1. Автомобільні крани

Автомобільні крани монтують на стандартних чи спеціальних шасі вантажних автомобілів. Пересуваються крани з опущеною стрілою і закріпленим гаком. Привод може бути від загального двигуна внутрішнього згоряння, від індивідуальних електричних або гідравлічних двигунів.

На (рис. 1.23, а) показано змонтовані на автомобілі 10 механізми з індивідуальними електроприводами, які живляться від синхронного генератора 9, що приводиться від двигуна внутрішнього згоряння через коробку відбору потужності. Поворотну раму встановлено на опорно-поворотному пристрої 2, на ній закріплено стрілу 1 і змонтовано механізми підйому вантажу 6, обертання крана 7, підйому стріли 5 та грейферну лебідку 4. Краном керують з поста 8. Нижня неповоротна рама має виносні опори і стабілізатор 3, які забезпечують стійкість крана.

Перед початком роботи кран установлюють на висоті опор, а ресори блокують. При роботі без відкидання опор на нижній рамі встановлюють стабілізатор, який блокує ресори автомобіля. Портал, як опору канатного поліспаста, виготовляють із труб.

Промисловість випускає автомобільні крани з гідроприводами КС-1571; КС-2571; КС-4571; КС-5471 вантажопідйомністю відповідно 4; 6,3; 10; 16 і 25 т з телескопічною стрілою коробчастого перерізу довжиною 10,5...21,75 м.

Транспортна швидкість крана 50...70 км/год.

Автомобільний гідравлічний кран КС-4571 (рис. 1.23, в) обладнано телескопічною стрілою з жорсткою підвіскою; він характеризується високим ступенем уніфікації. Телескопічна стріла має одну нерухому секцію і дві рухомі, які спираються на ролики; переміщується довго ходовими циліндрами подвійної дії (хід 6 м) з канатним мультиплікатором.

Привод насосів 6 і 7 (рис. 1.23, б) здійснюється від автомобільного двигуна 1 через коробку передач 2, роздавальну коробку 3, коробку відбору потужності 4 і роздавальний редуктор 5.

Механізм повороту платформи (рис. 1.23, г) складається з гідромотора 1 аксіально-поршневого типу, триступінчастого конічно-циліндричного редуктора 3, колодкового гальма 2 з гідроприводом, зубчастого колеса 4, яке входить у зачеплення із зубчастим вінцем опорно-поворотного круга і повертає кран.

Привод вантажної лебідки (рис. 1.23, д) складається з аксіально-поршневого гідромотора 1, планетарного двоступінчатого редуктора 4, вмонтованого в барабан 3, стрічкового гальма 2. Для запобігання перевантажуванням установлено обмежувач вантажопідйомності.

В Україні підйомні крани виготовляють на Новокраматорському машинобудівному заводі, на заводах Нікополя, Одеси, Олександрії і ін.

У Німеччині широко застосовуються гідравлічні стрілові самохідні крани (рис. 1.23, е) з телескопічною стрілою, які випускає фірма “Krupp-Ardelt”. Їхня вантажопідйомність досягає 120 т, висота підйому – 75 м, маса крана – 84 т. Крани обладнують електронними обмежувачами вантажопідйомності.

Фірма “Grove” США випускає гідравлічні стрілові крани вантажопідйомністю 11...110 т з вильотом стріли 1,8...47 м і висотою підйому 16...80,7 м. Стріла телескопічна, багато секційна, виготовлена із сталі підвищеної міцності. Крани обладнуються електричними обмежувачами вантажопідйомності й керуються мікропроцесорами.

Автомобільні крани Рис. 1.23

2. Розрахунок тягових пластинчастих ланцюгів зводиться до визначення розривної сили, за якою вибирають номер ланцюга і його конструкцію. Розрахункова розривна сила визначається:

де – коефіцієнт запасу міцності. Для ланцюгів горизонтальних конвеєрів , для похилих – .

Для вибраного ланцюга (рис. 2.6) виконують наступні перевірочні розрахунки.

Вушко внутрішньої пластини перевіряють на розтяг:

.

(2.149)

Зовнішні пластини на зминання:

.

(2.150)

Валик на зріз та згин, вважаючи що втулка діє на нього рівномірно розподіленим навантаженням:

; .

(2.151)

Шарнір на знос перевіряється шляхом визначення питомого тиску на поверхні тертя між валиком і втулкою і в порівнянні його з допустимим тиском:

.

(2.152)

Для пластин валиків і втулок рекомендується приймати наступні співвідношення розмірів:

; ; ; .

(2.153)

Прогнозована довговічність ланцюга в год. визначається із умови зносу шарнірів і збільшення кроку ланцюга в межах 3...6% від номінального за формулою:

,

(2.154)

де – час одного оберта ланцюга по трасі конвеєра, с;

– максимально допустиме збільшення кроку ланцюга , ;

– знос шарніра ланцюга в напрямі його кроку за повний оберт ланцюга по трасі конвеєра (один цикл роботи), визначають експериментально для кожного типорозміру ланцюга у відповідних умовах експлуатації.