87. Українські землі в роки революції 1917–1921 рр.

Після повалення самодержавства й зречення престолу імператора Миколи ІІ під час Лютневої революції в Петрограді (23 лютого — 2 березня 1917 р.) в Росії встановилося двовладдя: поряд із Тимчасовим урядом, сформованим із представників буржуазних партій кадетів і октябристів, діяли Ради робітничих і солдатських депутатів, провідну роль у яких відігравали російські меншовики, есери, більшовики. Під впливом Лютневої революції в Україні розгорнулася національно-демократична революція, яку очолила Українська Центральна Рада, створена 4 (17) березня 1917 р. у Києві представниками українських політичних партій (ТУП, УСДРП, УПСР, УНП), наукових, культурно-просвітницьких, військових та студентських організацій. Лідерами УЦР стали Михайло Грушевський (голова УЦР), Володимир Винниченко (голова Генерального секретаріату), Сергій Єфремов (Генеральний секретар міжнаціональних справ), Симон Петлюра (Генеральний секретар військових справ). Діяльність УЦР була зосереджена на вирішенні національного питання, однак єдиної думки про майбутній статус України не було: «самостійники» (М. Міхновський) виступали за проголошення незалежності України, «автономісти» (М. Грушевський, В. Винниченко) виступали за автономію України у складі федеративної Росії. Вимогу УЦР до Тимчасового уряду про надання Україні автономії у складі Росії підтримали учасники українських маніфестацій у Петрограді та Києві, Всеукраїнського Національного конгресу таІ Всеукраїнського військового з’їзду.

ЕВОЛЮЦІЯ ПОГЛЯДІВ ПОЛІТИЧНИХ СИЛ УКРАЇНИ щОДО САМОВИЗНАЧЕННЯ УКРАЇНЦІВ (УНІВЕРСАЛИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ)

Етапи складного і суперечливого шляху України до державної незалежності знаменували собою чотири універсали Центральної Ради.

Перший Універсал Центральної Ради. Проголошення автономії України

Прийняття Першого Універсалу стало наслідком спроб Української Центральної Ради знайти взаємопорозуміння з Тимчасовим урядом. 16 травня 1917 р. УЦР відрядила до Петрограду делегацію на чолі з В. Винниченком, яка вручила Тимчасовому уряду вимогу про проголошення автономії України у складі федеративної Росії. Однак Тимчасовий уряд узяв курс на збереження «єдиної і неподільної» Росії й відмовився визнати право України на автономію. 10 червня 1917 р. на ІІ Всеукраїнському військовому з’їзді Українська Центральна Рада проти волі Тимчасового уряду видала Перший Універсал «До українського народу, на Україні та поза Україною сущого».

• УЦР проголосила автономію України у складі федеративної Росії.

• УЦР оголосила себе найвищим державним органом України, правомочним приймати акти конституційного значення — Універсали.

• УЦР повідомила про намір скликати Всеукраїнські Установчі збори, які мають право приймати закони України.

15 червня 1917 р. Виконавчий Комітет УЦР утворив перший український уряд — Генеральний секретаріат, який очолив В. Винниченко.

Другий Універсал Центральної Ради. Розкол в українському національному русі

Тимчасовий уряд засудив Перший Універсал УЦР, оголосивши його «проявом сепаратизму» з боку України. 29 червня 1917 р. до Києва прибула урядова делегація у складі О. Керенського, М. Терещенка та І. Церетелі для переговорів з УЦР. Під час переговорів делегації Тимчасового уряду вдалося змусити УЦР піти на компроміс і відмовитися від деяких положень Першого Універсалу.

3 липня 1917 p. Українська Центральна Рада прийняла Другий Універсал, у якому були викладені основні засади компромісу УЦР і Тимчасового уряду.

• Тимчасовий уряд визнавав автономію України у складі федеративної Росії, однак УЦР відмовлялася від самочинного проголошення автономії України до прийняття цього рішення на Всеросійських Установчих зборах.

• Тимчасовий уряд визнавав УЦР і Генеральний секретаріат вищими органами влади в Україні, однак територія, на яку поширювалася влада Центральної Ради і Генерального Секретаріату, не окреслювалася, УЦР мала поповнитися представниками національних меншин, що проживали в Україні,повноваження Генерального секретаріату не уточнювалися, а його склад затверджувався Тимчасовим урядом.

• Тимчасовий уряд погодився на українізацію армії, однак під контролем російського командування.

Компроміс Української Центральної Ради і Тимчасового уряду викликав незадоволення певних політичних сил як в Росії, так і в Україні. В Петрограді проти компромісу з УЦР виступили кадети, які

вийшли зі складу Тимчасового уряду на знак протесту проти надання Україні автономії. В Києві у ніч з 4 на 5 липня 1917 р. відбувся організований самостійниками збройний виступ українського полку ім. П. Полуботка, учасники якого намагалися примусити УЦР відмовитися від Другого Універсалу й проголосити незалежність України. Після придушення військами УЦР виступу самостійників полуботківців було заарештовано і відправлено на фронт.

НАРОСТАННЯ ПОЛІТИЧНОЇ БОРОТЬБИ У ЛИПНІ — ЖОВТНІ 1917 Р.

Урядова криза поклала початок загальнополітичній липневій кризі в Росії й активізації як лівих, так і правих сил, які намагалися скинути Тимчасовий уряд і захопити владу.

4 липня 1917 р. у Петрограді відбулася антивоєнна демонстрація робітників, солдатів і матросів, яка під впливом більшовиків почала переростати у збройне повстання проти Тимчасового уряду під гаслами «Вся влада радам!». Тимчасовий уряд розігнав демонстрацію й почав переслідування лідерів більшовиків. Більшовики змушені були перейти на нелегальне становище.

В умовах кризи Тимчасовий уряд на чолі з О. Керенським переглянув домовленості з УЦР і 4 серпня 1917 р. видав «Тимчасову інструкцію Генеральному секретаріату Тимчасового уряду в Україні».

• Генеральний секретаріат проголошувався органом Тимчасового уряду й поширював свої повноваження лише на 5 із 9 українських губерній (Київську, Волинську, Подільську, Полтавську, Чернігівську).

• З повноважень Генерального секретаріату виключалися військові й продовольчі справи, суд, транспорт, пошта, телеграф.

«Тимчасова інструкція...» поглибила розкол в українському національному русі. Незважаючи на протест самостійників, УЦР прийняла «Тимчасову інструкцію...», хоча й з окремими застереженнями. 25—30 серпня 1917 р. праві сили на чолі з генералом Л. Корніловим здійснили конрреволюційний заколот з метою встановлення в Росії воєнної диктатури. Однак спроба повалити Тимчасовий уряд не вдалася завдяки єдності дій усіх демократичних сил. Після придушення заколоту підвищився вплив більшовиків, які вийшли з підпілля й почали підготовку збройного повстання проти Тимчасового уряду.

Третій Універсал Центральної Ради

Повалення Тимчасового уряду в Роciї та прихід до влади бiльшовикiв у результаті жовтневого перевороту в Петрограді 25 жовтня 1917 р. спонукали їх до поширення радянської влади на територію України. Перед Українською Центральною Радою стало питання: «або визнати петроградський Уряд Народних Комісарів і йти з ним разом, розділяючи всю його соціальну і політичну програму, або вести цілком самостійну політику. УЦР обрала другий шлях.

7 (20) листопада 1917 р. УЦР прийняла ІІІ Універсал.

• УЦР проголосила створення Української Народної Республіки (УНР) у межах 9 губерній (Київської, Подільської, Волинської, Чернігівської, Полтавської, Харківської, Катеринославської, Херсонської, Таврійської (без Криму) у складі федеративної Росії.

• Вищими органами влади в УНР визнавалися Центральна Рада і Генеральний секретаріат.

• УЦР уперше визначила практичну програму перебудови українського суспільства на демократичних засадах, яка передбачала ліквідацію поміщицького землеволодіння і передачу земель селянам без викупу, встановлення державного контролю над виробництвом, запровадження 8-годинного робочого дня, забезпечення демократичних прав і свобод, визнання рівноправності національних меншин.

• УЦР призначила 27 грудня 1917 р. днем виборів до Всеукраїнських Установчих зборів, а 9 січня 1918 р. — днем їх скликання.

Прийняття Третього Універсалу стало ще одним кроком на шляху до становлення автономії України. Незважаючи на те, що формально Третій Універсал не розривав «федеративних зв’язків» з Росією, він підірвав принцип «єдиної і неподільної» Росії, проголосивши Українську Народну Республіку.У Третьому Універсалі УЦР вперше проголосила програму перебудови українського суспільства на демократичних засадах.Водночас УЦР не виявила послідовності в її реалізації, відмовившись від негайного вирішення аграрного питання, припустившись помилок у здійсненні політики в промисловості й фінансах, що призвело до падіння її авторитету серед населення. УЦР не вдалося налагодити рівноправні відносини із сусідніми державами, зокрема Росією, і домогтися визнання УНР державами Антанти. Помилки УЦР прискорили розкол українського суспільства.

ВІЙНА РАДЯНСЬКОЇ РОСІЇ З УНР. ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УНР

Четвертий Універсал Центральної Ради

У грудні 1917 р. почалася перша війна радянської Росії проти УНР. 4(17) грудня 1917 р. Раднарком Росії висунув ультиматум Генеральному секретаріату Центральної Ради з вимогою заборонити переправляти з фронту козачі частини на Донбас і Дон для підтримки антибільшовицького повстання отамана Каледіна і допомогти переправляти туди чорвоногвардійські частини для придушення повстання.Генеральний секретаріат відмовився виконати ультитматум Раднаркому, визнавши його втручанням у внутрішні справи України.8 грудня 1917 р. війська Раднаркому під командуванням В. Антонова-Овсієнка захопили Харків. 11—12 грудня 1917 р. у Харкові відбувся І Всеукраїнський з’їзд Рад, який проголосив установлення радянської влади в Україні й утворення радянської Української Народної Республіки. Вищими органами влади оголошувалися Центральний Виконавчий комітет Рад України (ВУЦВК) і Народний

секретаріат. У грудні 1917 р. — січні 1918 р. більшовицькі війська захопили Лозову, Павлоград, Синельниково, Катеринослав, Олександрівськ, Миколаїв, Одесу, Херсон і встановили там радянську владу. 6 січня 1917 р. більшовицькі війська почали наступ із Харкова на Полтаву і Київ.

11(24) січня 1918 p., коли більшовицькі війська під командуванням М. Муравйова вже знаходилися на підступах до Києва, УЦР прийняла Четвертий Універсал.

• УЦР проголосила незалежність Української Народної Республіки та розрив усіх зв’язків з радянською Росією.

• Центральна Рада визнавалася вищим органом законодавчої влади, а Рада народних міністрів -вищим органом виконавчої влади в УНР до скликання Всеукраїнських установчих зборів.

• Проголошувалася програма соціально-економічних реформ: націоналізація всіх природних ресурсів, ліквідація права приватної власності на землю, передача землі селянам без викупу, установлення державного контролю над банками, переведення підприємств на випуск мирної продукції (демілітаризація), соціальна допомога безробітним і потерпілим від війни.

• УЦР повідомила про необхідність виходу України з Першої світової війни й початок негайних мирних переговорів із країнами Четверного союзу.

Прийняття Четвертого Універсалу стало важливим кроком у державотворчому процесі. Вперше у новітній історії український народ проголосив створення незалежної суверенної Української держави. УЦР підтвердила прагнення перебудови українського суспільства на демократичних засадах. Проте УЦР не вдалося відстояти державність України. 16(29) січня 1918 р. більшовицькі війська розгромили загін студентів, гімназистів і військових курсантів на чолі із сотником В. Омельченком у бою під Крутами. 26 січня (7 лютого) 1918 р. більшовицькі війська під командуванням М. Муравйова зайняли Київ. Установивши владу у Києві, більшовики розпочали «червоний терор», жертвами якого стало близько 5 тисяч «ворогів революції».

В умовах війни з радянською Росією Центральна Рада почала пошуки союзників і звернулася до країн Четверного союзу. Коли УЦР покидала Київ, евакуюючись до Житомира, делегація УНР підписувала Брестський мирний договір. У грудні 1917 — лютому 1918 р. УЦР утратила контроль над більшою частиною території України.

Перша спроба радянізації України

На захопленій території України більшовики розпочали політику радянізації. До Києва переїхали створені у Харкові Центральний Виконавчий комітет Рад України (ВУЦВК) і Народний секретаріат.

Влада на місцях передавалася революційним комітетам. Почалося створення робітничо-селянської армії України, першопочатком якої стало Червоне козацтво. Важливими напрямками радянізації стали націоналізація великих підприємств, підпорядкування української промисловості Вищій раді народного господарства (ВРНГ) Росії, ліквідація поміщицького землеволодіння, вивезення хліба з України до Росії. Політика більшовицького режиму викликала протест із боку українського населення. Це спричинило прагнення місцевих більшовицьких лідерів до розчленування українських земель та створення регіональних «республік», щоб утримати владу на місцях. На початку 1918 р. на території України було штучно утворено Донецько-Криворізьку, Таврійську, Одеську та Донську республіки. Однак Раднарком Росії на чолі з В. Леніним уважав роздроблення України небезпечним для справи соціалістичної революції. У березні 1918 р. ІІ Всеукраїнський з’їзд рад України заборонив відокремлення будь-яких областей, після чого регіональні «республіки» припинили своє існування. Україна, як колишня частина Російської імперії, перебувала в стані війни з державами Четверного союзу. В умовах війни з радянською Росією Центральна Рада почала пошуки союзників і звернулася до країн Четверного союзу. 27 січня (9 лютого) 1918 р. делегація УНР на чолі з В. Голубовичем підписала Брестський мирний договір з Німеччиною та її союзниками. 18 березня 1918 р. УНР уклала військову конвенцію з Німеччиною та Австро-Угорщиною.

Брестський мирний договір передбачав:

• завершення воєнних дій між УНР і державами Четверного союзу, відмову від взаємних претензій на відшкодування збитків, спричинених війною;

• постачання УНР продовольства й сировини до Німеччини та Австро-Угорщини в обмін на постачання ними в УНР сільськогосподарської техніки, вугілля та ін.;

• визнання незалежності УНР, визначення кордонів між УНР і Австро-Угорщиною за угодами довоєнного часу між Австро-Угорщиною і Росією;

• допомогу Німеччини та Австро-Угорщини у відновленні контролю Української Центральної Ради над усією територією УНР.

Україна стала першою державою, що вийшла з Першої світової війни. У лютому — березні 1918 р. німецько-австрійські війська разом з військами УНР вступили на територію України, повалили радянську владу й відновили владу УЦР. Втручання німецького командування у внутрішні справи України призвело до встановлення окупаційного режиму.

Влада УЦР ставала все більш обмеженою. В останні дні свого існування УЦР скасувала приватну власність на землю, ухвалила Конституцію УНР. Відсутність ефективно працюючого адміністра-

тивного апарату, утрата широкої народної підтримки, конфлікт з німецько-австрійською окупаційною адміністрацією спричинили падіння УЦР.

ГЕТЬМАНСЬКИЙ ПЕРЕВОРОТ І УТВОРЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

29 квітня 1918 р. відбувся державний переворот, у результаті якого Центральна Рада була розпущена. Уся повнота влади перейшла до П. Скоропадського, якого було обрано гетьманом України на Всеукраїнському хліборобському конгресі у Києві. П. Скоропадський ліквідував УНР і проголосив Українську Державу.Соціально-економічна політика, орієнтована на поміщиків і буржуазію, залежність гетьманської влади від Німеччини та Австро-Угорщини викликали опір у селянства, робітників, національної інтелігенції та спричинили падіння гетьманату.

ПРИХІД ДО ВЛАДИ ДИРЕКТОРІЇ. ВНУТРІШНЯ І ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА ДИРЕКТОРІЇ. ОКУПАЦІЯ ВІЙСЬКАМИ АНТАНТИ ПІВДНЯ УКРАЇНИ

У серпні 1918 р. в умовах кризи гетьманату представники УСДРП, УПСР, УПСФ заснували Український національний союз (УНС), який 14 листопада 1918 р. створив Директорію УНР на чолі

з В. Винниченком для організації антигетьманського повстання й відновлення УНР.Війська Директорії почали наступ з Білої Церкви на Київ і розгромили гетьманські війська під Мотовилівкою. 14 грудня 1918 р. гетьман П. Скоропадський зрікся влади й емігрував до Німеччини. Уся повнота влади в Україні перейшла до Директорії УНР. Відсутність ефективного державного апарату, суперечлива внутрішня та зовнішня політика ослабили соціальну опору Директорії (інтелігенція, селяни, робітники), чим скористалася радянська Росія,захопивши територію УНР. Офіційно Директорія була ліквідована указом С. Петлюри 20 листопада 1920 р.

УТВОРЕННЯ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ (ЗУНР). АКТ ЗЛУКИ УНР ТА ЗУНР. «ЧОРТКІВСЬКА ОФЕНЗИВА»

Поразка Австро-Угорщини в Першій світовій війні сприяла посиленню національно-визвольного руху у Західній Україні, яка прагнула до незалежності й власної державності. 18 жовтня 1918 р. у Львові українські політичні діячі Східної Галичини й Буковини створили Українську Національну Раду, яка заявила про прагнення об’єднати всі західноукраїнські землі в єдину державу. 1 листопада 1918 р. українські військові частини під командуванням Д. Вітовського взяли під свій контроль Львів та інші міста Галичини. 11 листопада 1918 р. Українська Національна Рада

призначила уряд — Державний секретаріат, який очолив К. Левицький, а 13 листопада 1918 р. проголосила створення Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР), президентом якої став

Є. Петрушевич.Міжнародна ізоляція ЗУНР, відсутність дійової допомоги з боку УНР, яка сама воювала на кількох фронтах, воєнна перевага Польщі призвели до поразки ЗУНР. Паризька мирна конференція (1919 р.) узаконила окупацію Польщею Східної Галичини, Румунією — Північної Буковини й Бессарабії, Чехо-Словаччиною — Закарпаття.

БІЛЬШОВИЦЬКИЙ РЕЖИМ В УКРАЇНІ. ДРУГА РАДЯНСЬКО-УКРАЇНСЬКА ВІЙНА. ПРИЙНЯТТЯ КОНСТИТУЦІЇ УСРР 1919 Р.

У грудні 1918 — квітні 1919 р. відбулася друга радянсько-українська війна, яка закінчилася перемогою радянської Росії й установленням радянської влади майже на всій території України (за винятком західноукраїнських земель). 6 січня 1919 р. була проголошена Українська Соціалістична Радянська Республіка (УСРР). 10 березня 1919 р. на ІІІ Всеукраїнському з’їзді Рад в Харкові була прийнята перша Конституція УСРР, розроблена на основі Конституції РСФРР. Формально УРСР проголошувалася суверенною республікою. Вища законодавча влада належала

Всеукраїнському з’їзду Рад, а в період між з’їздами — Всеукраїнському Центральному Виконавчому Комітетові (ВУЦВК) на чолі з Г. Петровським. Виконавча влада належала Раді Народних

Комісарів (РНК) на чолі з Х. Раковським. Влада на місцях передавалася комітетам бідноти (комбідам) і революційним комітетам (ревкомам). Для придушення опору противників радянської влади створювалися Всеукраїнська надзвичайна комісія (ВУНК), народні суди, революційні трибунали й робітничо-селянська міліція. Фактично УСРР не була суверенною державою. КП(б)У підпорядковувалася РКП(б). Вищі органи влади УСРР (ВУЦВК, РНК України, Українська Рада народного господарства) діяли під безпосереднім керівництвом відповідних органів влади РСФРР. Був установлений контроль РСФРР над економікою України. Унаслідок створення військово-політичного союзу радянських республік об’єднанню під керівництвом вищих державних органів РСФРР підлягали війська, промисловість, залізничий транспорт, фінанси. Як і в радянській Росії, в Україні більшовики проводили політику «воєнного комунізму» (1919—1921 рр.).Політика «воєнного комунізму» викликала антибільшовицькі виступи селян під проводом отаманів М. Григор’єва, Н. Махна, Зеленого (Д. Терпила) й призвела до економічної та політичної кризи

наприкінці 1920 — на початку 1921 рр.

ДЕНІКІНСЬКИЙ РЕЖИМ В УКРАЇНІ. «КИЇВСЬКА КАТАСТРОФА»

Навесні 1919 р. білогвардійські війська генерала А. Денікіна прорвали фронт Червоної армії на півдні України й наприкінці літа встановили свій контроль над Кримом і Лівобережжям. 30—31 серпня 1919 р. у результаті неузгодженості дій УГА та армії УНР білогвардійці оволоділи Києвом. Ці події С. Петлюра згодом назвав «Київською катастрофою». Київська катастрофа тяжко позначилася й на моральному стані армії. Найбільш переконливу й глибоку оцінку становища подає телеграма Петлюри, надіслана 6 вересня 1919 р. іншим членам Директорії й прем’єр-міністрові УНР І. П. Мазепі: «Побувши в околицях Фастова і ознайомившись з ситуацією, констатую:

1. Відступ від Києва деморалізуюче вплинув на нашу армію, і коли він буде тягнутись далі, то армії не буде.

2. Під впливом відступу козаки і навіть старшини Запорізького корпусу переходять до повстанських відділів.

3. Серед галицьких бригад помітно хвилювання і недовір’я до командного складу...»

На окупованій території денікінці ліквідували радянську владу й установили окупаційний режим, поділивши Україну на Харківську, Київську та Новоросійську області на чолі з губернаторами, які

мали необмежені повноваження. Характерними рисами денікінського окупаційного режиму були відновлення поміщицької власності на землю, стягнення із селян податку на потреби білогвардійської армії, ліквідація 8-годинного робочого дня, збільшення норм виробітку на підприємствах, закриття українських газет і журналів,припинення діяльності Всеукраїнської академії наук (ВУАН), здійснення репресій проти політичних противників, застосування військово-польових судів, арешти та страти без суду і слідства комуністів

і радянських службовців. Проти денікінського режиму виступили селяни й робітники, яких очолили представники різних політичних партій (більшовики, ліві есери, боротьбисти, анархісти). 11 жовтня 1919 р. радянські війська Південного фронту під командуванням О. Єгорова перейшли в контрнаступ і до кінця березня 1920 р. розгромили основні сили Денікіна, відкинувши їх у Крим. На початку 1920 р. в Україні було втретє встановлено радянську владу та відновлено політику «воєнного комунізму».

ПЕРШИЙ «ЗИМОВИЙ ПОХІД» АРМІЇ УНР. ВАРШАВСЬКА УГОДА МІЖ УНР ТА ПОЛЬщЕЮ

У другій половині 1919 р. війська УНР і ЗУНР опинилися в «трикутнику смерті» між військами Радянської Росії, Польщі та армією Денікіна. Першою припинила збройний опір армія ЗУНР, яка пе-

рейшла на бік денікінців. Є. Петрушевич виїхав до Відня. Директорія розпалася, С. Петлюра виїхав до Варшави. 6 грудня 1919 р. — 6 травня 1920 р. частина військ УНР під командуванням генерала М. Омеляновича-Павленка здійснила перший «Зимовий похід» тилами денікінських і радянських військ, подолавши з боями 2 тис. км. 21—24 квітня 1920 р. уряди УНР і Польщі уклали Варшавську угоду, за якою Польща визнавала існування УНР. Натомість УНР відмовлялася від претензій на західноукраїнські землі (Східну Галичину, Західну Волинь, Холмщину, Підляшшя, Полісся), які відходили до Польщі. Таємна військова конвенція передбачала спільні воєнні дії УНР і Польщі в боротьбі з радянською Росією для відновлення суверенітету УНР.

ПОЛЬСЬКО-РАДЯНСЬКА ВІЙНА НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ. УТВОРЕННЯ ГАЛИЦЬКОЇ СРР. ДРУГИЙ «ЗИМОВИЙ ПОХІД» АРМІЇ УНР

25 квітня 1920 р. почалася польсько-радянська війна. У квітні—травні 1920 р. об’єднані польсько-українські війська зайняли Правобережну Україну (Житомир, Вінницю, Київ) і форсували Дніпро,

однак були зупинені радянськими військами. На окупованій Польщею території відновлювалося поміщицьке землеволодіння, вивозилися промислове устаткування й сировина, що призвело до селянських повстань.14 травня 1920 р. радянські війська Західного фронту під командуванням М. Тухачевського почали контрнаступ у напрямку Варшави, а 26 травня 1920 р. війська Південно-Західного фронту під командуванням О. Єгорова розгорнули наступ на Львів, зайняли Правобережну й Західну Україну та вступили на територію Польщі. 15 липня 1920 р. у Східній Галичині було проголошено радянську владу й створення Галицької Соціалістичної Радянської Республіки (ГСРР). 17 серпня 1920 р. польські війська перейшли в контрнаступ під Варшавою й відтіснили радянські війська до Житомира та Бердичева. Підписання 12 жовтня 1920 р. Ризького перемир’я між Польщею та Радянською Росією означало розрив відносин Польщі з УНР. Українські війська на чолі з С. Петлюрою продовжили боротьбу самостійно, однак у листопаді 1920 р. змушені були відступити до р. Збруч і переправитися на окуповану Польщею територію, де були інтерновані в табори для військовополонених. 18 березня 1921 р. РСФРР та УСРР уклали з Польщею Ризький мирний договір, за умовами якого Польща визнавала УСРР і БСРР, однак Західна Україна (Східна Галичина, Західна Волинь, Західне Полісся, Холмщина, Підляшшя) і Західна Білорусія ввійшли до складу Польщі. У листопаді 1921 р. відбувся другій «Зимовий похід» військ УНР під командуванням генерала-хорунжего Ю. Тютюнника з метою організації масового антирадянського повстання селянства. Біля м. Базар на Житомирщині учасники рейду були розбиті радянськими військами, більшість повстанців потрапила в полон і була розстріляна. Другим «Зимовим походом» закінчилася збройна боротьба військ УНР за незалежність України.РОЗГРОМ ВІЙСЬК ВРАНГЕЛЯ І МАХНОВЦІВ

У квітні 1920 р. кримське угрупування білогвардійців очолив генерал П. Врангель. 6 червня 1920 р. врангелівські війська, скориставшись тим, що основні сили Червоної армії брали участь у війні з Польщею, почали наступ з Криму й захопили Північну Таврію, однак були зупинені радянськими військами на лінії Херсон — Нікополь — Бердянськ.

7 серпня 1920 р. радянські війська Південного фронту на чолі з М. Фрунзе разом із військами Н. Махна перейшли в контрнаступ, який завершився розгромом білогвардійських військ у Північній

Таврії й витісненням їх у Крим. 8—11 листопада 1920 р. радянські війська взяли штурмом Перекопські укріплення, увірвалися в Крим і до 16 листопада встановили радянську владу в Сімферополі, Севастополі, Феодосії, Керчі, Алушті та Ялті. Частина білогвардійських військ та біженців евакуювалися на кораблях Антанти до Туреччини, а ті, що залишилися, стали жертвами «червоного терору». Після розгрому військ П. Врангеля радянське командування вирішило знищити махновців. 25 листопада 1920 р. радянські війська оточили війська Н. Махна в районі Євпаторії в Криму, а 26 листопада — у Гуляйполі. Зазнавши великих втрат, махновці прорвали оточення, однак незабаром зазнали нищівної поразки. У серпні 1921 р. Н. Махно разом із невеликим загоном відступив до Румунії.