2.9 Планування потоків в цеху

Щоб організувати любе швейне підприємство, необхідно мати три компоненти – засіб праці, предмет праці і праця (цілеспрямована людська діяльність). Взаємодія цих компонентів і знаходить форму організації виробництва.

Для організації поточного виробництва необхідний великий об’єм, однорідність продукції і сировини в довго тривалості часу, точна підготовка виробництва для забезпечення безперервності і ритмічності процесу виготовлення виробу.

Існують єдині правила проектування потоків. Перш за все розраховують параметри потоку. До параметрів потоку відносять: такт потоку, потужність, число працюючих, число робочих місць, площа, число монтажних ліній. Наступним етапом технологічного розрахунку потоку являється комплектування технологічно-неподільних операцій в організаціонні.

Потім було обрано форму організаціонного потоку – в даному випадку – це агрегатно-груповий потік – це найбільш прогресивна форма потоку. На потоках цього типу виділяються групи робочих місць по виготовленню окремих вузлів одягу, які потребують вузької спеціалізації. Ритм потоку вільний, запуск пачковий, напівфабрикат переміщується всередині груп за допомогою різноманітних внутрішньопроцесних транспортних засобів. Запуск моделей може бути послідовним, послідовно-асортиментним та циклічним. Такі потоки (великої та середньої потужності) застосовують при виготовленні виробів різного асортименту, бажано малогабаритних, при виготовленні верхнього одягу потоки цього типу використовують в заготовчій секції.

Переваги агрегатно-групових потоків являються:

• Досягання мінімальної трудомісткості виготовлення виробів в результаті скорочення числа допоміжних прийомів, можливості використання спеціального напівавтоматичного високовиробничого обладнання, раціональної організації праці й розміщення робочих місць в групах;

• Підвищення якості обробки завдяки вузькій спеціалізації і раціональній організації робочих місць;

• Можливість механізації та автоматизації окремих ділянок виробництва;

• Можливість обліку індивідуальності праці робочих і маневреності в випадку невиходу на роботу;

• Можливість приспособити приміщення любої конфігурації для розміщення потоку.

Недоліками являються значне збільшення об’єму незавершеного виробництва, необхідність посилення контролю за ритмічністю роботи всього потоку, його ділянок. Крім того, виникає велика сложність при плануванні робочих місць через велику кратність операцій.

При виборі обладнання для проектуємого потоку необхідно намагатись:

• До підвищення удільної маси машинних операцій в загальному числі операцій;

• Механізація ритмічних робіт;

• Оснащення робочих місць засобами малої механізації;

• Скорочення кількості операцій ВТО.

При виборі способів обробки, окрім вимог, які відносяться до обладнання, потрібно досягати:

• Розширення області застосування клейових матеріалів;

• Заміні швів, які вимагають вигортання деталей та зменшення операцій, які пов’язані з підрізкою деталей;

• Широке застосування строчок ланцюгового стібка;

• Комплексна механізація з використанням машин напівавтоматів.

Планування потоку в приміщенні передбачає наступні етапи: вибір типів і розмірів робочих місць, в відповідності з кожною організаціонною операцією технологічної схеми розподілу праці; вибір розміщення робочих місць на потоці.

Вихідними даними для розробки і встановлення потоку в цеху являються :

• План цеху;

• Технологічна схема розподілу праці і монтажний графік;

• Типові норми виробничих площ на одного робочого;

• Типи і розміри робочих місць і місць зберігання напівфабрикатів;

• Число одиниць обладнання;

• Організаційна форма потоку;

• Тип транспортних засобів для переміщення крою та напівфабрикатів; норми безпеки праці.

Робочі місця в потоці розміщують в відповідності з технологічною схемою розподілу праці по виготовленню виробу. При цьому намагаються не порушувати прямо точність і неперервність потоку.

Місця запуску слід організовувати з боку подачі крою, а місця випуску – зі сторони здачі готової продукції на склад, намагаючись, щоб шляхи транспортування крою, напівфабрикатів, готових виробів і рух людей не перетинались.

Розмір робочої зони залежить від того, що виконує робітник (сидячи чи стоячи). Воно повинно бути організованим таким чином, щоб забезпечити максимум комфорту і безпеки праці виконавця.

Через кожні 7…10 робочих місць встановлюють резервні машини, для яких число складає до 10 % від числа основних. Це число беруть зі зведеної таблиці чисельності обладнання.

Крім робочих місць повинні бути місця для зберігання крою деталей та готової продукції. Деталі крою зберігаються на стелажах в складеному стані, а готові вироби – в підвищеному на кронштейнах, або на стелажах в складеному стані.

Загальноцехові проходи для руху людей і транспорту можуть бути центральними та пристінними, а по призначенню – головними та допоміжними. Обладнання потрібно розміщувати так, щоб було зручно його обслуговувати та змінювати.

В приміщеннях, які мають нестандартну висоту, при розміщенні потоку, необхідно перевірити відповідність фактичного об’ єму приміщення на кожного робочого вимогам правил по техніці безпеки та виробничої санітарії.(на кожного робочого необхідно не менше 15 м³ об’єму виробничого приміщення).

Планування робочих місць креслять на плані цеху в масштабі 1:100 або 1:50 з указанням номерів організаційних операцій і назв видів робіт. При цьому можна стрілками вказувати напрям руху технологічного потоку, переміщення деталей і напівфабрикатів, рух транспортних засобів, місце запуску деталей крою в потік, випуск готової продукції і зберігання напівфабрикатів.