2.5.2.2. Принцип одержання телезображення.

У відмінності від ТЗПІ статичної проекції ЗНТБ дозволяють працювати як зі статичним так і з динамічним зображенням. Вперше можливість одержання динамічного зображення була реалізована в кінематографії. Для одержання картинки, що рухається, у кіно використовуються наступні дві можливості органів зорової пам'яті людини.

Перша можливість полягає в тому, що після затемнення об'єкту спостереження в зоровій пам'яті людини образ об'єкта зберігається ще протягом 0.1сек.

Друга можливість полягає в так званій критичній частоті мелькотіння (КЧМ). КЧМ – це така частота висвітлення й затемнення об'єкта при якій об'єкт бачиться людині постійно освітленим.

КЧМ, залежно від ширини і яскравості екранного зображення, становить від 48-и до 60-и мелькотінь за секунду.

Дана величина була прийнята за основу одержання теле зображення. Однак на відміну від кінематографа, де необхідне значення КЧМ забезпечувалося механізмом кіноустановки й кількістю кадрів на плівці, у телебаченні даний параметр можна було реалізувати тільки електричним способом. У зв'язку із цим було взято найбільш близьке до 48 значення КЧМ - 50 мелькотінь за секунду. На підставі цього був реалізований принцип одержання тілі зображення.

Принцип одержання теле зображення складається з 2-х етапів:

1) Пряме перетворення оптичних сигналів, які відбиваються від об'єкта передачі, в електричні сигнали (відеосигнали). Це перетворення виробляється в телевізійній передавальній камері (ТПК);

2) Зворотне перетворення відеосигналів в оптичні сигнали відбувається на екрані кінескопа телеприймача (ТП).

Пристрій ТПК. (Мал. 5.1)

У корпусі ТПК 5 встановлений: фотооб'єктив 1, фотомішень 2 і електронний комутатор 3.

Фотооб'єктив направляє оптичні промені від об'єкта передачі на фотоелементи (ФЕ) фото мішені 2.

Фотомішень складається з 625-ти рядків. У кожному рядку змонтоване по 833 ФЕ який перетворюють оптичний сигнал у відеосигнали. Чим більше світла падає на ФЕ, тим більше електричний відеосигнал.

Відеосигнали з ФЕ зчитуються електронним променем комутатора у вигляді 2-х напівкадру: непарного напівкадру – електронний промінь рухається по непарних рядках фото мішені та парного напівкадру – промінь коммуникатора вертається з 625 рядка на парні рядки фото мішені. Кожний напівкадр зчитується променем комутатора на протязі 1/50 секунди. Таким чином, критична частота мелькотіння напівкадрів у телебаченні становить 50 мелькотінь /сек., що відповідає нормі.

Повний кадр складається з парного та непарного напівкадрів і частота його зміни становить: тобто 25 кадрів за секунду. Тому кінопроектор не можна використовувати для демонстрації кінофільмів через ТПК (у кіно частота кадрів становить 24 кадру в секунду).

ІЗ ТПК відеосигнали напівкадрів подаються на кінескоп ТП або записуються на магнітну стрічку відеомагнітофонів (Мал. 5.2).

Пристрій кінескопа в телеприймачі.

У герметично запаяній колбі є 3 кінескопи: джерело електронного променя, яким управляють електроди 4 на які подаються відеосигнали, системи розгорнення електронного променя 2 по телеекрані кінескопа й системи по синхронній роботі променями кінескопу з електронним променем комутатора ТПК. Телеекраном кінескопа є внутрішня поверхня тієї його частини, що звернена до глядача. Площа цього телеекрана пропорційно збільшена в порівнянні із площею фото мішені ТПК.

Вся площа телеекрана покрита атомами люмінофора 1. Якщо люмінофор бомбардувати електронами, то цей атом починає випромінювати світлові промені. Яскравість світіння кожного атома люмінофора прямо пропорційна тій кількості електронів, які попадають на нього в одиницю часу. А вищевказана кількість електронів пропорційно величині напруги відеосигналу. Великий відеосигнал викликає яскраве світіння люмінофора й навпаки. У такий спосіб реалізується 2-й етап принципу телезображення: перетворення електричного відеосигналу в оптичний сигнал.