
- •Стародавній Єгипет: державність, суспільство, культура.
- •Стародавня Месопотамія та Мала Азія: державність, суспільство, культура.
- •Світова Перська держава у VI–V ст. До н.Е.
- •Стародавня Індія: державність, суспільство, культура.
- •Стародавній Китай: державність, суспільство, культура.
- •Крито-мікенська цивілізація.
- •Культура Греція класичного періоду
- •Греко-македонська експансія на Схід: передумови, хід, наслідки.
- •Утворення Середземноморської Римської держави: етапи, наслідки, ідеологія.
- •Октавіан Август та становлення системи принципату.
- •Діоклетіан та Костянтин Великий. Становлення системи домінанту.
- •Культура імператорського Риму.
- •Велике переселення народів, падіння Західної Римської імперії та утворення варварських держав.
- •Візантійська імперія та її внесок у світову цивілізацію (політика, релігія, культура).
- •Франкська держава в епоху Меровінгів та Каролінгів.
- •Епоха хрестових походів: передумови, хід, наслідки.
- •Типологія середньовічного урбанізму.
- •Церква в середньовічній європейській цивілізації.
- •Особливості міжнародних відносин у Європі середньовічної доби.
- •Арабський халіфат: релігія, експансія, політика, культура.
- •Османська імперія (XIV – XVII ст.): експансія, політика, господарство, культура, релігія.
- •Культура Відродження: етапи, специфіка, наслідки, особистості.
- •Великі географічні відкриття та їх наслідки.
- •Реформація: сутність, етапи, напрямки, значення.
- •Ранній абсолютизм у Європі кінця XV – першої половини XVII ст.
- •Розвиток освіти і науки в країнах Західної Європи xvі – першої половини XVII ст.
- •Англія (з 1707 р. – Великобританія) з серединиXviі– до кінця XVIII ст. Промисловий переворот та його наслідки.
- •Війна за незалежність та становлення державності сша.
- •Просвітництво: витоки, ідеологія, напрямки, регіональні особливості та наслідки.
- •Угорщина і Трансільванія під владою Габсбургів XVII–XVIII ст. Національно-визвольна війна під керівництвом ф.Ракоці іі (1703 – 1711 рр.)
- •Велика Французька революція: передумови, перебіг, наслідки, новітні оцінки.
- •Зовнішня політика та війни наполеонівської Франції в період імперії (1804 – 1814 рр.). Битва під Ватерлоо.
- •Війни за незалежність колоній Латинської Америки: передумови, хід, наслідки.
- •Революції та реформи в країнах Європи хіх ст.: передумови, хід, наслідки, новітні оцінки.
- •Австрійська імперія у 50 – 60-х рр.. Хіх ст. Дуалістична угода 1867 р., її наслідки та оцінка.
- •Об’єднання Німеччини у другій половині хіх ст.: передумови, хід, наслідки. Отто фон Бісмарк.
- •Об’єднання Італії у другій половині хіх ст.: передумови, хід, наслідки. Джузеппе Гарібальді.
- •Громадянська війна та період Реконструкції в сша: передумови, хід, наслідки. А.Лінкольн.
- •Ідейні доктрини та соціальні рухи в країнах Європи та Америки хіх – початку XX ст.
- •Міжнародні відносини у кінці хіх – на початку хх ст.Формування військово-політичних блоків.
- •Перша світова війна: передумови, перебіг бойових дій, наслідки, нові оцінки.
- •Річ Посполита 1569–1795 рр.: основні етапи розвитку.
- •Слов’янські народи імперій Габсбургів та Османів у боротьбі за незалежність (кінець xviiі – початок хх ст.).
- •Російська імперія у XVIII– до початку хх ст. (політика, суспільство, культура).
- •Османська імперія, Персія та арабські країни Близького Сходу у XVII ст. – 1918 р.: загальні тенденції розвитку.
- •Антиколоніальні рухи в Азії та Африці у хіх – на початку хх ст.
- •55. Тоталітарні та авторитарні режими міжвоєнної Європи та Латинської Америки: порівняльна характеристика
- •Друга світова війна: передумови, перебіг бойових дій, наслідки, нові оцінки.
- •Ялтинсько-Потсдамська система міжнародних відносин
- •Західноєвропейські демократії: Велика Британія та Франція (1918 р. – початок ххі ст.).
- •Від авторитаризму до демократії: Італія, Іспанія, Португалія, Греція (1918 р. – початок ххі ст.).
- •Проблеми політичного та соціально-економічного розвитку Німеччини в хх – на початку ххі ст.
- •Країни Північної Європи (1918 р. – початок ххі ст.): порівняльна характеристика.
- •Срср у 1945–1991 рр.: загальна характеристика.
- •Російська Федерація та країни пострадянського простору (від 1991 р.).
- •Країни Центрально-Східної Європи (1918 р. – початок ххі ст.): порівняльна характеристика.
- •Розпад Югославії: передумови, етапи, хід, наслідки.
- •Країни Латинської Америки від 1918 р. – до нині: порівняльна характеристика.
- •Китайська Народна Республіка від 1949 р. До нині: загальна характеристика.
- •Провідні країни Східної (Японія, Корея) та Південної Азії (Індія, Пакистан) другої половини хх – початку ххі ст.: порівняльна характеристика.
- •Провідні країни мусульманського світу (Туреччина, Іран, Єгипет) другої половини хх – початку ххі ст.: порівняльна характеристика.
- •Провідні країни Тропічної та Південної Африки: від деколонізації до нині.
- •Європейський Союз: становлення та сучасність.
- •Україна у первісну добу. Трипільська культура.
- •Племена і народи раннього залізного віку на території України.
- •Східнослов’янські племена в епоху Великого переселення народів.
- •Київська Русь: державність, суспільство, культура.
- •Галицько-Волинська держава.
- •Українські землі в складі Великого князівства Литовського та Польського королівства (1349–1569 рр.).
- •Великий степ, Кримський ханат і Запорізька Січ (XV–xvі ст.).
- •Українські землі в складі Речі Посполитої (1569–1647 рр.).
- •Давня і середньовічна історія Закарпаття.
- •Козацька революція 1648–1657 рр. Б. Хмельницький. Нові оцінки.
- •Українські землі в добу Руїни (1657–1686 рр.).
- •Українські землі наприкінці XVII – початку XVIII ст.
- •Інкорпорація українських земель та Криму Російською імперією (1714–1795 рр.).
- •Доля українських земель в складі Речі Посполитої (1686–1793 рр.).
- •Галичина, Буковина і Закарпаття в складі Австрійської (від 1867 р. – Австро-Угорської) імперії.
- •Українські губернії Російської імперії кінця XVIII – початку хх ст.
- •Українські землі в роки Першої світової війни.
- •Українські землі в роки революції 1917–1921 рр.
- •Усрр у 1920–1930-х рр. Нові підходи в оцінці злочинів тоталітарного режиму.
- •Західна Україна, Буковина та Підкарпатська Русь у міжвоєнний період: порівняльна характеристика.
- •Українські землі в роки Другої світової війни: нові оцінки.
- •Радянська Україна 1945–1991 рр.: загальна характеристика.
- •Україна в роки незалежності: загальна характеристика.
- •Українська діаспора: історія та сучасність.
Європейський Союз: становлення та сучасність.
Європейський Союз (The European Union) –інтеграційне об’єднання 27-ми країн на основі спільних людських і демократичних цінностей, яке має на меті досягнення стабільності, миру та процвітання. ЄС є унікальним міжнародним утворенням, адже його держави-члени заснували спільні інституції та делегували їм певну частку свого суверенітету для того, щоб можна було демократично, на загальноєвропейському рівні ухвалювати рішення з конкретних питань, які становлять загальний інтерес. Членами Євросоюзу на сьогодні є: Австрія, Бельгія, Болгарія, Велика Британія, Греція, Данія, Естонія, Ірландія, Іспанія, Італія, Кіпр, Латвія, Литва, Люксембург, Мальта, Нідерланди, Німеччина, Польща, Португалія, Румунія, Словаччина, Словенія, Угорщина, Фінляндія, Франція, Чехія, Швеція. У 2013 році до ЄС приєднається Хорватія. Країнами-кандидатами наразі визнані Ісландія, Македонія, Сербія, Туреччина, Чорногорія. Потенційні кандидати - Албанія, Боснія і Герцеговина, Косово.
Історичні корені Євросоюзу сягають післявоєнного періоду середини ХХ сторіччя. Так, після Другої світової війни західноєвропейські країни поставили перед собою питання майбутнього Європи, що, власне, і вважається початком європейської інтеграції. На той час інтеграція була єдиною відповіддю, яку знайшли європейські політики та дипломати. У період 1945-1950 років кілька видатних діячів, серед яких – Конрад Аденауер, Вінстон Черчілль, Алкід де Гаспер і Роберт Шуман почали переконувати свої народи "увійти до нової ери", де має панувати новий порядок, заснований на спільних інтересах її народів і націй.
У травні 1950 року в Парижі міністр закордонних справ Франції Роберт Шуман запропонував новий план часткової економічної інтеграції. Ця ідея належала Жану Моне. 9 травня 1950 року було підписано Декларацію Роберта Шумана, яка пропонувала створити організацію, що контролюватиме видобування вугілля та виробництво сталі у ФРН та Франції.
План Шумана та Моне був реалізований 18 квітня 1951 року підписанням Паризького Договору про створення Європейського Співтовариства Вугілля і Сталі, який набрав чинності в липні 1952 р. Членами нової організації стали Франція, ФРН, Італія, Голландія, Бельгія та Люксембург.
Наступним кроком було ухвалення Римського договору про створення Європейського економічного співтовариства (ЄЕС) та Європейської спільноти з атомної енергії (Євроатом). Документ був підписаний 25 березня 1957 року і набрав чинності з 1958 р. Ним передбачалася ліквідація всіх національних бар’єрів на шляху вільного руху товарів, послуг, капіталів та робочої сили між країнами-учасницями, а також перехід до вироблення спільної зовнішньоекономічної, сільськогосподарської і транспортної політики. Крім того, було підписано Конвенцію про спільні для трьох співтовариств (ЄОВС, ЄЕС, Євроатому) інституцій, якими стали Парламентська асамблея (Європейський Парламент) та Європейський Суд. На той момент, кожне співтовариство мало власні інституції.
1967 рік знаменується злиттям трьох співтовариств (ЄОВС, ЄЕС, Євроатому) в єдине Європейське співтовариство. У 1973 році набула чинності Угода про вільну торгівлю між ЄЕС і ЄОВС з одного боку та країнами Європейської асоціації вільної торгівлі - з іншого. У 1979 році завершився процес створення Європейської Валютної Системи (ЄВС), запроваджено ЕКЮ. Введення ЕКЮ мало зменшити коливання валютних курсів, витіснити з міжнародних розрахунків долар США, стимулювати подальший розвиток інтеграційних процесів через забезпечення передумов формування єдиного валютного ринку ЄС.
У 1992 році прийнято Маастрихтську угоду, згідно з якою європейське політичне співробітництво як окрема структура в рамках ЄС було закріплено Угодою про Європейський Союз. Крім того, Маастрихтська угода визначила рамки фукціонування єдиної валюти. За рішенням держав та урядів країн-членів з 1 листопада 1993 р. організація набула офіційної назви - Європейський Союз.
Подальший процес розбудови ЄС характеризує проведення у 1996 році у Турині (Італія) міжурядової конференції, яка заклала основу підписання у червні 1997 року державами-членами ЄС Амстердамського договору. Головна увага у Договорі приділялась вирішенню проблем працевлаштування та прав громадян, свободи пересування. Було поставлено питання про посилення ролі Європи та керівних структур ЄС на міжнародній арені та з огляду на розширення ЄС через вступ до нього інших європейських держав, передусім, з Центральної та Східної Європи.
1 січня 2002 року з метою покращення умов для співпраці в межах Європи та зниження витрат, пов'язаних із обміном національних валют, запроваджено єдину європейську валюту - ЄВРО.
Договір реформування або Лісабонська угода - нова базова угода щодо принципів функціонування Європейського Союзу, підписання якої відбулося 13 грудня 2007 року у Лісабоні (Італія). Офіційна назва: Лісабонська угода про внесення змін до Угоди про Європейський Союз й Угоди про заснування Європейського Співтовариства. Документ був ратифікований національними парламентами 27 держав Євросоюзу і набрав чинності 1 грудня 2009 року. Угода містить положення про інституційну реформу в Євросоюзі, головною метою якої є поліпшення структури управління ЄС з урахуванням його розширення та оптимізації механізмів прийняття рішень. Заснована посада Президента ЄС. Нова Угода змінює цінності та мету Європейського Союзу. Принципи, які раніше розглядалися як декларативні, а саме: захист громадян ЄС у світі, економічна, соціальна, територіальна єдність, культурна різноманітність та ін. – нарівні з соціальною спрямованістю, стають основними принципами політики ЄС. Завданням ЄС також стає створення "внутрішнього ринку", соціальний прогрес, безпека, високий рівень захисту оточуючого середовища, захист прав дітей тощо.
Організаційна структура Європейського Союзу
Нині діє сім головних інститутів Європейського Союзу:
• Європейська Рада
• Європейський Парламент
• Європейська Комісія
• Рада Європейського Союзу
• Суд Європейського Союзу
• Європейська рахункова палата
• Європейський центральний банк