2.10 Організація контролю якості

Вимоги, які ставляться до сучасного одягу визначаються рівнем її якості, яка встановлюється переліком показників та їх значенням. Рівень якості виробів – це відносна характеристика, яка визначається порівнянням показників якості моделі з базовими показниками, фактично досягнутими в країні і закордоном. Якість продукції прийнято розглядати як сукупність показників. Для споживача виріб визначається його відповідністю соціальним, функціональним, естетичним, економічним, гігієнічним вимогам, а також безпекою користування і надійністю.

До промислових належать показники стандартизації; конструктивні; технологічні; техніко-економічні показники. Значну роль у забезпеченні високої якості швейних виробів відіграє організація технічного контролю на всіх ланках виробництва. Організацією контролю на виробництві є відділ технічного контролю (ВТК) або відділ управління якістю (ВУЯ). Працівники ВТК або ВУЯ мають право припиняти приймання продукції, яка має дефекти; заборонити використовувати на підприємстві сировину, матеріали та інструменти, які не відповідають встановленим вимогам і не забезпечують випуск якісної продукції, вимагати усунення причин виникнення дефектів виробів і порушень технології виробництва; притягати до відповідальності осіб, винних у виробництві неякісної продукції, звертатися у вищі органи з питань про переведення окремих працівників, бригад і цехів на самоконтроль.

Необхідною умовою поліпшення якості швейних виробів, підвищення продуктивності праці є впровадження стандартів - це основа промислового виробництва одягу. У швейному виробництві залежно від сфери дій змісту і рівня затвердження, всі стандарти поділяються на чотири категорії: міжнародні, ДСТУ, ГСТ, СТП.

Відповідно з ДОСТом 4103-82 всі вироби, які пошиваються на підприємстві повинні відповідати зразку-еталону, а саме: реквізити товарного і контрольного ярликів, відповідність зовнішнього виду (ВТО, посадка виробу, матеріали, виконання окремих вузлів і деталей, симетричність форми і розміщення парних деталей, краї деталей, напрямок малюнку, стібки, строчки та шви, внутрішнє прикріплення деталей, клейове з’єднання деталей, обробка застібок, закріпок, прикріпленні фурнітури), які проводяться органолептичним та лабораторним методами перевірки якості виробів.

Також відповідно з ДОСТом 10581-91 вироби, які пошиваються на підприємстві, повинні відповідати якісному маркуванню та пакуванню.

Для маркування готових виробів повинні застосовуватися товарний ярлик, стрічка з зображенням товарного ярлику, марка, контрольна стрічка. На товарних ярликах повинні бути вказані: товарний знак підприємства-виробника; найменування та місцезнаходження підприємства-виробника; найменування виробу; позначення стандарту або технічні умови на виріб; артикул виробу або номер по прейскуранту; номер моделі для виробів побутового призначення; розмір; сировинний склад; дата випуску. Товарний ярлик може мати різноманітну форму і повинен бути пришитий, навішений або прикріплений до виробу іншим способом, який забезпечує його збереженість. На стрічці з зображенням товарного знаку повинні бути вказані наступні реквізити: товарний знак підприємства-виробника; сировинний склад; символи догляду за виробом згідно з ДОСТом 16958. Пам’ятка по уходу повинна бути прикріплена до виробу, які потребують додаткового догляду, символи по догляду за якими передбачені ДОСТом 16958.

Комплект одягу маркують наступним чином:

• Комплект одягу з різних артикулів тканини – товарними ярликами, які прикріпляються до кожного виробу комплекту;

• Комплект одягу з одного артикулу тканини – одним товарним ярликом, який кріпиться до основного виробу, або до окремих ярликів, які кріпляться до кожного виробу комплекту;

• Контрольною стрічкою, яка кріпиться до кожного виробу комплекту;

• Стрічкою з зображенням товарного ярлику, який кріпиться до основного виробу і вказуються символи за доглядом на окремій стрічці, яка кріпиться до інших виробів комплекту.

Для упаковки виробів застосовують споживчу тару (індивідуальну або групову), бумаги, транспортну тару (ящики та мішки), спеціалізовані контейнери. До споживчої тари відносять: пакет з поліетиленової плівки, коробка з кришкою та пачка з клапанами з картону.

В випадку застосування поліетиленових пакетів для групової упаковки виробів без послідуючого упакування їх в коробку пакети повинні бути закриті з усіх сторін.

Під час упакування виробів в пачки з картону на стику клапанів повинні бути вкладені картонні прокладки або стик повинен бути заклеєний стрічкою.

Коробку або пачку з картону з виробами заклеюють контрольною стрічкою з заходом на бічні стінки або по периметру кришки, або туго пере навхрест і кінці перев’язочного матеріалу заклеюють бумажним талоном в випадку відсутності внутрішньої прошивки виробу. Для закріплення коробок, пачок з картонів та ящиків з гофрированого картону, а також для бумажних талонів застосовують стрічку, яка виготовляється з етикеточоної бумаги по ДОСТу 7625. Допускається застосовувати клейову стрічку на бумажній основі по ДОСТу 18251 або на іншій основі.

Особливості маркування та упакування виробів, які виготовлені по технології закордонних фірм, вказують в технічних умовах або технічному описі на ці вироби, які розроблені в доповнення до технологічної документації закордонних фірм.

Вимоги до маркування та упакування виробів, які виготовлені по закордонній кооперації, допускається по узгодженню зі споживачем змінювати.

Вироби повинні транспортуватися в критих транспортних засобах або в універсальних контейнерах в відповідності з правилами перевезень вантажів, які діють на даному виду транспорту. Контейнери повинні вистилатися водотривкою бумагою або іншими водозахисними матеріалами, якщо вироби не упаковані в ящики.

Вироби повинні зберігатися в критих складських приміщеннях і повинні бути захищені від дії прямого сонячного світла або атмосферних впливів.

Вироби, які транспортуються в підвішеному стані або складені, повинні зберігатися до реалізації в підвішеному вигляді, які транспортуються в споживчій тарі або зв’язані пачками в бумазі, або без неї, - на стелажах.

Відстань від полу до нижньої частини полки стелажа повинна бути не менше 0,2 м, від внутрішніх стін до виробів – не менше 0,2 м, від обігрівачів до виробів – не менше 1 м, між стелажами – не менше 0,7 м.

Вихідним та головним розділом річного плану економічного та соціального розвитку підприємства є план виробництва , що має собою завдання по обсягу, асортименту та якості продукції на визначений плановий період.

Головною задачею планування виробництва - задоволення потреб у товарах народного попиту. Розробка цього розділу плану на виробництвах швейної промисловості передбачає пошук можливостей найбільш повного задовільнення попиту населення на швейні вироби у необхідній кількості , необхідного асортименту та якості.

Виробнича програма є базою для планових розрахунків по праці та заробітній платі, для визначення необхідної кількості матеріалів на плановий період та науково обґрунтованих планів по собівартості, прибутку та рентабельності.

Від виробничої програми залежить план допоміжних цехів, ступінь використання наявних виробничих потужностей.

Підприємства самостійно визначають обсяг находження товарів, виходячи з укладених угод на поставку виробів, реалізують за своєю думкою зверх планову продукцію, особливе одні товари за узгодженими цінами з урахуванням споживацьких властивостей цих товарів та попиту на них, встановлюють за узгодженням із торгівельними підприємствами оптову та роздрібну ціни на особливо модні вироби та перші експериментальні зразки.