1. Обладнання для проведення фарбувальних робіт та сушіння автомобіля

Обладнання цього типу ділять на фарбувальне і сушильне.

До фарбувального відносяться фарбувально-сушильні камери, установки для нанесення лако-фарбувальних матеріалів, фарборозпилювачі (пістолети), фарбомішалки.

До сушильного обладнання відносяться камери, лампи інфрачервоної дії.

Основний метод нанесення лакофарбових покрить – пневматичне розпилювання.

Фарбувально-сушильні камери класифікують на однопостові, двопостові і більше. В однопостових камерах послідовно виконується фарбування, затим сушіння автомобіля. В двопостових камерах виконують в одній камері фарбування, а в другій сушіння.

Для фарбування легкових автомобілів використовують установки: Радуга-063, Заря-1, Viza-3 (Чехія). Із фарборозпилювачів найбільше застосовують КРП-3, КРП-6, які відрізняються малими витратами стиснутого повітря інезначними втратами лакофарбувальних матеріалів. Фарбопідготовча установка БС-158 призначена для перемішування фарб безпосередньо перед застосуванням з метою отримання однорідної маси.

Камера 767 використовується для повного, або часткового фарбування легкових автомобілів з наступним сушінням в цій же камері. Технічна характеристика цієї камери наведена в табл.4.11.

Таблиця 4.11.

Камера 767

Параметри	Розмірність	Величина
Система фарбування: Потужність електродвигуна Витрати повітря Тиск повітря	КВт м /год. МПа	21,0 20000 0,4…0,6
Система сушіння: Потужність електродвигуна Витрати повітря Температура Час сушіння Внутрішні розміри камери Маса	КВт м /год. ˚С хв. мм кг	17,0 5000 70…90 60 7000х4000х2435 7160

2. Організація то і ремонту обладнання

Управління технічним станом засобів технічного діагностування включає в себе проведення планових ТО і ремонту, повірку і при необхідності, відновлення метрологічних характеристик до встановлених норм діючою технічною документацією.

При ЩО проводиться візуальний огляд і випробування засобів в роботі, виконання нескладних регулювальних робіт і усунення невеликих несправностей. ЩО не повинно порушувати графік роботи технологічної зони АТП.

При періодичному ТО передбачається виконання типових робіт, які наведені у відповідній документації на конкретну модель засобів технічного діагностування з встановленою періодичністю. Сюди входять: очищення від пилу, регулювальні роботи, перевірка і підтяжка кріпильних з’єднань, мастильні роботи і тому подібне.

Проводиться поглиблена перевірка технічного стану даного механізму, усунення виявлених несправностей. Для механічних засобів періодичне обслуговування включає перевірку функціонування, герметичність пневмо- і гідроприводів, оцінку ступені зносу поверхонь, що труться, підтяжку кріпильних з’єднань, мастильно-заправні роботи і ін.

ТО проводиться також при постановці засобів на довготермінове зберігання і знятті їх з такого зберігання.

При виконанні ТО допускається виконувати різні ремонтні роботи при умові, що їх сумарний обсяг не перевищує 25% обсягу регламентних робіт по ТО. В іншому випадку оформлюється виконання ремонту.

Сезонне обслуговування проводиться при зміні пір року, в більшості випадків весною і осінню.

Профілактичний ремонт виконується для забезпечення і відновлення працездатності окремих елементів і вузлів. Заключним етапом ПР є повірка роботи обладнання.

Середній ремонт виконується для часткового відновлення технічного ресурсу і справності механізму з заміною або відновленням необхідних вузлів. Обсяг робіт СР складає 30…60% обсягу капітального ремонту.

Капітальний ремонт виконується для відновлення справності і близького до повного технічного ресурсу механізму з заміною або відновленням любих його деталей і вузлів, включаючи і базові частини. Ресурс капітально відремонтованого механізму повинен складати не менше 80% ресурсу нового.

Заключною операцією КР механізму є його випробування і повірка.

ТО і ремонт обладнання проводиться на АТП відділом головного механіка і енергетика, згідно графіка, який затверджує головний інженер.

3. Колодкове гальмо з електромагнітом (рис. 1.18, а) складається з шківа 1, гальмових важелів 2, на яких закріплені шарнірно колодки 3 з фрикційними накладками, робочої пружини 6, яка розміщена в скобі 5 і закріплена на штоці 7, допоміжної пружини 4, клапана з якорем 8, котушки електромагніту 9 та гвинта 10 для регулювання зазору між шківом і колодками.

При вмиканні двигуна струм подається одночасно і в катушку електромагніту 9, яка притягує якір, він штовхає ліворуч шток 7, стискує робочу пружину 6 і колодки 3 розходяться – гальмо розімкнено. При вимиканні двигуна або зникненні струму в мережі електромагніт втрачає свої якості, пружина розтискується і притискує гальмівні колодки до обертового шківа. Механізм під дією сил тертя зупиняється.

У сучасних конструкціях гальм замість електромагнітів установлюють більш надійні електрогідравлічні приводи (рис. 1.18, в).

4.

Білет 21