6. Розкрийте стадії процесу соціалізації, їх завдання

І стадія — дитячий період. Основна проблема — довіра чи недовіра. Дитина на підставі визначеного рівня турботи і комфорту з перших днів довідується, якою мірою можна розраховувати на задоволення основних потреб: їжа, тепло, безпека. При неповному вирішенні цієї проблеми залишки недовіри можуть позначитися на подальших стадіях.

II стадія — вік від одного року до двох років. Основна проблема — автономія або сором і сумнів. Підвищені вимоги в напрямі контролю за шлунком можуть закріпити у свідомості дитини почуття сорому і власної нікчемності, істотно підриваючи зусилля по самовизначенню і руху до автономії.

III стадія — від трьох до п ´яти років. Основна проблема — ініціатива або почуття провини. При зайвій твердості з боку дорослих щодо обмеження ініціативи може залишитись слід безініціативності на подальшому житті.

IV стадія — молодший шкільний вік. Основна проблема — стараність чи недбайливість. Головним завданням є набуття впевненості в собі, у своїх здібностях, їх усвідомлення і розвиток. Невиконання (часткове чи повне) цієї задачі позначається в прояві елементів недбайливості як на цій, так і на подальших стадіях.

V стадія — підлітковий-юнацький вік. Основна проблема — становлення індивідуальності (ідентифікація) або рольова дифузія (невизначеність у виборі ролей). У цей період небезпечні як невдачі в сфері пошуку місця в житті та сфері пошуку інтимного партнера, так і переоцінка значущості якої-небудь з них. Невдача може негативно позначитися на виборі роботи, друзів, супутника життя, а також може призвести до стресу.

VI стадія — молоді роки. Основна проблема — інтимність чи самітність. Головні цілі на цьому етапі — залицяння, шлюб і інші види близькості.

VII стадія — середній вік. Основна проблема — продуктивність (творча продуктивність) чи стагнація (творчий застій). Ця стадія пов´язана з реалізацією індивіда в двох основних ролях: працівника і батька. Причому відчуття творчої продуктивності приносить успіх в обох ролях, у той час як творчий застій може викликати невдачу навіть у який-небудь одній з них.

VIII стадія (заключна) — старість. Основна проблема — умиротворення або розпач. На цьому етапі соціалізацію індивіда визначає підбиття підсумків власного життя й успішності всіх попередніх етапів. Умиротворена старість чи розпач, гіркий жаль щодо невикористаних можливостей — такі межі прояву цієї стадії.

7.Розкрийте суть соціальної адаптації дитини.

Соціальна адаптація є не лише станом людини, але й процесом, протягом якого соціальний організм набуває рівновагу і стійкість до впливу соціального середовища.

Соціальна адаптація набуває виняткової актуальності в переломні періоди, як життєдіяльності людини, так і в періоди радикальних економічних і соціальних реформ.

В даний час, посилена увага до розробки цієї проблеми детерміноване потребами вирішення практичних завдань, пов'язаних з прискоренням процесу адаптації людини до нових умов .

Під соціальною адаптацією розуміється процес активного пристосування людини до нових для нього соціальних умов життєдіяльності.

У сучасній науковій літературі проблеми адаптації розглядаються в декількох напрямках: біологічному, медичному, педагогічному, психологічному, соціологічному, кібернетичному.

У процесі адаптації людина виступає об'єктом впливу соціального середовища і активним суб'єктом, який розуміє вплив цього середовища.

Процес адаптації - це широка поліфонія засвоєння соціальних цінностей через механізми соціалізації. Людина як активний суб'єкт освоює і використовує у своїй життєдіяльності продукти людської цивілізації.Соціальність - сутнісна сторона людини, його якісна характеристика. Винятком тут можуть бути тільки психічно хворі люди або ті, хто не пройшов з дитинства етапи соціалізації ("ефект Мауглі").