Процес формування та використання чистого прибутку підприємства

Можна виділити декілька груп факторів, які обумовлюють мож­ливості підприємства щодо зростання певного джерела власних фі­нансових ресурсів.

I група - фактори, що обумовлюють обсяги товарообігу підпри­ємства;

II група - фактори, які обумовлюють рівень торговельної надбавки на товари, що реалізуються;

3. група - фактори, які обумовлюють склад та рівень витрат обігу торговельного підприємства;

4. група - фактори, що обумовлюють ефективність проведення по­- зареалізаційних операцій та реалізації майна підприємства;

5. група - податкова політика держави з оподаткування доходів торговельного підприємства;

VI група - фактори, що обумовлюють пропорції розподілу чистого прибутку за окремими напрямками його використання.

При інших рівних умовах розміри чистого прибутку, що реінвес­тується, визначаються пропорціями між розподілом отриманого чис­того прибутку на частину, що споживається та нагромаджується вла­сником у поточному періоді. Основним фактором, що визначає цю пропорцію є дивідендна політика підприємства.

Другим за значенням та розмірами джерелом формування внутрішніх власних фінансових ресурсів є амортизаційні відрахування.

Відповідно до Закону під терміном “амортизація” основних фондів і не- матеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах встановлених норм амортизаційних відрахувань.

Амортизації підлягають витрати торговельного підприємства на:

- придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного використання;

- самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовлені таких основних фондів;

- проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Не підлягають амортизації та повністю входять до складу валових витрат звітного періоду витрати платника податку на придбання основних фондів та нематеріальних активів з метою їх подальшої реалізації іншим платникам податку чи їх використання у виробництві (будівництві, спорудженні) інших основних фондів, призначених для подальшої реалізації іншим платникам податку, та на утримання основних фондів, що знаходяться на консервації.

Не підлягають амортизації та провадяться за рахунок прибутку торговельного підприємства витрати на придбання, ремонт та модернізацію легкових автомобілів, що використовуються.

Третім за значенням джерелом формування внутрішніх ресурсів є дооцінка вартості залишків товарно-матеріальних цінностей. Врахо­вуючи, що на підприємствах торгівлі запаси товарно-матеріальних цінностей становлять до 70% від загальної вартості майна значення цього джерела поповнення власного капіталу важко переоцінити.

Операція з переоцінки товарно-матеріальних цінностей (далі ТМЦ) законодавче дозволена на підприємствах України з 1993 року. З жовтня 1994 року проведення дооцінки для державних підприємств є обов'язковим.

с

Основні фактори, що обумовлюють обсяг формування внутрішніх власних фінансових ресурсів за рахунок проведення дооцінки відо­бражені на малюнку.

Ві

Обов'язковою умовою проведення дооцінки є зміна цін на товари, покупні товарно-матеріальні цінності, товарно-матеріальні цінності власного виробництва, незавершені виробництва та на готову продук­цію підприємства протягом часу її зберігання.

Власні фінансові ресурси, необхідні підприємству для фінансуван­ня своєї діяльності, можуть бути отримані за межами підприємства за рахунок додаткових внесків для поповнення статутного фонду. В підприємствах, створених у формі акціонерних товариств збільшення, статутного фонду відбувається за рахунок додаткової емісії акцій підприємства.

Порівняно з внутрішніми власними джерелами фінансування, зовнішні власні фінансові ресурси є найбільш дорогим джерелом отримання додаткового власного капіталу, їх залучення потребує значних часових, організаційних та фінансових зусиль.

З огляду на високу вартість збільшення статутного фонду підприємства проводиться лише в разі неможливості покриття потреби в зростанні власного капіталу за рахунок внутрішніх джерел.

Потреба в залученні зовнішніх власних фінансових ресурсів визначається так:

ВФР_зовн^необх = ЗВК_необх - ВФР_вн^можл, де

ВФР_зовн^необх – необхідний обсяг залучення зовнішніх власних фінансових ресурсів;

ЗВК_необх – необхідне зростання власного капіталу;

ВФР_вн^можл – можливий обсяг формування внутрішніх власних фінансових ресурсів..

Можливості торговельного підприємства із залучення зовнішніх власних фінансових ресурсів обумовлені дією таких факторів: