4. Стародавня Індія: державність, суспільство, культура.

У Південній Азії, на півострові Індостан, була розташована величезна країна – Стародавня Індія. Тепер на її території існують п'ять держав – Індія, Пакистан, Непал, Бангладеш, Шрі-Ланка. Береги Індії із заходу, зі сходу і з півдня омиваються Індійським океаном. Аравійським морем та Бенгальською затокою. На півночі країна оточена найбільшим і найвищим у світі гірським хребтом – Гімалаями, які відділяли Індію від інших країн світу.

У Гімалайських горах беруть початок дві великі річки Індії – Ганг, що тече на схід, та Інд, що тече на захід. В долинах річок, особливо Гангу, були дуже родючі ґрунти.

Високого розвитку в містах досягло ремесло, з бронзи виготовляли знаряддя праці та зброю, а також статуетки людей і тварин. З каменю робили ручні жорна, різні види гир.

Високого розвитку досягло гончарне мистецтво. Майже весь посуд виготовлявся на гончарному крузі. Жителі міст утримували також свійських  тварин.

Ґрунт обробляли за допомогою дуже грубого плуга. Під час жнив користувалися мідними серпами. Жителі стародавніх міст займалися полюванням та рибальством.

Пересувалися давні індійці на двоколісних візках, запряжених биками. По воді плавали в човнах і парусних суднах.

У містах велася жвава торгівля. Жителі стародавніх міст торгували з Південною Індією, Персією, Середньою Азією, Дворіччям.

Уже у ІІІ тис. до н.е. індійці мали писемність з ієрогліфів.

На початку ІІ тис. до н.е. жителі стали залишати свої міста, з часом вони прийшли в занепад, і їх занесло піском. Загибеллю цих міст закінчується найдавніший період історії Індії.

 Племена аріїв

У середині II тис. до н.е. в Індію з північного заходу прийшли племена аріїв. Вони вели напівкочовий спосіб життя. Прийшовши в нову місцевість, арії осідали на ній на недовгий час. На чолі племені стояв вождь – раджа. Його влада обмежувалася племінною радою. Племена часто об'єднувались у племінні союзи.

Арії вшановували велику кількість богів і розповідали про них всілякі міфи.

Арії поступово розселилися по всій Індії. Вони переходять до осілого способу життя. Цьому також сприяло те, що мешканці Індії навчилися виготовляти знаряддя праці з заліза. Переходячи до хліборобства та осілості, арії змішалися з місцевим населенням і утворили разом з ним індійський народ.

У VIII ст. до н.е. з'являються в Індії численні князівства та держави.

 Держава Маур'я та її історія

До VI ст. до н.е. північна Індія поділялася на безліч царств. З часом одне з них – Магадха – швидко зміцнилося і розширилось.

Близько 330 р. до н.е. полководець Александр Македонський заволодів усією західною Індією. Визвольний рух проти завойовників очолив Чандрагупта, з роду Маур'їв. Він зруйнував побудовані Александром Македонським фортеці. З часом Чандрагупта повернувся до Магадхи і захопив престол. Він був засновником могутньої держави Маур'я.. Чандрагупті вдалося об'єднати всю північну та центральну Індію.

Внук Чандрагупти Ашока підкорив сусідні царства у південній Індії. Держава була поділена на ряд великих областей, на чолі яких стояли члени царської сім`ї. Таким чином, у середині III ст. до н.е. Індійська держава досягла великої могутності та розквіту.

У II ст. до н.е. вона розпалася. Роздрібнена й знесилена Індія стає здобиччю нових завойовників.

Варни та релігія у Стародавній Індії

З розселенням племен аріїв по Індії їх релігія зазнає великих змін. Головні боги стають другорядними.

Брахма, Шіва і Вішну стають трьома найважливішими богами стародавніх індійців. їх почали зображувати у вигляді людини з багатьма руками та трьома обличчями.

Індійці вірили, що душі померлих не йдуть у загробний світ, а відродиться ця душа, залежить від вона здійснила у попереднє існування.

Варни в Індії

Кожен індієць ві д народження належав до однієї з варн.

Існували три варни – брахмани(жерці), кшатрії(воїни) та вайш'я (займалися хліборобством, скотарством, ремеслом і торгівлею) – називалися "двічі народженими". У день повноліття вони справляли особливий обряд, і де прирівнювалось до другого народження людини.

Також існували слуги, які входили до варни шудр. Їх обов'язком було служити іншим трьом варнам.

Були ще люди, котрі не входили до жодної з варн – недоторкані. Вони були ізгоями у суспільстві, і до них усі ставилися з презирством. Їм заборонялося жити в селищах та містах. Недоторкані носили особливий одяг (після померлих), щоб ніхто випадково не підійшов і не доторкнувся до них, адже це могло осквернити іншу людину.

Шлюби між людьми з різних варн вважалися неприпустимими. Перейти з однієї варни до іншої було неможливо. За один і той же злочин представників різних варн карали по-різному.

Буддизм

У VI ст. до н.е. в Індії виник буддизм. Засновником буддизму був царевич Гаутама, якого згодом назвали Буддою.

Будда вчив, що будь-яке життя супроводжується стражданнями. Причина страждань – у бажаннях, у жаданні влади, багатства, слави, щастя. Учнем та послідовником Будди міг стати кожен – багатий і бідний, цар і раб, брахман і недоторканий. Усі вони могли врятуватися від страждань. У І тис. до н.е. зявляється в Індії релігія під назвою індуїзм.

Культура Стародавньої Індії

Певні досягнення були і в астрономії. За староіндійським календарем рік ділився на 12 місяців, кожен місяць ділився на 30 днів. У Стародавній Індії знали секрет виплавки чистого заліза.

Найбільшого розвитку в Стародавній Індії досягла медицина. Для виготовлення ліків найчастіше вживалися цілющі трави та мінерали. Індійські лікарі вміли вправляти кістки, лікувати переломи, відновлювати носи, вуха, губи, втрачені або скалічені в бою чи за вироком суду. Індійські хірурги успішно робили складні операції. У III ст. до н.е. вперше у світі в Індії було створено лікарні.

Найвизначнішими пам'ятками Стародавньої Індії були ступи – куполоподібні споруди, в яких зберігались буддійські святощі. У Стародавній Індії будували печерні храми – чайтьї. 

Дуже багато до нас дійшло статуй і скульптурних зображень Будди та інших божеств. 

Веди

Велике значення для вивчення історії, вірувань і поглядів стародавніх індійців мають їхні релігійні збірки, так звані Веди. Ці священні книги Стародавньої Індії відносяться до II тис. до н.е. і написані санскритом. Найдавнішою з цих збірок є "Рігведа", яка містить в основному релігійні гімни, присвячені богам. 

Давньоіндійська література

З творів давньоіндійської літератури можна дізнатися багато цікавого про життя, вірування і погляди народів Стародавньої Індії. Винятковою популярністю у країні користувалися великі епічні поеми "Махабхарата" та"Рамаяна".

"Махабхарата" ("Велика оповідь про потомків Бхарати") є найбільшим твором індійської літератури.

Вона складається з 18 книг і містить 200 тисяч віршів.

У поемі розповідається про боротьбу між двома ворогуючими родами – Куру і Панду. "Рамаяна" складається з семи книг. У ній розповідається про поневіряння і подвиги царевича Рами.

Популярними в Індії були повчальні історії, притчі, казки, байки. В них індійський народ висміював дурощі, лестощі, жадібність.