44. Поняття згуртованості колективу та її індекс.
Згуртованість колективу важливий фактор рівня його керованості, фактор ефективності управління організацією.
Згуртованість колективу – єдність поведінки його членів, що заснована на спільності інтересів, ціннісних орієнтирах, нормах поведінки, баченні шляхів досягнення цілей.
Згуртованість:
функціональна - орієнтована на досягнення цілей організації
дисфункціональна – орієнтована на цілі, що суперечать цілям організації
Відомо три стадії:
Орієнтаційна – на етапі становлення. Просте об’єднання людей стає групою зі спільними цілями і завданнями.
Взаємоадаптаційна - етап формування єдиних установок поведінки членів колективу.
Згуртування (консолідація) – досягнення колективом зрілості. Групи формуються за інтересами. Більшість працівників приймає колективні завдання як свої.
Щоб визначити фактор організованості колективу, потрібно розрахувати його індекс згуртованості. Для цього встановлюють кількість взаємних виборів (діад) по ознаках симпатії – антипатії. Вибори підраховуються по відповідях на питання, наприклад, таких типів: "З ким би Ви хотіли мати загальний робочий кабінет?" або "З ким би з працівників Ви хотіли встановлювати нове обладнання?" і т.д. Питання підбираються з урахуванням характеру діяльності колективу, індивідуально-психологічних особливостей його членів та інших факторів.
Індекс згуртованості групи (З) розраховується за такою формулою:
де В – кількість взаємних позитивних виборів; N – загальна кількість можливих виборів у колективі.
Індекс згуртованості колективу зростає зі збільшенням кількості позитивних виборів. Згуртованість колективу тим вище, чим ближче індекс Згр. до одиниці. Цей індекс характеризує внутрішню емоційну атмосферу колективу. У результаті досліджень психологів встановлено зв'язок між високим значенням індексу згуртованості групи та ефективністю професійної діяльності.
45. Соціальна типологія особистостей людини.
Особистість – інтегральна (цілісна) сукупність соціальних властивостей людини, що формується та видозмінюється протягом усього життя людини у результаті складної взаємодії внутрішніх та зовнішніх чинників її розвитку, активної взаємодії із соціальним середовищем.
Соціальний тип особистості — продукт складного переплетення історико-культурних і соціально-економічних умов життєдіяльності людей, відображення того, як суспільна система впливає на ціннісні орієнтації людини і через них — на його реальну поведінку.
Типи особистості |
• ідеальний — сукупність особистісних властивостей, яка, на думку сучасників, є бажаною, відіграє роль еталона, взірця; • базисний — сукупність властивостей, яка дозволяє у найкращий спосіб адаптуватися до конкретних умов життєдіяльності у даний час, у даному суспільстві; • реальний — сукупність спільних для членів даного суспільства, типових властивостей особистості, що переважають на даному етапі розвитку суспільства |