§ 3. Особливості правового режиму регулювання інвестиційної діяльності вітчизняних та іноземних інвестицій у сільському господарстві України

 

Особ­ли­вості пра­во­во­го ре­гу­лю­ван­ня інве­стиційної діяль­ності в сільсь­ко­му гос­по­дарстві по­ля­га­ють у на­ступ­но­му:

а)         одним із інве­сторів чи учас­ників інве­стиційної діяль­ності в ін­вестиційних пра­вовідно­си­нах обов'яз­ко­во має бути ви­роб­ник сільсько­господарської про­дукції: фер­мер, СТОВ, сільсь­ко­гос­по­дарсь­кий ви­робничий чи об­слу­го­ву­ю­чий ко­опе­ра­тив та ін. При цьому ство­рен­ня при­ват­них сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких підприємств з метою штуч­но­го об­меження прав членів ко­лишніх кол­го­спів і ко­лишніх КСП нега­тив­но впли­ну­ло на мож­ливість ство­рен­ня по­туж­них фер­мерсь­ких гос­по­дарств і ви­роб­ни­чих сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких ко­опе­ра­тивів;

б)         об'єктом пра­вовідно­син в інве­стиційній діяль­ності може бути ви­роб­ниц­тво сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції, яке здійснюється шля­хом ви­ко­ри­стан­ня зе­мель сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го при­зна­чен­ня, а та­кож майна (ос­нов­них фондів та обо­рот­них коштів) і по­ста­чан­ня сіль­ському гос­по­дар­ству сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої техніки, засобів за­хи­сту рос­лин і інших матеріаль­но-​технічних засобів;

в)         інве­стиційні пра­вовідно­си­ни у сфері інве­стиційної діяль­ності здійс­ню­ють­ся з необхідністю враху­ван­ня ризиків при­та­ман­них сіль­ськогосподарському ви­роб­ництву у рос­лин­ництві і тва­рин­ництві (клі­матичних, по­год­них, на­яв­ності шкідників, хво­роб, над­зви­чай­них си­туацій);

г)         необхідність до­дер­жан­ня пра­вил (стан­дартів) зберігання, транс­портування, ви­ко­ри­стан­ня і реалізації рос­лин­ни­ць­кої і тва­рин­ни­ць­кої про­дукції, яка в більшості ви­падків є швид­коп­сув­ною і ви­ма­гає відпо­відних умов і пра­вил, пе­ред­ба­че­них за­ко­но­дав­ством, або в до­го­во­рах про інве­стиції в АПК.

Ос­нов­ни­ми ви­да­ми фінан­с­у­ван­ня капіталь­них про­ектів у сільсько­му гос­по­дарстві є:

-                 власне фінан­с­у­ван­ня сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го ви­роб­ництва сіль­госпвиробниками;

-                 кошти дер­жав­но­го бюд­же­ту і місце­вих бюд­жетів;

-                 ко­рот­ко­стро­ко­ве і дов­го­стро­ко­ве банківське кре­ди­ту­ван­ня;

-                 ко­рот­ко­стро­кові та дов­го­стро­кові вкла­ден­ня кре­дит­них спілок та ко­опе­ра­тив­них небанківсь­ких уста­нов;

-                 фінан­со­вий лізинг;

-                 фак­то­рин­гові опе­рації (поєднані з кре­ди­ту­ван­ням обо­рот­но­го капіталу клієнта);

-                 фор­фей­тинг (кре­ди­ту­ван­ня зовнішньое­ко­номічних опе­рацій у формі купівлі-​про­да­жу без права ре­гре­су ко­мерційним бан­ком (форей­тором) в екс­пор­те­ра (про­дав­ця) век­селів чи інших бор­го­вих вимог, ак­цептованих імпор­те­ром);

-                 іпо­течне кре­ди­ту­ван­ня під за­ста­ву зе­мель сільськогосподарсько­го при­зна­чен­ня (після знят­тя мо­ра­торію на про­даж землі);

-                 інве­сту­ван­ня в акціонер­ний капітал (для сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких акціонер­них то­ва­риств;

-                 інше дов­го­стро­ко­ве, в т. ч. вен­чурне, фінан­с­у­ван­ня.

Дер­жав­на підт­рим­ка іно­зем­них інве­стицій в сільсь­ке гос­по­дар­ство має за­без­пе­чу­ва­тись шля­хом га­ран­ту­ван­ня стабільно­го інадійного інве­стиційного і по­дат­ко­во­го за­ко­но­дав­ства, за­ко­но­дав­ства про зовнішньое­ко­номічну діяльність, ство­рен­ня на­леж­них умов для вкла­ден­ня інве­стицій, а не шля­хом необґрун­то­ва­но­го на­дан­ня їм пільг, у зв'язку з чим дер­жа­ва нічого не от­ри­мує від діяль­ності таких інве­сторів. При цьому необхідне:

-                 знят­тя мо­ра­торію на купівлю-​про­даж зе­мель сільськогосподар­ського при­зна­чен­ня при од­но­час­но­му су­во­ро­му об­ме­женні права влас­ників цих зе­мель на зміну їх цільо­во­го при­зна­чен­ня та на за­бо­ро­ну ви­добування ко­ри­сних ко­па­лин (крім за­галь­но­по­ши­ре­них);

-                 збе­ре­жен­ня об­ме­жен­ня і за­ко­но­да­вче закріплен­ня права однієї особи (фізичної чи юри­дич­ної) на на­бут­тя у власність зе­мель­ної ділян­ки із зе­мель сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го при­зна­чен­ня до 100 гек­тарів та без об­ме­жен­ня в дов­го­стро­ко­ву орен­ду на строк до 50 років без права пере­дачі в суб­о­рен­ду, яку можна було б до­пу­сти­ти як ви­ня­ток у кож­но­му кон­крет­но­му ви­пад­ку за на­яв­ності до­ку­мен­таль­но підтвер­дже­них по­важних при­чин з доз­во­лу влас­ни­ка і рай­он­ної, міської, дер­жав­ної адмі­ністрації на строк до 5 років у межах за­галь­но­го права на орен­ду земель­ної ділянки до 50 років.

-                 за­бо­ро­ну відве­ден­ня зе­мель сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го і лісогоспо­дарського при­зна­чен­ня під сміттєсхо­ви­ща та для зберігання радіацій­но-забруднюючих відходів, а також про за­бо­ро­ну про­дажі ґрунту (гу­мусу) для ви­ве­зен­ня його за межі України.

-                 вста­нов­лен­ня за­бо­ро­ни про пе­ре­ве­ден­ня зе­мель сільськогоспо­дарського при­зна­чен­ня до інших ка­те­горій зе­мель;

-                 з метою усу­нен­ня ко­рупції у сфері інве­сту­ван­ня у сільсь­ко­му гос­по­дарстві вста­но­ви­ти пра­ви­ло, щоб під стра­хом недійс­ності право на при­дбан­ня зе­мель­них ділянок із зе­мель сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го при­значення на­да­ва­ло­ся лише тим фізич­ним і юри­дич­ним осо­бам, які бе­руть офіційне нотаріально посвідчене зобов'язан­ня ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти землі сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го при­зна­чен­ня тільки за цільо­вим призна­ченням не менше п'яти років, а право пе­ре­про­ду­ва­ти такі землі через п'ять років - лише осо­бам, які надалі бу­дуть зай­ма­ти­ся ви­роб­ниц­твом сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції.

Особ­ливістю іно­зем­них інве­стицій є те що ос­нов­ни­ми їх учасника­ми є іно­земні інве­сто­ри. Іно­земні інве­сто­ри - це спеціальні суб'єкти інве­стиційного права зі спеціаль­ним пра­во­вим ста­ту­сом. Стат­тею 1 За­кону України «Про режим іно­зем­но­го інве­сту­ван­ня» від 19 бе­рез­ня 1996 р. вста­нов­ле­но, що іно­земні інве­сто­ри - це суб'єкти, які про­во­дять інве­стиційну діяльність на те­ри­торії України. До них на­ле­жать: а) юри­дичні особи, ство­рені відповідно до за­ко­но­дав­ства іншого, ніж законо­давство України; б) фізичні осо­би-​іно­земці, які не мають постійного місця про­жи­ван­ня на те­ри­торії України і не об­ме­жені в дієздат­ності;

в)         іно­земні дер­жа­ви, міжна­родні уря­дові та неуря­дові організації; г) ін­ші іно­земні суб'єкти інве­стиційної діяль­ності, які визна­ють­ся та­ки­ми відповідно до за­ко­но­дав­ства України. Інве­стиційна діяльність здійсню­ється, з од­но­го боку, інве­сто­ра­ми, осо­ба­ми, що вкла­да­ють інве­стиції, а з дру­го­го боку - учас­ни­ка­ми, які ви­ко­ри­сто­ву­ють інве­стиції. Таки­ми учас­ни­ка­ми (суб'єктами права) є юри­дичні особи у формі підпри­ємства - організаційної форми гос­по­да­рю­ван­ня. Ними мо­жуть бути і фізичні особи, що зай­ма­ють­ся, як пра­ви­ло, підприємни­ць­кою діяльніс­тю. Іно­земні інве­стиції мо­жуть здійс­ню­ва­тись у формі: підприємниц­тва, що повністю на­ле­жить іно­зем­но­му інве­сто­рові, філії та іншого від­окремленого підрозділу іно­зем­ної юри­дич­ної особи або при­дба­но­го у власність діючого підприємства повністю.

Вони мо­жуть здійс­ню­ва­тись також у формі: при­дбан­ня не заборо­неного за­ко­ном України неру­хо­мо­го чи ру­хо­мо­го майна шля­хом прямо­го одер­жан­ня майна та май­но­вих ком­плексів у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів; част­ко­вої участі у підприємствах, що створю­ються спільно з українсь­ки­ми юри­дич­ни­ми і фізич­ни­ми осо­ба­ми, або при­дбан­ня част­ки діючих підприємств; при­дбан­ня інших май­но­вих прав або ж гос­по­дарсь­кої (підприємни­ць­кої) діяль­ності на основі угод про роз­поділ про­дукції (ст. З За­ко­ну). Згідно зі ст. 7 ви­щез­га­да­но­го За­кону для іно­зем­них інве­сторів на те­ри­торії України вста­нов­люється національ­ний режим інве­стиційної та іншої гос­по­дарсь­кої діяль­ності за ви­нят­ка­ми, пе­ред­ба­че­ни­ми за­ко­но­дав­ством України та міжнародни­ми до­го­во­ра­ми України. Для окре­мих суб'єктів підприємни­ць­кої діяль­ності, які здійс­ню­ють інве­стиційні про­ек­ти із за­лу­чен­ням іно­зем­них інве­стицій, що реалізу­ють­ся до дер­жав­них про­грам роз­вит­ку пріорите­тних га­лу­зей еко­номіки, соціальної сфери і те­ри­торій, може встановлю­ватися пільго­вий режим інве­стиційної та іншої гос­по­дарсь­кої діяльнос­ті (ст. 7 За­ко­ну). До таких суб'єктів інве­стиційної діяль­ності на­ле­жать, у першу чергу, підприємства і фізичні особи, що зай­няті в аг­рарній сфе­рі України, що пе­ред­ба­чається За­ко­ном України «Про пріори­тетність соціаль­но­го роз­вит­ку села та аг­ро­про­ми­сло­во­го ком­плек­су в народно­му гос­по­дарстві» (в ре­дакції від 15 трав­ня 1992 p.). Отже, інве­сто­рам, в т. ч. іно­зем­ним, за­без­пе­чується рівно­прав­ний режим, що ви­клю­чає за­сто­су­ван­ня заходів дис­кримінаційного ха­рак­те­ру, які мали б пере­шкодити управлінню інве­стиціями, їх ви­ко­ри­стан­ню та при­пи­нен­ню (ст. 19 За­ко­ну про інве­стиційну діяльність). Дер­жавні га­рантії за­хи­сту інве­стицій не мо­жуть бути ска­со­вані або зву­жені сто­сов­но інве­стицій, здійс­не­них у період дії цих га­рантій. Якщо в по­даль­шо­му спеціаль­ним за­ко­ном України про іно­земні інве­стиції бу­дуть зміню­ва­ти­ся га­рантії за­хи­сту іно­зем­них інве­стицій, то про­тя­гом де­ся­ти років з дня на­бут­тя таким за­ко­ном чин­ності на ви­мо­гу іно­зем­но­го інве­сто­ра застосовують­ся дер­жавні га­рантії за­хи­сту іно­зем­них інве­стицій (ст. 8 За­ко­ну «Про режим іно­зем­но­го інве­сту­ван­ня»). Вста­нов­ле­но також, що суб'єкти ін­вестиційної діяль­ності зобов'язані до­дер­жу­ва­тись дер­жав­них норм і стан­дартів, по­ря­док вста­нов­лен­ня яких визна­чається за­ко­но­дав­ством України, а також спла­чу­ва­ти по­дат­ки і збори (обов'язкові пла­тежі) в розмірах та у по­ряд­ку, визна­че­них за­ко­на­ми України.

Об'єктом іно­зем­но­го інве­сту­ван­ня є іно­земні інве­стиції, до яких на­ле­жать цінності, що вкла­да­ють­ся іно­зем­ни­ми інве­сто­ра­ми в об'єкти інве­стиційної діяль­ності відповідно до за­ко­но­дав­ства України з метою от­ри­ман­ня при­бут­ку або до­сяг­нен­ня соціаль­но­го ефек­ту (ч. 2 ст. 1 За­кону).

Пра­во­ве ре­гу­лю­ван­ня іно­зем­но­го інве­сту­ван­ня в агропромислово­му ком­плексі має певні особ­ли­вості. Іно­земні інве­стиції в об'єкти агро­промислового ком­плек­су, на­ле­жить роз­гля­да­ти як такі, що передбача­ють от­ри­ман­ня при­бут­ку або до­сяг­нен­ня соціаль­но­го ефек­ту інве­сто­ром та учас­ни­ком інве­стиційної діяль­ності в про­цесі сільськогосподарсько­го ви­роб­ництва чи інших видів аг­ро­про­ми­сло­вої діяль­ності. Якщо інвес­тор осо­би­сто займається інве­стиційною діяльністю, в т. ч. і виробниц­твом, то йому осо­би­сто на­ле­жить і при­бу­ток від гос­по­дарсь­кої діяль­ності. Якщо ж ви­роб­ниц­твом займається інший учас­ник інве­стиційних відно­син (фер­мер, сільсь­ко­гос­по­дарсь­кий ко­опе­ра­тив, сільськогоспо­дарське акціонерне то­ва­ри­ст­во), який ви­ко­ри­сто­вує вкла­дені інвести­ції, то при­род­но, що він також ро­з­ра­хо­вує на одер­жан­ня ча­сти­ни при­бутку від інве­стиційної діяль­ності. Пи­тан­ня за­до­во­лен­ня май­но­во­го інте­ре­су інве­сто­ром і тим учас­ни­ком інве­стиційної діяль­ності, який ви­ко­ри­сто­вує інве­стиції у гос­по­дарській діяль­ності, вирішу­ють­ся на підставі кре­дит­но­го до­го­во­ру (ст. 1054 ЦК України), до­го­во­ру банків­ського вкла­ду (ст. 1058 ЦК України), до­го­во­ру про роз­поділ про­дукції від гос­по­дарсь­кої (підприємни­ць­кої) діяль­ності та інших до­го­ворів із суб'єктами гос­по­дарсь­кої діяль­ності в інших фор­мах, у т. ч. без ство­рення юри­дич­ної особи та на основі при­дбан­ня інших май­но­вих прав.

Склад­нощі для участі в інве­стиційній діяль­ності з іно­зем­ни­ми ін­вестиціями ви­роб­ників сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції, ви­ни­ка­ють, коли іно­зем­ни­ми інве­сто­ра­ми є іно­земні дер­жа­ви чи іно­земні юридич­ні особи при­ват­но­го права. Склад­нощі обу­мо­в­лені тим, що суб'єктами одер­жан­ня іно­зем­них інве­стицій в Україні та їх ви­ко­ри­стан­ня виступа­ють підприємства, що зай­ма­ють­ся сільсь­ко­гос­по­дарсь­ким виробниц­твом чи по­ста­чан­ням сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких засобів ви­роб­ництва, ме­ханізації, хімізації, пе­ре­роб­ної про­ми­сло­вості, будівель­ної індустрії, енер­ге­тич­них ре­сурсів. Кож­ний з них має свій інте­рес для одер­жан­ня іно­зем­них інве­стицій, у зв'язку з чим пе­ре­важній більшості ви­роб­ників сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції за­ли­шається мало шансів для отри­мання інве­стицій. При цьому і серед учас­ників із числа ви­роб­ників сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції іно­земні інве­стиції одер­жу­ють, як пра­вило, так звані при­ватні сільсь­ко­гос­по­дарські підприємства, більшість яких ство­рені об­ман­ним шля­хом керівни­ка­ми чи спеціалістами колиш­ніх кол­го­спів і ко­лек­тив­них сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких підприємств. І це за умови, що згідно зі ст. 4 За­ко­ну «Про пріори­тетність соціаль­но­го роз­вит­ку села та аг­ро­про­ми­сло­во­го ком­плек­су в на­род­но­му господар­стві» усі форми гос­по­да­рю­ван­ня в АПК мають рівні права на організа­цію ви­роб­ництва, а ст. 9 За­ко­ну «Про фер­мерсь­ке гос­по­дар­ство» міс­тить спеціаль­ний ІІІ-й розділ «Дер­жав­на підт­рим­ка фер­мерсь­ких гос­подарств». Стат­тею 9 За­ко­ну вста­нов­ле­но обов'язок дер­жа­ви на­да­ва­ти до­по­мо­гу но­во­ство­ре­ним фер­мерсь­ким гос­по­дар­ствам у період станов­лення та фер­мерсь­ким гос­по­дар­ством з відо­крем­ле­ни­ми са­ди­ба­ми.

На підви­щен­ня чи зни­жен­ня рівня при­ва­б­ли­вості іно­зем­них інвес­тицій в сільсь­ке гос­по­дар­ство України впли­ва­ють такі по­зи­тивні фак­тори: а) наявність в Україні За­ко­ну «Про режим іно­зем­но­го інвесту­вання» та інших нор­ма­тив­но-​пра­во­вих актів; б) наявність в Україні ве­ли­ких площ ро­дю­чих зе­мель і кліма­тич­них умов; в) ба­га­то де­ше­вої ро­бо­чої сили, ве­ли­кої кількості досвідче­них спеціалістів сільсь­ко­го го­сподарства; г) мож­ли­вості ви­роб­ля­ти і збу­ва­ти кон­ку­рен­то­спро­мож­ну еко­логічно чисту сільсь­ко­гос­по­дарсь­ку про­дукцію і ви­со­ко­якісні про­дукти хар­чу­ван­ня; ґ) мож­ливість ви­во­зи­ти на екс­порт і вигідно прода­вати ви­роб­ле­ну то­вар­ну сільсь­ко­гос­по­дарсь­ку про­дукцію за ме­жа­ми України.

До нега­тив­них фак­торів на­ле­жать: а) нестабільність за­ко­но­дав­ства щодо ре­гу­лю­ван­ня цивільних, гос­по­дарсь­ких, аг­рар­них і по­дат­ко­вих відно­син, яким визна­ча­ють­ся га­рантії пільг і пе­ре­ваг, що на­да­ють­ся іно­зем­ним інве­сто­рам; б) неви­прав­дане на­дан­ня іно­зем­ним інве­сто­рам пільг і пе­ре­ваг у здійс­ненні інве­стиційної діяль­ності в об­ся­гах, що пе­ревищують об­ся­ги пільг і пе­ре­ваг для вітчиз­ня­них інве­сторів, і ство­рення нерівних умов інве­сту­ван­ня, які спри­чи­ня­ють шкоду дер­жаві і вітчиз­ня­ним інве­сто­рам.

До нега­тив­них фак­торів на­ле­жать також нена­лежне вре­гу­лю­ван­ня пи­тань про ви­ве­зен­ня ви­роб­ле­ної сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції за межі України та про по­вер­нен­ня іно­зем­ним інве­сто­рам ПДВ. Непооди­нокі ви­пад­ки, коли окремі іно­земні інве­сто­ри в про­цесі інве­стиційної діяль­ності за­сто­со­ву­ють різні форми для неза­кон­но­го ви­ка­чу­ван­ня кош­тів, одер­жа­них від сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го ви­роб­ництва з України і пе­реведення їх до інших дер­жав.