1. Класифікація технологічного обладнання

Технологічне обладнання АТП поділяється на основне, допоміжне і спеціальне.

До допоміжного обладнання відносяться: різні візки, шафи, ванни, столи, стелажі, ящики і ін.

До спеціального обладнання відносяться інструменти для ТО і ремонту автомобілів: ключі (ріжкові, торцеві, динамометричні); оправки; знімачі; манометри; щупи; динамометри; різні пристрої та ін.

Основне технологічне обладнання загальнотехнічного призначення поділяється на такі групи:

1. Підйомне обладнання.

2. Транспортне обладнання.

3. Обладнання для проведення складальних операцій.

4. Обладнання для прибирання і миття автомобілів.

5. Мастильно-заправне обладнання.

6. Обладнання для проведення фарбувально-сушильних робіт та антикорозійної обробки.

7. Обладнання для проведення робіт по ремонту кузовів.

8. Шиномонтажне та шиноремонтне обладнання.

9. Обладнання для проведення діагностичних робіт:

   1. Обладнання для визначення тягово-швидкісних характеристик автомобіля.

   2. Обладнання для визначення паливно-економічних характеристик автомобіля.

   3. Обладнання для визначення екологічних характеристик автомобіля.

   4. Обладнання для визначення характеристик, що впливають на безпеку руху:

      1. Гальмівних систем.

      2. Рульового управління.

      3. Ходової частини.

      4. Звукової та світлової сигналізації.

10. Пересувні засоби для проведення ТО та ремонту автомобіля.

Повна класифікація технологічного обладнання АТП наведена на рис.1.

2 . Математична модель взаємодії віброактивного агрегату з основою

Механічна система (рис.2.29) має чотири ступені вільності. Розглянемо поступальні і обертальні рухи мас статора m_S і ротора m_R в вибраній системі узагальнених координат x , y , _S і _R .

Узагальнені координати – це незалежні параметри, які визначають положення механізму відносно нерухомих осей.

Диференційні рівняння руху механічної системи в узагальнених координатах складемо на основі рівняння Лагранжа другого роду. Число рівнянь Лагранжа дорівнює числу ступенів вільності механізму:

(2.51)

де Т- кінетична енергія ; , , ; , , і , , , - узагальнені сили, що відповідають потенціальній енергії, енергії розсіяння і зовнішніх сил.

Розрахункова схема віброактивного агрегату Рис.2.29

Для зручності розв’язку системи диференційних рвнянь (2.51) подамо її в матричному вигляді (математичні перетворення в [28])

.

(2.52)

де М- матриця; V, F, C, X, N – стовпці матриці

Зв’язок узагальнених координат з узагальненими швидкостями визначається матричним рівнянням :

(2.53)

Для асинхронного двигуна , при його роботі на робочій частині механічної характеристики, момент рушійних сил визначається за відомою, із курсу електроприводу, залежністю :

,

(2.54)

де М_К - критичний момент двигуна ;

- синхронна кутова швидкість ;

S _K - критичне ковзання двигуна.

Позначимо :

.

З врахуванням прийнятих позначень рівняння (2.54) матиме вигляд :

.

(2.55)

Вирази (2.52), (2.53) та (5.55) являють собою повну систему нелінійних диференційних рівнянь першого порядку, записану безпосередньо в нормальній формі Коши. Розв’язуючи цю систему рівнянь, наприклад, методом Рунге – Кутта, можна визначити деформації і зусилля в кріпильних вузлах, а також віброшвидкості агрегату, що коливається.