§ 2. Поняття і зміст аграрних інвестиційних правовідносин

 

Відповідно до ст. 2 За­ко­ну України «Про інве­стиційну діяль­ність» інве­стиційна діяльність роз­гля­дається як су­купність прак­тичних дій гро­ма­дян, юри­дич­них осіб і дер­жа­ви щодо реалізації ін­вестицій, як ши­ро­ке за­лу­чен­ня і ви­ко­ри­стан­ня вітчиз­ня­них та іно­земних інве­стицій у сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­му ви­роб­ництві з метою одер­жан­ня при­бут­ку та в соціаль­ний роз­ви­ток дер­жа­ви. Ви­хо­дя­чи зі            змісту цього За­ко­ну та інших законів, якими ре­гу­лю­ють­ся інвести­ційні відно­си­ни, а також вра­хо­ву­ю­чи наявність своєрідного пред­ме­та і методів пра­во­во­го ре­гу­лю­ван­ня відно­син, які здійс­ню­ють­ся в про­цесі інве­стиційної діяль­ності, пра­во­вий ста­тус їх суб'єктів, прав та обов'яз­ків, ха­рак­те­ри­сти­ку об'єкта цих відно­син, відповідальність за порушен­ня інве­стиційного за­ко­но­дав­ства можна по­го­ди­ти­ся з доцільністю вве­дення аг­рар­них інве­стиційних пра­вовідно­син як са­мостійного інститу­ту аг­рар­но­го права.

Уза­галь­ню­ю­чи різні по­нят­тя інве­стиційного права, які є в юридич­ній літе­ра­турі, на­да­мо власне його визна­чен­ня як си­сте­ми пра­во­вих норм, якими в ре­зуль­таті поєднан­ня публічних і при­ват­них інте­ресів ре­гу­лю­ють­ся суспільні відно­си­ни, що ви­ни­ка­ють у про­цесі здійс­нен­ня інве­стиційної діяль­ності, у тому числі відно­си­ни з дер­жав­но­го регулю­вання цієї діяль­ності з метою за­без­пе­чен­ня інте­ресів дер­жа­ви, суспіль­ства та особи.

У про­цесі сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої діяль­ності здійс­ню­ють­ся різнома­нітні інве­стиційні відно­си­ни, що ре­гу­лю­ють­ся нор­ма­ми різних га­лу­зей публічного і при­ват­но­го права, зо­кре­ма аг­рар­но­го, зе­мель­но­го, госпо­дарського, цивільно­го, фінан­со­во­го, адміністра­тив­но­го, еко­логічного, тру­до­во­го тощо. Ба­га­то­манітність інве­стиційних відно­син обумовлю­ється наявністю низки форм і видів підприємни­ць­кої діяль­ності, в яку вкла­да­ють­ся інве­стиції, ве­ли­кої кількості інве­сторів, які вкла­да­ють майно і кошти в роз­ви­ток відповідних підприємств, об'єднань і га­лу­зей аг­рар­ної еко­номіки та їх пра­во­во­го ста­ту­су, різних форм участі інвес­торів у інве­стиційній діяль­ності та спо­собів вкла­ден­ня і ви­ко­ри­стан­ня інве­стицій, пра­во­моч­ності, мож­ли­во­стей, форм і на­прямів використан­ня ре­зуль­татів ви­роб­ництва, роз­по­ряд­жен­ня одер­жа­ним при­бут­ком.

За на­пря­ма­ми ви­ко­ри­стан­ня інве­стиції вкла­да­ють­ся в сільсь­ке гос­подарство в цілому, яке є ос­нов­ною га­луз­зю аг­ро­про­ми­сло­во­го вироб­ництва, або в його окремі струк­ту­ри: у ви­роб­ниц­тво рос­лин­ни­ць­кої і тва­рин­ни­ць­кої про­дукції, її пер­вин­ної пе­ре­роб­ки, підви­щен­ня її якості: транс­пор­ту­ван­ня, зберігання і реалізацію; за­без­пе­чен­ня ви­роб­ництва но­ви­ми тех­но­логіями, се­лекційними до­сяг­нен­ня­ми, сільськогосподар­ською технікою, паль­но-​ма­стиль­ни­ми, енер­ге­тич­ни­ми, матеріально-тех­нічними і тру­до­ви­ми ре­сур­са­ми; в організацію ви­роб­ництва і на­дан­ня мар­ке­тин­го­вих (управлінсь­ких та інфор­маційних) по­слуг та ін.

Пред­ме­том інве­стиційної діяль­ності у сільсь­ко­му гос­по­дарстві є суспільні відно­си­ни, які вре­гу­льо­вані спеціаль­ни­ми нор­ма­ми аграр­ного права щодо вкла­дан­ня інве­стицій у сільсь­ке гос­по­дар­ство, поряд­ку та умов їх ви­ко­ри­стан­ня з метою фінан­со­во­го та організаційно-пра­вового за­без­пе­чен­ня ефек­тив­но­го роз­вит­ку сільсь­ко­го гос­по­дар­ства та от­ри­ман­ня інве­сто­ра­ми та учас­ни­ка­ми при­бут­ку. Ви­хо­дя­чи з багато­манітності форм інве­стиційної діяль­ності суб'єктами інве­стиційних пра­вовідно­син є інве­сто­ри, тобто особи, що вкла­да­ють інве­стиції у сіль­ське гос­по­дар­ство; учас­ни­ки, тобто ви­роб­ни­ки сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції, що от­ри­му­ють інве­стиції і ви­ко­ри­сто­ву­ють їх у сільськогос­подарському ви­роб­ництві у по­ряд­ку та на умо­вах, уз­год­же­них між сто­ронами, з метою одер­жан­ня відповідних пе­ред­ба­чу­ва­них ре­зуль­татів, зо­кре­ма при­бут­ку чи соціаль­них ре­зуль­татів та інші учас­ни­ки з метою от­ри­ман­ня еко­номічної ви­го­ди як інве­сто­ра­ми так і учас­ни­кам, які ви­користовують інве­стиції.

Суб'єктами інве­стиційних пра­вовідно­син, які вкла­да­ють інвести­ції у сільсь­ке гос­по­дар­ство, є дер­жа­ва, ор­га­ни за­ко­но­дав­чої і виконав­чої влади, ор­га­ни місце­во­го са­мо­в­ря­ду­ван­ня, іно­земні дер­жа­ви, вітчиз­няні та іно­земні юри­дичні особи, а також вітчиз­няні та іно­земні юри­дичні особи, які заінте­ре­со­вані у роз­вит­ку сільсь­ко­го гос­по­дар­ства.

Дер­жа­ва як суб'єкт інве­стиційних відно­син в аг­рарній сфері здій­снює їх пра­во­ве ре­гу­лю­ван­ня, визна­чає інве­стиційну цінову, експорт­но-імпорт­ну політику, пра­во­вий ста­тус інве­сторів, у тому числі вітчиз­няних та іно­зем­них, без­по­се­ред­ньо виділяє на інве­сту­ван­ня сільсь­ко­го гос­по­дар­ства бюд­жетні кошти, вста­нов­лює форми, по­ря­док та умови їх ви­ко­ри­стан­ня та кон­тро­лю за ви­ко­нан­ням, струк­ту­ру органів виконав­чої влади, які зай­ма­ють­ся інве­стиціями, вста­нов­лює їх по­в­но­ва­жен­ня, права та обов'язки, ство­рює умови для роз­вит­ку аг­рар­но­го і земельно­го ринків, вирішує пи­тан­ня щодо на­дан­ня пільг як інве­сто­рам, так і учас­ни­кам, в першу чергу, ви­роб­ни­кам сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої продук­ції, за­без­пе­чує нор­маль­ний інве­стиційний клімат, га­рантії прав інвес­торів і ви­роб­ників про­дукції.

Вер­хов­на Рада України як за­ко­но­дав­чий орган і суб'єкт інве­стицій­ного права прий­має за­ко­ни, якими визна­чається інве­стиційна політика країни, в т. ч. в аг­рарній сфері, і якими ре­гу­лю­ють­ся інве­стиційні відно­сини, що скла­да­ють­ся в різних га­лу­зях еко­номіки, за­кла­дає у Держав­ному бюд­жеті України на відповідний рік розмір ви­датків для агропро­мислового ком­плек­су та ос­новні на­пря­ми їх ви­ко­ри­стан­ня, здійснює пар­ла­ментсь­кий кон­троль за пра­вильністю вит­ра­чан­ня бюд­жет­них кош­тів, виділених для інве­сту­ван­ня сільсь­ко­го гос­по­дар­ства.

Кабінет Міністрів України як най­ви­щий орган ви­ко­нав­чої влади за­без­пе­чує реалізацію інве­стиційної політики, здійснює управління ін­вестиціями, ви­ко­ри­стан­ням дер­жав­них коштів, виділених у Державно­му бюд­жеті на роз­ви­ток сільсь­ко­го гос­по­дар­ства.

Для здійс­нен­ня інве­стиційних про­грам та заходів, які про­во­дять­ся за ра­ху­нок коштів бюд­же­ту, бюд­жетні асиг­ну­ван­ня відповідно до ст. 21 Бюд­жет­но­го ко­дек­су України у формі дотації (суб­сидій), виділя­ють­ся на роз­ви­ток цінової політики, аг­рар­но­го ринку, на підт­рим­ку вітчизня­них та іно­зем­них інве­сторів, на ство­рен­ня умов для раціональ­но­го ви­користання вкла­де­них коштів та одер­жан­ня при­бут­ку і на підт­рим­ку ви­роб­ників сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції, які є учас­ни­ка­ми інвести­ційної діяль­ності, і, в першу чергу, на підт­рим­ку ве­ли­ких фер­мерсь­ких гос­по­дарств і ви­роб­ни­чих сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких ко­опе­ра­тивів, інших то­ва­ро­ви­роб­ників.

До суб'єктів інве­стиційних відно­син, які вкла­да­ють інве­стиції у роз­ви­ток сільсь­ко­го гос­по­дар­ства, на­ле­жать також банки та інвести­ційні фонди (на­при­клад, Аг­рар­ний фонд, стра­хо­вий фонд, інші фон­ди); ор­га­ни місце­во­го са­мо­в­ря­ду­ван­ня; дер­жавні, ко­му­нальні і приват­ні юри­дичні особи, кре­дитні та інші фінан­сові уста­но­ви.

Закон України «Про інве­стиційну діяльність» (ст. 5) визна­чає, що суб'єктами (інве­сто­ра­ми і учас­ни­ка­ми) інве­стиційної діяль­ності мо­жуть бути гро­ма­дя­ни і юри­дичні особи України та іно­зем­них дер­жав, а також дер­жа­ви. При цьому до інве­сторів на­ле­жать ті суб'єкти інвести­ційної діяль­ності, які вкла­да­ють власні по­зич­кові і за­лу­чені май­нові та інте­лек­ту­альні цінності в об'єкти інве­сту­ван­ня.

До суб'єктів (учас­ників) інве­стиційних відно­син, які використо­вують інве­стиції, на­ле­жать ви­роб­ни­ки сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції. Вони мо­жуть бути як інве­сто­ра­ми влас­них підприємств, так і од­но­час­но ви­роб­ни­ка­ми сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції. Учас­ни­ка­ми інве­стицій­ної діяль­ності мо­жуть бути гро­ма­дя­ни та юри­дичні особи України, інших дер­жав, які за­без­пе­чу­ють реалізацію інве­стицій як ви­ко­навці за­мо­в­лень або на підставі дору­чен­ня інве­сто­ра. У сільсь­ко­му гос­по­дарстві учасни­ками інве­стиційної діяль­ності є ті гро­ма­дя­ни, які зай­ма­ють­ся сільсь­ким гос­по­дар­ством, фер­мерські гос­по­дар­ства, сільсь­ко­гос­по­дарські вироб­ничі ко­опе­ра­ти­ви, сільсь­ко­гос­по­дарські акціонерні то­ва­ри­ства, приват­ні сільсь­ко­гос­по­дарські підприємства та інші юри­дичні особи приват­ного права. Учас­ни­ка­ми інве­стиційної діяль­ності є також: юри­дичні особи публічного права, зо­кре­ма дер­жавні сільсь­ко­гос­по­дарські підпри­ємства та їх об'єднан­ня, на­у­ко­во-​до­слідні уста­но­ви аг­рар­ної сфери.

Отже, в ос­но­ву агроінве­стиційних пра­вовідно­син по­кла­де­на інвес­тиційна діяльність, яка про­яв­ляється в прак­тич­них діях гро­ма­дян, юри­дичних осіб і дер­жа­ви, спря­мо­ва­на на вкла­ден­ня та ви­ко­ри­стан­ня інвес­тицій в сільсь­ко­му гос­по­дарстві. Оскільки інве­стиційні пра­вовідно­си­ни є неод­норідними, то за­леж­но від стадії інве­стиційного циклу виділя­ються такі їх види: пра­вовідно­си­ни на передінве­стиційній стадії; на ста­дії інве­стицій-​вкла­ден­ня коштів; на ви­роб­ничій стадії. Така кла­сифі­кація видів інве­стиційних пра­вовідно­син за­леж­но від стадії інвести­ційного циклу має право на існу­ван­ня і за­сто­су­ван­ня. Проте мож­ливі й інші форми кла­сифікації видів інве­стиційних пра­вовідно­син.

Інве­стиційні пра­вовідно­си­ни можна кла­сифіку­ва­ти також за крите­ріями сфери чи галузі еко­номіки, куди вкла­да­ють­ся інве­стиції, зо­кре­ма, в сільсь­ке гос­по­дар­ство, про­ми­словість, транс­порт, соціаль­ний розви­ток села, за фор­ма­ми інве­стиційної діяль­ності (внутрішніх, іно­зем­них, змішаних), за фор­ма­ми фінан­с­у­ван­ня (бюд­жетні, кре­дитні, матеріаль­но-технічні вкла­ден­ня тощо). За­сто­су­ван­ня певної кла­сифікації видів інве­стиційних пра­вовідно­син має зна­чен­ня для вив­чен­ня і з'ясу­ван­ня різних сторін інве­стиційної діяль­ності та вжит­тя заходів для їх поліп­шення і сти­му­лю­ван­ня за­ко­но­дав­чо­го за­без­пе­чен­ня.

Об'єктами інве­стиційних пра­вовідно­син є, по-​пер­ше, інве­стиції, тобто майно, в т. ч. ос­новні фонди та обо­ротні кошти, які вкла­да­ють­ся у сільсь­ко­гос­по­дарсь­ке ви­роб­ниц­тво. До обо­рот­них коштів на­ле­жать: ці­льові гро­шові вне­ски, цінні па­пе­ри, на­у­ко­во-​технічна про­дукція; об'єк­ти інте­лек­ту­аль­ної влас­ності; ме­недж­мент (управлінська діяльність). По-​дру­ге, об'єктами інве­стиційних пра­вовідно­син є сфера підприєм­ницької діяль­ності, в роз­ви­ток якої вкла­да­ють­ся інве­стиції. Та­ки­ми об'єктами в сільсь­ко­му гос­по­дарстві мо­жуть бути: сільсь­ко­гос­по­дарсь­ке ви­роб­ниц­тво - рос­лин­ниц­тво і тва­рин­ниц­тво, ви­роб­ниц­тво, закупівля сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої техніки, транс­порт, підприємства з пе­ре­роб­ки сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції, її зберігання, транс­пор­ту­ван­ня і реа­лізації. На­зва­ним за­ко­ном (ст. 4) визна­че­но, що об'єктами інве­стицій­ної діяль­ності може бути будь-​яке майно, у тому числі ос­новні фонди і обо­ротні кошти, в усіх га­лу­зях та сфе­рах, цінні па­пе­ри, цільові грошо­ві вкла­ди, на­у­ко­во-​технічна про­дукція, інте­лек­ту­альні цінності, інші об'єкти, а також май­нові права.

Отже, об'єктами інве­стиційної діяль­ності в аг­рар­но-​пра­во­во­му розумінні є майно, тобто перелічені матеріальні цінності і кошти, які вкла­да­ють­ся інве­сто­ра­ми і ви­ко­ри­сто­ву­ють­ся учас­ни­ка­ми в про­цесі інве­стиційної діяль­ності, що спря­мо­ву­ють­ся на ви­роб­ниц­тво про­дукції і роз­ви­ток сільсь­ко­го гос­по­дар­ства з метою одер­жан­ня при­бут­ку чи от­ри­ман­ня пев­но­го соціаль­но­го ре­зуль­та­ту. За­ко­но­дав­ство не передба­чає права інве­сторів та учас­ників інве­стиційної діяль­ності використо­вувати інве­стиції на спо­жи­ван­ня (проїдання) чи по­га­шен­ня боргу, на вкла­ден­ня їх в певні об'єкти сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го ви­роб­ництва.

В аг­рарній сфері об'єктами інве­стиційної діяль­ності мо­жуть бути будь-​яке майно, зе­мельні ділянки, ос­новні ви­роб­ничі фонди, призначе­ні для ви­роб­ництва сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції та її пер­вин­ної пе­ре­роб­ки, зберігання, транс­пор­ту­ван­ня і реалізації ви­роб­ле­ної про­дукції, на­у­ко­во-​технічні до­сяг­нен­ня, про­гре­сивні тех­но­логії, па­ливні та інші енер­ге­тичні ре­сур­си, хімічні за­со­би за­хи­сту рос­лин і тва­рин, підви­щення ро­дю­чості ґрунтів, гро­шові кошти і праця робітників і спеціаліс­тів сільсь­ко­го гос­по­дар­ства. За­ко­ном за­сте­ре­же­но, що за­бо­ро­няється інве­сту­ван­ня в об'єкти, ство­рен­ня та ви­ко­ри­стан­ня яких не відповідає ви­мо­гам санітар­но-​гігієнічних, радіаційних, еко­логічних, архітектур­них та інших норм, вста­нов­ле­них за­ко­но­дав­ством України, а також по­рушує права та інте­ре­си гро­ма­дян, юри­дич­них осіб і дер­жа­ви.

Агроінве­стиційні пра­вовідно­си­ни у сільсь­ко­му гос­по­дарстві мають певні особ­ли­вості порівняно з інве­стиційними пра­вовідно­си­на­ми в ін­ших га­лу­зях ви­роб­ництва як такі, що пов'язані без­по­се­ред­ньо з земле­робством, тобто з ви­ко­ри­стан­ням землі як ос­нов­но­го за­со­бу виробниц­тва сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції, інших при­род­них ре­сурсів: води, ро­бо­чої і про­дук­тив­ної ху­до­би, з ураху­ван­ням по­год­них, інших кліма­тичних умов, се­зонністю ви­роб­ництва, спеціалізації, ви­роб­ниц­твом про­дукції стро­ко­во­го зберігання, в т. ч. швид­коп­сув­ної, що ви­ма­гає ство­рен­ня умов для її зберігання, транс­пор­ту­ван­ня і реалізації з особ­ливостями сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої (се­лянсь­кої) праці, із за­сто­су­ван­ням особ­ли­во­стей її пра­во­во­го ре­гу­лю­ван­ня.

На­ве­дене свідчить про наявність підстав для ви­о­крем­лен­ня інвес­тиційної діяль­ності у сільсь­ко­му гос­по­дарстві в агроінве­стиційну діяль­ність, а су­купність норм, якими вона ре­гу­люється, в окре­мий пра­во­вий інсти­тут - інсти­тут агроінве­стиційного права в си­стемі аг­рар­но­го пра­ва і од­но­час­но в ана­логічний інсти­тут інве­стиційного права, який в нинішніх умо­вах формується. При цьому в аг­рар­но­му праві пе­ре­ва­га надається нор­мам аг­рар­но­го права, що сто­су­ють­ся інве­стицій, а в інвес­тиційному праві пе­ре­ва­жа­ють норми інве­стиційного права, які стосу­ються аг­рар­ної, в т.ч. сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої діяль­ності.

Склад­ний ха­рак­тер таких інве­стиційних відно­син свідчить про їх ком­плексність, про ком­плексне пра­во­ве ре­гу­лю­ван­ня із за­сто­су­ван­ням пра­во­вих норм як аг­рар­но­го, так і інве­стиційного права, дже­ре­лом яких ви­сту­па­ють нор­ма­тив­но-​пра­вові акти, що сто­су­ють­ся аг­рар­ної і одночас­но інве­стиційної сфери. У теорії права є ар­гу­мен­то­вані кон­цепції про мож­ливість ком­плекс­но­го пра­во­во­го ре­гу­лю­ван­ня суспільних відно­син, що на­ле­жать до єдиних дже­рел права або ж до їх ре­гу­лю­ван­ня нор­ма­ми інших га­лу­зей права, зо­кре­ма до взаємного ре­гу­лю­ван­ня ком­плекс­них відно­син нор­ма­ми двох або більшої кількості га­лу­зей права. До таких на­ле­жить і ком­плекс норм, які містять­ся в га­лу­зе­вих актах інве­стиційно­го, аг­рар­но­го, фінан­со­во­го, гос­по­дарсь­ко­го, цивільно­го за­ко­но­дав­ства, що сто­су­ють­ся ре­гу­лю­ван­ня інве­стиційної діяль­ності. До них, напри­клад, на­ле­жать норми, що сто­су­ють­ся аг­рар­них та інве­стиційних відно­син, які скла­да­ють­ся між сільсь­ко­гос­по­дарсь­ки­ми підприємства­ми і підприємцями у сфері сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го ви­роб­ництва та інвестора­ми як учас­ни­ка­ми відно­син інве­стиційної діяль­ності в цій самій сфері. Про­фе­сор М. І. Козир як пред­став­ник російської аг­рар­но-​пра­во­вої нау­ки роз­гля­дає норми ос­нов­них та інших га­лу­зей права, якими регулюють­ся аг­рарні відно­си­ни як норми з «подвійною про­пис­кою». У на­яв­ності пра­вові норми, що на­ле­жать од­но­час­но до ос­нов­ної і ком­плекс­ної га­лу­зей права, якраз і скла­дається одна з особ­ли­во­стей дже­рел інве­стиційного і аг­рар­но­го права як ком­плекс­них га­лу­зей права. При цьому акти основ­них га­лу­зей за­ко­но­дав­ства, якими ре­гу­лю­ють­ся аг­рарні чи інве­стицій­ні відно­си­ни, не вхо­дять до скла­ду відповідних га­лу­зей за­ко­но­дав­ства.

Ці особ­ли­вості пра­во­во­го ре­гу­лю­ван­ня мають вра­хо­ву­ва­ти­ся при прий­нятті за­ко­но­дав­чих актів Вер­хов­ною Радою України, що стосу­ються інве­стиційної діяль­ності у сільсь­ко­му гос­по­дарстві.

В цілому агроінве­стиційна діяльність здійс­ню­ють­ся на основі:

-                 інве­сту­ван­ня, здійс­ню­ва­но­го в сільсь­ко­му гос­по­дарстві громадя­нами і недер­жав­ни­ми юри­дич­ни­ми осо­ба­ми;

-                 дер­жав­но­го інве­сту­ван­ня, здійс­ню­ва­но­го за ра­ху­нок коштів із дер­жав­но­го бюд­же­ту, та інве­сту­ван­ня ор­га­на­ми місце­во­го самовряду­вання за ра­ху­нок коштів дер­жав­но­го (в по­ряд­ку де­ле­гу­ван­ня прав) і місце­во­го бюд­жетів, а також коштів юри­дич­них осіб, зас­но­ва­них на дер­жавній і ко­му­нальній влас­ності;

-                 іно­зем­но­го інве­сту­ван­ня, здійс­ню­ва­но­го іно­зем­ни­ми держава­ми, юри­дич­ни­ми осо­ба­ми та дер­жа­ва­ми;

-                 спільно­го інве­сту­ван­ня, здійс­ню­ва­но­го гро­ма­дя­на­ми та юридич­ними осо­ба­ми України, іно­зем­них дер­жав. Вона здійснюється у формі пра­вовідно­син, які ви­ни­ка­ють між інве­сто­ра­ми та учас­ни­ка­ми - особа­ми, які зай­ма­ють­ся реалізацією інве­стиційних про­ектів, зо­кре­ма взає­мовідно­си­ни між інве­сто­ра­ми і ви­роб­ни­ка­ми сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції. Інве­стиції вкла­да­ють­ся на підставі до­го­ворів, укла­де­них, як пра­ви­ло, відповідно до норм цивільно­го (при­ват­но­го) права, а в окре­мих ви­пад­ках - до норм публічного (гос­по­дарсь­ко­го) права, які вико­ристовуються на за­са­дах ком­плекс­ності в аг­рар­но­му та інве­стиційному праві.

Проте треба враху­ва­ти, що до укла­ден­ня до­го­во­ру чи прий­нят­тя оста­точ­но­го рішення ор­га­на­ми ви­ко­нав­чої влади чи ор­га­на­ми місце­вого са­мо­в­ря­ду­ван­ня про здійс­нен­ня агроінве­стиційної діяль­ності чи участь у ній має місце ціла низка заходів (здебільшо­го лан­ц­ю­го­вих), спря­мо­ва­них на її організаційне, фінан­со­ве, матеріаль­но-​технічне, нау­ково-технологічне за­без­пе­чен­ня всьо­го про­це­су агроінве­стиційної ді­яльності, пе­ред­ба­че­них в актах інве­стиційного та аг­рар­но­го законо­давства.