Розділ 4. Загальна характеристика суб'єктів аграрного права

 

§ 1. Характеристика учасників сільськогосподарського виробництва як суб'єктів аграрного права

 

По­нят­тя «суб'єкт» має ла­тинсь­ке по­ход­жен­ня і скла­дається з двох ча­стин: «sub» озна­чає «під, до», a «jec» - «акт, акція, дія». Отже, суб'єкт пе­ре­бу­ває перед пев­ною дією. Тому під суб'єктом розуміється особа, наділена вла­стивістю здійс­ню­ва­ти певні дії, діяльність. В юри­дичному зна­ченні суб'єкт роз­гля­дається як носій відповідних прав і обов'язків. Обсяг прав і обов'язків визна­чає пра­во­вий ста­тус або право­ве ста­но­ви­ще суб'єкта (особи). У теорії права під суб'єктом права розу­міється аб­стракт­на особа (фізична чи юри­дич­на), пе­ред­ба­че­на право­вими нор­ма­ми, яку наділено певним об­ся­гом аб­стракт­них юри­дич­них прав і обов'язків. Таким чином, суб'єктом аг­рар­но­го права є особа, ви­значена за­ко­но­дав­ством, яка наділена су­купністю прав і обов'язків, до­статніх для за­без­пе­чен­ня участі у аг­рар­них відно­си­нах.

Відповідно й суб'єкти аг­рар­но­го права мають най­за­гальніший по­діл на фізич­них і юри­дич­них осіб. До фізич­них осіб-суб'єктів аграр­ного права на­ле­жать члени осо­би­стих се­лянсь­ких гос­по­дарств, ав­то­ри се­лекційних до­сяг­нень (сорту рос­лин чи по­ро­ди тва­рин), суб'єкти на­сінництва і роз­сад­ництва, садівництва, бд­жо­лярі-пасічники тощо.

Осо­би­сте се­лянсь­ке гос­по­дар­ство відповідно до од­ной­мен­но­го за­ко­ну «Про осо­би­сте се­лянсь­ке гос­по­дар­ство» - це гос­по­дарсь­ка ді­яльність, яка про­во­дить­ся без ство­рен­ня юри­дич­ної особи фізич­ною осо­бою індивіду­аль­но або осо­ба­ми, які пе­ре­бу­ва­ють у сімей­них чи ро­динних відно­си­нах і спільно про­жи­ва­ють, з метою за­до­во­лен­ня особис­тих по­треб шля­хом ви­роб­ництва, пе­ре­роб­ки і спо­жи­ван­ня сільськогос­подарської про­дукції, реалізації її над­лишків та на­дан­ня по­слуг з вико­ристанням майна осо­би­сто­го се­лянсь­ко­го гос­по­дар­ства, у тому числі й у сфері сільсь­ко­го зе­ле­но­го ту­риз­му. Члени осо­би­сто­го се­лянсь­ко­го гос­по­дар­ства здійс­ню­ють діяльність на свій роз­суд і ризик у межах вста­новленого пра­во­во­го гос­по­дарсь­ко­го по­ряд­ку. При цьому діяльність, пов'язана з ве­ден­ням осо­би­сто­го се­лянсь­ко­го гос­по­дар­ства, не нале­жить до підприємни­ць­кої діяль­ності через мож­ливість ве­ден­ня не то­варного, а про­сто­го на­ту­раль­но­го ви­роб­ництва сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції (для за­без­пе­чен­ня по­треб свого гос­по­дар­ства).

У ст. 1 За­ко­ну України «Про охо­ро­ну прав на сорти рос­лин» від 21 квітня 1993 р. (у ре­дакції За­ко­ну від 17 січня 2002 p. № 2986-ІИ) автор сорту (се­лекціонер) - це лю­ди­на, яка без­по­се­ред­ньо ви­ве­ла або ви­яви­ла і поліпшила сорт. Згідно зі ст. 3 За­ко­ну України «Про насіння і са­див­ний матеріал» від 26 груд­ня 2002 р. до суб'єктів насінництва та роз­сад­ництва на­ле­жать фізичні особи, яким на­дане право зай­ма­ти­ся ви­роб­ниц­твом, реалізацією та ви­ко­ри­стан­ням насіння і са­див­но­го мате­ріалу відповідно до за­ко­но­дав­ства України. Відповідно до ст. 5 За­ко­ну України «Про племінну спра­ву у тва­рин­ництві» від 15 груд­ня 1993 р. (у ре­дакції За­ко­ну від 21 груд­ня 1999 p. № 1328-​XIV) фізич­ни­ми осо­бами-суб'єктами племінної спра­ви у тва­рин­ництві мо­жуть бути влас­ники племінних (ге­не­тич­них) ре­сурсів та влас­ни­ки неплемінних тва­рин-споживачі племінних (ге­не­тич­них) ре­сурсів та за­мов­ни­ки по­слуг з племінної спра­ви у тва­рин­ництві. Так само під пасічни­ком у Зако­ні України «Про бджіль­ниц­тво» від 22 лю­то­го 2000 р. розуміється фі­зична особа, яка займається утри­ман­ням та роз­ве­ден­ням бджіл, вироб­ництвом і пер­вин­ною пе­ре­роб­кою про­дуктів бджіль­ництва. Перелічені фізичні особи мо­жуть бути як чле­на­ми осо­би­сто­го се­лянсь­ко­го госпо­дарства, так і ви­сту­па­ти окре­ми­ми суб'єктами аг­рар­но­го права, які не здійс­ню­ють підприємни­ць­кої діяль­ності, адже у про­ти­леж­но­му разі во­ни як фізичні осо­би-​підприємці бу­дуть прирівню­ва­ти­ся у своєму пра­вовому ста­тусі до сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких підприємств.

Юри­дич­ни­ми осо­ба­ми як суб'єктами аг­рар­но­го права є сільсько­господарські підприємства, організації й уста­но­ви. Крім сільськогос­подарських підприємств, які без­по­се­ред­ньо здійс­ню­ють ви­роб­ниц­тво, пе­ре­роб­ку й реалізацію сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції, суб'єктами аг­рар­но­го права є організації та уста­но­ви, які здійс­ню­ють функції органі­заційно-​управлінсь­ко­го та матеріаль­но-​технічного за­без­пе­чен­ня аграр­ної політики.

Організаційно-​управлінські функції у сфері здійс­нен­ня аг­рар­ної політики здійс­ню­ють ор­га­ни дер­жав­ної ви­ко­нав­чої влади та місце­во­го са­мо­в­ря­ду­ван­ня. Таким цен­траль­ним спеціаль­ним га­лу­зе­вим ор­га­ном ви­ко­нав­чої влади є Міна­г­ро­політики України, утво­ре­ний Ука­зом Пре­зидента України «Пи­тан­ня Міністер­ства аг­рар­ної політики України» від 7 черв­ня 2000 р. за № 772/2000, яке діє на основі По­ло­жен­ня про Міністер­ство аг­рар­ної політики України за­твер­дже­но­го по­ста­но­вою Кабінету Міністрів України від 1 ли­сто­па­да 2006 р. № 1541. Мінагро­політики України є го­лов­ним ор­га­ном у си­стемі цен­траль­них органів ви­ко­нав­чої влади з пи­тань фор­му­ван­ня та за­без­пе­чен­ня реалізації дер­жавної аг­рар­ної політики, про­до­воль­чої без­пе­ки дер­жа­ви, дер­жав­но­го управління у сфері сільсь­ко­го гос­по­дар­ства, садівництва, виноградар­ства, хар­чо­вої про­ми­сло­вості, риб­но­го гос­по­дар­ства, пе­ре­роб­ки сіль­ськогосподарської про­дукції.

Дер­жав­ний комітет ве­те­ри­нар­ної ме­ди­ци­ни України ство­ре­но по­становою Кабінету Міністрів України від ЗО серп­ня 2007 р. № 1075, якою за­твер­джене й по­ло­жен­ня про цей Комітет. Дер­жав­ний комітет ве­те­ри­нар­ної ме­ди­ци­ни України (Держ­ком­вег­ме­ди­ци­ни) є централь­ним ор­га­ном ви­ко­нав­чої влади, діяльність якого спря­мо­вується і коор­динується Кабінетом Міністрів України через міністра аг­рар­ної полі­тики. Здійснює дер­жав­ний ве­те­ри­нар­но-​санітар­ний кон­троль та на­гляд за здо­ров'ям тва­рин, без­печністю та якістю хар­чо­вих про­дуктів, підкон­трольних дер­жавній службі ве­те­ри­нар­ної ме­ди­ци­ни, неїстівних продук­тів тва­рин­но­го по­ход­жен­ня, кормів та інших товарів, охо­ро­ни те­ри­торії України від за­не­сен­ня збуд­ників особ­ли­во небез­печ­них хво­роб з тери­торій інших дер­жав або ка­ран­тин­них зон.

Дер­жав­ний комітет риб­но­го гос­по­дар­ства України (Держ­ком­ри­бгосп), ство­ре­ний по­ста­но­вою Кабінету Міністрів України від 2 листопа­да 2006 р. № 1523, за­без­пе­чує про­ве­ден­ня дер­жав­ної політики у галузі риб­но­го гос­по­дар­ства і рибної про­ми­сло­вості, охо­ро­ни, ви­ко­ри­стан­ня і відтво­рен­ня вод­них живих ре­сурсів. Дер­жав­ний комітет риб­но­го гос­подарства України здійснює свої по­в­но­ва­жен­ня на основі По­ло­жен­ня, за­твер­дже­но­го по­ста­но­вою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2007 р. № 42.

Окремі ділянки сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го ви­роб­ництва контролю­ють дер­жавні інспекції та служ­би, організаційно і функціональ­но по­в'язані з Міністер­ством аг­рар­ної політики України. Та­ки­ми інспекцій­ними ор­га­на­ми є:

1)                 Українська дер­жав­на насіннєва інспекція (По­ло­жен­ня за­тверджене на­ка­зом Міна­г­ро­політики України від 23 бе­рез­ня 2004 р. № 97, зареєстро­ване в Міністерстві юстиції України 8 квітня 2004 р. за №452/9051);

2)                 Українська дер­жав­на по­мо­логічно-​ам­пе­ло­графічна інспекція (По­ло­жен­ня за­твер­джене на­ка­зом Міна­г­ро­політики України від 31 жовт­ня 2007 р. № 770, зареєстро­ване в Міністерстві юстиції України 16 лис­топада 2007 р. за № 1279/14546);

3)                 Го­лов­на дер­жав­на інспекція за­хи­сту рос­лин «Го­ло­в­держ­за­хист» (По­ло­жен­ня за­твер­джене на­ка­зом Міна­г­ро­політики України від 18 черв­ня 2007 р. № 422, зареєстро­ване в Міністерстві юстиції України 2 серп­ня 2007 р. за №880/14147);

2005          Го­лов­на дер­жав­на інспекція з ка­ран­ти­ну рос­лин України (Поло­ження за­твер­джене на­ка­зом Міна­г­ро­політики України від 21 груд­ня 2005 р. № 727, зареєстро­ване в Міністерстві юстиції України 18 січня 2006 р. за №35/11909);

4)                 Дер­жав­на служ­ба з охо­ро­ни прав на сорти рос­лин (Положен­ня за­твер­джене по­ста­но­вою Кабінету Міністрів України від 19 серп­ня 2002 р. № 1182);

5)                 Го­лов­на дер­жав­на племінна інспекція Міністер­ства аг­рар­ної по­літики України, що вхо­дить до струк­ту­ри цен­траль­но­го апа­ра­ту міні­стерства, керівни­ком якої є на­чаль­ник Де­пар­та­мен­ту ринків про­дукції тва­рин­ництва Міна­г­ро­політики України;

6)                 Дер­жав­на інспекція охо­ро­ни, відтво­рен­ня вод­них живих ресур­сів та ре­гу­лю­ван­ня ри­баль­ства (По­ло­жен­ня за­твер­джене на­ка­зом Мін­агрополітики України 12 трав­ня 2005 р. № 198, зареєстро­ване в Міні­стерстві юстиції України 25 трав­ня 2005 р. за № 575/10855);

7)                 Дер­жав­на інспекція з кон­тро­лю якості сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції та моніто­рин­гу її ринку (По­ло­жен­ня за­твер­джене постано­вою Кабінету Міністрів України від 22 січня 2004 р. № 65);

8)                 Інспекції дер­жав­но­го технічного на­гля­ду об­лас­ної, Київської та Се­ва­сто­польсь­кої міської дер­жав­них адміністрацій (Ти­по­ве положен­ня за­твер­джене по­ста­но­вою Кабінету Міністрів України від 12 січ­ня 1996 р. № 59 (у ре­дакції по­ста­но­ви Кабінету Міністрів України від 17 ли­сто­па­да 2004 р. № 1533).

Відно­си­ни органів місце­во­го са­мо­в­ря­ду­ван­ня з сільськогосподар­ськими підприємства­ми, що пе­ре­бу­ва­ють у ко­му­нальній влас­ності від­повідних те­ри­торіаль­них гро­мад, вре­гу­льо­ву­ють­ся ст. 17 За­ко­ну Украї­ни «Про місцеве са­мо­в­ря­ду­ван­ня в Україні» від 21 трав­ня 1997 р. Ці відно­си­ни бу­ду­ють­ся на за­са­дах їх підпо­ряд­ко­ва­ності, підзвітності та підкон­троль­ності ор­га­нам місце­во­го са­мо­в­ря­ду­ван­ня.

Ви­роб­ниц­тво, первісну пе­ре­роб­ку й реалізацію влас­но­ви­роб­ле­ної сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції здійс­ню­ють сільсь­ко­гос­по­дарські під­приємства, які можна кла­сифіку­ва­ти за такою схе­мою: за­леж­но від форм влас­ності; за­леж­но від спо­со­бу утво­рен­ня (за­сну­ван­ня) та форму­вання ста­тут­но­го фонду; за­леж­но від кількості пра­ц­ю­ю­чих та об­ся­гу ва­ло­во­го до­хо­ду від реалізації про­дукції.

1.                  За­леж­но від форм влас­ності, пе­ред­ба­че­них за­ко­ном, в Україні мо­жуть діяти сільсь­ко­гос­по­дарські підприємства таких видів:

-                 при­ватне (при­ват­но-​орендне) підприємство, що діє на основі при­ват­ної влас­ності гро­ма­дян чи суб'єкта гос­по­да­рю­ван­ня (юри­дич­ної особи);

-                 ко­му­нальне підприємство, що діє на основі ко­му­наль­ної влас­ності те­ри­торіальної гро­ма­ди;

-                 дер­жавне підприємство, що діє на основі дер­жав­ної влас­ності;

-                 підприємство, зас­но­ване на змішаній формі влас­ності (на базі об'єднан­ня майна різних форм влас­ності);

-                 іно­земне підприємство, вне­ски до ста­тут­но­го фонду якого ста­новлять сто відсотків. Якщо іно­земні вне­ски ста­нов­лять не менше деся­ти відсотків, таке сільсь­ко­гос­по­дарсь­ке підприємство визнається під­приємством з іно­зем­ни­ми інве­стиціями.

2.                  За­леж­но від спо­со­бу утво­рен­ня (за­сну­ван­ня) та фор­му­ван­ня ста­тутного (скла­де­но­го) фонду (капіталу) в Україні діють підприємства ко­опе­ра­тивні, кор­по­ра­тивні та унітарні.

Сільсь­ко­гос­по­дарські підприємства ко­опе­ра­тив­но­го типу створю­ються на основі За­ко­ну України «Про сільсь­ко­гос­по­дарсь­ку коопе­рацію» від 17 липня 1997 р. і мають дві організаційно-​пра­вові форми: сільсь­ко­гос­по­дарсь­кий ви­роб­ни­чий ко­опе­ра­тив і сільсь­ко­гос­по­дарсь­кий об­слу­го­ву­ю­чий ко­опе­ра­тив. Сільсь­ко­гос­по­дарсь­кий ви­роб­ни­чий ко­оператив - це юри­дич­на особа, утво­ре­на шля­хом об'єднан­ня фізич­них осіб, які є сільсь­ко­гос­по­дарсь­ки­ми то­ва­ро­ви­роб­ни­ка­ми, для спіль­ного ви­роб­ництва про­дукції сільсь­ко­го, риб­но­го і лісо­во­го гос­по­дар­ства на за­са­дах обов'яз­ко­вої тру­до­вої участі у про­цесі ви­роб­ництва. Сіль­ськогосподарський об­слу­го­ву­ю­чий ко­опе­ра­тив - ко­опе­ра­тив, створе­ний для на­дан­ня по­слуг пе­ре­важ­но чле­нам ко­опе­ра­ти­ву та іншим осо­бам з метою про­ва­д­жен­ня їх сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої діяль­ності.

Кор­по­ра­тив­ни­ми сільсь­ко­гос­по­дарсь­ки­ми підприємства­ми визна­ються гос­по­дарські то­ва­ри­ства. Сільсь­ко­гос­по­дарсь­ки­ми товариства­ми є підприємства або інші суб'єкти гос­по­да­рю­ван­ня, ство­рені юридич­ними осо­ба­ми та/або гро­ма­дя­на­ми шля­хом об'єднан­ня їх майна і участі в підприємни­цькій діяль­ності то­ва­ри­ства з метою одер­жан­ня прибут­ку. Гос­по­дарсь­ке то­ва­ри­ст­во може діяти у складі од­но­го учас­ни­ка у разі ви­ку­пу ним всіх акцій чи ча­сток у ста­тут­них фон­дах інших видів гос­по­дарсь­ких то­ва­риств.

Пра­во­вою ос­но­вою ство­рен­ня і діяль­ності сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких то­ва­риств є за­ко­ни України «Про гос­по­дарські то­ва­ри­ства» від 19 ве­ресня 1991 р. та «Про акціонерні то­ва­ри­ства» від 17 ве­рес­ня 2008 р. Гос­по­дарсь­ким то­ва­ри­ст­вом є юри­дич­на особа, ста­тут­ний (скла­де­ний) капітал якої поділений на част­ки між учас­ни­ка­ми. Сільськогосподар­ські то­ва­ри­ства ство­рю­ють­ся пе­ре­важ­но у формі акціонер­них то­ва­риств та то­ва­риств з об­ме­же­ною і до­дат­ко­вою відповідальністю. Існу­ють по­одинокі ви­пад­ки ство­рен­ня по­вних і ко­ман­дит­них сільськогосподар­ських то­ва­риств. Слід за­зна­чи­ти, що тимча­со­во до трав­ня 2011 р. діє дозвіл на функціону­ван­ня вже ство­ре­них відкри­тих і за­кри­тих сільсько­господарських то­ва­риств. При до­сяг­ненні за­зна­че­но­го терміну на­бу­де чин­ності ви­мо­га зміни їх форми на публічні або при­ватні акціонерні то­ва­ри­ства. Щодо но­во­ство­рю­ва­них акціонер­них то­ва­риств така вимо­га діє з кінця жо­втня 2008 р. При цьому публічним є акціонерне това­риство, яке може здійс­ню­ва­ти публічне та при­ватне розміщення акцій, тоді як при­ватне акціонерне то­ва­ри­ст­во - тільки при­ватне розміщен­ня акцій.

Унітарне сільсь­ко­гос­по­дарсь­ке підприємство ство­рюється од­ним зас­нов­ни­ком, який виділяє необхідне для того майно, формує від­повідно до за­ко­ну ста­тут­ний фонд, не поділений на част­ки (паї), затвер­джує ста­тут, роз­поділяє до­хо­ди, без­по­се­ред­ньо або через керівника, який ним при­зна­чається, керує підприємством і формує його тру­до­вий ко­лек­тив на за­са­дах тру­до­во­го найму, вирішує пи­тан­ня ре­ор­ганізації та ліквідації підприємства. Наділяючи унітарні підприємства відокрем­леним май­ном і на­да­ю­чи їм прав юри­дич­ної особи, дер­жа­ва тим самим вклю­чає їх у май­но­вий обо­рот з юри­дич­но за­без­пе­че­ною мож­ливіс­тю ви­сту­па­ти в ньому від влас­но­го імені. Унітар­ни­ми є підприємства дер­жавні, ко­му­нальні та підприємства, зас­но­вані на влас­ності об'єднан­ня гро­ма­дян, релігійної організації або на при­ватній влас­ності заснов­ника.

Діяльність дер­жав­них унітар­них сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких підпри­ємств базується на по­ло­жен­нях ст. 73 ГК України, а ко­му­наль­них - ст. 78 ГК України. По­зи­ти­вом є те, що ро­з­роб­ле­но Примірний ста­тут дер­жав­но­го підприємства, відне­се­но­го до сфери управління Міністер­ства аг­рар­ної політики України, за­твер­дже­ний на­ка­зом Міністер­ства аг­рар­ної політики України від 12 груд­ня 2008 р. № 826.

При­ват­ни­ми унітар­ни­ми сільсь­ко­гос­по­дарсь­ки­ми підприємства­ми є при­ватні сільсь­ко­гос­по­дарські підприємства (ПСП) тапри­ват­но-​орендні сільсь­ко­гос­по­дарські підприємства (ПОСІІ), які сьо­годні зай­ма­ють знач­ну част­ку серед діючих сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких підпри­ємств. Перше із на­зва­них підприємств ви­ник­ло з до­сить нечіткої кон­струкції «при­ватне підприємство», вве­дене ст. 2 За­ко­ну України «Про підприємства в Україні» від 27 бе­рез­ня 1991 р. (нині закон втра­тив чин­ність на підставі Гос­по­дарсь­ко­го ко­дек­су України), а інше - з указів Пре­зи­ден­та України, спря­мо­ва­них на ре­фор­му­ван­ня аг­рар­но­го секто­ра еко­номіки. Вжи­ван­ня цих назв є не зовсім відповідним. По­си­лан­ня на «при­ватність» свідчить лише про форму влас­ності підприємства, а не про його вид. Адже при­ват­ни­ми є й ко­опе­ра­ти­ви, сільськогосподар­ські то­ва­ри­ства, фер­мерські гос­по­дар­ства тощо. Вод­но­час якісна озна­ка «орендне» відбиває лише один із спо­собів фор­му­ван­ня відокремле­ного майна сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го підприємства і тому за­сто­сов­на до різних його організаційно-​пра­во­вих форм. Реалії сьо­го­ден­ня свідчать, що пе­ре­важ­на більшість нинішніх сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких підприємств за­сто­со­вує у своїй діяль­ності орен­ду ча­сток май­но­вих ком­плексів ре­формованих КСП. При цьому у назві цих сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких під­приємств (сільсь­ко­гос­по­дарсь­кий ви­роб­ни­чий ко­опе­ра­тив, фер­мерсь­ке гос­по­дар­ство або сільсь­ко­гос­по­дарсь­ке то­ва­ри­ст­во), визна­че­них окре­мими спеціаль­ни­ми за­ко­на­ми, відсут­ня вказівка на оренд­ну ос­но­ву їх гос­по­да­рю­ван­ня, що не змінює сут­ності на­зва­них організаційно-право­вих форм та їх струк­ту­ри.

Зараз відсутні будь-​які пра­вові акти, що визна­ча­ють пра­во­вий ста­тус при­ват­них і при­ват­но-​оренд­них сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких підпри­ємств. Тому ці суб'єкти аг­рар­но­го права на­ле­жать до підприємств із невизна­че­ним пра­во­вим ста­ту­сом. їх діяльність базується на за­галь­них за­са­дах, визна­че­них ст. 113 (щодо при­ват­них підприємств) та ст. 115 ГК України (щодо оренд­них підприємств).

При­ват­ним сільсь­ко­гос­по­дарсь­ким підприємством є фер­мерсь­ке гос­по­дар­ство. Спеціаль­ний од­ной­мен­ний Закон України «Про фер­мерське гос­по­дар­ство» визна­чає фер­мерсь­ке гос­по­дар­ство як форму підприємни­ць­кої діяль­ності гро­ма­дян зі ство­рен­ням юри­дич­ної особи, які ви­яви­ли ба­жан­ня ви­роб­ля­ти то­вар­ну сільсь­ко­гос­по­дарсь­ку продук­цію, зай­ма­ти­ся її пе­ре­роб­кою та реалізацією з метою от­ри­ман­ня при­бутку на зе­мель­них ділян­ках, на­да­них їм для ве­ден­ня фер­мерсь­ко­го гос­по­дар­ства, відповідно до за­ко­ну.

За своєю пра­во­вою при­ро­дою фер­мерсь­ке гос­по­дар­ство є унітар­ним підприємством. Так, фер­мерсь­ке гос­по­дар­ство може бути ство­рене одним гро­ма­дя­ни­ном України, зас­нов­ник є, як пра­ви­ло, го­ло­вою фер­мерського гос­по­дар­ства, який пред­став­ляє його перед ор­га­на­ми держав­ної влади, підприємства­ми, уста­но­ва­ми, організаціями та окре­ми­ми гро­мадянами чи їх об'єднан­ня­ми відповідно до за­ко­ну, а також укла­дає від імені гос­по­дар­ства угоди та вчиняє інші юри­дич­но зна­чимі дії.

Вод­но­час при ство­ренні фер­мерсь­ко­го гос­по­дар­ства одним із чле­нів сім'ї інші члени сім'ї, а також родичі мо­жуть стати чле­на­ми цього фер­мерсь­ко­го гос­по­дар­ства після вне­сен­ня змін до його Ста­ту­ту. У цьо­му разі фер­мерсь­ке гос­по­дар­ство на­бу­ває рис як кор­по­ра­тив­но­го, так і ко­опе­ра­тив­но­го типу. На­при­клад, при існу­ванні кількох членів (особ­ли­во за на­яв­ності серед них родичів) майно фер­мерсь­ко­го господар­ства на­бу­ває ре­жи­му спільної част­ко­вої влас­ності, що є ха­рак­тер­ним для підприємств кор­по­ра­тив­но­го типу. Так само обов'яз­ко­ва ви­мо­га прий­нят­тя осо­би­стої тру­до­вої участі чле­на­ми у діяль­ності фермерсько­го гос­по­дар­ства на­кла­дає на це підприємство ко­опе­ра­тивні озна­ки.

3.                  За­леж­но від кількості пра­ц­ю­ю­чих та об­ся­гу ва­ло­во­го до­хо­ду від реалізації про­дукції підприємства мо­жуть бути відне­сені до малих, се­редніх або ве­ли­ких. Ма­ли­ми (неза­леж­но від форми влас­ності) визна­ються підприємства, в яких се­ред­ньо­облікова чи­сельність пра­ц­ю­ю­чих за звітний (фінан­со­вий) рік не пе­ре­ви­щує 50 осіб, а обсяг ва­ло­во­го до­ходу від реалізації про­дукції (робіт, по­слуг) за цей період не пе­ре­ви­щує 70 млн гри­вень, а ве­ли­ки­ми, відповідно, - якщо пе­ре­ви­щує 250 осіб та 100 млн гри­вень. Усі інші підприємства визна­ють­ся се­редніми.

Слід відзна­чи­ти, що у чин­но­му за­ко­но­давстві існу­ють визна­чен­ня малих сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких підприємств у тва­рин­ництві, віднесен­ня яких саме до малих підприємств ста­вить­ся у пряму за­лежність від ве­ли­чи­ни на­яв­но­го в них поголів'я тва­рин. Ве­те­ри­нар­но-​санітарні пра­вила для птахівни­чих гос­по­дарств і ви­мо­ги до їх про­ек­ту­ван­ня, затвер­джені на­ка­зом Го­лов­но­го дер­жав­но­го інспек­то­ра ве­те­ри­нар­ної медици­ни України від 3 бе­рез­ня 2001 р. № 53, зареєстро­вані у Міністерстві юстиції України 5 липня 2001 р. за № 565/5756 під малим сільськогос­подарським підприємством визна­ча­ють ви­роб­ни­чий об'єкт сільськогос­подарського при­зна­чен­ня для ви­ро­щу­ван­ня, зберігання та пе­ре­роб­ки окре­мих видів сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції, а також для утриман­ня об­ме­же­ної кількості сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких тва­рин та птиці. Фер­ми, які вхо­дять до скла­ду сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких підприємств та селян­ських (фер­мерсь­ких) гос­по­дарств, ува­жа­ють­ся ма­ли­ми, якщо вони ма­ють об­ме­же­ну кількість поголів'я: пта­хо­фер­ми - до 700 голів птиці; ве­ли­кої ро­га­тої ху­до­би - до 200 голів із при­пло­дом; сви­но­фер­ми - до 200 голів із при­пло­дом; вівце­фер­ми - до 400 голів із при­пло­дом; кро­леферми - до 400 голів.

Ще одним суб'єктом аг­рар­них пра­вовідно­син є сільськогосподар­ські до­радчі служ­би, які здійс­ню­ють свою діяльність на основі За­ко­ну України «Про сільсь­ко­гос­по­дарсь­ку до­рад­чу діяльність» від 17 черв­ня 2004 р. Сільсь­ко­гос­по­дарсь­кою до­рад­чою діяльністю є су­купність дій та заходів, спря­мо­ва­них на за­до­во­лен­ня по­треб осо­би­стих се­лянсь­ких та фер­мерсь­ких гос­по­дарств, гос­по­дарсь­ких то­ва­риств, інших сільсько­господарських підприємств усіх форм влас­ності і гос­по­да­рю­ван­ня, а також сільсь­ко­го на­се­лен­ня у підви­щенні рівня знань та вдос­ко­на­ленні прак­тич­них на­ви­чок при­бут­ко­во­го ве­ден­ня гос­по­дар­ства.