- •Джерела науки
- •Перші спроби опису та систематизації дисципліни
- •Структура навчальної програми
- •Розвиток лінгвістичного аналізу тексту як наукової та навчальної дисципліни на межі століть
- •Передмова.
- •Трактування тексту в науковій літературі
- •Категорії тексту
- •Контекст і підтекст
- •Класифікація текстів
- •Як трактує поняття “текст” сучасна наука?
- •Модель тексту
- •Заголовок у художньому творі
- •Газетні заголовки
- •Заголовки наукових праць
- •Інтродуктивний блок
- •Передмова
- •Інформативний блок
- •Завершальний блок
- •Комунікативно-мовленнєві форми
- •Слова-концепти
- •Символічні значення
- •Символ як універсальне загальнофілософське поняття
- •Національні символи
- •Власні імена
- •Літературні оніми
- •Імена в поетичному мовленні
- •Біблійні персонажі
- •Українські прізвища і прізвиська
- •Власні імена в українській драматургії
- •{Д. Павличко)
- •(В. Симоненко)
- •(Т. Шевченко)
- •Художній текст і твір
- •Специфіка аналізу мови художнього твору
- •Алітерація й асонанс
- •В нит' як сонце, блиснув із-під вій Пукав?ий і журливий. — Хто згадає? —
- •Анафора й епіфора
- •Дніпрове диво
- •(Т. Шевченко)
- •(Б. Рубчак)
- •Звуконаслідування
- •Графічні засоби
- •(Я Крат)
- •Семантика великої літери1
- •Інтонаційно-пунктуаційні засоби виражальності
Трактування тексту в науковій літературі
Текст по-різному визначають у лінгвістичній науці, зокрема як:
максимальну одиницю мови найвищого рівня мовної системи;
продукт мовлення;
одиницю, що виражає судження;
цілісне і зв’язне повідомлення, складене для передання та збереження інформації;
суму, сукупність або множину фраз;
структурну і смислову єдність.
Будь-який текст поєднує план змісту і план вираження. План змісту тексту — це його смисл. План вираження — мовне оформлення.
На думку Л. Лосевої, це “повідомлення у письмовій формі, що характеризується смисловою і структурною завершеністю і певним ставленням автора до повідомлення”1.
У Н. Кутіної “текст — це серединний елемент схеми комунікативного акту, яку спрощено можна уявити у вигляді трьохелементної структури: автор—текст—читач”2.
Польська дослідниця М. Мейєнова у “Теоретичній поетиці” зазначила: “Текст — це одноразова і закрита структура, що створює власні значення, і відкритий світ, що виявляє себе через ставлення до інших текстів у широкому розумінні цього слова, тобто до всіх знакових цінностей”3.
Російський дослідник тексту М. Бахтін висунув положення про безперервний рух текстів у широкому просторі культури: “Нема ні першого, ні останнього слова, і нема меж для діалогічного контексту”, “Текст живе, лише стикаючись з інтими текстами”, “Лише у точці такого контакту текстів спалахує світло, що світить назад і вперед”4.
І. Ковалик текст трактує як “писемний чи усний потік, що являє собою послідовність звукових, графемних елементів у синтаксичних структурах (реченнях), які виражають комплекс пов’язаних між собою суджень”1.
Кожен текст, висвітлюючи якусь тему, містить у собі певний обсяг фактичних даних, певну інформацію. Оскільки текст може бути різний: художній і нехудожній (науковий, офіційно- діловий, публіцистичний), то кожен із них вимагає своєрідного підходу. Зокрема інформація, що міститься в нехудожньому тексті, завжди достатньо чітко співвідноситься з певною ділянкою дійсності й зорієнтована на конкретне коло адресатів. Такий текст обмежений низкою ознак — соціальних, професійних, політичних, територіальних, національних тощо. Заміна конкретних індивідуумів у цій групі текстів до кардинальних змін у сприйнятті інформації не веде.
Інша річ — художній текст. Співзвучність чи неспівзвучність окремих естетичних, психологічних, емоційних, ідейних поглядів автора і читача зумовлюють можливість різного трактування (інтерпретації) одного й того самого твору різними митцями: режисерами, акторами, критиками. Гамлет 400 років розв’язує проблему: бути чи не бути?1 Канонічний зміст трагедії залишається незмінним. А кожна епоха, кожен митець бере з цього твору нові й нові ідеї та емоції. Звідси напрошується думка, що трафаретного трактування художнього тексту не існує.
Кожен справді художній твір випереджає час, тому сучас- ники-читачі не завжди усвідомлюють усю глибину, значущість порушеної у творі проблеми.
Відомо, що смисл одного й того самого тексту не завжди однаково сприймають різні люди. Так, дуже часто при сприйнятті переважає логічна інформація і залишається поза увагою естетична. Іноді логічну інформацію по-різному інтерпретують люди, що читають той самий твір. Тобто смисл, який вкладає автор, і зміст, який сприймають читачі, не завжди адекватні. Кожен читач розставляє акценти по-своєму, по-своєму інтерпретує. Щоб запобігти цьому, проводять лінгвосмисловий аналіз, тобто здійснюють лінгвістичний аналіз тексту.
