§ 2. Правові засади тарифного регулювання експорту (імпорту) сільськогосподарської продукції

 

Відповідно до За­ко­ну України «Про Єдиний мит­ний тариф» від 5 лю­то­го 1992 р, єдиний мит­ний тариф України - це система­тизований звід ста­вок мита, яким об­кла­да­ють­ся то­ва­ри та інші пред­ме­ти, що вво­зять­ся на митну те­ри­торію України або виво­зяться за межі цієї те­ри­торії. До спеціаль­них законів, що здійсню­ють митне ре­гу­лю­ван­ня сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції, можна від­нести: Закон України «Про вивізне (екс­портне) мито на живу ху­до­бу та шкіряну си­ро­ви­ну» від 7 трав­ня 1996 p.; по­ста­но­ву Кабінету Міністрів України «Про переміщення через мит­ний кор­дон сільськогосподар­ської про­дукції, що вво­зить­ся для пе­ре­роб­ки» від 19 черв­ня 1998 p., що доз­во­ляє переміщення через мит­ний кор­дон України імпорт­ної сіль­ськогосподарської про­дукції 1-24 груп УКТ ЗЕД, яка вво­зить­ся як си­ровина для по­даль­шої пе­ре­роб­ки згідно з кон­трак­та­ми, за умови її пе­ребування під мит­ним кон­тро­лем для здійс­нен­ня обов'яз­ко­вої сер­тифі­кації та за на­яв­ності пись­мо­во­го зобов'язан­ня влас­ни­ка про ви­ве­зен­ня цієї про­дукції за межі митної те­ри­торії України у разі відмови у видачі сер­тифіката відповідності. Перелік видів сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції визна­чається За­ко­ном України «Про став­ки вивізного (експорт­ного) мита на насіння де­я­ких видів олійних куль­тур» від 10 ве­рес­ня 1999 р. та за­твер­джується Міністер­ством аг­рар­ної політики України за по­год­жен­ням з Дер­жав­ним комітетом по стан­дар­ти­зації, мет­ро­логії та сер­тифікації і Дер­жав­ною мит­ною служ­бою (наказ Міна­г­ро­про­му України від 7 жо­втня 1998 р. № 297. До такої про­дукції на­ле­жать м'ясо, риба, горіхи, цит­ру­сові, кава, спеції, тютюн, зер­нові, какао, олії тощо.

Щодо ре­жи­му екс­пор­ту, то дер­жа­ва, як пра­ви­ло, на­ма­гається його всіляко за­о­хо­чу­ва­ти і підт­ри­му­ва­ти. Тому екс­порт, за­зви­чай, здійсню­ється без спла­ти мита з українсь­ко­го боку. Однак у де­я­ких ви­пад­ках, якщо на внутрішньо­му ринку відчувається дефіцит пев­них видів сіль­ськогосподарської про­дукції, дер­жа­ва впро­ва­д­жує вивізні (екс­портні) мита, вста­нов­лює режим ліцен­зу­ван­ня та кво­ту­ван­ня. Однак про­бле­ми екс­пор­ту сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції пов'язані також із тим, що за­ко­но­дав­ство Євро­пейсь­ко­го Союзу ви­су­ває жорсткі ви­мо­ги щодо по­казників без­пе­ки і якості про­дукції, що знач­ною мірою впли­ває на про­сування вітчиз­ня­ної сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції (зо­кре­ма тварин­ного по­ход­жен­ня) на ринки ЄС. Про­це­дурі легалізації екс­пор­ту тва­ринницької про­дукції до Є С пе­ре­дує склад­ний підго­тов­чий етап щодо про­ход­жен­ня та відповідності про­дукції міжна­род­ним стан­дар­там. Обов'яз­ко­вою умо­вою є про­ве­ден­ня дер­жав­но­го моніто­рин­гу залиш­кових ре­чо­вин у живих тва­ри­нах і про­дук­тах тва­рин­но­го по­ход­жен­ня. Крім того, Євро­пейсь­ка комісія (ЄК) на­прав­ляє відповідні за­пи­ти з метою оцінки си­сте­ми санітар­но­го кон­тро­лю у сфері ви­роб­ництва тва­ринницької про­дукції. Надалі екс­пер­та­ми Офісу ЄК з пи­тань хар­чо­вих про­дуктів та ве­те­ри­нарії (FVO) про­во­дить­ся інспек­ту­ван­ня підприєм­ств-потенційних екс­пор­терів про­дукції з метою їх ате­стації та перевір­ки си­ту­ації на місцях. І тільки за умови ви­ко­нан­ня ви­ще­за­зна­че­них про­це­дур та от­ри­манні по­зи­тив­них вис­новків екс­пертів, ЄК прий­має рішення (Ре­гла­мент) про вклю­чен­ня України до спис­ку країн, яким доз­во­ляється екс­порт до країн-​членів ЄС ок­ре­мої про­дукції тварин­ного по­ход­жен­ня.

Аг­рар­но-​пра­во­вий інсти­тут імпор­ту сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції є більш склад­ним, ніж інсти­тут екс­пор­ту, по­за­як пе­ред­ба­чає особ­ливе пра­во­ве ре­гу­лю­ван­ня згідно із За­ко­ном України «Про дер­жавне ре­гу­лю­ван­ня імпор­ту сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції» від 17 липня 1997 p., який визна­чає по­ря­док та­риф­но­го і нета­риф­но­го ре­гу­лю­ван­ня імпор­ту сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої си­ро­ви­ни та про­дуктів її пе­ре­роб­ки, пе­редбачає за­про­ва­д­жен­ня се­зон­но­го мита, сер­тифікацію та кон­троль за вве­зен­ням імпорт­ної сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції. Відповідно до цього За­ко­ну ввізні (імпортні) мита на то­ва­ри 1-24 груп Української кла­сифікації товарів (кар­топ­ля, бобові, огірки, ви­но­град, яб­лу­ка, груші тощо) зовнішньое­ко­номічної діяль­ності визна­ча­ють­ся Мит­ним тари­фом України. Повні став­ки ввізного (імпорт­но­го) мита на то­ва­ри пер­шої та другої груп Української кла­сифікації товарів зовнішньоеконо­мічної діяль­ності (УКТ ЗЕД) (крім підак­циз­них) вста­нов­лю­ють­ся у подвійному розмірі до розміру пільго­вих ста­вок ввізного (імпорт­но­го) мита. За­бо­ро­няється звільнен­ня від спла­ти ввізного (імпорт­но­го) мита фізич­них або юри­дич­них осіб, які мають пільги зі спла­ти ввізного мита згідно з іншими за­ко­но­дав­чи­ми ак­та­ми України.

Се­зонні ввізні (імпортні) мита за­про­ва­д­жу­ють­ся щорічно у подвій­ному розмірі до розміру пільго­вих ста­вок ввізного (імпорт­но­го) мита на сільсь­ко­гос­по­дарсь­ку про­дукцію груп Української кла­сифікації то­варів зовнішньое­ко­номічної діяль­ності (УКТ ЗЕД), про­тя­гом стро­ку зби­ран­ня і за­кла­ден­ня на зберігання ана­логічної про­дукції українсько­го ви­роб­ництва. Се­зонні мита вва­жа­ють­ся ви­нят­ком з пре­фе­ренційних або пільго­вих режимів, у тому числі з угод про вільну торгівлю, митні союзи, ви­роб­ни­чу ко­опе­рацію та інших подібних міжна­род­них угод, якщо це пе­ред­ба­че­но та­ки­ми уго­да­ми. Се­зонні мита про­тя­гом часу їх дії заміщують ввізні (імпортні) мита. Кабінет Міністрів України вста­новлює терміни дії се­зон­них мит на сільсь­ко­гос­по­дарсь­ку про­дукцію та опри­люд­нює свої рішення за 45 днів до дня їх за­про­ва­д­жен­ня. Сезон­ні мита вста­нов­лю­ють­ся на строк, що не може бути мен­шим 60 та біль­ше 120 ка­лен­дар­них днів.