8. Розкрийте співвідношення понять розвиток, соціалізація і виховання особистості

Соціальний розвиток — процес життєдіяльності людства та його складових частин у довкіллі.

Соціаліза́ція — комплексний процес засвоєння індивідом певних соціальних ролей і/або інтеграція до певної соціальної групи. Соціалізація виступає одним із основоположних соціальних процесів, що забезпечує існування людини в середині суспільства. Соціалізація являє собою процес входження людини в суспільство, включення її в соціальні зв'язки та інтеграції її з метою встановлення її соціальності.

Соціальне виховання – це система соціально-педагогічних заходів спрямованих на становлення та реалізацію людини, групи, суспільства їх духовного потенціалу, а також гуманізацію відносин в соціумі. На сьогоднішній день сформовано новий світовий підхід до поняття соціального виховання.

9. Розкрийте основні ф- -ції діяльності соціального педагога

Аналітико-діагностична функція:

вивчає, реально оцінює особливості соціального мікросередовища, ступінь і спрямованість впливу середовища на особистість, соціаль- ний статус дитини, підлітка, клієнта в різних сферах діяльності і спілкування, визначає і аналізує соціальні чинники, їх спрямова-ність і вплив на особистість; виявляє чесноти особистості дитини, її “проблемне поле”, індивідуально-психологічні, особистісні особливості; ставить “соціальний діагноз”, вивчає і реально оцінює особливості діяльності і навчання дитини; встановлює причини відхилення в поведінці дітей, підлітків, причини соціальних негараздів сім’ї; сприяє виявленню найбільш обдарованих дітей; виявляє дітей з емоційними та інтелектуальними затримками розвитку.

Прогностична функція:

на основі аналізу соціальної і педагогічної ситуації про-грамує і прогнозує процес виховання і розвитку особистості, діяльність всіх суб’єктів соціального виховання, надає допомогу в саморозвитку і самовихованні особистості, визначає перспективи розвитку особис-тості в процесі соціалізації; планує власну соціально-педагогічну діяльність на основі глибокого аналізу результату попередньої діяльності; будує дерево цілей: професійної діяльності та адек-ватні йому вико-нуючі і управляючі програми.

Організаційно-комунікативна функція:

сприяє включенню суб’єктів виховуючої діяльності, громадськості, населення мікрорайону в процесі соці-ального виховання підроста-ючого покоління, в спільну працю і відпочинок, ділові і особисті контакти, зосереджує ін-формацію про дії (позитивного і негативного) на вихованця соціально-педагогічних установ, організацій, налагоджує контакти між ними по відношенню до цього вихованця та його сім’єю; формує демократичну систему взаємостосунків у дитячому і підлітковому середовищі, а також у відносинах дітей, підлітків і дорослих; будує взаємостосунки з вихованцями на основі діалогу, спів-праці.

Коригувальна функція:

здійснює корекцію всіх виховних впливів, які спрямовані на вихованців, як з боку сім’ї, так і соціаль-ного середовища, у тому числі і неформального; посилює або фокусує позитивні впливи і нейтралізує або по-слаблює негативні впливи; здійснює корекцію самооцінки школярів, за потребою корекцію статусу дитини в колективі, групі однолітків, допомагає позбутися звичок, що завдають збитку здоров’ю.

Координаційно-організаційна функція:

організовує соціально значущу діяльність дітей і підлітків у відкритому мікросередовищі, впливає на розумну організацію дозвілля; включає в різні види виховної діяльності з урахуванням психолого-педагогічних вимог; організовує колективну творчу діяльність дітейразом з дорослим населенням; координує діяльність всіх суб’єктів соціального виховання; взаємодіє з органами соціального захисту і допомоги; виступає в ролі учасника спільної діяльності, не відокремлюючи себе від вихованців і залишаючись при цьому керівником.

Функція соціально-педагогічної підтримки і допомоги вихованцям:

надає кваліфіковану соціально-психолого-педагогічну допомогу дитині в саморозвитку, самопізнанні, самооцінці, самоствердженні, самоорганізації, самореабілітації, самореалізації; встановлює довірчі відносини з дитиною (клієнтом).

Охоронно-захисна функція:

використовує весь комплекс правових норм, спрямованих на захист прав та інтересів дитини, підлітків, молодіжних об’єд-

нань; сприяє вживанню заходів державного примусу і реалізації юридичної відповідальності по відношенню осіб, які допускаютьпрямі або опосередковані протиправні дії проти дитини; взаємодіє з органами соціального захисту і допомоги.

Психотерапевтична функція:

піклується про душевну рівновагу дитини, про її почуття, переживання; встановлює довірчі відносини з дитиною, підлітком, дорослим;

здійснює вербальний і невербальний вплив на емоції і самосвідо-мість дитини (дорослого);надає допомогу у вирішенні міжособистіснихконфліктів, знятті депресивного стану; сприяє в зміні відношення людини до життя, до соціального ото-чення, до самого себе; організовує дитині (дорослому) ситуацію успіху.

Соціально-профілактична функція:

організовує систему профілактичних заходів з попередження девіантної поведінки і злочинної (делінквентної) поведінки дітей і підлітків;

впливає на формування етично-правової стійкості; організовує систему заходів соціального оздоровлення сім’ї, своєчасно надає соціально-правову і іншу допомогу сім’ям і дітям груп соціального ризику.

Реабілітаційна функція:

організовує систему заходів по соціально-педагогічній реабілі-тації і підтримці осіб (перш за все неповнолітніх), які по.вер-нулися з місцьпозбавлення волі, спецустанов, а також осіб, з різних причин (хвороба, інвалідність, наркотизм, сексуальна агресія, позбавлення волі,переживання стресу та ін.), які відчувають соціально-економічні, професійні та інші ускладнення в системі суспільних, сімейних таінших відносин, які викликають різні форми соціальної дезадаптації.

10. Проаналізуйте кодекс професійної етики соціального педагога ЕТИЧНИЙ КОДЕКС СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА І. Етичні обов’язки соціального педагога стосовно клієнтів. 1. Права і прерогативи, першорядність інтересів клієнтів. Соціальний педагог має докласти максимум зусиль, щоб виховати і розвинути самостійність клієнта. Його основними обов’язками стосовно клієнта є: а) не використовувати відносини з клієнтом у власних інтересах; б) не практикувати, сприяти або брати участь у будь-яких формах дискримінації, що основується на національності, сексуальних орієнтаціях, вікові, розумових або фізичних вадах чи яких-небудь перевагах, привілеях, персональних характеристиках; навпаки, його метою є всіма доступними засобами боротися з такою дискримінацією; в) повинен уникати зв’язків або відносин, які завдають шкоди його клієнтам; г) не вступати в сексуальні стосунки з клієнтами ні за яких обставин; д) інформувати клієнтів про ризик, права та можливості, обов’язки, пов’язані для них із соціальною службою; е) враховувати поради і консультації колег та наставників у випадку, коли вони служать інтересам справи; є) завершити роботу з клієнтом і професійні відносини з ним, коли такі не є більше необхідними і не служать інтересам цієї людини або сім’ї; ж) у випадку, якщо іншу особу офіційно призначено виступити на захист клієнта, мати справу з цією особою виключно в інтересах клієнта; з) не дозволяти втягувати себе в будь-які дії, які опоганюють або зменшують громадянські або юридичні права клієнта, навіть якщо це робиться на його прохання; и) забезпечувати активну суб’єктну позицію самого клієнта, не припускати приниження гідності особистості клієнта формами благодійної допомоги, яка йому надається. 2. Конфіденційність і збереження таємниці. Співробітник соціальної служби повинен поважати таємниці клієнта і не розповсюджувати інформацію, яка стала відомою під час професійної соціальної допомоги. Він повинен: а) використовувати конфіденційну інформацію, отриману ним від клієнта, тільки у випадку професійної необхідності; б) повністю інформувати клієнтів про межі конфіденційності в даному випадку, а також про цілі, для яких ця інформація може використовуватися; в) в разі необхідності забезпечувати клієнтів будь-якими офіційними записами, що їх стосуються; г) забезпечуючи клієнта необхідними записами, дотримуватися конфіденційності іншої інформації, що зберігається у записах; д) отримати свідому згоду клієнта, перш ніж друкувати, робити магнітофонний запис або дозволити будь-якій третій інстанції спостерігати за його роботою. 3. Гонорари. Співробітник соціальної служби повинен впевнитися, що встановлені гонорари за різноманітні види соціальної допомоги справедливі, розумні, тактовні та відповідають виду здійсненої соціальної допомоги і здатності клієнта платити. Соціальний педагог не повинен приймати цінних подарунків за виконану роботу. ІІ. Етичні норми соціального педагога стосовно своїх колег. 1. Повага, чесність, ввічливість. Соціальний педагог повинен ставитися до колег з повагою, ввічливо, справедливо, з довірою, зберігаючи делікатність: а) ставитися до колег на основі професійних інтересів та переконань; б) поважати довіру колег під час професійних взаємовідносин та взаємодії; в) створювати та підтримувати ситуації, що полегшують колегам етичні професійно компетентні дії; г) під час роботи з клієнтом детально і чесно надавати відомості про кваліфікацію, точку зору, творчі знахідки колег, використовувати відповідні канали для оцінки методів роботи колег; д) заміщуючи колегу, діяти в інтересах репутації того, кого він заміщує; е) не використовувати конфлікт між колегою і керівництвом у своїх інтересах та для зміцнення своєї професійної позиції; є) шукати арбітраж або об’єктивне песередництво, коли професійні конфлікти з колегами потребують негайного вирішення; ж) поважати колег, не пов’язаних безпосередньо зі сферою його роботи; з) виконуючи обов’язки експерта, керівника, наставника стосовно колег, доброзичливо, спокійно і докладно доводити до їх відома умови спільної роботи і взаємовідносин; и) відповідаючи за оцінку дій інших педагогів, студентів, знайомити їх з цією оцінкою. 2. Стосунки з клієнтами колег. Співробітник соціальної служби повинен поводитися з клієнтами своїх колег з увагою, вести їх справи з повною професійною віддачею: а) не брати на себе професійну відповідальність за клієнтів колеги без відповідного погодження з останнім; б) обслуговуючи клієнтів колег під час їхньої відсутності, працювати з ними так само уважно, як і з "власними". ІІІ. Етичні обов’язки соціального педагога стосовно керівної організації або керівника. Співробітник соціальної служби повинен суворо дотримуватися своїх обов’язків, встановлених керівною організацією: а) працювати над вдосконаленням, коректуванням політики своєї організа-ції, підвищенням ефективності та дієвості її служб; б) використовувати ресурси керівної організації дуже уважно і тільки за такими потребами, для яких ці ресурси розраховані. ІV. Етичні обов’язки соціального педагога перед своєю професією. 1. Захист чистоти, недоторканості професії. Соціальний педагог повинен підтримувати і підвищувати значущість, етику, знання та цілі своєї професії: а) захищати і підсилювати чистоту своєї професії, бути відповідальним і активним в дискусіях з удосконалення професії; б) вживати заходів за допомогою відповідних каналів проти неетичної поведінки будь-кого зі своїх колег; в) попереджувати некваліфіковану та заборонену практику соціальної роботи; г) не припускати під час реклами своєї компетентності, кваліфікації тих послуг та результатів, яких не може бути досягнуто. 2. Робота в мікрорайоні. Соціальний педагог повинен всіляко допомагати людям, інформуючи і роблячи соціальні служби доступними для населення мікрорайону: вкладати свій час, професійний досвід та знання в діяльність, яка сприяє шанобливому ставленню до корисності, чистоти і компетентності у своїй професії. 3. Розвиток знань. Соціальний педагог повинен нести повну відповідальність за розвиток і повне використання своїх професійних знань: а) спиратися у своїй практичній діяльності на професійні знання; б) критично їх аналізувати та оцінювати, цікавитися новими знаннями, що стосуються його професії; в) робити свої внески у розвиток знань з галузі системи служб соціальної допомоги населенню, ділитися досвідом, знаннями. V. Етичні обов’язки соціального педагога перед суспільством. Співробітник соціальної служби повинен сприяти розвитку суспільства: а) діяти таким чином, щоб виключити несправедливість стосовно будь-якої людини чи групи на основі національного походження, політичних чи релігійних переконань, сексуальних орієнтацій, віку, шлюбного статусу, психічних або фізичних вад, а також виключити переваги та привілеї для окремих категорій на-селення; б) розширювати особистісні можливості усіх людей, різних сімей, з особливою увагою ставлячись до неповноцінних груп та осіб; в) створювати умови для підтримки поваги до різноманітних культур, які складають суспільство; г) сприяти створенню відповідних служб у разі виникнення необхідності в суспільстві; д) наполягати на змінах у політиці і законодавстві з метою покращення соціальних умов життя та підтримки соціальної справедливості; е) підтримувати участь громадськості у формуванні соціальної політики і розвитку активної діяльності усіх соціальних інститутів.