15. Традиційні форми опіки дітей-сиріт

Опіка та піклування встановлюється над дітьми, які залишилися без батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцятирічного віку, а піклування — над дитиною віком від 14 до 18 років.Опіка та піклування встановлюється з метою виховання неповнолітніх дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав або з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів цих дітей.До обов'язків опікунів чи піклувальників належать: виховання підопічних, турбота про їхнє здоров'я, фізичний, моральний та духовний розвиток, створення цим особам необхідних побутових умов, належного лікування та догляду, навчання, захист прав та інтересів підопічних.осіб, які мають переважне право на усиновлення дитини, — громадянин України, в сім'ї якого виховується дитина, який є чоловіком матері, дружиною батька дитини, яка усиновлюється, який є родичем дитини та людиною, яка усиновлює кількох дітей, котрі є братами та сестрами, а також подружися.усиновлення проводиться без згоди дитини, якщо вона, у зв'язку з віком або станом здоров'я, не усвідомлює факту усиновлення та якщо дитина проживає в сім'ї усиновлювачів і вважає їх своїми батьками.

16. Охарактеризуйте інноваційні форми опіки дітей – сиріт в Україні

Останнім часом посилилася увага вітчизняних дослідників до розвитку інноваційних форм опіки дітей-сиріт та дітей, які залишилися без батьківського піклування Потреба зміни існуючої системи опіки та піклування над дітьми в Україні є визнаною великим колом фахівців та державою. Свідченням цього є створення дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей – як інноваційних форм опіки дітей-сиріт та дітей, які залишилися без батьківського піклування.

Дитячий будинок сімейного типу – це окрема сім’я, що створюється за бажанням подружжя чи окремої особи, яка не перебуває у шлюбі. Така сім’я бере на виховання і спільне проживання не менше п’яти дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Кількість дітей у сім’ї, як рідних, так і прийомних, не повинна перевищувати десяти осіб.

Прийомна сім’я – це сім’я, яка добровільно взяла з закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, від одного до чотирьох дітей для виховання і спільного проживання. Загальна кількість рідних та прийомних дітей у родині не повинна перевищувати п’яти чоловік.

17. Розкрийте особливості сучасного дитинства, його проблеми. Роль соціального педагога у вирішенні означених питань

Особистість дитини є об'єктом впливу оточуючих умов, цілеспрямованих зусиль суспільства в цілому та інститутів виховання зокрема. З іншого боку, дитина - суб'єкт свого розвитку, формування: будь-яка зовнішня дія на неї стає ефективною тоді, ко­ли вона внутрішньо приймається. Особистість не лише сприймає зовнішні впливи, але й сама активно творить себе, виходячи із власного потенціалу, сформованих рис і став­лення до середовища. Дітей розуміють як групу населення, що знаходиться у перехідно­му періоді, ціль якого - інтеграція і соціалізація. Тому завдання дітей - готуватись до жит­тя у суспільстві "на рівні" з дорослими. дитинство є найзначнішою групою населення, а її пріоритети є найвищими, визначають майбутнє суспільства. Скільки було "вкладено" в дітей - те і чекає суспільство в майбутньому, такими і будуть.перспективи.даного.суспільства. Дитинство – найважливіший період у становленні особистості. Саме тоді людина потребує найбільшої уваги та захисту. Від ставлення до дітей, розуміння їхніх проблем, інтересів та потреб, стану охорони дитинства залежить доля кожної людини і розвиток суспільства загалом.

Перелік основних завдань соціальної робо­ти.

1. Сприяти подоланню специфічних труднощів у процесі соціалізації із соціальне неблагополучних сімей.

2. Сприяти розвитку особистісних і соціальних процесів

3. Участь у педагогічному розв'язанні потенційних конфліктів.

Щодо конкретних шляхів реалізації даних завдань можна виділити соціально-побутову допомогу, аналіз, кон­сультування, лікування, активізацію до діяльності, охоплення цією роботою як окремих дітей, їхніх батьків, так і груп; співпрацю з педагогами, проведення батьківських зборів.

Сучасна ситуація в суспільстві не сприяє формуванню позитивного мо­рального середовища. Нелегке матеріальне становище переважної більшості сімей веде до погіршення внутрішньо-сімейних стосунків.