Розділ 26. Пра­во­ве ре­гу­лю­ван­ня зовнішньое­ко­номічної діяль­ності сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких підприємств

 

§ 1. Поняття та види зовнішньоекономічної діяльності сільськогосподарських підприємств

 

Важ­ли­вим на­пря­мом аг­рар­ної ре­фор­ми і невід'ємною складо­вою аг­рар­но­го ринку є за­без­пе­чен­ня зовнішньое­ко­номічної діяль­ності в аг­рар­но­му сек­торі. Пра­во­ве ре­гу­лю­ван­ня зовнішньое­ко­номічної діяль­ності здійснюється, в першу чергу, Гос­по­дарсь­ким ко­дек­сом України, який визна­чає її як діяльність суб'єктів гос­по­да­рю­ван­ня, що в про­цесі здійс­нен­ня по­тре­бує пе­ре­ти­нан­ня мит­но­го кор­до­ну України май­ном, за­зна­че­ним у ч. 1 ст. 139 цього Ко­дек­су. Відповідно до За­ко­ну України «Про зовнішньое­ко­номічну діяльність» від 16 квітня 1991 р. зовніш­ньоекономічна діяльність - це діяльність суб'єктів гос­по­дарсь­кої діяль­ності України та іно­зем­них суб'єктів гос­по­дарсь­кої діяльнос­ті, по­бу­до­ва­на на взаємовідно­си­нах між ними, що має місце як на те­ри­торії України, так і за її ме­жа­ми. Зовнішньое­ко­номічна діяль­ність ре­гу­люється також ще рядом спеціаль­них нор­ма­тив­но-​пра­во­вих актів: Міжна­род­ним до­ку­мен­том «Вступ України до СОТ. Внутрішня підт­рим­ка та екс­портні суб­сидії у сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­му сек­торі» від 26 ли­сто­па­да 2007 p.; по­ста­но­вою Кабінету Міністрів України «Про за­твердження обсягів квот на окремі види сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої продук­ції, екс­порт якої підлягає ліцен­зу­ван­ню до 30 квітня 2008 року, та по­рядку видачі ліцензії» від 26 ве­рес­ня 2007 р. № 1179; на­ка­зом Міністер­ства еко­номіки України «Про по­ря­док ліцен­зу­ван­ня екс­пор­ту окре­мих видів сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції» від 2 ли­сто­па­да 2007 р. № 368 та «Інструкцією про за­пов­нен­ня за­яв­ки на одер­жан­ня ліцензії на екс­порт окре­мих видів сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції», за­твер­дже­ною Мінеко­номіки України від 2 ли­сто­па­да 2007 р. № 368.

Проте для того щоб бути суб'єктом зовнішньое­ко­номічної діяль­ності, необхідно мати спеціальну пра­воз­датність. Спеціальна право­здатність суб'єктів аг­рар­но­го підприємництва всіх форм влас­ності та організаційно-​пра­во­вих форм гос­по­да­рю­ван­ня визна­чається за­галь­ним за­ко­но­дав­ством: ГК України (статті б, 7, 67, 68, Розділ 7), За­ко­ном Украї­ни «Про зовнішньое­ко­номічну діяльність», За­ко­ном України «Про гос­подарські то­ва­ри­ства», а також спеціаль­ним за­ко­но­дав­ством та установ­чими до­ку­мен­та­ми самих суб'єктів аг­рар­но­го права.

Що стосується видів зовнішньое­ко­номічної діяль­ності, які харак­терні для сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких підприємств, то ними є екс­порт та імпорт товарів, спільна підприємни­ць­ка діяльність між суб'єктами зов­нішньое­ко­номічної діяль­ності та іно­зем­ни­ми суб'єктами гос­по­дарсь­кої діяль­ності, що вклю­чає ство­рен­ня спільних підприємств різних видів і форм, про­ве­ден­ня спільних гос­по­дарсь­ких опе­рацій та спільне воло­діння май­ном як на те­ри­торії України, так і за її ме­жа­ми; орендні, в то­му числі лізин­гові, опе­рації між суб'єктами зовнішньое­ко­номічної ді­яльності та іно­зем­ни­ми суб'єктами гос­по­дарсь­кої діяль­ності; товаро­обмінні (бар­терні) опе­рації та інша діяльність, по­бу­до­ва­на на фор­мах зустрічної торгівлі між суб'єктами зовнішньое­ко­номічної діяль­ності та іно­зем­ни­ми суб'єктами гос­по­дарсь­кої діяль­ності. Для підт­рим­ки віт­чизняних пе­ре­роб­них підприємств, що пра­ц­ю­ють з да­валь­ни­ць­кою си­ровиною згідно із За­ко­ном України «Про опе­рації з да­валь­ни­ць­кою си­ро­ви­ною у зовнішньое­ко­номічних відно­си­нах» від 15 ве­рес­ня 1995 р. да­валь­ни­ць­ка си­ро­ви­на - це си­ро­ви­на, матеріали, напівфаб­ри­ка­ти, ком­плек­ту­ючі ви­ро­би, енер­го­носії, вве­зені на митну те­ри­торію Украї­ни іно­зем­ним за­мов­ни­ком (чи за­куп­лені іно­зем­ним за­мов­ни­ком за іно­земну ва­лю­ту в Україні) або ви­ве­зені за її межі українсь­ким замовни­ком для ви­ко­ри­стан­ня у ви­роб­ленні го­то­вої про­дукції. Да­валь­ни­ць­ка си­ро­ви­на не може бути при­дба­на іно­зем­ним за­мов­ни­ком на митній те­риторії України за національ­ну ва­лю­ту України або от­ри­ма­на ним у ре­зуль­таті про­ве­ден­ня інших опе­рацій, у тому числі то­ва­ро­обмінних. Право влас­ності на да­валь­ни­ць­ку си­ро­ви­ну на кож­но­му етапі її пере­робки, а також на ви­роб­ле­ну з неї го­то­ву про­дукцію на­ле­жить замов­нику.

Дер­жавне ре­гу­лю­ван­ня зовнішньое­ко­номічної діяль­ності спрямо­вується на за­хист еко­номічних інте­ресів України, прав і за­кон­них інте­ресів суб'єктів зовнішньое­ко­номічної діяль­ності, ство­рен­ня рівних умов для роз­вит­ку усіх видів підприємництва у сфері зовнішньое­ко­номіч­них відно­син та ви­ко­ри­стан­ня суб'єктами зовнішньое­ко­номічної діяль­ності доходів та інве­стицій, за­о­хо­чен­ня кон­ку­ренції і об­ме­жен­ня мо­нополізму суб'єктів гос­по­да­рю­ван­ня у сфері зовнішньое­ко­номічної діяль­ності. Дер­жавне ре­гу­лю­ван­ня зовнішньое­ко­номічної діяль­ності поділяється на два види: та­рифне ре­гу­лю­ван­ня (вста­нов­лен­ня мит­них тарифів відповідно до Мит­но­го ко­дек­су України, за­ко­ну про зовніш­ньоекономічну діяльність, інших законів, Єди­но­го мит­но­го та­ри­фу та чин­них міжна­род­них до­го­ворів, згоду на обов'язковість яких на­да­но Вер­хов­ною Радою України) та нета­рифне ре­гу­лю­ван­ня (кво­ту­ван­ня та ліцен­зу­ван­ня).