§ 5. Право на відпочинок працівників сільського господарства

 

Право на відпо­чи­нок, га­ран­то­ване ст. 45 Кон­сти­туції України, за­без­пе­чується на­дан­ням днів що­тиж­не­во­го відпо­чин­ку, а також опла­чуваної щорічної відпуст­ки, вста­нов­лен­ням ско­ро­че­но­го ро­бо­чо­го дня щодо окре­мих про­фесій і ви­роб­ництв, ско­ро­че­ної три­ва­лості ро­бо­ти у нічний час. Як і для інших ка­те­горій пра­ц­ю­ю­чих, для робітників, зайня­тих у сільсь­ко­му гос­по­дарстві, це право вклю­чає: 1) право на відпочи­нок про­тя­гом ро­бо­чо­го дня (зміни); 2) право на що­ден­ний безперерв­ний відпо­чи­нок; 3) право на що­тиж­не­вий без­пе­ре­рв­ний відпо­чи­нок; 4) право на відпо­чи­нок у свят­кові дні; 5) право на відпуст­ку. Не зупи­няючись до­клад­но на роз­критті змісту права на відпо­чи­нок, лише за­значимо, що при його реалізації керівниц­тво сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких підприємств зобов'язане до­три­му­ва­ти­ся га­рантій, вста­нов­ле­них Кодек­сом законів про працю України. Так, слід враху­ва­ти, що, крім пе­ре­рв для відпо­чин­ку і хар­чу­ван­ня, які не вклю­ча­ють­ся в ро­бо­чий час і не опла­чу­ють­ся, за­ко­но­дав­ством пе­ред­ба­чені пе­ре­рви, які вхо­дять до скла­ду ро­бо­чо­го часу. У разі ро­бо­ти на відкри­то­му повітрі, а також у неопа­люваних приміщен­нях, у хо­лод­ну пору року при визна­ченій температу­рі та силі вітру робітни­кам по­винні на­да­ва­ти­ся пе­ре­рви для обігрівання та відпо­чин­ку (ст. 168 КЗпП України) тощо.У сільсь­ко­му господар­стві мо­жуть за­сто­со­ву­ва­тись особ­ливі види відпо­чин­ку. Так, при ви­ко­ри­станні засобів малої механізації для профілак­ти­ки пе­рев­то­ми про­тя­гом ро­бо­чо­го дня ре­ко­мен­до­ва­но за­сто­со­ву­ва­ти ко­рот­ко­ча­сні пе­рерви (5-7 хв) та мікро­па­у­зи (2-3 хв) для відпо­чин­ку та про­ве­ден­ня спеціаль­них гімна­стич­них вправ на роз­слаб­лен­ня м'язів пле­чо­во­го поя­са, рук та ніг. Кількість таких пе­ре­рв може скла­да­ти 7-10 для осіб до 50 років та 10-12 для підлітків та осіб стар­шо­го віку (п. 8.5 Дер­жав­них санітар­них пра­вил по об­лад­нан­ню та екс­плу­а­тації засобів малої ме­ханізації для сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го ви­роб­ництва ДСП 3.​3.​2.​040-99, за­твер­дже­них по­ста­но­вою Го­лов­но­го дер­жав­но­го санітар­но­го лікаря України від 1 груд­ня 1999 р. № 40). По­ря­док на­дан­ня таких пе­ре­рв, їх три­валість та кількості про­тя­гом ро­бо­чо­го дня (зміни) ко­опе­ра­ти­ви по­винні вре­гу­льо­ву­ва­ти у своїх пра­ви­лах внутрішньо­го тру­до­во­го роз­порядку.

На­дан­ня що­тиж­не­вих днів відпо­чин­ку працівни­кам сільсь­ко­го го­сподарства пов'язане з рядом особ­ли­во­стей. Так, у рос­лин­ництві та ін­ших га­лу­зях ви­роб­ництва, які мають се­зон­ний ха­рак­тер, дні відпочин­ку мо­жуть пе­ре­но­си­ти­ся на вільний від ро­бо­ти час. Працівни­кам тва­ринництва та інших га­лу­зей з без­пе­ре­рв­ним про­це­сом ви­роб­ництва дні відпо­чин­ку по­винні на­да­ва­ти­ся згідно з графіком, за­твер­дже­ним керів­ником ви­роб­ни­чо­го підрозділу. Чле­нам сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких коопе­ративів на­да­ють­ся відпуст­ки у по­ряд­ку, пе­ред­ба­че­но­му За­ко­ном Украї­ни «Про відпуст­ки».

Крім ос­нов­них щорічних відпу­сток, у сільсь­ко­му гос­по­дарстві та­кож пе­ред­ба­чене за­сто­су­ван­ня до­дат­ко­вих відпу­сток для працівників ви­роб­ництв, цехів, про­фесій і посад зі шкідли­ви­ми і важ­ки­ми умо­ва­ми праці, згідно з по­ста­но­вою Кабінету Міністрів України від 17 листопа­да 1997 р. № 1290. Зо­кре­ма це такі ка­те­горії працівників, як: тварин­ник, зай­ня­тий до­гля­дом за тва­ри­на­ми на сви­но­ком­плек­сах; опе­ра­тор цехів для при­го­ту­ван­ня кормів (у тва­рин­ництві, птахівництві); робіт­ник, без­по­се­ред­ньо зай­ня­тий пе­ре­роб­кою со­лод­цю; об­роб­лю­вач харчо­вих про­дуктів і тари, зай­ня­тий об­роб­кою хмелю сірчи­стим газом тощо. Крім того, вста­нов­ле­но до­дат­ко­ву відпуст­ку за особ­ли­вий ха­рак­тер пра­ці відповідно до Спис­ку ви­роб­ництв, робіт, про­фесій і посад працівни­ків, ро­бо­та яких пов'язана з підви­ще­ним нер­во­во-​емоційним та інте­лектуальним на­ван­та­жен­ням або ви­ко­нується в особ­ли­вих при­род­них гео­графічних і гео­логічних умо­вах та умо­вах підви­ще­но­го ри­зи­ку для здо­ров'я, за­твер­дже­но­го по­ста­но­вою Кабінету Міністрів України від 17 ли­сто­па­да 1997 р. № 1290. Це: працівники, без­по­се­ред­ньо зай­няті на­вантажуванням, роз­ван­та­жу­ван­ням, транс­пор­ту­ван­ням отру­тохіміка­тів, що за­сто­со­ву­ють­ся для бо­роть­би зі шкідни­ка­ми та хво­ро­ба­ми сіль­ськогосподарських рос­лин, а також про­т­руєного зерна; про­ве­ден­ням хімічного про­по­лю­ван­ня бур'янів; обліком осе­редків ко­мах-​алер­генів; тва­рин­ник з до­гля­ду за бру­це­льоз­ни­ми та ту­бер­ку­льоз­ни­ми тва­ри­на­ми тощо.