
- •Стародавній Єгипет: державність, суспільство, культура.
- •Стародавня Месопотамія та Мала Азія: державність, суспільство, культура.
- •Світова Перська держава у VI–V ст. До н.Е.
- •Стародавня Індія: державність, суспільство, культура.
- •Стародавній Китай: державність, суспільство, культура.
- •Крито-мікенська цивілізація.
- •Культура Греція класичного періоду
- •Греко-македонська експансія на Схід: передумови, хід, наслідки.
- •Утворення Середземноморської Римської держави: етапи, наслідки, ідеологія.
- •Октавіан Август та становлення системи принципату.
- •Діоклетіан та Костянтин Великий. Становлення системи домінанту.
- •Культура імператорського Риму.
- •Велике переселення народів, падіння Західної Римської імперії та утворення варварських держав.
- •Візантійська імперія та її внесок у світову цивілізацію (політика, релігія, культура).
- •Франкська держава в епоху Меровінгів та Каролінгів.
- •Епоха хрестових походів: передумови, хід, наслідки.
- •Типологія середньовічного урбанізму.
- •Церква в середньовічній європейській цивілізації.
- •Особливості міжнародних відносин у Європі середньовічної доби.
- •Арабський халіфат: релігія, експансія, політика, культура.
- •Османська імперія (XIV – XVII ст.): експансія, політика, господарство, культура, релігія.
- •Культура Відродження: етапи, специфіка, наслідки, особистості.
- •Великі географічні відкриття та їх наслідки.
- •Реформація: сутність, етапи, напрямки, значення.
- •Ранній абсолютизм у Європі кінця XV – першої половини XVII ст.
- •Розвиток освіти і науки в країнах Західної Європи xvі – першої половини XVII ст.
- •Англія (з 1707 р. – Великобританія) з серединиXviі– до кінця XVIII ст. Промисловий переворот та його наслідки.
- •Війна за незалежність та становлення державності сша.
- •Просвітництво: витоки, ідеологія, напрямки, регіональні особливості та наслідки.
- •Угорщина і Трансільванія під владою Габсбургів XVII–XVIII ст. Національно-визвольна війна під керівництвом ф.Ракоці іі (1703 – 1711 рр.)
- •Велика Французька революція: передумови, перебіг, наслідки, новітні оцінки.
- •Зовнішня політика та війни наполеонівської Франції в період імперії (1804 – 1814 рр.). Битва під Ватерлоо.
- •Війни за незалежність колоній Латинської Америки: передумови, хід, наслідки.
- •Революції та реформи в країнах Європи хіх ст.: передумови, хід, наслідки, новітні оцінки.
- •Австрійська імперія у 50 – 60-х рр.. Хіх ст. Дуалістична угода 1867 р., її наслідки та оцінка.
- •Об’єднання Німеччини у другій половині хіх ст.: передумови, хід, наслідки. Отто фон Бісмарк.
- •Об’єднання Італії у другій половині хіх ст.: передумови, хід, наслідки. Джузеппе Гарібальді.
- •Громадянська війна та період Реконструкції в сша: передумови, хід, наслідки. А.Лінкольн.
- •Ідейні доктрини та соціальні рухи в країнах Європи та Америки хіх – початку XX ст.
- •Міжнародні відносини у кінці хіх – на початку хх ст.Формування військово-політичних блоків.
- •Перша світова війна: передумови, перебіг бойових дій, наслідки, нові оцінки.
- •Річ Посполита 1569–1795 рр.: основні етапи розвитку.
- •Слов’янські народи імперій Габсбургів та Османів у боротьбі за незалежність (кінець xviiі – початок хх ст.).
- •Російська імперія у XVIII– до початку хх ст. (політика, суспільство, культура).
- •Османська імперія, Персія та арабські країни Близького Сходу у XVII ст. – 1918 р.: загальні тенденції розвитку.
- •Антиколоніальні рухи в Азії та Африці у хіх – на початку хх ст.
- •55. Тоталітарні та авторитарні режими міжвоєнної Європи та Латинської Америки: порівняльна характеристика
- •Друга світова війна: передумови, перебіг бойових дій, наслідки, нові оцінки.
- •Ялтинсько-Потсдамська система міжнародних відносин
- •Західноєвропейські демократії: Велика Британія та Франція (1918 р. – початок ххі ст.).
- •Від авторитаризму до демократії: Італія, Іспанія, Португалія, Греція (1918 р. – початок ххі ст.).
- •Проблеми політичного та соціально-економічного розвитку Німеччини в хх – на початку ххі ст.
- •Країни Північної Європи (1918 р. – початок ххі ст.): порівняльна характеристика.
- •Срср у 1945–1991 рр.: загальна характеристика.
- •Російська Федерація та країни пострадянського простору (від 1991 р.).
- •Країни Центрально-Східної Європи (1918 р. – початок ххі ст.): порівняльна характеристика.
- •Розпад Югославії: передумови, етапи, хід, наслідки.
- •Країни Латинської Америки від 1918 р. – до нині: порівняльна характеристика.
- •Китайська Народна Республіка від 1949 р. До нині: загальна характеристика.
- •Провідні країни Східної (Японія, Корея) та Південної Азії (Індія, Пакистан) другої половини хх – початку ххі ст.: порівняльна характеристика.
- •Провідні країни мусульманського світу (Туреччина, Іран, Єгипет) другої половини хх – початку ххі ст.: порівняльна характеристика.
- •Провідні країни Тропічної та Південної Африки: від деколонізації до нині.
- •Європейський Союз: становлення та сучасність.
- •Україна у первісну добу. Трипільська культура.
- •Племена і народи раннього залізного віку на території України.
- •Східнослов’янські племена в епоху Великого переселення народів.
- •Київська Русь: державність, суспільство, культура.
- •Галицько-Волинська держава.
- •Українські землі в складі Великого князівства Литовського та Польського королівства (1349–1569 рр.).
- •Великий степ, Кримський ханат і Запорізька Січ (XV–xvі ст.).
- •Українські землі в складі Речі Посполитої (1569–1647 рр.).
- •Давня і середньовічна історія Закарпаття.
- •Козацька революція 1648–1657 рр. Б. Хмельницький. Нові оцінки.
- •Українські землі в добу Руїни (1657–1686 рр.).
- •Українські землі наприкінці XVII – початку XVIII ст.
- •Інкорпорація українських земель та Криму Російською імперією (1714–1795 рр.).
- •Доля українських земель в складі Речі Посполитої (1686–1793 рр.).
- •Галичина, Буковина і Закарпаття в складі Австрійської (від 1867 р. – Австро-Угорської) імперії.
- •Українські губернії Російської імперії кінця XVIII – початку хх ст.
- •Українські землі в роки Першої світової війни.
- •Українські землі в роки революції 1917–1921 рр.
- •Усрр у 1920–1930-х рр. Нові підходи в оцінці злочинів тоталітарного режиму.
- •Західна Україна, Буковина та Підкарпатська Русь у міжвоєнний період: порівняльна характеристика.
- •Українські землі в роки Другої світової війни: нові оцінки.
- •Радянська Україна 1945–1991 рр.: загальна характеристика.
- •Україна в роки незалежності: загальна характеристика.
- •Українська діаспора: історія та сучасність.
Слов’янські народи імперій Габсбургів та Османів у боротьбі за незалежність (кінець xviiі – початок хх ст.).
На початку ХIХ в. серби, хорвати, словенці, босняки, чорногорці були інтегровані у суспільно-політичні структури двох імперій, Австрійської і Османської.
Південні слов'яни у складі Османської імперії протягом усього ХIХ століття та початок сучасності виступали разом з іншими народами Балканського півострова за ліквідацію турецького панування й створення своїх держав. 1878 р. - появою двох незалежних князівств - Сербії та Чорногорії. Боротьба під час визволення що залишилася у складі Османської Порти частини Балканського півострова тривала до 1913 р.
Наприкінці ХVIII століття воєнна система Османської імперії перестала відповідати вимог часу. Наприкінці XVIII - першій половині ХIХ століття виступи стрясають Албанію, Боснію і Герцеговину. Останній чверті XVIII століття мирні договори Туреччини з які воювали з ним європейськими державами стали включатися і пункти, що стосуються становища підвладного Порті християнського населення Балканського півострова. Так, після закінчення російсько-турецької війни 1768 - 1774 рр. до тексту Кючук-Кайнарджийского мирний договір внесли право Росії захищати інтереси православного населення Туреччини.
Сербія шляху до незалежній державі (кінець XVIII в. - 1878 р.)
Бєлград, був ядром, навколо якого, практично у його межах, було створено автономне слов'янське князівство у складі Османської Туреччини - Сербський князівство (1833 р.), потім Сербську незалежну державу (1878 р.), і, нарешті, пізніше, в 1918 р., Сербія стає центром об'єднаного Югославської держави.
Основні віхи розвитку сербської державності пов'язані з збройної боротьбою: повстаннями і війнами. Важливим чинником на придбання Сербією незалежності було російське втручання у сербо-турецькі конфлікти.
1 етап боротьби сербського народу за автономію належить до 1804 - 1833 рр. Це період на автономію. У 1804 року у Сербії спалахнуло найбільше на Балканах національно-визвольний повстання - Перше сербське повстання 1804 - 1813 рр. Характер повстання був різним різними його етапах. У першому етапі повстання -зима-весна 1804р. - питання стояло фактично лише про вигнання взагалі яничарів з Сербії і привілеїв, дарованих фірманами 1793-94 рр.
Але вже восени 1804 р. починається другий етап повстання, триває до 1807 р. - коли повстання переростає у всенародну збройну боротьбу під гаслами широкої політичної автономії та податкової системи.
З початком російсько-турецької війни (1806 - 1812 рр.) настає третій, етап повстання, вже близько революційними гаслами: створення незалежної від Порти держави в главі зі спадковою сербської династією. Повстанці захопили Белград, здобули ряд перемог над султанськими військами, але терпіли і поразки.
Учасник Першого сербського повстання Мілош Обренович невдовзі очолив Друге сербське повстання (весна 1815 р.). Власне два селянина - вожді сербських повстань Карагеоргій і Мілош Обренович стали родоначальниками європейських дворів ХIХ в. двох селянських династій сербською престолі – Обреновичів і Карагеоргієвичів, змінивших одне одного у ході жорстокої боротьби з 1833 по 1903 рр.
Після визнання Портою автономії Сербського князівства починається II етап боротьби за незалежність держави (1833 - 1878 рр.), основним змістом якого треба було створення всіх елементів державності, й вироблення стратегії і тактики боротьби за повну незалежність і розширення меж.
Формально Сербський князівство було конституційної монархією, але, фактично, авторитарний режим перетворювався у Сербії олігархічним.
Черговий криза влади й зміна династії припадають на 1858 р. під час так званої Святоандріївської скупщини.
У 1866 - 1868 рр. Сербія стає центром підготовки й створення блоку антитурецьких сил на Балканах - Балканського союзу. Були підписані секретні договори з Грецією, Чорногорією, Румунією, проведені переговори з лідерами хорватських і болгарських національно-визвольних організацій, розгорнуто широку мережу агентів, які готують повстання в Боснії й Герцеговині, Старій Сербії.
Після смерті бездітного князя на престол вступив його чотирнадцятирічний родич Мілан Обренович (1868 – 1889 рр.). У 1868 р. регенти малолітнього князя на чолі з головою ліберального уряду Йованом Ристичем розробили і запропонували скупщині проект нової конституції, прийнятої влітку 1869 р. Сербія оголошувалася “конституційної монархією з народним представництвом.
Програми “Накреслення” вони спробували реалізовувати у період Східного кризи 1875 - 1878 рр., що охопила весь Балканський півострів. З початком в 1875 р. повстання на Герцеговині і Боснії, сербське уряд розпочало реалізацію ідей Балканського Союзу, повстання навесні 1876 р. зірвалося. Сербія таки наважилася розпочати самостійно війну з своїм сюзереном - Туреччиною, підтриманої лише одним союзника - Чорногорією. Війна почалася червні 1876 р. тривала чотири місяці. Сербія перед загрозою повного розгрому уклала перемир'я із Туреччиною.
У Сербії головним завданням - приєднання в Боснії й Косово. Через те, що Боснія і Герцеговина були окуповані, Австро-Угорщиною, подальші претензії Сербії були неможливими.
Чорногорія боротьбі самостійність (кінець XVIII століття - 1878 р.)
Чорногорія кінці XVII – початку ХIХ ст. являла собою юридично складової частини Османської імперії, але практично вже з кінця XVII в. фактично самоврядну ієрархію. Її васальні відносини з Портою зводилися тільки в сплаті данини, яка втім надходила дуже нерегулярно.
Специфіка розвитку Чорногорії полягала у її географічної ізольованості горами з інших частин імперії.
Наприкінці XVIII в. й у першій половині в XIX ст. на чолі Чорногорії стояли духовні особи - чорногорські митрополити, і з 1851 р. - світські правителі - князі. (Кючук-Кайнарджийского).
Національні завдання Чорногорії вимагали консолідації всіх сил, а країна постійно лежить у міжусобних чварах. Чорногорські племена (негуши,пипери,васоевичи, купа,белопавливичи та інших.) традиційно ворогували між собою.
Петро I Негош – прийнято “Законник” (1798 р.). владика Петро II Негош зумів домогтися уточнення чорногорско-герцеговинского і чорногорско-австрійского кордону. Данило (1851 – 1860 рр.) і Николой (1860 – 1918 рр.).
У 60-х роках рр. ХІХ століття Чорногорія зміцнювала свої Збройні сили, одержуючи підтримку Сербії, і Росії. З початку повстання 1875 р. в Герцеговині і Боснії активно підтримала повстанців, надаючи їм військову і матеріальну допомогу.
Для проведення хоча б частково реформ у Боснії й Герцеговині Порті довелося вести збройну боротьбу із місцевим сепаратизмом.
Для Герцеговини важливого значення мали плани чорногорських правителів про територіальному розширенні Чорногорії з допомогою Герцеговини. Так, під керівництвом Луки Вукаловича з 1852 по 1862 рр. минуло три повстання. Поруч із традиційними вимогами рівняння прав з мусульманами, повсталі викинули гасло приєднання Герцеговини до Чорногорії.
У результаті підготовки й створення Балканського союзу (1867-68рр.) активізується сербська пропаганда у Боснії й Герцеговині.
Проте долю Боснії й Герцеговини було вирішено вже влітку 1876 р. Будапештсько. конвенцією 1877 р., Росія обмін на нейтралітет Австро-Угорщини на майбутньої російсько-турецької війні погоджувалася на окупацію Боснії й Герцеговини Австро-Угорщиною. Австро-Угорщина окупувала Боснію і Герцеговину восени 1878 р. Протягом наступних 40 років Боснію і Герцеговину є складовою імперії Габсбургів.
Розвиток незалежних слов'янських держав Сербії та Чорногорії в 1878 - 1914 рр.
Основні зусилля Сербії та Чорногорії в 1878-1912 рр. були спрямовані стабілізацію політичних режимів, модернізацію економіки, вирівнювання рівнів розвитку, реформування армій. Сербія й Чорногорія розпочали переговори про військовополітичний союз. І на цій основі обидві держави брали участь у балканських війнах 1912 - 1913 рр. і у Першої світової війни 1914 - 1918рр.
13 серпня 1878 р. у Сербії була урочисто проголошена незалежність. столиця країни Белград.
Сербську незалежну державу, що у 1882 р. почали називати королівством, проіснувало з 1878 по 1918 рр. У 1918 р. з Сербією об'єднуються інші державно-політичні освіти, і вона стає ядром нової держави – Королівства Сербів, Хорватів і Словенців.
Чорногорія 1878-1914 рр.
За умовами Берлінського трактату (13 липня 1878 р.) територія Чорногірського незалежного князівства збільшилася більш ніж двічі.
Чорногорія після підписання союзницьких договорів першої, ще 8 жовтня 1912 р., початку бойові дії проти Туреччини й до середини листопада захопила порт Алессіо (Лежачи) і Дуррес, та Тирану. Сербія й Чорногорія отримали спільний кордон, здійснивши свій давній план.