83)«Процес Короткий Приказний» 1734р, т його основний зміст

Процесе краткий приказной, изданный при резиденции гетманской" (1734 р.). Підготовка прав за якими судиться малоросійській народ затягнулась а вже нагально потрібен був новий законодавчий акт для удосконалення роботи судді. Цей був чинний реально діючий збірник який використовувався при розгляді цивільних і кримінальних справ в полково-сотенних магістратських судах гетьманської України.. Він складався зі вступу, 13 параграфів, короткого додатку і характеристики порядку винесення вироків. Основну частину становили нормативні акти, що регулювали тогочасний судовий процес. При цьому важливого значення "Процес..." надавав розгляду тих категорій судових справ, які належали до проблем урегулювання майнових відносин і поновлення порушених речових прав :боргових (п. 5); земельних (п. 6); про майнові відносини подружжя (п. 7); про втечі селян (п. 13).

Збірник використовувався як підручник або посібник для юристів-практиків у судових та адміністративних установах. Складено його було при гетьманській канцелярії, однак укладач невідомий. Існує кілька редакцій цього Збірника, зокрема його переробка під назвою "Акцес" (1743 р.). В основу цієї кодифікації, яка не набула офіційного значення, було покладено Литовський статут і "Порядок". Дослідники уважають її своєрідним підручником, який знайомив із тогочасним судовим устроєм і процесом.

84) «Права, за якими судиться малоросійський народ» 1743р, його структура, зміст та значення.

Першою, найвідомішою кодифікацією став збірник Права, за якими судиться малоросійський народ (1743 р.), що став результатом 15-річної роботи спеціальної української кодифікаційної комісії з української старшини, духовенства, шляхти, професорів та юристів-практиків.» Права складалися з передмови та 30 розділів і містили норми адміністративного, цивільного, торговельного, кримінального і процесуального права.

Ініціатива підготування збірника виходила від російського уряду, який у "Решительных пунктах..." гетьманові Д. Апостолу (1728 р.) запропонував укласти збірку чинного в Україні права в перекладі російською мовою

Розрізняли право власності на рухоме майно (спадкове і набуте). Зобов'язання поділялися на ті, що виникали із договорів, і зобов'язання із завдання шкоди. Детально регламентували договори купівлі-продажу, обміну, позички, особистого і майнового найму, поклажі, поруки, зберігання.

Значну увагу приділяли регулюванню поземельних відносин.

Зроблено першу спробу законодавчим шляхом урівняти становий статус старшини і шляхти, духовенства, закріпити статус залежних селян.

Важливою рисою кримінального права був його приватноправовий характер. Розслідування злочину, навіть тяжкого, було приватною справою. Суд карав злочинця залежно від волі потерпілої сторони. Правда, мала місце й ініціатива суддів у розслідуванні злочинів

Класифікація злочинів була традиційною: проти релігії; проти "влади і честі монаршої"; проти особи; проти майна; проти моралі.

У кримінальному праві з'являються нові поняття: замах на злочин; розрізнення головного виконавця злочину і співучасників; рецидив; наявність обставин, що виключали або пом'якшували покарання (неповноліття, стан сп'яніння, вбивство чоловіком коханця дружини тощо).

Збірник давав характеристику судової системи України. Найвищим судом був Генеральний, підпорядкований гетьманові. Він мав право милувати і виносити всі смертні вироки.

Переважну більшість судових справ вирішували полкові, сотенні й сільські суди. Для міських жителів діяв ратушний суд (у непривілейованих містах, де не було магдебурзького права, а у привілейованих - магістратський суд).

Усі судові органи були виборними. Нерідко судові функції виконували адміністративні органи.

"Права" детально регламентувало процесуальне право. Існувала виразна різниця між процесом у так званих "розправочних" (тобто цивільних) і кримінальних справах. У розправочних справах панував принцип змагальності, а в кримінальних - слідчо-розшуковий процес.

Детально регламентували всі стадії судочинства, називали судові докази (власне визнання вини, письмові докази, показання свідків, присяга). Допускалося застосування тортур і катування. Від тортур звільняли "знатних чесних людей", божевільних, осіб за 70 років, вагітних.

Рішення у цивільних справах і вироки у кримінальних справах називалися декретами (за аналогією з римським правом). Оскарження проводили вищі суди, за винятком справ про безспірні зобов'язання та вироки, винесені на підставі власного визнання вини.

Збірник перелічував наявні в Україні види покарань: а) смертна кара (проста і кваліфікована; 6) болючі покарання; в) тюремне ув'язнення; г) позбавлення честі (шельмування); ґ) вигнання; д) усунення з посади; е) майнові покарання; є) церковні покарання, серед яких найпоширенішими було ув'язнення в "куну" (надівання залізного обруча на шию або приковування правої руки до зовнішнього боку стіни церкви); ж) ув'язнення в монастирі; з) догана.

Джерелами кодифікації були Литовські статути, магдебурзьке і холмське право, гетьманські універсали, деякі російські закони, реальна практика козацьких судів, українське звичаєве право.

Багато норм і правничих дефініцій комісія виробила сама.

Провідними ідеями збірника були захист феодального ладу, розширення можливостей для поміщиків експлуатувати селянство. Водночас обґрунтовувалося право України на автономне самоврядування, що суперечило тогочасній російській політиці й законодавству, спрямованим на утвердження єдиної правової системи в межах Росії.

Саме це стало справжньою причиною того, що звід не було вчасно затверджено. У1744 р. його передали до Сенату з тим, аби потім подати на схвалення імператору. Відповідь від глави держави надійшла тільки через 12 р., після поновлення гетьманства. Проект кодексу направили на доопрацювання (1756 р). Іще 11 років тривала робота з перегляду зводу, але її так і не було завершено, і звід залишився без офіційного затвердження.

Значення. "Права..." великою мірою відобразили той суспільно-політичний устрій Лівобережної України, який склався на середину XVIII ст., і фактично були збірником чинного законодавства. Вони дають найбільш повне уявлення про право Гетьманщини, правову культуру українського народу та розвиток правових ідей в Україні першої половини XVIII ст.