кою влас­но­ви­роб­ле­ної сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції та її реалізацією. Знач­но змістовнішим є визна­чен­ня, на­дане За­ко­ном України «Про сільсь­ко­гос­по­дарсь­ку ко­опе­рацію». Сільськогосподар­ський то­ва­ро­ви­роб­ник - це фізична або юри­дич­на особа неза­леж­но від форми влас­ності та гос­по­да­рю­ван­ня, в якої ва­ло­вий доход, отрима­ний від опе­рацій з реалізації сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції влас­но­го ви­роб­ництва та про­дуктів її пе­ре­роб­ки, за на­яв­ності сільськогосподар­ських угідь (ріллі, сіно­жа­тей, па­со­вищ і ба­га­торічних на­са­д­жень тощо) та/або поголів'я сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких тва­рин у влас­ності, користу­ванні, в тому числі й на умо­вах орен­ди, за по­пе­редній звітний (подат­ковий) рік пе­ре­ви­щує 75 відсотків за­галь­ної суми ва­ло­во­го до­хо­ду.

Як ба­чи­мо, на­ве­дене визна­чен­ня є ре­зуль­та­том поєднан­ня проце­сів ви­роб­ництва і реалізації сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції. Згідно зі ст. 1 За­ко­ну України «Про фіксо­ва­ний сільсь­ко­гос­по­дарсь­кий пода­ток» від 17 груд­ня 1998 р. то­вар­на сільсь­ко­гос­по­дарсь­ка про­дукція - це про­дукція сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го ви­роб­ництва, при­зна­че­на для ре­алізації. Таким чином, то­варність сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го ви­роб­ництва прямо пов'язується з ви­роб­ниц­твом про­дукції як то­ва­ру, тобто кінце­вою метою такої діяль­ності є відчу­жен­ня сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої продук­ції влас­но­го ви­роб­ництва. У цьому й по­ля­гає ос­нов­на відмінність між сільсь­ко­гос­по­дарсь­ки­ми ви­роб­ни­ком і то­ва­ро­ви­роб­ни­ком. При цьому кожен сільсь­ко­гос­по­дарсь­кий то­ва­ро­ви­роб­ник є од­но­час­но й виробни­ком про­дукції сільсь­ко­го гос­по­дар­ства. І нав­па­ки сільськогосподар­ський ви­роб­ник не за­вжди є то­ва­ро­ви­роб­ни­ком.

Існує ще один, най­по­ши­реніший, різно­вид суб'єктів аг­рар­но­го пра­ва - сільсь­ко­гос­по­дарські підприємства. Це по­нят­тя є ро­до­вим, яке скла­дається з двох окре­мих по­нять «підприємство» і «сільськогоспо­дарське», серед яких ос­нов­ним змісто­утво­рю­ю­чим є перше по­нят­тя. Зміст по­нят­тя «підприємство» роз­кри­ває ст. 62 ГК України. Підприєм­ство - це са­мостійний суб'єкт гос­по­да­рю­ван­ня, ство­ре­ний компетент­ним ор­га­ном дер­жав­ної влади або ор­га­ном місце­во­го са­мо­в­ря­ду­ван­ня, або іншими суб'єктами для за­до­во­лен­ня суспільних та осо­би­стих по­треб шля­хом си­сте­ма­тич­но­го здійс­нен­ня ви­роб­ни­чої, на­у­ко­во-​до­слід­ної, тор­го­вель­ної, іншої гос­по­дарсь­кої діяль­ності в по­ряд­ку, передбаче­ному за­ко­но­дав­ством. При цьому підприємства мо­жуть ство­рю­ва­тись як для здійс­нен­ня підприємництва, так і для неко­мерційної господар­ської діяль­ності. Підприємство є юри­дич­ною осо­бою, має відо­крем­лене майно, са­мостійний ба­ланс, ра­хун­ки в уста­но­вах банків, пе­чат­ку зі сво­їм най­ме­ну­ван­ням та іден­тифікаційним кодом. Однією з ознак підпри­ємства як юри­дич­ної особи є те, що воно не може мати у своєму складі інших юри­дич­них осіб.

Таким чином, підприємство ви­сту­пає ро­до­вим по­нят­тям, що об'єд­нує певну кількість майна, немай­но­вих цінно­стей і людсь­кої праці, спря­мо­ва­них на до­сяг­нен­ня ста­тут­них цілей. На основі ро­до­во­го по­няття фор­му­ють­ся видові, які відби­ва­ють вид підприємства за­леж­но від сфери його діяль­ності: про­ми­слові, транс­портні, сільськогосподар­ські тощо. Тому уточ­ню­ю­ча ка­те­горія «сільсь­ко­гос­по­дарсь­ке» висту­пає кон­кретнішою - ти­по­логічною озна­кою різних окре­мих проявів за­галь­но­го по­нят­тя підприємства. Таким чином, ка­те­горія «сільськогос­подарське» є пе­редусім якісною озна­кою, що засвідчує сферу діяльнос­ті, участі підприємства у суспільно­му роз­поділі праці, спря­мо­ва­ної на ви­роб­ниц­тво сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції.

Визна­чен­ня сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го підприємства містить фінан­сове (по­дат­ко­ве) за­ко­но­дав­ство. Так, відповідно до п. 8-1.6 За­ко­ну України «Про по­да­ток на до­да­ну вартість» від 3 квітня 1997 р. сільсько­господарським вважається підприємство, ос­нов­ною діяльністю якого є по­став­ка ви­роб­ле­них (на­да­них) ним сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких товарів (по­слуг) на влас­них або орен­до­ва­них ви­роб­ни­чих по­туж­но­стях, в якій пи­то­ма вага вар­тості сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких товарів (по­слуг) ста­но­вить не менше 75 відсотків вар­тості всіх товарів (по­слуг), по­став­ле­них про­тягом по­пе­ред­ньо­го звітного по­дат­ко­во­го року.

Згідно зі ст. 2 За­ко­ну України «Про фіксо­ва­ний сільськогосподар­ський по­да­ток» від 17 груд­ня 1998 р. сільсь­ко­гос­по­дарсь­ки­ми є підпри­ємства різних організаційно-​пра­во­вих форм, які зай­ма­ють­ся виробниц­твом (ви­ро­щу­ван­ням), пе­ре­роб­кою та збу­том сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції, а також риб­ни­цькі, ри­бальські та ри­бо­ло­ве­цькі господар­ства, які зай­ма­ють­ся роз­ве­ден­ням, ви­ро­щу­ван­ням та ви­ло­вом риби у внутрішніх во­дой­мах (озе­рах, став­ках та во­до­с­хо­ви­щах), у яких сума, одер­жа­на від реалізації сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції влас­но­го вироб­ництва та про­дуктів її пе­ре­роб­ки за по­пе­редній звітний (по­дат­ко­вий) рік, пе­ре­ви­щує 75 відсотків за­галь­ної суми ва­ло­во­го до­хо­ду.

Закон України «Про віднов­лен­ня пла­то­спро­мож­ності борж­ни­ка або визнан­ня його бан­кру­том» від 14 трав­ня 1992 р. (у ре­дакції Зако­ну від 30 черв­ня 1999 p. № 784-​XIV) у ст. 44 під сільськогосподарськи­ми підприємства­ми розуміє юри­дичні особи, ос­нов­ним видом діяль­ності яких є ви­ро­щу­ван­ня (ви­роб­ниц­тво, ви­роб­ниц­тво та пе­ре­роб­ка) сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції, ви­руч­ка яких від реалізації вироще­ної (ви­роб­ле­ної, ви­роб­ле­ної та пе­ре­роб­ле­ної) ними сільськогосподар­ської про­дукції скла­дає не менше п'ят­де­ся­ти відсотків за­галь­ної суми ви­руч­ки.

Ще одне визна­чен­ня містить­ся у ст. 1 За­ко­ну України «Про стиму­лювання роз­вит­ку сільсь­ко­го гос­по­дар­ства на період 2001-​2004 років» від 18 січня 2001 р. Сільсь­ко­гос­по­дарсь­ке підприємство (вклю­ча­ю­чи фер­мерсь­ке, ри­бальсь­ке та риб­ни­ць­ке гос­по­дар­ства) - юри­дич­на осо­ба, ос­нов­ним видом діяль­ності якої є ви­ро­щу­ван­ня та пе­ре­роб­ка сіль­ськогосподарської про­дукції, ви­руч­ка від реалізації якої скла­дає не мен­ше 50 відсотків за­галь­ної суми ви­руч­ки.

Між на­ве­де­ни­ми за­ко­но­дав­чи­ми визна­чен­ня­ми існу­ють як схожі, так і відмінні по­ло­жен­ня. Схо­жи­ми є такі озна­ки: 1) спря­мо­ваність на ви­роб­ниц­тво й реалізацію сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції (то­варність ви­роб­ництва); 2) ви­роб­ниц­тво й реалізація сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції по­вин­на скла­да­ти певну част­ку (не менше 50 відсотків). Розріз­няються на­ве­дені визна­чен­ня за таким: 1) у пер­шо­му ви­пад­ку част­ка сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції об­ра­хо­вується від вар­тості всіх това­рів, по­став­ле­них (реалізо­ва­них) підприємством, у дру­го­му - від загаль­ної суми ва­ло­во­го до­хо­ду, у останніх - від за­галь­ної суми реалізації; 2) у дру­го­му й остан­ньо­му визна­чен­нях до сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких під­приємств вклю­че­но риб­ни­цькі, ри­бальські та ри­бо­ло­ве­цькі господар­ства; 3) ве­ли­чи­на ча­сток сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції варіюється від 50 до 75 відсотків.

З при­во­ду першої відмінності можна за­ува­жи­ти, що ва­ло­вим дохо­дом згідно зі ст. 4 За­ко­ну України «Про опо­дат­ку­ван­ня при­бут­ку під­приємств» від 28 груд­ня 1994 р. (у ре­дакції За­ко­ну від 22 трав­ня 1997 р. № 283/97-ВР) є за­галь­на сума до­хо­ду плат­ни­ка по­дат­ку від усіх видів діяль­ності, от­ри­ма­но­го про­тя­гом звітного періоду в гро­шовій, матері­альній або нема­теріальній фор­мах як на те­ри­торії України, її континен­тальному шельфі, ви­ключній (морській) еко­номічній зоні, так і за її ме­жа­ми. Це є нічим іншим як ва­ло­ви­ми на­д­ход­жен­ня­ми ви­руч­ки за реалізо­ва­ну про­дукцію. У та­ко­му розумінні ве­ли­чи­на ва­ло­во­го до­хо­ду повністю співпадає з вартістю всіх товарів, по­став­ле­них (реалізо­ва­них) підприємством і за­галь­ною сумою реалізації. Таким чином, одна з від­мінно­стей у за­ко­но­дав­чо­му фор­му­лю­ванні сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких під­приємств знімається через то­тожність на­ве­де­них по­ло­жень.

Знач­но складнішою для по­яс­нен­ня є інша відмінність щодо вклю­чення до переліку сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких підприємств риб­ни­ць­ких, ри­бальських та ри­бо­ло­ве­ць­ких гос­по­дарств. Так, ви­щез­га­да­ний Національ­ний кла­сифікатор видів еко­номічної діяль­ності України ДК 009:2005 не відно­сить ри­баль­ство і риб­ниц­тво до сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої діяль­ності, а роз­гля­дає їх як са­мостійний вид еко­номічної діяль­ності. Крім того, у за­ко­но­давстві містить­ся окре­ме визна­чен­ня ри­бо­гос­по­дарсь­ко­го підприємства, на­дане За­галь­но­дер­жав­ною про­гра­мою роз­вит­ку рибно­го гос­по­дар­ства України на період до 2010 p., за­твер­дже­ною За­ко­ном України від 19 лю­то­го 2004 р. Ри­бо­гос­по­дарсь­ке (риб­ни­ць­ке, рибаль­ське, ри­бо­пе­ре­робне) підприємство - це суб'єкт підприємни­ць­кої ді­яльності, ос­нов­ни­ми ви­да­ми діяль­ності якого є вилов (зби­ран­ня), від­творення, ви­ро­щу­ван­ня, пе­ре­роб­ка риби та інших вод­них живих ресур­сів і про­дукції з них, а сума, одер­жа­на від її реалізації або її ок­ре­мого виду, пе­ре­ви­щує 50 відсотків за­галь­ної суми ва­ло­во­го до­хо­ду підпри­ємства.

Колізійність у визна­чен­нях сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції все ж таки по­яс­ню­ва­на і пе­ре­бор­на. По-​пер­ше, код 01.​25.​10 Дер­жав­но­го кла­сифіка­то­ра про­дукції та по­слуг ДК 016-​97 відно­сить риб та во­дя­них безхре­бет­них до про­дукції тва­рин­ництва. Крім того, за за­галь­ним пра­вилом, норми спеціаль­но­го нор­ма­тив­но-​пра­во­во­го акта мають пріори­тет над нор­ма­ми за­галь­но­го за­ко­но­дав­ства. За­ко­ни України «Про пода­ток на до­да­ну вартість» і «Про фіксо­ва­ний сільсь­ко­гос­по­дарсь­кий по­даток» є фінан­со­во-​пра­во­ви­ми за га­лу­зе­вою на­лежністю, а тому надані в них визна­чен­ня сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції на­ле­жать до загаль­них норм, тоді як визна­чен­ня, на­дане За­ко­ном України «Про стимулю­вання роз­вит­ку сільсь­ко­го гос­по­дар­ства на період 2001-​2004 років», на­ле­жить до спеціаль­но­го аг­рар­но­го за­ко­но­дав­ства, що надає йому пе­реваг. До того ж, останнє визна­чен­ня є найпізнішим за датою прийнят­тя. У су­куп­ності за­зна­чені мо­мен­ти фор­му­ють стійкий пріори­тет ви­значення сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції, на­да­но­го За­ко­ном України «Про сти­му­лю­ван­ня роз­вит­ку сільсь­ко­го гос­по­дар­ства на період 2001-​2003 років».

Таким чином, сільсь­ко­гос­по­дарсь­ке підприємство - юри­дич­на особа, ос­нов­ним видом діяль­ності якої є ви­ро­щу­ван­ня та перероб­ка влас­но­ви­роб­ле­ної сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції (вклю­ча­ю­чи риб­ни­ць­ку), ви­руч­ка від реалізації якої ста­но­вить не менше 50 від­сотків за­галь­ної суми гро­шо­вих на­д­ход­жень за рік.