ЗМІСТ
Вступ
1 Конструкторський розділ
1.1 Назва, призначення і вимоги до виробу, що проектується
1.2 Аналіз напрямку моди
1.3 Розробка моделей – пропозицій і виріб основної моделі
1.4 Опис зовнішнього вигляду
1.5 Вибір системи конструювання та її обґрунтування
1.6 Вибір вихідних даних для побудови конструкції виробу
1.7 Розрахунок та побудова базової конструкції
1.8 Побудова модельної конструкції
1.9 Специфікація деталей крою
2 Технологічний розділ
2.1 Аналіз роботи діючого підприємства і обґрунтування напрямку реорганізації , реконструкції , проектування 2.2 Вибір пакету матеріалів та режимів обробки
2.3 Аналіз методів обробки та вибір обладнання
2.4 Розробка раціональної послідовності виготовлення виробу
2.4.1 Розробка послідовності у вигляді таблиці
2.4.2 Розробка послідовності у вигляді граф-процесу
2.5 Аналіз вихідних даних , вибір і обґрунтування потужності та форми організації поточного виробництва
2.6 Попередній розрахунок потоку
2.7 Складання технологічної схеми потоку
2.8 Аналіз технологічної схеми потоку
2.9 Планування потоків цеху
2.10 Організація контролю якості
3 Економічний розділ
3.1 Розрахунок виробничої програми
3.2 Розрахунок показників по праці та кадрам
3.2.1 Розрахунок чисельності промислово-виробничого персоналу
3.2.2 Розрахунок фондів оплати праці
3.3Технічний розвиток та організація виробництва
3.4 Розрахунок собівартості продукції
3.4.1 Розрахунок матеріальних витрат
3.4.2 Складання калькуляції собівартості
3.4.3 Розрахунок прибутку та рентабельності продукції
3.6 Розрахунок техніко-економічних показників роботи підприємства
3.6.1 Розрахунок вартісних показників обсягу виробництва
3.6.2 Розрахунок продуктивності праці
3.6.3 Порівняльний аналіз техніко-економічних показників
4 Безпека життєдіяльності
5 Енергозбереження
6 Більш чисте виробництво
Загальні висновки
Список посилань Додатки
В швейній промисловості за послідній час вироблена велика робота по розширенню асортименту і покращення якості випускаючої продукції, випущено багато виробів, атестованих державним законам якості. Особливо великі задач в цьому плані поставлення. Основники напрямками науково-технічного розвитку швейної промисловості в наші роки, де кінцевою цілю виголошено повне забезпечення сучасних людей швейними виробами в залежності з раціональним гардеробом одягу, розробка нового промислового асортименту одягу.
Одна із основних задач легкої промисловості існує для покращення потреб населення, якості обслуговування, скорочення терміна виповнення заказів, розвиток служби бита як великої відрослі промисловості.
Відношення одягу осанці фігури, вибраної форми, назначеною, естетичним вимогам часу досягається за допомогою призначеної конструкції, її розробка і художнього оформлення.
Підвищення якості і естетичного рівня виробу, різноманітні асортименти перед усіма залежить від рівня моделювання і конструювання. За останні роки асортимент випускаючої продукції обновлюється кожного року в середньому на 65-70% дякуючи введенню нових моделей освоєння випуску виробів із нових тканин і матеріалів. Асортимент продуктивності розширився в результаті збільшення нових видів одягу оригінальних конструктивних видів одягу оригінальних конструктивних рушень, із нових матеріалів, нових модних виробів.
Швейна промисловість, яка займається масовим виготовленням одягу, є однією з найважливіших галузей народного господарства, яка вирішує проблеми населення в різноманітному та якісному одязі, які і в інших галузях промисловості, масове виробництво базується та розвивається на основі
передових досягнень в області науки і техніки та прогресивних розробок в підприємстві.
Для швейної промисловості важливо створення раціональних, тобто технологічних конструкцій одягу, що дозволяє при їх виробництві використання найбільш ефективного обладнання, збільшення об`єму продукції при меншій кількості робочих. Також важливо збільшення виробництва – значення матеріалоємності виробу, економії сировини та матеріалів.
При проектуванні одягу повинні бути максимально використані останні досягнення науки і техніки, вибрані оптимальні композиційні та конструктивні рішення. Найбільш перспективними для швейної промисловості є створення систем автоматизування, проектування одягу з використанням сучасних технологічних засобів. Необхідно сформувати такий асортимент, який матиме здатність витримати конкуренцію на внутрішніх та зовнішніх ринках. Також необхідно вирішувати такі питання, як перспективи збуту товару, можливість ресурсного забезпечення, перспективи виробництва засобів паралельної та паралельно – послідовної обробки, все це дозволяє значно підвищити виробництво праці.
У плані підвищення готовності підприємств до сприйняття Індустрії Моди як взаємодія нових технологій, дизайну і просування продукції на ринки, доцільно удосконалити програми учбових закладів. Повинні бути переглянуті програми і по традиційних спеціальностях: технологи, дизайнери, економісти.
Підготовка і перепідготовка кадрів повинні здійснюватися на основі вітчизняного досвіду з урахуванням тенденцій розвитку освіти в економічно розвинених країнах світу. При цьому в системі утворення кадрів повинні бути упроваджені нові ефективні форми навчання на базі дистанційної освіти і за допомогою Інтернет, розвитку мережі інкубаторів бізнесу, напрям в зарубіжні країни на стажування.
Для підвищення конкурентоспроможності продукції легкої промисловості повинні бути вирішені загальні завдання технологічного оновлення галузі, поповнення оборотних коштів підприємств, організаційного реформування підприємств, підвищення рівня менеджменту і ефективності науково-технічного забезпечення виробництва і приватні завдання галузей, обумовлені їх специфікою.
Основними завданнями швейної промисловості є:
а) реформування виробництва шляхом його розукрупнення для більшої мобільності і випуску одягу невеликими партіями;
б) підвищення рівня моделювання і конструювання одягу за рахунок посилення ролі модельєрів і дизайнерів в створенні промислових колекцій; у) розширення участі білоруських підприємств в міжнародному розподілі праці, збільшення виробництва одягу за ліцензіями визнаних в світі дизайнерів моди.
У легкій промисловості галузь плівкових матеріалів займає особливе місце і є складним комплексом виробництв з високим науково-технічним рівнем.
Виявлення резервів зниження собівартості повинне спиратися на комплексний техніко-економічний аналіз роботи підприємства: вивчення технічного і організаційного рівня виробництва, використання виробничих потужностей і основних фондів, сировини і матеріалів, робочої сили, господарських зв'язків.
Собівартість продукції знаходиться у взаємозв'язку з показниками ефективності виробництва. Вона відображає велику частину вартості продукції і залежить від зміни умов виробництва і реалізації продукції. Істотний вплив на рівень витрат роблять техніко-економічні чинники виробництва. Цей вплив виявляється залежно від змін в техніці, технології, організації виробництва, в структурі і якості продукції і від величини витрат на її виробництво. Аналіз витрат, як правило, проводиться систематично протягом року в цілях виявлення внутрішньовиробничих резервів їх зниження.
В даний час при аналізі фактичної собівартості тієї, що випускається продукції, виявленні резервів і економічного ефекту від її зниження використовується розрахунок по економічних чинниках. Економічні чинники якнайповніші охоплюють всі елементи процесу виробництва - засоби, предмети праці і сама праця. Вони відображають основні напрями роботи колективів підприємств по зниженню собівартості: підвищення продуктивності праці, впровадження передової техніки і технології, краще використання устаткування, здешевлення заготівки і краще використання предметів праці, скорочення адміністративно-управлінських і інших накладних витрат, скорочення браку і ліквідація непродуктивних витрат і втрат.
Зниження собівартості може відбутися при створенні автоматизованих систем управління, використанні ЕОМ, вдосконаленні і модернізації існуючої техніки і технології. Зменшуються витрати і в результаті комплексного використання сировини, застосування економічних замінників, повного використання відходів у виробництві. Великий резерв таїть в собі і вдосконалення продукції, зниження її матеріаломісткості і трудомісткості, зниження ваги машин і устаткування, зменшення габаритних розмірів.
Великий вплив на ефективність роботи підприємства і на витрачання фонду заробітної платні надає використання засобів на преміювання робочих. Аналіз ефективності положень про преміювання проводиться шляхом зіставлення додатково одержаного прибутку від реалізації продукції або економії від зниження її собівартості з витратами на преміювання. Зниження собівартості продукції багато в чому визначається правильним співвідношенням темпів зростання продуктивності праці і зростання заробітної платні.
Промислові підприємства випускають одяг масового виробництва, який характеризується високим рівнем техніки, технології та організації виробництва, що передбачає високі вимоги до робітників.
Швидко зростає необхідність у висококваліфікованих надрах. Сьогодні виробництво все більше вимагає працівників, які були б практично і теоретично добре підготовлені, мали глибокі знання та великий кругозір і мали високу технологічну культуру.
Технологія швейного виробництва стає більш механізованою, її ефективність залежить від використання спеціалізованих машин і обладнання для волого-теплової обробки, розкрою і пошиття виробів.
1 Конструкторський розділ
1.1.Назва та призначення виробу, що проектується
Дана модель – жіночій костюм, прилеглого силуету.
Костюм призначення для повсякденного носіння. Тому що, вона виготовлена з тонкого шифону і тому має літнє призначення, надає людині комфорт у носкі в теплий період.
Костюм призначений для молодшої та середньої вікової групи. В цю групу входять жінки від вісімнадцяти років. Тому при виготовленні враховані останні тенденції моди.
У костюмі чітко підкреслюється талія та стегна. Тому кожна жінка, одягнувши такий костюм завжди буде виглядати чарівно та святково, навіть в діловій обстановці.
Одяг по своїм розмірам, формі, конструкції, тканині повинен відповідати перш за все основному конкретному призначенню і умовам експлуатації, тобто забезпечити функцію, яка на неї покладена, що і визначає функціональну бездоганність. Одяг повинен задовольняти естетичним вимогам споживача, відповідати сучасним нормам художнього оформлення і законам здорового сприйняття складеному стильовому напрямку, смакам і моді.
Естетичні вимоги – це вимоги краси, художнього оформлення, відповідності віку, тілобудові і зовнішності людини.
Ергономічні вимоги визначають ступінь відповідності одягу антропометричним даним людини в статиці і динаміці.
Гігієнічні вимоги до одягу визначаються санітарно-гігієнічним нормам і рекомендаціям і основним гігієнічним вимогам до одягу є: захист тіла людини, від неблагоприємних факторів, навколишнього середовища, забезпечення нормальної життєдіяльності.
Експлуатаційні вимоги і сучасні вимоги до одягу є технічні вимоги зберігання приданої форми в процесі експлуатації. Швейні вироби повинні бути стійкими до атмосферних дій, води, миючим засобом та хімічним.
Всі переліковані вище дії сприяють зміщенню різноманітності типів і розмірів елементів конструкції одягу, що дозволяє підвищити рівень стандартизації, механізації і автоматизації підприємства, тобто зменшення витрати на виготовлення виробу.
Конструкція одягу забезпечує естетичну цінність одягу, вона повинна встановити таку розмірність одягу фігурні споживача, максимальну зручність користування, гігієнічність, надійність і довголіття виробу.
1.2. Аналіз напрямку моди
Мода – це прояв постійної спрямованості людини до новизни у всіх областях життя. Мода та одяг є невід’ємним один від одного, як предмет та його тінь. У вузькому колі мода – це зміна форм, покрій, пластики, кольору, силуету, довжини одягу, взуття, головних уборів, зачісок і навіть косметики на нові, які під впливом різноманітних факторів, в тому числі реклами, стають більш популярними.
Кожна епоха створювала свій естетичний ідеал, ідеал красоті людського тіла, ідеал жіночності, свій художній стиль в одязі. Історичний розвиток костюма, його зміни завжди були обумовлені, з одного боку, модою, з іншого – стилем епохи. З появою кожної нової моди старий одяг губив свою естетичну цінність.
Після перевантаженості одягу й тканин декором з'явилася необхідність в чистоті й суворості. Лінії й форми одягу лаконічні й точні, навієні стилем «від кутюр» 60-х, 80-х і 90-х років. Такими формами визначається нова елегантність. Ця елегантність втілюється в двох паралелях, модних напрямках, орієнтованих на розкіш, яка звільняється від вичурності й наближається до більш стриманої жіночності, й на чистоту мінімалізма, на природність, спрощення форм. Сурові ліній та дизайн йдуть рука об руку з високою якістю матеріалів і декора. При скромності зовнішнього вигляду, тканини можуть приховувати великі внутрішні можливості. Зовнішня простота може сполучатися з великим змістом у технічному плані, який включає до себе, наприклад, обробка, яка захищає від дощу, антистатичні та антибактеріальні пропітки, які охороняють здоров’я , еластичні волокна, які надають комфорт та ін.
На першому плані якісні традиційні тканини, які в ансамблі часто комбінуються з високотехнологічною синтетикою або з новими натуральними та штучними матеріалами, близькими екологічному мисленню. Актуальні змішані матеріали з новими властивостями за рахунок з'єднання в них різних волокон.
Як колись, матеріали розвиваються у двох напрямках. В першому представлені м’які текучі, які прекрасно драпіруються (типу крепа, джерсі, віскози,необхідні для одягу м'яких пластичних форм в дусі 80-х років, у другому – пружні, сухі, ломкі компактні, типу тафти, піке, плащьовок, які створюють модні жорсткі архітектурні форми. Лідери моди – гладко пофарбовані тканини, виразність яких підвищується за рахунок обробок, які надають їм гладкість, металевий блиск або матовість, барховитість, тобто головна увага концентрується на нових поверхневих ефектів і внутрішніх властивостях матеріалів.
Літо 2011 року досліджує традиції та звичаї минулого. Звідси інтерес до традиційних старих матеріалів, які на сучасному етапі стають більш витонченими, завдяки більшим, чим раніш, можливостям їх кольорової витонченої нюансировці, обробкам, великому внутрішньому комфорту та функціональності. Мода постає у вигляді нової екзотики, втіленої у безліч стилів, в яких минуле постає удосконаленим за допомогою нових технологій.
Матеріали літа розвиваються у двох напрямках. Перший напрямок включає до себе витонченні гладкі матеріали, які відрізняються суровою простотою поверхні. Це тонкі, легкі повітряні тканини типу мусліна, шифона, газа, вуалі, органзи і більш важкі компактні пружні матеріали типу перкали, габардину, саржи із бавовни і вовни. До цього напрямку належать блискучі тканини із шовку, поліаміда та інших хімічних волокон, лощені, металізовані, типу атлас, тафти. До другого – відносяться матеріали рустифікального виду з рельєфними фактурами. Це грубий льон розрідженої структури із збільшеним переплетенням, оригінальної структури твід, клоке, тканини з бахромою та різноманітні легкі м'яті, жаті тканини, в тому числі з ефектами гофре, плісе.
Характерною рисою літнього сезону є рівноправне існування в моді одягу різних об'ємів та форм, малої прилеглості, середньої та супервеликої вільної. Також різноманітна й довжина виробів. У молодіжному асортименті лідирує довжина міні, міді – в одягу класичному й діловому, а максі – в етнічному одязі по мотивам стилю хіпі.
На сцені моди андрогенні образи, які відрізняються простотою та лаконічністю, у котрих, наряду з жіночністю, є й чоловічий початок. Текстуру тканин для костюмів відрізняють природною простотою. До витонченій грації шовку додають рустифікальні рогожки, створені переплетенням товстої та тонкої нитки із бавовни, льону, пеньки, рафії, джута, однотонні або в смужку, кліку з використанням вишивки, декоративних строчок або з простими графічними орнаментами. Підійдуть й змішані тканини полотняного переплетення. При оформленні використовується широка гама етнічних мотивів – від східних до мексиканських.
По різноманіттю модних фасонів із сукнями змагаються спідниці. Наряду із прилеглими спідницями складних жорстких архітектурних форм пропонуються рухливі широкі спідниці усіх видів, навіть до шароподібних, а також спідниці плісе з косими клинами від кокетки, в складку, з оборками, Які нагадують балетні пачки та ін.. Довжина їх - від міні до міді, а в моделях святкових у стилі хіпі – максі.
Романтичний настрій створюють прозорі органза, атлас, шовкове та віскозне джерсі, витончені жакардові матеріали з чередуванням блискучих та матових ділянок поверхні.
В руслі модних тенденцій під впливом нових напрямків електронної музики відроджується психоделична контркультура, яка пропонує на перший план чутливий досвід та нереальне, туманне прийняття дійсності. Це виражається у художньо – колористичному оформленні тканин й одягу даного напрямку.
Літні тканини атакують набивні малюнки. Серед них особливо актуальні чіткі плоскі стилізовані квіткові малюнки з крупними та дрібними застилочними мотивами, часто оконтурені чорним чи іншими кольорами, як в експресивному живописі, так і навпаки, ніби – то стерті наполовину, умовні
Модні крупні геометричні стилізовані орнаменти у африканському трибальному стилі; коврові геометризовані східні орнаменти й дрібні квіткові в дусі хіпі, які заключені у клітинки великого масштабу.
Лідерами моди є набивні й яскраві багатокольорові малюнки у вигляді різноманітних клітинок: великих мандраських, та більш дрібних – «віконний перепльот», «Віші», а також яскраві полоси різного масштабу й ритму.
Весняно-літня кольорова палітра виривається із полону традицій. У моду повертаються яскраві, навіть неонові кольори, які не лишають інтересу до природних кольорів. Природні кольори складають багату різноманітну палітру відтінків: від насичених до блідих. Ці багато чисельні нейтральні та димчаті кольори поєднуються з яскравими тонами.
Декоративність – одна із яскраво виражених тенденцій весняно-літнього сезону, а різноманіття засобів декору не знає меж. Все починається з оформлення тканин, які мають рельєфну фактуру, вишукані жакардові та набивні малюнки чи прикрашені вишивкою та аплікаціями. Деякі тканини всплош розшиті бісером та паєтками. Сьогодні декоративні прикраси згідно загальній тенденції частіш за все роблять в одному кольоровому рішенні з моделлю. Контрастні акценти умісні в тому випадку, якщо головною темою стають узори у фольклорному стилі чи якщо використовуються вишивки та біжутерія кольору старого золота, бронзи та срібла. Як оформлення тканин, актуальні контрасти чорного та білого, які можна побачити й в об'ємних аплікаціях, в оздобленні кружевом.