§ 2. Договір страхування за участю сільськогосподарських підприємств: поняття, зміст та специфіка

 

Пра­во­ве досліджен­ня по­ло­жень ЦК України (ст. 979), За­ко­ну України «Про страху­ван­ня» (п. 16 ст. 6, пунк­ти 11, 30, 35 ст. 7 та ч. 2 ст. 7) та відповідних по­ло­жень За­ко­ну України «Про дер­жав­ну підтрим­ку сільсь­ко­го гос­по­дар­ства в Україні» (пунк­ти 10.1, 10.4 ст. 10) дає підста­ви ствер­джу­ва­ти, що стра­хові пра­вовідно­си­ни сільськогосподар­ських підприємств мають форму обов'яз­ко­во­го або доб­ровільно­го та ви­ни­ка­ють на підставі до­го­во­ру, при­чо­му обов'яз­ко­ва форма хоча і ґрун­тується на законі, який зобов'язує визна­че­них у ньому осіб у якості страху­валь­ників укла­да­ти зі стра­хо­ви­ка­ми до­го­во­ри у визна­че­них ви­падках, теж опо­се­ред­ко­вується до­го­во­ром страху­ван­ня. Тобто саме до­говір відіграє го­лов­ну пра­во­ву форму стра­хо­вих відно­син сільськогос­подарських підприємств.

Договір страху­ван­ня - це пись­мо­ва угода між страху­валь­ни­ком і стра­хо­ви­ком, згідно з якою стра­хо­вик бере на себе зобов'язан­ня у разі на­стан­ня стра­хо­во­го ви­пад­ку здійс­ни­ти стра­хо­ву ви­пла­ту страхуваль­нику або іншій особі, визна­ченій у до­го­ворі страху­ван­ня страхувальни­ком, на ко­ристь якої укла­де­но договір страху­ван­ня (на­да­ти до­по­мо­гу, ви­ко­на­ти по­слу­гу тощо), а страху­валь­ник зобов'язується спла­чу­ва­ти стра­хові пла­тежі у визна­чені стро­ки та ви­ко­ну­ва­ти інші умови догово­ру. Договір страху­ван­ня має при­ват­но­пра­во­ву при­ро­ду, хоча на різних ета­пах здійс­нен­ня стра­хо­вих пра­вовідно­син спо­стеріга­ють­ся еле­мен­ти публічного права, оскільки стра­хо­ви­ком є юри­дич­на особа, яка спеці­ально ство­ре­на для здійс­нен­ня стра­хо­вої діяль­ності та має ліцензію на її здійс­нен­ня. При укла­денні до­го­ворів май­но­во­го страху­ван­ня та стра­хування відповідаль­ності страху­валь­ни­ки за зго­дою за­стра­хо­ва­ної осо­би або са­мостійно мають право визна­ча­ти особу для одер­жан­ня страхо­вої ви­пла­ти (ви­го­до­на­бу­ва­ча), а також зміню­ва­ти її до на­стан­ня стра­хового ви­пад­ку, якщо інше не пе­ред­ба­че­но до­го­во­ром страху­ван­ня чи не вип­ли­ває із його суті. При май­но­во­му страху­ванні ви­го­до­на­бу­ва­ча­ми, як пра­ви­ло, є влас­ни­ки за­стра­хо­ва­но­го майна. Так, на­при­клад, відповідно до ст. 8 За­ко­ну України «Про іпо­те­ку» іпо­те­ко­да­ве­ць зобо­в'яза­ний за­страху­ва­ти пред­мет іпо­те­ки на його повну вартість від ризи­ків ви­пад­ко­во­го зни­щен­ня, ви­пад­ко­во­го пош­код­жен­ня або псу­ван­ня, якщо іпо­теч­ним до­го­во­ром цей обов'язок не по­кла­де­но на іпо­те­ко­дер­жа­те­ля.

До­го­во­ри страху­ван­ня укла­да­ють­ся відповідно до пра­вил страху­вання, що ро­з­роб­ля­ють­ся кож­ною стра­хо­вою ком­панією ок­ре­мо. До­говір страху­ван­ня по­ви­нен містити: назву до­ку­мен­та; назву та ад­ре­су стра­хо­ви­ка; прізвище, ім'я, по бать­кові або назву страху­валь­ни­ка та за­стра­хо­ва­ної особи, їх ад­ре­си та дати на­род­жен­ня; прізвище, ім'я, по бать­кові, дату на­род­жен­ня або назву ви­го­до­на­бу­ва­ча та його ад­ре­су; за­зна­чен­ня пред­ме­та до­го­во­ру страху­ван­ня; розмір стра­хо­вої суми за до­го­во­ром страху­ван­ня іншим, ніж договір страху­ван­ня життя; розмір стра­хо­вої суми та (або) розміри стра­хо­вих ви­плат за до­го­во­ром страху­вання життя; перелік стра­хо­вих ви­падків; розміри стра­хо­вих внесків (пла­тежів, премій) і стро­ки їх спла­ти; стра­хо­вий тариф (стра­хо­вий та­риф не визна­чається для стра­хо­вих ви­падків, для яких не встановлю­ється стра­хо­ва сума; строк дії до­го­во­ру; по­ря­док зміни і при­пи­нен­ня дії до­го­во­ру; умови здійс­нен­ня стра­хо­вої ви­пла­ти; при­чи­ни відмови у стра­ховій ви­платі; права та обов'язки сторін і відповідальність за неви­конання або нена­лежне ви­ко­нан­ня умов до­го­во­ру; інші умови за зго­дою сторін; підписи сторін.

Зміст до­го­во­ру страху­ван­ня визна­чається в першу чергу За­ко­ном України «Про страху­ван­ня» (статті 20, 21), Пра­ви­ла­ми страху­ван­ня, що ро­з­роб­ля­ють­ся та за­твер­джу­ють­ся са­ми­ми стра­хо­ви­ка­ми, та дого­ворами страху­ван­ня. До обов'язків страху­валь­ни­ка-​сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го підприємства на­ле­жать: своєчасно вно­си­ти стра­хові плате­жі; при укла­данні до­го­во­ру страху­ван­ня на­да­ти інфор­мацію страхови­кові про всі відомі йому об­ста­ви­ни, що мають істотне зна­чен­ня для оцінки стра­хо­во­го ри­зи­ку, і надалі інфор­му­ва­ти його про будь-​яку змі­ну стра­хо­во­го ри­зи­ку; при укла­денні до­го­во­ру страху­ван­ня повідоми­ти стра­хо­ви­ка про інші чинні до­го­во­ри страху­ван­ня щодо цього предме­та до­го­во­ру; вжи­ва­ти заходів щодо запобігання та змен­шен­ня збитків, за­в­да­них внаслідок на­стан­ня стра­хо­во­го ви­пад­ку; повідо­ми­ти страхо­вика про на­стан­ня стра­хо­во­го ви­пад­ку в строк, пе­ред­ба­че­ний умо­ва­ми страху­ван­ня. Умо­ва­ми до­го­во­ру страху­ван­ня мо­жуть бути пе­ред­ба­чені також інші обов'язки страху­валь­ни­ка, ви­хо­дя­чи із об'єкта страху­ван­ня. На­при­клад, повідо­ми­ти про втра­ту ключів від транс­порт­но­го за­со­бу, бло­ку­ю­чих при­ст­роїв, га­ра­жу, де зберігається транс­порт­ний засіб, про­тягом 24 годин з мо­мен­ту такої втра­ти; вжити необхідних та доцільних заходів, у тому числі ре­ко­мен­до­ва­них стра­хо­ви­ком, для запобіганню збільшен­ня сту­пе­ня ри­зи­ку, на­стан­ня стра­хо­во­го ви­пад­ку, збільшен­ню збитків внаслідок на­стан­ня стра­хо­во­го ви­пад­ку тощо.

Відповідно до ста­тей 640, 983 ЦК України договір страху­ван­ня на­буває юри­дич­ної сили лише після вчи­нен­ня страху­валь­ни­ком певної дії, а саме вне­сен­ня стра­хо­во­го пла­те­жу. Це озна­чає, що факт досягнен­ня згоди за всіма істот­ни­ми умо­ва­ми до­го­во­ру страху­ван­ня і підписан­ня до­го­во­ру не має юри­дич­ної сили та не по­род­жує жод­них прав та обов'язків для сторін. Таким чином, договір страху­ван­ня є ре­аль­ним.

Для укла­дан­ня до­го­во­ру страху­ван­ня страху­валь­ник подає страхо­вику пись­мо­ву заяву за фор­мою, вста­нов­ле­ною стра­хо­ви­ком, або ін­шим чином за­яв­ляє про свій намір укла­сти договір страху­ван­ня. При укла­данні до­го­во­ру страху­ван­ня стра­хо­вик має право за­про­си­ти у стра­хувальника ба­ланс або довідку про фінан­со­вий стан, підтвер­джені ауди­тором (ауди­торсь­кою фірмою), та інші до­ку­мен­ти, необхідні для оцін­ки стра­хо­ви­ком стра­хо­во­го ри­зи­ку.

Дія до­го­во­ру страху­ван­ня при­пи­няється та втра­чає чинність за зго­дою сторін, а також у разі: 1) закінчен­ня стро­ку дії; 2) ви­ко­нан­ня стра­ховиком зобов'язань перед страху­валь­ни­ком у по­в­но­му обсязі; 3) не­сплати страху­валь­ни­ком стра­хо­вих пла­тежів у вста­нов­лені до­го­во­ром стро­ки. При цьому договір вважається до­стро­ко­во при­пи­не­ним у ви­падку, якщо пер­ший (або чер­го­вий) стра­хо­вий платіж не був сплаче­ний за пись­мо­вою ви­мо­гою стра­хо­ви­ка про­тя­гом де­ся­ти ро­бо­чих днів з дня пред'яв­лен­ня такої ви­мо­ги страху­валь­ни­ку, якщо інше не передба­чено умо­ва­ми до­го­во­ру; 4) ліквідації страху­валь­ни­ка-​юри­дич­ної особи або смерті страху­валь­ни­ка-​фізичної особи чи втра­ти ним дієздат­ності, за ви­нят­ком ви­падків, пе­ред­ба­че­них стат­тя­ми 22, 23 і 24 За­ко­ну Украї­ни «Про страху­ван­ня»; 5) ліквідації стра­хо­ви­ка у по­ряд­ку, встановле­ному за­ко­но­дав­ством України; 6) прий­нят­тя су­до­во­го рішення про ви­знання до­го­во­ру страху­ван­ня недійсним; 7) в інших ви­пад­ках, перед­бачених за­ко­но­дав­ством України. Дія до­го­во­ру страху­ван­ня може бути до­стро­ко­во при­пи­не­на за ви­мо­гою страху­валь­ни­ка або стра­хо­ви­ка, як­що це пе­ред­ба­че­но умо­ва­ми до­го­во­ру страху­ван­ня. До спе­цифічних ознак до­го­ворів страху­ван­ня за участю сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких підпри­ємств можна відне­сти: суб'єктив­ний склад, прин­ци­пи укла­дан­ня таких до­го­ворів та їх пред­мет.

Сільсь­ко­гос­по­дарсь­ке підприємство, що ви­сту­пає страхувальни­ком у до­го­ворі страху­ван­ня, має цілісну, ком­плекс­ну пра­во­суб'єктність, яка обу­мо­в­ле­на ста­тут­ною діяльністю, на яку, в свою чергу, впли­ває се­зонність сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го ви­роб­ництва, а також використан­ня ним зе­мель сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го при­зна­чен­ня. Однією зі складо­вих ком­плекс­ної пра­во­суб'єкт­ності сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го підприєм­ства є цивільна пра­во­суб'єктність, що ха­рак­те­ри­зує його як юри­дич­ну особу, якій при­та­манні всі озна­ки, ха­рак­терні для таких осіб (стат­ті 80-93 ЦК України). Реалізо­ву­ю­чи таку скла­до­ву цивільної пра­во­суб'єкт­ності, як май­но­ву пра­во­суб'єктність (зміст якої скла­да­ють здат­ність до володіння та реалізації су­куп­ності прав та обов'язків, які має сільсь­ко­гос­по­дарсь­ке підприємство сто­сов­но пев­но­го кола майна) та пра­во­суб'єктність гос­по­дарсь­ку, сільсь­ко­гос­по­дарсь­ке підприємство стає суб'єктом до­го­во­ру страху­ван­ня. Отже, страху­валь­ни­ком (суб'єк­том до­го­во­ру страху­ван­ня) може бути будь-​яка юри­дич­на особа, яка є влас­ни­ком або ви­роб­ни­ком то­вар­ної сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції, неза­леж­но від форми влас­ності і гос­по­да­рю­ван­ня; сільськогосподарсь­кі підприємства, нав­чальні та дослідно-​ви­роб­ничі за­кла­ди, фаб­ри­ки, ко­опе­ра­ти­ви, фер­мерські, се­лянські гос­по­дар­ства, розта­шо­вані на те­риторії України та ті, що укла­ли зі стра­хо­ви­ком договір страху­ван­ня. Особ­ливість, пов'язана із прин­ци­па­ми укла­дан­ня до­го­ворів страхуван­ня за участю сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких підприємств, по­ля­гає у комплекс­ності пра­вовідно­син, що ви­ни­ка­ють при їх укла­данні, а саме у поєднан­ні цивільно-​пра­во­во­го на­ча­ла договірних відно­син та особ­ли­во­стей їх суб'єктив­но­го скла­ду - сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких підприємств. Ви­хо­дя­чи з того, що пред­ме­том аг­рар­но­го права є уре­гу­льо­вані нор­ма­ми аграрно­го та тра­диційних га­лу­зей права, зас­но­вані на ба­га­то­уклад­ності форм влас­ності та форм гос­по­да­рю­ван­ня ре­альні суспільні відно­си­ни, об'єд­нані цілями, за­в­дан­ня­ми суб'єктів аг­рар­но­го підприємництва (якими є сільсь­ко­гос­по­дарські підприємства), їхньою діяльністю з ви­роб­ництва про­дуктів хар­чу­ван­ня та сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої си­ро­ви­ни, є підста­ви ствер­джу­ва­ти, що стра­хові пра­вовідно­си­ни сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких під­приємств є ча­сти­ною зовнішніх аг­рар­них пра­вовідно­син, що вхо­дять до відповідного пред­ме­та пра­во­во­го ре­гу­лю­ван­ня.