16. Перша кодифікація рад права 1922-29 та її наслідки

Причини проведення кодифікації: економічні ,соціально політичні, юридично-технічні

перебудова народного господарства – відхід від політики воєнного комунізму, започаткування основ ринкових відносин, залишення зі сторони держави контролю за підприємствами і найширший дозвіл приватного підприємництва. Дрібних виробників і торговців, а для цього потрібно було створити юр базу.

Потрібно юр зафіксувати нові соц пол відносини що виникли після революції і громадянської війни.

-Відхід від правового нігілізму перших років рад влади.

-Нова влада чітко розуміла, що для управління наргоспом потрібні закони а не правова анархія.

- Упорядкування величезної маси законів як потрібних так і шкідливих

- нові рад републіки не були визнані передовими країнами світу, які виграли 1 світову війну.

без торгових звьязків ніякого визнання і бути не могло.

В 1921 розпочалася міжнародна генуезька конференція в якій прийняло участь близько 30 країн світу, які повинні були визначити подальшій розвиток світу. На цю конференцію була послана делегація і від рад республік. Для цього потрібно було представити нові збірникі законодавсьтва які б не були гірше іноземних – показати було потрібно що в праві відбувається демократизація.

Наслідки систематизації 1922-25:

1922 - Прийнято Кримінальний кодекс, Кримінально-процесуальний, Положення про судоустрій, цивільний, земельний, про працю, про народну освіту - 1922

1923 - Закон про ліси

1924 - Цивільно-процесуальний кодекс

Тимчасові будівельні правила

1925 - Ветеринарний кодекс

Виправно трудовий кодекс

ІІ період

Утворення СРСР і втрата формальної незалежності рад укр

– Стрімке зростання загальносоюзного законодавства.

- Прийняття конституції і відповідних змін прийняття до конституції 1919

- завершення після воєнної відбудови

- проголошення курсу на індусріалізацію

1926 рік – Кодекс законів про сім’ю, опіку, шлюб, реєстр актів гром стану

1927 Адмін кодекс, нові редакції кримінального, кримінально-процесуального, земельного.

ІІІ період

Завершення періоду непу і перехід до колективізації.

1928 рік – тимчасові будівельні правила були замінені статутом цивільного будівництва.

Гірничний кодекс УСРР

1929 – новий цивільно процесуальний кодекс, нова редакція положення про судоустрій

Завершенням код робіт стало видання 7 томного видання чинних законів УСРР – одного з попередників радянських збірок законів.

17. Кодифікація законодавства срср 50-70 роки

Причини кодифікації:

1. Політичні причини – хрущовська відлига 53-54 – перша спроба переформувати політичну систему срср. Необхідність була обумовлена соціальними проблемами в країні. Чим більше віддалялася війна тим народ переможець втомився чекати світле майбутнє. Нове державне керівництво взяло курс на лібералізацію і демократизацію суспільних відносин. Цей період був пов’язаний з Хрущовим.

Основним завданням було приведення правової системи відповідно до розвитку суспільства.

Тому в ході другої кодифікації відбулось – посилиння уніфікації і централізації законодавства.

Це виявило прийняття основ законодавства в усіх галузях права. Які вважались основу для прийняття кодексів. У випадку розходжень між союзним та республіканським законодавством потрібно було своє приводити у відповідність.

Напрямки проведення систематизації права.

В 1964 було прийнято 12 основ законодавства союзу і республік

Кримінальне законодавство

Про судоустрій

Про судочинство

Цивільного судочинства

Цивільного законодавства

Про шлюб та сім’ю

Земельне законодавство

Виправно трудове

Про охорону здоров’я

Про працю

Водного законодавства

Про освіту

Про надра

Лісового з-ства

Адміністративного

з-ства про адміністративні правопорушення

Житлового

Крім того було прийнято ряд загальносоюзних законодавчих актів – наприклад регламент ВР СРСР закон про раду міністрів СРСР, закон СРСР про охорону атмосферного повітря, про державний нотаріат, про охорону і використання памьяток культури. Та інші акти які не дублювалися респупліканськими органами.

Третій напрямок ухвалення ряду загально-союзних статутів та кодексів. Наприклад – статут про залізниці СРСР, Ветеринарний статут СРСР, Повітряний кодекс СРСР, Митний кодекс СРСР, Кодекс торгового мореплавства та інші загально-союзні кодекси.

Четвертий етап прийняття нової конституції 76 та УРСР 78.

1919, 29, 37.

Багато положень були декларативні.

Було прийнято в УРСР і вступило в законну силу 13 кодексів.

1. Кримінальний 1960

2. Кримінально-процесуальний 1960

3. Цивільний кодекс 1963

4. Цивільно-процесуальний 1963

5. Кодекс законів про шлюб та сім’ю 69

6. Земельний 70

7. Виправно-трудовий 1971

8. Кодекс законів про працю 1971

9. Водний кодекс 1972

10. Про надра 1976

11. Лісовий кодекс 1979

12. Житловий Кодекс 1983

13. Кодекс законів про адмін-правопорушення 1984

За своєю суттю вони були копією основ, з деякими незначчними зиінами. Жодного положення що підтверджувало самобутність республіки. Дівчатам з 17 в укр, в Росії з 18. У зв’язку з недостатньою ефективністю дії законів окремі норми часто зазнавали змін. Та в основи цивільного законодавства з моменту введення їх в дію і до 1948 року було внесено 80 змін. В кримінальний кодекс – до 64 року введено 340 змін і доповнень, КПК – 270 змін, ЦПК – 130. Законодавство не було стабільним.

Підвищення Правового регулювання, посилення ролі закону, дозволила об’єднати в одному інституті суміжні галузі права. Сформувало водне, гірниче, лісове право та натуральне господарствло.

В ході робіт значно підвищився рівень вчених правників. Досвід цієї кодифікації використовується по сьогудні.

Найбільш вагомі зміни відбулись у галуці ЦП. Надзвичайного впливу на розвиток майнових та інших відносин регульованих цив прав нормами сприяло перетворенню державно суспільної власності в . Деякі норми 20х років хоча і не були відмінені на практиці не застосовувались. Крім того цивільне законодавство було кодифіковано в рамках республік а в рамках союзу НІ. Тому 8 грудня ВР СР СР затвердила основи закони СРСР і республік. В основах було закріплено коперативно-колгоспну, державну, профспілково-організаційну власність. Підкреслювалось що радянська держава є власником держ майна. Тілька частина майна, яке надійшло в оперативне управління республік. В основі давалася кваліфікація виникнення захисту цивільни х прав, прав і обов’язків.

Багато-місця було присвячено – зобов’язальному праву серед яких провідне займало те норми якого займали провідні відносини між держ і гром орг. Ці норми використовували норму як інструмент виконання планів, забезпечення своєчасного постачання продукції, Принципи регулювання майнових відносин громадчян. Встановлювалося що держава захищає особисту власність громадян. Індивідуальна. Яка не могла бути використана для отримання нетрудових доходів.

Основи цивільного законодавства союзу СРСР, начебто регулювали ринкові відносини де панувала економ система побудована на командно-адмін принципах.

Характеристика цивільного кодексу урср

11 лютого 1987 ВР УРСР був виданий закон за яким вказувалося про розмежування основи законодавства приймаються, ухвалюються ВР УРСР, а галузеві кодекси на їх основі приймаються ВР союзних республік в тому числі і в цивільному праві.

8 грудня ВР СРСР прийняла «Основи цивільного законодавства СРСР і союзних республік» які були введені в дію

Цивільний кодекс був ухвалений ВР Ресбубліки 18 липня 1963 і був введений в дію в 1964 році – діяв до 2004 року, за своєю основою складався з 8 розділів.

Розділ І – загальні положення в якому визначалися завдання цивільного законодавства, підстави виникнення цивільних прав і обов’язків, їх здійснення, питання захисту цивільних прав. Правоздатність і дієздатність громадян – поняття й види юридичних осіб. Форм цивільно-правових угод, а також інші питання основних положень цивільного права.

Розділ ІІ, право власності – вміщував в собі норми, які регулювали (державну, громадську – кооперативну і власність громадських організацій.) І особисту власність громадян - індивідуалів.

Виникнення і припинення і захист права власності

Зобов’язальне право визначало порядок виникнення, виконання і припинення цивільно-правових зобов’язань, їх забезпечення і відповідальність за їх порушення. В окремих статтях цього розділу був перелік – окремих видів зобов’язань, що виникали із договорів – куплі-продажу, обміну, дарування, контрактації, майнового найму, державного страхування, доручення і комісії, зберігання – та інші.

4 Авторське право, 5 Право на відкриття - винахідницьке право, 6 р. спадкове право, 7 Правоздатність іноземців і осіб без громадянства, правозастосування цивільних законів іноземних держав, міжнародних договорів і угод.

Цивільно-процесуальне право. – основи цивільного судочинства, були прийняті 8 грудня 1962 року і введенні з травня 1962. На основи ніхто ніколи не посилався, - посилалися тільки на кодекси. Закордонних військовослужбовців судили за кодексом РСФСР

Новий кодекс був прийнятий і почав діяти в 1964 році. Встановлював положення ц судочинства та ц виробництва. Вміщував в себе норми про осіб які приймають участь у розгляді цивільних справ. Їх права та обов’язки, виробництво справ в судах першої інстанції, розгляд справ в касаційній та наглядовій інстанції. Порядок виконання судових ршень, цивільно-процесуальні права іноземців і апатридів. Вміщував норми про позови до іноземних держав і судові доручення і рішення іноземних судів. Визначав порядок розгляду справ на основі міжнародних договорів і угод або звичаєвого права.

Крім того в додаток до цивільно-процесуального кодексу був виданий ряд підзаконних актів – радою міністрів УРСР і СРСР про подальше удосконалення організації і діяльності органів – республіканського арбітражу.

Від 17 січня 1974 року та інші.

Кримінальне право

25 грудня 1948 – ВР СРСР затвердила основи кримінального законодавства і республік.

28 грудня 1960 року ВР УРСР затвердила КК УРСР.

За своєю структурою складався з 2 частин – загальної і особливої, які поділялися на глави та статті. Тільки декілька статей були класичними – тобто складалися із гіпотези диспозиції санкції, 95% - дисп і санкція.

Загальна частина – глава перша – загальні положення – виписувались завдання КК, співвідношення КК УРСР і загально-союзного законодавства, вказувалися підстави кримінальної відповідальності. В Главі другій зазначалися межі чинності КК в просторі і часі в главі 3 було визначено поняття злочин – визначається пекримінальним законо ссвуспіль редбачене соціалістичну систему господарства, соціалістичну власність, особу, політичні трудові, майнові та інші права громадян, а так само інші сусп небезпечні діяння, що посягають на соціалістичний порядок і предбачене к з.

Злочином не є діяння що формально містить ознаки діяння передбачені КК але через малозначеміть не являє сусп небезпекиж. Примусові заходи харктеру до 18 років, про неосудність (ті які не могли усвідомлювати своїх дій або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розвитку розладу душевною діяльністю.) Лікарні для маньяків.

Статті про необхідну оборону, крайню необхідність, відповідальність за підготовку і замаха на злочин, співучасть, не донесення.

Міри Покарання:

Ст. 23

Позбавлення волі,

Заслання,

Виселення

Виправні роботи без позбавлення волі

позбавленна займатися виховною діяльністю

Догана

Дисциплінарний батальйон

конфііскація майна,

позбавлення військогового звання або батьківських прав

Виняткова міра покарання – смертна кара.

В особливій частині.

Був вказаний окремі види злочині і санкції за їх вчинення.

Державні злочини – особливо-небезпечні – зрада батьківщини, теракт, диверсія, шкідництво, антирадянська агітація і пропаганда, проп війни і злочини вчинені проти іншої держави – трудящих)

Інші державні злочини – порушення національної рівноправності.

Злочини проти держ власності: 86-1 – пограбування соц власності більше 10к карбованців – смертна кара.

Проти держави санкія в 2 рази більше ніж приватних осіб

Проти життя здоров’я і гідності особи – проти особистої власності. Злочини проти правосуддя, порядку управління, проти громадської безпеки, народного здоров’я.

Військові злочини –

Було внесено більше 30 змін, а до 2002 – 700 змін.

Кодефікація КПК

Основи були прийняті ВР СРСР – були прийняті 25 грудня

Був ухвалений УРСР 26. 12. 1960

І введений в дію з 1 квітня 1961 – до жовтня 2012.