5. Джерела права у. У складі Російс. Імперії

Основні джерела права у другій половині 19 ст. не змінились – діяло Повне зібрання законів Російської імперії (було опубліковано його 2-е і 3-є видання) і Звід законів Російської імперії (було видано його 16-ий том). У галузі кримінального права діяла більшість положень Уложення про покарання кримінальні і виправні 1845 р. у нових редакціях 1866 і 1885 рр. Основним джерелом цивільного права був 10-ий том Зводу законів Російської імперії, а також Судові статути 1864 р. (Установлення судових установ, Статут цивільного судочинства, Статут кримінального судочинства, Статут про покарання, що накладаються мировими суддями), Тимчасові правила про волосний суд та ін. реформенні акти, які були джерелом і процесуального права.

Джерела права

1. Закони

Стосувалися організації роботи органів управління

Основні положення виборчого права діяльність сг

Закон загальне затвердження міністерств, завершив оформлення міністерського управління в імперії

Закон про вибори в державну думу 1905, 3 06 1907

2. Устави уложення,

кримінально, цивільно-процесуальне право

та інші галузі законодавства

3)Зводи – найвищий результат кодифікації, вміщував в собі всі норми всіх галузей права.

Єдиним законодавцем був імператор, всі інші органи дорадчі.

23 квітня 1906 Ухвалюються Основні закони Російської імперії – перша конституція Росії, обтройована конституція, такий вид конституції що надана зверху, ухвалена не парламентом, референдумом, а імператорською владою.

В основних законах було чітко розписані компетенції імператора і імператорської влади 100 статей, державної думи як нижчої палати парламента, і державної ради як верхньої палати.

Встановлювався новий порядок прийняття законів, спочатку розгляд в ДД потім затверджувалася ДР, нарешті ухвалювалася імператором.

Стаття 88, 89 – Імператор має самостійно видавати укази, які мають силу законів. Коли члени думи знаходяться на канікулах і дума розпущена імператорським указом.

Такий порядок зберігався до 1917.

6. Джерела Права Західної України:

Перехідного періоду

1. Звичаєве право серед укр. гірських народів та повсюди у сільськіх місцевостях

прості справи вирішувалось ним; на буковині, галичині діяло Волоське право.

2. В нових кодифікованих збірках чітко вказувалось що можуть застосовуватись різноманітні звичаї якщо на це є дозвіл закону

ІІ Головним збірником права були об’єднані малопольські та великопольські статути

Невдовзі їх перевели на українську

Поряд з статутами існували сеймові ухвали, постанови

королівське законодавство

а) Привілегія – індивідуальна

Едикти видавалися із прав віросповідання і військ справ

Визначали реалізацію господарства

поряд з законами діяли підзаконні акти

місцеві норми для окремих земель приймались на місцевих сеймиках галичини

називалися лапуддами і не потребували затвердження

Німецьке магдебурзьке право в містах, що постійно збагачувалося ордирами

Звичаєве право – носіями якого були конкретні люди

Офіційне законодавство

До 1840 до утворення парламенту єдиним законодавцем був монах видав патент імператриціматрії терезії для галиси

Цісарський диплом ві 22 02

про надання нової конституції

Статути про утворення коренних огранів

Ординації визначення прав підданих імпераотороп-

у 1819 діяли рейхстаги – парламенти що видавали постанови та положення закони та декрети

Збірники – кодифікаційних робіт – кодексів та уложень

Акти місцевого значення

Видавались галицьким та буковинським сеймами, вони стосувались благочиння меліорації,

діяли крайові сейми 1917

25 04 1848 року перша конституція 4 03 1849, діяла до 31 12 1851, 21 12 1867 року по 14 11 1918 року – четверта конституція. 29 вересня цісарським патентом для галичини була ухвалена крайова конституція того ж дня була ухвалена конституція для буковини пізніше цісарським патентом від 31 01 вони були відмінені це були останні конст для укр. Земель.