6. Методи та типи управління персоналом
Методи УП – способи впливу на окремих працівників та їх групи з метою досягнення певних управлінських цілей. Вони, як правило, поділяються на такі групи:
Адміністративні методи. Вони передбачають використання таких інструментів:
формування структури управління;
затвердження адміністративних норм;
видання наказів та розпоряджень;
добір і розподіл кадрів;
розробка посадових інструкцій і функціональних обов’язків;.
Економічні методи:
з/п; - преміювання; - «соціальний пакет»; - пільгове придбання робітниками продукції організації.
Соціально-психологічні методи:
залучення персоналу до управління;
демонстрація соціально відповідальної поведінки з боку власників організації;
створення певного соціально-психологічного клімату;
моральне стимулювання;
заохочення ініціативи працівників.
Очевидно, що жодна з груп не використовується на практиці в «чистому вигляді». Фактично відбувається комбінація, поєднання інструментів впливу, що належить до різних груп.
Тип управління – характеристика того, як приймаються управлінські рішення (управлінська форма), як вони реалізуються (інструменти управління).
Класифікація типів управління:
Тип спільної діяльності Управлінська форма Інструмент управління
Взаємодіючий |
Колективістська |
Авторитет |
Індивідуальний |
Ринкова |
Гроші |
Послідовний |
Бюрократична |
Сила |
Творчий |
Демократична |
Закон |
Управлінської команди |
Діалогова |
Знання |
Основні підходи до уп.
В теорії та практиці управління виділяють концепції, що ґрунтуються на 3 підходах:
Економічний - дав початок концепції використання трудових ресурсів. Його особливостями є технічна, а не управлінська підготовка працівників. Організація розглядається, як набір економічних стосунків, що мають діяти, як механізми: ефективно, надійно, передбачувано.
Кадрова функція в організації - реєстраційно-контрольна.
Основні принципи економічного підходу:
а) єдність керівництва;
б) жорстка управлінська вертикаль;
в) необхідний і достатній обсяг контролю повинен відповідати числу підлеглих – одному керівникові;
г) баланс між владою та відповідальністю.
Органічний – в рамках цього підходу виділяють 2 концепції – це концепція упр-я людськими ресурсами та УП. Організація розглядається як живий механізм, пов'язаний з навколишнім середовищем.
Кадрова функція – окрім реєстраційно-контрольної, бере на себе ще добір, навчання, планування кар’єри, оцінку та підвищення кваліфікації.
Гуманістичний - формує концепцію управління людиною, організацію розглядає, як культурний феномен, а кадрова робота доповнюється аналізом та регулюванням соціально-психологічного клімату, створенням психологічного та ергономічного комфорту.
8. Суть та зміст державного управління
Держава – публічна влада, яка поширює свої дії на суспільство, вона поширює свою дію через примус на всій своїй території.
Державне управління – вплив держави на населення через систему інститутів державної служби з метою найефективнішої реалізації державної політики.
Головна мета ДУ: вирішення завдань держави та виконання його функцій шляхом ефективної роботи апарату управління.
Специфіка державного управління як виду управління полягає в тому, що воно:
а) у своєму здійсненні спирається на владу — організаційну силу суспільства, здатну до примусу;
б) поширює свій вплив на все суспільство, піддаючи управлінському впливові його найважливіші явища, процеси і взаємозв'язки;
в) діє системно, поєднуючи функціонування таких структур, як механізм держави, державний апарат, державну службу і публічні прояви суспільства.
