25. Великі географічні відкриття та їх наслідки.

З метою пошуків західного морського шляху з Європи в Індію генуезець Христофор Колумб (1451-1506) запропонував іспанським володарям Фердінанду Арагонському та Ізабеллі Кастильській проект морської подорожі. Перед тим він марно просив допомоги в португальського короля. Проте саме в Іспанії до нього поставилися з повагою і підтримали його проект.

1492 р. з іспанського порту Палос у бік Атлантичного океану відпливли 90 відважних моряків і Колумб, які сподівалися відкрити таємничі країни Антилію (Антильські острови) і Ціпангу (Японію). У жовтні того самого року вони вперше побачили землю і висадилися на одному з Багамських островів, який Колумб назвав Сан-Сальвадором. Згодом було відкрито острови Куба і Гаїті, які відкривач назвав Фернандіна та Еспаньола.

Коли Колумб повернувся до Іспанії та проінформував королеву Ізабеллу про свої відкриття, на знак подяки його було призначено віце-королем нових земель.

У 1493-1496 рр. мореплавець здійснив другу подорож, але мав уже 17 кораблів і 1500 осіб. Було відкрито Малі Антили, Пуерто-Рико, Ямайку.

У1498-1500 рр. Колумб очолив третю експедицію. У ній його оточення становили різні злочинці, яких покарали примусовим поселенням на нових землях. Саме під час цієї подорожі було досягнуто гирла річки Оріноко в Південній Америці. Але Колумб до кінця свого життя так і не знав, що відкрив новий материк. Відкриті землі він називав Індією, а їхнє населення - індіанцями. Ця назва так і закріпилася за корінними мешканцями Америки. У 1502-1504 рр. Колумб здійснив останню подорож, допливши до берегів Середньої Америки.

З часом нові землі європейці почали колонізувати. Іспанських завойовників називали конкістадорами. Першою колонією Іспанії був острів Еспаньола (Гаїті).

1519 р. загін іспанців на чолі з Фернандо Кортесом підкорив країну ацтеків у Мексиці. Пізніше Кортес відкрив Юкатан, Гондурас і Каліфорнію.

1532 р. іспанці під проводом Франсіско Піссаро завоювали країну інків, розпочавши колонізацію Перу.

Географічні відкриття здійснювали посланці не лише Іспанського, а й Португальського королівства. Ще 1486 р. португалець Бартоломеи Діаш досяг мису на півдні Африки, який пізніше отримав назву мису Доброї Надії.

1497 р. до Індії відпливла португальська експедиція на чолі з Васко да Гамою. Лише наступного року моряки дісталися Індії та висадилися в місті Калікут. А через кілька місяців вже навантажені різними місцевими виробами та прянощами португальці попливли до Лісабона.

Через деякий час Португалія перетворилася на першу морську державу світу, у тисячі разів збільшивши свої володіння. З часом вона стала великою колоніальною імперією.

Першу навколосвітню подорож здійснив португалець Фернан Магеллан. 1519 р. п'ять кораблів під іспанськими прапорами відпливли у пошуках західного шляху до Молуккських островів. 1520 р. Магеллан і його команда (265 осіб) дісталися гирла Ла-Плати, переправилися через небезпечну протоку, пізніше названу Магеллановою. Під час подорожі спалахнув бунт моряків, придушений з великими труднощами. Впродовж трьох місяців за доброї погоди моряки перепливли Тихий океан, дісталися одного з островів архіпелагу, пізніше названого Філіппінським. Того ж року сталася сутичка моряків з місцевими жителями, в якій загинув Магеллан. На одному кораблі "Вікторія" вже без Магеллана залишки його команди (16 осіб) обігнули з півдня Африку і повернулися в Іспанію.

Наслідки Великих географічних відкриттів

Географічні відкриття XV-XVI ст. мали епохальне значення для подальшого розвитку Європи і створили передумови для майбутньої колоніальної системи.

Спочатку найкращі колонії дісталися Іспанії (майже вся Америка) і Португалії (Індія). Набагато пізніше колоніальними державами стали Англія (з середини XVI ст.), Франція та Нідерланди (на початку XVII ст.).

Відкриття започаткували добу масових переселень з Європи до інших частин світу, передусім до Америки, що спричинило тяжкі наслідки для корінного населення. Індіанці, які перебували на нижчому рівні розвитку, не витримали суперництва з європейцями. Вони вели тривалу і запеклу боротьбу, але зрештою мусили поступитися європейцям і стати їхніми невільниками.

Великі географічні відкриття збагатили європейські країни, насамперед Іспанію та Португалію. На відкритих ними землях з часом було виявлено поклади цінних металів, передусім золота і срібла. Поширення їх у Європі неминуче призводило до подорожчання різних товарів і продуктів харчування (тобто відбувалася так звана революція цін).

Відкриття сприяли розширенню торговельної справи. Завдяки встановленню європейцями зв'язків з іншими материками виникла світова торгівля. З Європи почали більше вивозити зброї, тканин, посуду. З Америки до Європи ввозили какао і тютюн. Звідти до європейців потрапили кукурудза і картопля. З Азії завозили чай і каву.

Головним центром світової торгівлі поступово став нідерландський Антверпен, а важливими європейськими портами: Лісабон (Португалія), Лондон (Англія), Марсель (Франція).

Старий світ значно змінив свої уявлення про Землю. Тепер усім було зрозуміло, що вона має форму кулі. Реальністю для тодішнього європейця стали нововідкриті землі та материки, наявність океану між Азією та Америкою. З'являлися стимули для подальшого накопичення знань, передусім з географії та картографії.

Наслідком географічних відкриттів став початок утворення колоніальної системи.

Невелика група європейських країн, які раніше стали на шлях капіталістичного розвитку, використали свою економічну, військову перевагу над тими землями й народами, які вони колонізували, розпочали жорстоку експлуатацію сотень мільйонів людей Америки, Азії, Африки, грабуючи їх природні багатства. Жителі колоній, здебільшого Америки й Африки, внаслідок такої політики масово гинули, що призвело до зникнення цілих племен і народів.

Колоніальна система вела до загострення взаємовідносин серед європейських держав. Між ними розпочалася збройна боротьба за колонії та сфери впливу в різних куточках планети. Це спричинило цілу низку європейських воєн, які тривали протягом усього Нового часу: англо-іспанські та іспано-голландські війни другої половини XVI-XVII ст., англо-французькі ХПН - початку XIX ст. та ін.

Одним із наслідків географічних відкриттів стала еміграція європейського населення на нововідкриті землі.

З одного боку, це дещо ослабило демографічну проблему перенаселення Західної Європи й у певній мірі вирішило питання малоземельних селян та інших категорій незайнятого населення. З іншого - у відкритих землях створювалися нові держави або державні об'єднання з елементами європейського державно-політичного устрою, що був значно прогресивнішим порівняно з місцевим, заснованим здебільшого на первісних родоплемінних відносинах.

Освоєні європейцями землі, а з ними і місцеві корінні народи, поступово залучалися до передової європейської культури. Але цей процес був довготривалим, болісним і конфліктним. А насадження серед місцевого населення європейських релігійних культів часто супроводжувалося кривавими сутичками, які призводили навіть до численного знищення етнічного населення.

Великі географічні відкриття дали європейцям можливість освоїти значні економічно-географічні простори, нагромадити первісний капітал для індустріалізації, втягнути нові регіони у більш прискорений соціально-економічний розвиток і європейську цивілізацію.