Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Розділ 1.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
1.66 Mб
Скачать

Розділ 28. Правове регулювання страхування у сільському господарстві

 

§ 1. Поняття та класифікація видів страхування у сільському господарстві

 

Закон України «Про страху­ван­ня» від 7 бе­рез­ня 1996 р. ви­значив страху­ван­ня як вид цивільно-​пра­во­вих відно­син щодо за­хи­сту май­но­вих інте­ресів фізич­них та юри­дич­них осіб у разі на­стан­ня пев­них подій (стра­хо­вих ви­падків), визна­че­них до­го­во­ром страху­ван­ня або чин­ним за­ко­но­дав­ством, за ра­ху­нок гро­шо­вих фондів, що форму­ються шля­хом спла­ти фізич­ни­ми осо­ба­ми та юри­дич­ни­ми осо­ба­ми стра­хо­вих пла­тежів (стра­хо­вих внесків, стра­хо­вих премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів, визна­чив форми про­ве­ден­ня стра­хування та пе­ред­ба­чив договірну при­ро­ду ви­ник­нен­ня стра­хо­вих пра­вовідно­син.

Щодо нор­ма­тив­но-​пра­во­вих актів, що пе­ред­ба­ча­ють дер­жав­ну під­тримку страху­ван­ня сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких ризиків, то тільки з 1 січня 2005 р. набув чин­ності Закон України «Про дер­жав­ну підт­рим­ку сіль­ського гос­по­дар­ства в Україні», який пе­ред­ба­чає на­дан­ня стра­хо­вої суб­сидії за ра­ху­нок Фонду аг­рар­них стра­хо­вих суб­сидій. Хоча проб­лем з механізмом реалізації цього пи­тан­ня є ба­га­то: нена­лежне фінан­сування за­ко­но­дав­чих про­грам, несвоєчасне прий­нят­тя підза­кон­них нор­ма­тив­них актів уря­дом щодо по­ряд­ку ви­ко­ри­стан­ня бюд­жет­них коштів на пе­ред­ба­чені кошти та ряд інших. По­зи­тив­ним кро­ком можна було б вва­жа­ти прий­нят­тя за­ко­ну про страху­ван­ня у сільсь­ко­му госпо­дарстві, який так і за­ли­шається лише про­ек­том, що визна­чає понят­тя сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го страху­ван­ня, його суб'єкти, пред­мет та вра­ховує ба­га­то спе­цифічних ознак страху­ван­ня саме у сільсь­ко­му госпо­дарстві.

Серед ос­нов­них підходів до кла­сифікації страху­ван­ня є кла­сифіка­ція за юри­дич­ни­ми озна­ка­ми. Відповідно до міжна­род­них норм, за яки­ми в ба­гатьох країнах світу про­во­дить­ся ліцен­зу­ван­ня стра­хо­вої діяль­ності, виділя­ють­ся певні класи страху­ван­ня. Так, згідно з ди­рек­ти­ва­ми ЄС з 1978 р. країни-​чле­ни цієї організації ви­ко­ри­сто­ву­ють кла­сифіка­цію, яка охоп­лює 7 класів дов­го­стро­ко­во­го страху­ван­ня (життя і пен­сії) та 18 класів за­галь­но­го страху­ван­ня, серед яких є: страху­ван­ня на­земних транс­порт­них засобів, страху­ван­ня ван­тажів, страху­ван­ня від пожеж та стихійного лиха, страху­ван­ня влас­ності, страху­ван­ня відпові­дальності мо­то­ри­зо­ва­них транс­порт­них засобів, страху­ван­ня за­галь­ної відповідаль­ності, страху­ван­ня за­ста­ви, страху­ван­ня кре­дитів, страху­вання фінан­со­вих вит­рат. В Україні за­сто­со­вується подібний підхід при видачі ліцензій стра­хо­ви­кам, який пе­ред­ба­чає більше 20 видів стра­хування (замість класів).

Кла­сифікація страху­ван­ня здійснюється також за об'єктами, та пе­редбачає виділення га­лу­зей, підга­лу­зей та видів страху­ван­ня, а саме: май­но­ве страху­ван­ня, осо­би­сте страху­ван­ня, страху­ван­ня відповідаль­ності та страху­ван­ня підприємни­ць­ких ризиків. До галузі май­но­во­го страху­ван­ня на­ле­жать на­ступні види страху­ван­ня, що ха­рак­терні для суб'єктів аг­рар­но­го права: страху­ван­ня на­зем­но­го транс­пор­ту, страху­вання тва­рин, страху­ван­ня ван­та­жу, страху­ван­ня уро­жаю сільськогос­подарських куль­тур тощо. До сфери страху­ван­ня відповідаль­ності на­лежать: еко­логічне страху­ван­ня, страху­ван­ня відповідаль­ності аграр­них то­ва­ро­ви­роб­ників за якість про­дукції, страху­ван­ня про­фесійної відповідаль­ності, страху­ван­ня кре­дит­них ризиків, страху­ван­ня експор­тно-імпорт­них опе­рацій, страху­ван­ня біржо­вих опе­рацій інші види. До сфери страху­ван­ня підприємни­ць­ких ризиків відно­сять: страху­ван­ня неви­ко­нан­ня договірних зобов'язань, страху­ван­ня пе­ре­рв у виробниц­тві, страху­ван­ня на ви­па­док вве­ден­ня нової техніки, тех­но­логій, стра­хування інве­стицій та інші види.

Об'єкт страху­ван­ня є вирішаль­ним чин­ни­ком, від якого за­ле­жить форма про­ве­ден­ня страху­ван­ня, ха­рак­тер до­го­во­ру страху­ван­ня та йо­го істотні умови. Форма страху­ван­ня - по­ря­док організації страху­вання на за­са­дах доб­ровільності або обов'яз­ко­вості. Відповідно до ст. 7 За­ко­ну України «Про страху­ван­ня» пе­ред­ба­че­но такі види обов'язко­вого страху­ван­ня для суб'єктів аг­рар­но­го права:

-                 страху­ван­ня життя і здо­ров'я спеціалістів ве­те­ри­нар­ної меди­цини;

-                 страху­ван­ня цивільно-​пра­во­вої відповідаль­ності влас­ників на­земних транс­порт­них засобів;

-                 страху­ван­ня тва­рин на ви­па­док за­ги­белі, зни­щен­ня, вимушено­го забою, від хво­роб, стихійних лих та нещас­них ви­падків у випад­ках та згідно з переліком тва­рин, вста­нов­ле­ни­ми Кабінетом Міністрів України;

-                 страху­ван­ня відповідаль­ності ви­роб­ників (по­ста­чаль­ників) про­дукції тва­рин­но­го по­ход­жен­ня, ве­те­ри­нар­них пре­па­ратів, суб­венцій за шкоду, заподіяну третім осо­бам;

-                 страху­ван­ня пред­ме­та іпо­те­ки від ризиків ви­пад­ко­во­го знищен­ня, ви­пад­ко­во­го пош­код­жен­ня або псу­ван­ня.

Для здійс­нен­ня обов'яз­ко­во­го страху­ван­ня Кабінет Міністрів Украї­ни вста­нов­лює по­ря­док та пра­ви­ла його про­ве­ден­ня, форми ти­по­во­го до­го­во­ру, особ­ливі умови ліцен­зу­ван­ня обов'яз­ко­во­го страху­ван­ня, роз­міри стра­хо­вих сум та мак­си­мальні розміри стра­хо­вих тарифів або ме­тодику ак­ту­ар­них ро­з­ра­хунків.

Доб­ровільне страху­ван­ня - це страху­ван­ня, яке здійснюється на основі до­го­во­ру між страху­валь­ни­ком і стра­хо­ви­ком. За­гальні умови і по­ря­док здійс­нен­ня доб­ровільно­го страху­ван­ня визна­ча­ють­ся прави­лами страху­ван­ня, що вста­нов­лю­ють­ся стра­хо­ви­ком са­мостійно від­повідно до вимог за­ко­но­дав­ства про страху­ван­ня. Серед видів доб­рові­льного страху­ван­ня є: страху­ван­ня життя; страху­ван­ня від нещас­них ви­падків; ме­дичне страху­ван­ня (без­пе­ре­рвне страху­ван­ня здо­ров'я); страху­ван­ня здо­ров'я на ви­па­док хво­ро­би; страху­ван­ня залізнич­но­го транс­пор­ту; страху­ван­ня на­зем­но­го транс­пор­ту (крім залізнич­но­го); страху­ван­ня повітря­но­го транс­пор­ту; страху­ван­ня вод­но­го транс­пор­ту (морсь­ко­го внутрішньо­го та інших видів вод­но­го транс­пор­ту); страху­вання ван­тажів та ба­га­жу (ван­тажо­ба­га­жу); страху­ван­ня від во­гне­вих ризиків та ризиків стихійних явищ (ст. 6 За­ко­ну України «Про страху­вання»), Перелік видів доб­ровільно­го страху­ван­ня, що вста­нов­ле­ний у за­ко­но­давстві, не є ви­черп­ним.

Порівняль­на ха­рак­те­ри­сти­ка обов'яз­ко­во­го та доб­ровільно­го стра­хування дає мож­ливість зро­би­ти такі вис­нов­ки:

1)                 стра­хові пра­вовідно­си­ни щодо обов'яз­ко­во­го страху­ван­ня вини­кають на підставі нор­ма­тив­но-​пра­во­вих актів, які вста­нов­лю­ють пере­лік об'єктів, обсяг стра­хо­вої відповідаль­ності, рівень або норми страхо­вого за­без­пе­чен­ня, по­ря­док визна­чен­ня та­риф­них ста­вок, періодичність вне­сен­ня стра­хо­вих пла­тежів, ос­новні права та обов'язки стра­хо­виків та страху­валь­ників; на відміну від доб­ровільно­го, де всі умови стра­хування вста­нов­лю­ють­ся до­го­во­ром з ураху­ван­ням стра­хо­во­го законо­давства;

2)                 суцільне охоплен­ня обов'яз­ко­вим страху­ван­ням об'єктів, визна­чених у законі, на відміну від доб­ровільно­го страху­ван­ня, де охоплен­ня є вибірко­вим та за­ле­жить від ба­жан­ня страху­валь­ни­ка;

3)                 обов'яз­ко­ве страху­ван­ня є без­стро­ко­вим та діє про­тя­гом усьо­го періоду, поки страху­валь­ник ко­ри­стується за­стра­хо­ва­ним об'єктом або ви­ко­нує певні обов'язки. При пе­ре­ході майна до іншого страху­валь­ни­ка страху­ван­ня не при­пи­няється, а втра­чає силу лише при за­ги­белі за­страхованого майна або при­пи­ненні ви­ко­нан­ня обов'язків. Доб­ровіль­не страху­ван­ня но­сить стро­ко­вий ха­рак­тер;

4)                 для обов'яз­ко­во­го страху­ван­ня пе­ред­ба­че­но нор­му­ван­ня стра­хового за­без­пе­чен­ня, на відміну від доб­ровільно­го страху­ван­ня, де стра­хове за­без­пе­чен­ня за­ле­жить від ба­жан­ня страху­валь­ни­ка.