95. Інкорпорація українських земель та Криму Російською імперією (1714–1795 рр.).

У 1708 р. після переходу І. Мазепи на бік шведів гетьманом Лівобережної України з волі царя Петра І був обраний Іван Скоропадський (1708—1722 рр.), який намагався в Решетилівських статтях

1709 р. відновити деякі права України.

Однак Петро І видав укази, які, навпаки, значно обмежили українську автономію:

• запровадив посаду царського резидента — стольника А. Ізмайлова для контролю над гетьманом;

• наказав перенести гетьманську резиденцію ближче до російських земель із Батурина до Глухова;

• створив першу Малоросійську колегію (1722—1727 рр.) у складі 6 російських офіцерів на чолі з бригадиром С. Вельяміновим, яка управляла Україною разом із гетьманом.

У 1722 р. після смерті І. Скоропадського Петро І не дозволив обрати нового гетьмана. Наказний (тимчасовий) гетьман Павло Полуботок (1722—1724 рр.) намагався відстояти права Гетьманщини

й обмежити повноваження Малоросійської колегії. Однак П. Полуботок був звинувачений Петром І у державній зраді (таємних зв’язках із П. Орликом), заарештований та ув’язнений у Петропавлівській фортеці, де і помер у 1724 р. Вся влада в Україні залишилася у Малоросійської колегії.

У 1727 р. імператор Петро ІІ (1727—1730 рр.) вирішив відновити гетьманство, розраховуючи на військову допомогу козаків у війні з Туреччиною. Гетьманом був обраний Данило Апостол (1727—

1734 рр.). Він отримав від царського уряду «Рішительні пункти», які значно обмежили автономію України. Д. Апостолу вдалося провести реформи у сферах судочинства, фінансів, торгівлі й таким

чином тимчасово пригальмувати наступ царизму на автономію України. У 1734 р. після смерті Д. Апостола імператриця Анна Іоанівна (1730—1740 рр.) не дозволила обрати

нового гетьмана й передала всю владу в Україні Правлінню гетьманського уряду (1734—1750 рр.) на чолі з князем О. Шаховським. У 1750 р. імператриця Єлизавета Петрівна (1741—1761 рр.) відновила гетьманство, висунувши на цю посаду Кирила Розумовського (1750—1764 рр.), який став останнім гетьманом в історії Української козацької держави.

У 1764 р. імператриця Катерина ІІ (1762—1796 рр.) змусила К. Розумовського скласти гетьманські повноваження. Для управління Лівобережною Україною та Запоріжжям було створено Другу Малоросійську колегію (1764—1786 рр.) на чолі з генерал-губернатором П. Румянцевим.

У 1768—1774 рр. відбулася російсько-турецька війна, унаслідок якої Росія здобула вихід до Чорного моря. За Кючук-Кайнарджійським мирним договором

до Росії відійшли територія між Дніпром і Південним Бугом, Азов і частина Керченського півострова.Завершення російсько-турецької війни прискорило ліквідацію козацького устрою на Запорожжі.

У 1783 р. Катерина ІІ підписала указ про включення Криму до складу Російської імперії, що призвело до російсько-турецької війни 1787—1791 рр. За Яським мирним договором до Росії відійшла територія між Південним Бугом і Дністром, а Туреччина остаточно визнала приєднання Криму до Росії.

Ліквідація Запорозької Січі та приєднання Криму сприяли колонізації Південної України. Царський уряд роздавав землі дворянам, залучав до колонізації українців із Правобережжя та Лівобережжя, а також іноземних переселенців (сербів, німців). На нових землях, які отримали назву Новоросія,було засновано міста Катеринослав, Херсон, Миколаїв, Одеса, Севастополь. Землі Запорозької Січі

увійшли до Новоросійської та Азовської губерній, а з 1784 р. — до Катеринославського намісництва.

У 1772 р. відбувається перший поділ Польщі. Росія хотіла забезпечитися підтримкою Австрії у війні з Туреччиною і поступилася Галичиною. Сама ж вона отримала Полоцьке, Вітебське, Мстиславське і частину Мінського воєводства. В 1774 р. Австрія відібрала у Молдавського князівства Буковину. В 1793 р. Польщу ділять вдруге. До Росії відійшла Правобережна Україна – Київщина, Брацлавщина, Волинь, Поділля, Мінське воєводство. Пруссія отримала м. Гданськ і території по річках Варта і Вісла. За третім поділом (1795 р.) до Росії відійшли Західна Волинь, східна частина Холмщини, частина Білорусі, Литви. Південна Польща з Любліном і Краковом відійшла до Австрії. Пруссія здобула Центральну Польщу з Варшавою.

Таким чином, з приєднанням до Росії Причорномор’я, Криму і Правобережної України, а до Австро-Угорщини – Галичини і Буковини етнічні українські землі опинилися у складі двох держав – Російської та Австрійської імперій.