Види витрат, що входять до складу валових витрат (бухгалтерський підхід, облік та звітність )

Склад валових витрат платника податку (економічний підхід)

Загальний обсяг валових витрат платника податку визначається як сума наведених вище елементів витрат, за умови їх відповідності вимогам та обмеженням, передбаченим законодавчо.

Обчислений розмір валових витрат коригується на суму витрат, які за своїм змістом підлягають виключенню зі складу валових витрат з метою оподаткування.

Таким чином, показник «Валові витрати платника податку» є принципово новим і не ототожнюється з будь-яким показником, що традиційно використовувався.

Відмінні особливості цього показника полягають у наступному:

- Кількісно показник «валові витрати» більший за показник «витрат обігу» підприємства, оскільки охоплює витрати, пов’язані з неторговельними видами діяльності, та показник «поточні витрати», оскільки включає до свого складу ще певне коло витрат торговельних підприємств.

Склад валових витрат платника податку (економічний підхід)

Принципово новим є включення до складу валових витрат, пов’язаних з закупівлею товарів, проведених в звітному та попередніх періодах, за умови їх реалізації. Раніше в звітності торговельних підприємств витрати на придбання товарів не знаходили відображення в якості окремого показника, а лише брали участь у формуванні обсягу валового доходу від реалізації товарів.

• Показник «валові витрати» значною мірою орієнтований на рух грошових коштів підприємства, а не на обчислення (розрахунок) окремих видів витрат. Такий касовий підхід (за фактом сплати) використовується щодо всіх видів витрат, крім, обов’язкових платежів, податків, зборів, а також деяких інших елементів витрат.

• До складу валових витрат, пов’язаних з фінансовою діяльністю підприємства, відносяться не тільки витрати на поточне обслуговування зовнішніх зобов’язань (емітованих цінних паперів обмеженого терміну дії), а й витрати грошових коштів в зв’язку з погашенням раніше емітованих власних цінних паперів обмеженої дії та придбанням зобов’язань, що емітовані іншими суб’єктами господарювання та державою. Необхідно пам’ятати, що такі види витрат належать до валових витрат у тому звітному періоді, в якому підприємство отримує доход (грошові кошти) від здійснення фінансової операції. Отже, по сутіці статті витрат є коригуючими. Позитивна різниця між доходами та витратами збільшує оподаткований прибуток, а від’ємна – зменшує його.

• До складу валових витрат платника податку, що зменшують оподаткований прибуток, вперше у вітчизняній практиці віднесені збитки від безнадійної заборгованості в зв’язку з повною ліквідацією підприємства, збитки від здійснення спільної діяльності без створення юридичної особи, від розміщення емітованих цінних паперів, благодійні внески (за умови дотримання певних вимог). Це відповідає інтересам підприємств, підвищує реальність результату господарювання.

• До складу валових витрат платника податку не входять амортизаційні відрахування, які згідно з новим порядком самостійно беруть участь у визначенні обсягу оподаткованого прибутку.

В той же час залишкова вартість основних фондів, що не підлягає амортизації відповідно встановленого порядку проведення, а також повна залишкова вартість об’єктів, які підлягають вимушеній заміні з об’єктивних обставин, належать до валових витрат платника податку.

В цілому механізм формування валових витрат залишився досить складним. Законодавчо встановлена велика кількість умов та обмежень, що регламентують можливість включення фактично здійснених витрат до складу валових витрат та відповідного зменшення оподаткованого прибутку. Додатково визначена необхідність ведення окремого податкового обліку, що суттєво збільшує обсяг облікової роботи та витрати на управління.

Література: Шваб Л.І. с.