§ 3. Договори кредитування та фінансового лізингу за участю аграрних товаровиробників

 

За­по­ру­кою по­бу­до­ви ефек­тив­ної си­сте­ми аг­рар­но­го господа­рювання є кре­дит­на політика сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких товаровиробни­ків. Аг­рар­ний сек­тор еко­номіки та його функціону­ван­ня пев­ною мірою за­ле­жать від при­род­но-​кліма­тич­них умов, вро­жай­ності сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких куль­тур, ре­зуль­та­тив­ності тва­рин­ництва. Адже кре­дит­на по­літика суб'єктів агробізнесу без­по­се­ред­ньо за­ле­жить від заходів дер­жавної кре­дит­ної підт­рим­ки та обсягів фінан­с­у­ван­ня га­лу­зей АПК шля­хом реалізації бюд­жет­них дотацій на рос­лин­ниц­тво та тва­рин­ниц­тво, зде­шев­лен­ня кре­дитів та змен­шен­ня відсот­ко­вої став­ки, оскільки сіль­ське гос­по­дар­ство є га­луз­зю ри­зи­ко­ва­но­го гос­по­да­рю­ван­ня.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України аг­рарні то­ва­ро­ви­роб­ни­ки ма­ють право укла­да­ти кре­дитні до­го­во­ри з метою одер­жан­ня коштів для ве­ден­ня аг­рар­ної гос­по­дарсь­кої діяль­ності. За кре­дит­ним до­го­во­ром банк або інша фінан­со­ва уста­но­ва (кре­ди­то­да­ве­ць), у тому числі кре­дитна спілка, зобов'язується на­да­ти гро­шові кошти (кре­дит) позичаль­никові у розмірі та на умо­вах, вста­нов­ле­них до­го­во­ром, а по­зи­чаль­ник зобов'язується по­вер­ну­ти кре­дит та спла­ти­ти про­цен­ти. Відповідно до за­ко­но­дав­ства існу­ють такі фінан­сові уста­но­ви: банки, кре­дитні спіл­ки, лом­бар­ди, лізин­гові ком­панії, довірчі то­ва­ри­ства, стра­хові ком­панії тощо. З метою вре­гу­лю­ван­ня суспільних відно­син, що ви­ни­ка­ють у сфері збору, об­роб­лен­ня, зберігання, за­хи­сту та ви­ко­ри­стан­ня інформа­ції про ви­ко­нан­ня фізич­ни­ми та юри­дич­ни­ми осо­ба­ми, у тому числі аг­рар­ни­ми то­ва­ро­ви­роб­ни­ка­ми гро­шо­вих зобов'язань був прий­ня­тий Закон України «Про організацію фор­му­ван­ня та обігу кре­дит­них істо­рій» від 23 черв­ня 2005 р.

З 2005 р. ко­мерційними бан­ка­ми України були за­про­ва­д­жені про­грами кре­ди­ту­ван­ня аг­рар­них то­ва­ро­ви­роб­ників. Зо­кре­ма бан­ком Райф­файзен-Аваль та ТОВ «Українська аг­рар­на лізин­го­ва ком­панія» було реалізо­ва­но спільний кре­дит­ний про­ект щодо фінан­со­вої підт­рим­ки сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких підприємств ма­ло­го та се­ред­ньо­го бізнесу.

Аг­рарні то­ва­ро­ви­роб­ни­ки мо­жуть одер­жу­ва­ти кре­ди­ти у банків­ських уста­но­вах під за­ста­ву майна або в ра­ху­нок май­бут­ньо­го вро­жаю. На ви­па­док стихійних лих, пожежі, по­су­хи або за на­стан­ня інших об­ставин, які підпа­да­ють під по­нят­тя форс-​ма­жор­них об­ста­вин відповід­но до до­го­во­ру кре­ди­ту­ван­ня, суб'єкт агробізнесу надає банківській уста­нові довідку про форс-​ма­жорні об­ста­ви­ни, на підставі якої строк по­вер­нен­ня кре­ди­ту або його ча­сти­ни пе­ре­но­сить­ся ще на один рік. Підтвер­джен­ням форс-​ма­жор­них об­ста­вин є відповідна довідка Тор­гово-промислової па­ла­ти України. Так, аг­рарні то­ва­ро­ви­роб­ни­ки в ре­гіонах України, які по­ст­раж­да­ли від повені, мо­жуть от­ри­ма­ти довідки про форс-​ма­жор та ви­ко­ри­ста­ти їх під час вирішення пи­тан­ня про по­вернення банківсь­ким уста­но­вам кре­дитів, от­ри­ма­них на при­дбан­ня товарів.

По­ста­но­вою Кабінету Міністрів України «Про за­твер­джен­ня По­рядку ви­ко­ри­стан­ня у 2009-​2013 роках бюд­жет­них коштів, що спря­мовуються на підт­рим­ку підприємств аг­ро­про­ми­сло­во­го ком­плек­су через механізм зде­шев­лен­ня кре­дитів» від 26 лю­то­го 2009 р. № 153 вста­нов­ле­на част­ко­ва ком­пен­сація відсот­ко­вої став­ки за за­лу­че­ни­ми підприємства­ми АПК у бан­ках ко­рот­ко-​, се­ред­ньо-​ та довгострокови­ми кре­ди­та­ми, а також ко­рот­ко­стро­ко­ви­ми кре­ди­та­ми, за­лу­че­ни­ми у кре­дит­них спілках. За­ко­но­дав­ством вста­нов­ле­но, що короткостроко­вими є кре­ди­ти, що за­лу­чені не більш як на 12 місяців, се­ред­ньо­стро­ко­ви­ми - від 12 до 36 та дов­го­стро­ко­ви­ми - від 36 до 60 ка­лен­дар­них місяців.

Розмір ком­пен­сації за кре­ди­та­ми та на­пря­ми ви­ко­ри­стан­ня залу­чених кре­дитів за­твер­джу­ють­ся що­ро­ку Кабінетом Міністрів України з ураху­ван­ням обсягів бюд­жет­них при­зна­чень, пе­ред­ба­че­них держав­ним бюд­же­том, і пріори­тетів роз­вит­ку аг­ро­про­ми­сло­во­го ком­плек­су за по­дан­ням Міна­г­ро­політики. Ком­пен­сація надається на кон­курсній основі підприємствам аг­ро­про­ми­сло­во­го ком­плек­су, які за­лу­чи­ли ко­ротко-, се­ред­ньо-​ та дов­го­стро­кові кре­ди­ти в національній та іно­земній валюті, згідно з укла­де­ни­ми до­го­во­ра­ми. При цьому ком­пен­сація за кре­ди­та­ми, за­лу­че­ни­ми в іно­земній валюті, надається лише в разі наяв­ності у по­зи­чаль­ни­ка зовнішньое­ко­номічного до­го­во­ру на закупівлю техніки і об­лад­нан­ня іно­зем­но­го ви­роб­ництва, ана­ло­ги яких не вироб­ляються в Україні, згідно із за­твер­дже­ним Кабінетом Міністрів Украї­ни переліком.

Ком­пен­сація надається по­зи­чаль­ни­кам щомісяця з ураху­ван­ням суми фак­тич­но спла­че­них відсотків за відповідний період. Компенса­ція за ко­рот­ко-​, се­ред­ньо-​ та дов­го­стро­ко­ви­ми кре­ди­та­ми здійснюється з 1 січня до 31 груд­ня по­точ­но­го року. Ком­пен­сація не надається пози­чальникам, яких визна­но бан­кру­та­ми, сто­сов­но яких по­ру­ше­но спра­ву про бан­крут­ство, що пе­ре­бу­ва­ють на стадії ліквідації або мають про­строчену більш як шість місяців за­бор­го­ваність перед дер­жав­ним (міс­цевим) бюд­же­том та Пенсійним фон­дом України.

Деякі підприємства АПК в умо­вах фінан­со­вої кризи опи­ни­ли­ся на грані бан­крут­ства, оскільки ко­мерційні банки пе­ре­ста­ли здійс­ню­ва­ти кре­ди­ту­ван­ня аг­рар­них то­ва­ро­ви­роб­ників. У січні 2009 р. Уряд Украї­ни на­пра­вив до Національ­но­го банку України спи­сок ко­мерційних бан­ків, яким було відмо­в­ле­но у рефінан­с­у­ванні з підстав того, що вка­зані банки не про­лон­гу­ва­ли кре­ди­ти аг­рар­ним то­ва­ро­ви­роб­ни­кам на загаль­ну суму 3 млрд гри­вень.

В умо­вах сьо­го­ден­ня важ­ли­ве місце в діяль­ності аг­рар­них товаро­виробників посідає лізинг. За За­ко­ном України «Про фінан­со­вий лі­зинг» від 11 груд­ня 2003 р. фінан­со­вий лізинг - це вид цивільно-пра­вових відно­син, що ви­ни­ка­ють із до­го­во­ру фінан­со­во­го лізингу. За до­го­во­ром фінан­со­во­го лізингу лізин­го­да­ве­ць зобов'язується на­бу­ти у власність річ у про­дав­ця (по­ста­чаль­ни­ка) відповідно до вста­нов­ле­них лізин­го­одер­жу­ва­чем спе­цифікацій та умов і пе­ре­да­ти її у ко­ри­сту­ван­ня лізин­го­одер­жу­ва­чу на визна­че­ний строк (не менше од­но­го року) за вста­нов­ле­ну плату (лізин­гові пла­тежі).

Лізин­го­дав­цем ви­сту­пає лізин­го­ва ком­панія, а лізингоодержува­чем - аг­рар­ний то­ва­ро­ви­роб­ник. Як пра­ви­ло, за до­го­во­ра­ми фінансо­вого лізингу аг­рарні то­ва­ро­ви­роб­ни­ки при­дба­ва­ють сільськогосподар­ську техніку, об­лад­нан­ня та устат­ку­ван­ня. Не мо­жуть бути пред­ме­том лізингу зе­мельні ділянки та інші при­родні об'єкти, єдині май­нові ком­плекси підприємств та їх відо­крем­лені струк­турні підрозділи (філії, цехи, дільниці).

Сільсь­ко­гос­по­дарсь­ке підприємство, укла­да­ю­чи договір фінансо­вого лізингу, от­ри­мує у платне ко­ри­сту­ван­ня з пра­вом ви­ку­пу пред­мет лізингу на строк, не мен­ший стро­ку, за яким амор­ти­зується 60% варто­сті пред­ме­та лізингу, визна­че­ної на день укла­дан­ня до­го­во­ру фінансо­вого лізингу. За­ко­но­дав­ством доз­во­ляється укла­дан­ня до­го­ворів сублізингу. У разі пе­ре­дачі пред­ме­та лізингу в сублізинг обов'яз­ко­вою умо­вою до­го­во­ру сублізингу є згода лізин­го­дав­ця за до­го­во­ром лізингу, що надається в пись­мовій формі. До до­го­во­ру сублізингу за­сто­со­ву­ють­ся по­ло­жен­ня про договір лізингу, якщо інше не пе­ред­ба­че­но до­го­во­ром лізингу.

До істот­них умов до­го­во­ру лізингу на­ле­жать: пред­мет лізингу; строк, на який лізин­го­одер­жу­ва­чу надається право ко­ри­сту­ван­ня пред­метом лізингу (строк лізингу); розмір лізин­го­вих пла­тежів; інші умо­ви, щодо яких за за­явою хоча б однієї із сторін має бути до­сяг­ну­то зго­ди. Лізин­го­одер­жу­вач має право відмо­ви­ти­ся від до­го­во­ру лізингу в од­но­сто­рон­ньо­му по­ряд­ку, пись­мо­во повідо­мив­ши про це лізин­го­дав­ця, у разі якщо про­стро­чен­ня пе­ре­дачі пред­ме­та лізингу ста­но­вить більше 30 днів, за умови, що до­го­во­ром лізингу не пе­ред­ба­че­но іншого стро­ку. Лізин­го­одер­жу­вач має право ви­ма­га­ти відшко­ду­ван­ня збитків, у тому числі по­вер­нен­ня пла­тежів, що були спла­чені лізин­го­дав­цю до такої відмови. Лізин­го­одер­жу­ва­чу (сублізин­го­одер­жу­ва­чу) за­без­пе­чується за­хист його прав на пред­мет лізингу нарівні із за­хи­стом, вста­нов­ле­ним за­ко­но­дав­ством щодо за­хи­сту прав влас­ни­ка.

За до­го­во­ром фінан­со­во­го лізингу на лізин­го­одер­жу­ва­ча поклада­ється обов'язок спла­чу­ва­ти періодичні лізин­гові пла­тежі. Лізин­гові пла­тежі мо­жуть вклю­ча­ти: суму, яка відшко­до­вує ча­сти­ну вар­тості пред­ме­та лізингу; платіж як ви­на­го­ро­ду лізин­го­дав­цю за от­ри­мане у лізинг майно; ком­пен­сацію відсотків за кре­ди­том; інші вит­ра­ти лізин­годавця, що без­по­се­ред­ньо пов'язані з ви­ко­нан­ням до­го­во­ру лізингу.

Пред­мет лізингу та пов'язані із ви­ко­нан­ням лізин­го­вих до­го­ворів ри­зики підля­га­ють страху­ван­ню. Лізин­гові опе­рації обов'яз­ко­во відобра­жаються в бух­гал­терсь­ко­му обліку і звітності сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го підприємства.