Тривалість відпусток робітників

Тривалість відпустки, днів	Кількість робітників, які мають відпустку відповідної тривалості, чол.
24	310
26	200
ЗО	140
Разом	650

Розрахуємо середню тривалість відпустки:

Планова чисельність основних робітників (Ч^пл_о.р..) визначається трьома способами:

1. За трудомісткістю виробничої програми.

2. За нормами виробітку.

3. За нормами обслуговування.

При визначенні планової чисельності основних робітників за трудомісткістю виробничої програми необхідно враховувати плановий осяг робіт у нормо-годинах, плановий реальний фонд робочого часу одного середньооблікового робітника в годинах та плановий коефіцієнт виконання норм

Трудомісткість виробничої програми визначається як сума трудо­місткості всіх господарських операцій, необхідних для її виконання.

Планову чисельність окремих груп основних робітників, зайнятих на аналогічних роботах, можна визначити за нормами виробітку:

де - плановий обсяг робіт (продукції, послуг) у натуральних одиницях виміру;

- планова норма виробітку в натуральних одиницях за 1 годину.

Планова чисельність основних робітників за нормами обслуговування визначається за формулою:

де КО – загальна кількість обладнання, яку необхідно обслуговувати робітникам;

З – кількість змін роботи обладнання;

- коефіцієнт приведення явочної чисельності в облікову, який вираховується за формулою:

де НР – плановий відсоток невиходів робітників на роботу.

Коефіцієнт приведення явочної чисельності до облікової можна розрахувати також іншим способом. У перервних виробництвах відношенням номінального часу до явочного, в безперервних – відношенням календарного часу до явочного робочого часу.

НО – норма обслуговування, тобто кількість одиниць обладнання, яке має обслуговуватись одним робітником, одиниць:

де - фонд робочого часу (за зміну, місяць);

- норма часу обслуговування.

За нормами обслуговування чисельність основних робітників можна обчислити і за іншим розрахунком:

де КОР – кількість основних робітників для комплексного обслуговування одного об’єкта устаткування у певному періоді.

При плануванні чисельності допоміжних робітників необхідно уста­новити найраціональніші співвідношення між основними і допоміжними робітниками, а також розробити заходи щодо зниження чисельності до­поміжних робітників.

Специфіка трудової діяльності даної категорії робітників впливає на методи розрахунку їхньої планової чисельності. На роботах, які підда­ються нормуванню, а також на роботах, обсяг яких можна установити залежно від кількості обслуговуючих машин, механізмів і агрегатів, чи­сельність допоміжних робітників розраховується за тими самими мето­дами, що й чисельність основних робітників, тобто за трудомісткістю ро­біт, нормами виробітку та нормами обслуговування.

У випадках, коли виробничий об'єкт обслуговується групою робітни­ків і розміщення їх усередині об'єкта не визначається, розрахунок чи­сельності здійснюється за нормативами.

Нормативи чисельності (НЧ) визначаються через норми обслуговування або норми часу на обслуговування.

або

де Ор – обсяг робіт;

НО – норма обслуговування, виражена в таких самих одиницях, що й обсяг роботи;

Фр.ч. – фонд робочого часу (за зміну, місяць);

Тн.о. – норма часу обслуговування для відповідного періоду.

Чисельність допоміжних робітників, таких, як кранівники, комплектувальники та ін., для яких не можна установити обсягу робіт та норми обслуговування, розраховується за робочими місцями.

Розрахунок можна зробити за формулою:

,

де КРМ – кількість робочих місць;

З – число змін;

Кя.о. – коефіцієнт приведення явочної чисельності до облікової.

Планування чисельності керівників, спеціалістів і службовців має свої особливості, оскільки в даному випадку необхідно враховувати не лише особливості виробництва і трудомісткість управління, але і його структуру, поділ праці, співвідношення між різними професійними групами. Тому при розрахунку чисельності спеціалістів найчастіше використовують нормативний метод, який ґрунтується на застосуванні нормативів навантаження, обслуговування, керованості й чисельності спеціалістів.

Нормативи навантаження й обслуговування можуть застосовуватися в галузях невиробничої сфери, а на підприємствах галузей матеріаль­ного виробництва доцільно застосовувати нормативи чисельності спеціа­лістів, які передбачають встановлення залежності між кількісними і якісними показниками діяльності спеціалістів і основними техніко-економічними показниками діяльності підприємства.

У сучасних умовах дедалі більшого поширення набуває викори­стання штатно-номенклатурного методу, який ґрунтується на планових показниках розвитку виробництва, типових структурах і штатах, а та­кож номенклатури посад, що підлягають заміщенню спеціалістами з ви­щою освітою. За допомогою цього методу можна визначити як кількісну потребу в спеціалістах на основі штатних розписів, так і якісну — на ос­нові типової номенклатури посад, що визначає рівень класифікації і про­філь підготовки спеціалістів.

Типова номенклатура посад розробляється на всіх рівнях управ­ління — від підприємства до міністерства і є вихідною базою нормативів насиченості спеціалістами і потреби в них у розрізі спеціальностей. Нормативний коефіцієнт насиченості (Кн) у кожному плановому періоді розраховується за формулою:

,

де НЧс – нормативна чисельність спеціалістів;

Ч – середньооблікова чисельність працівників.

Тоді загальна потреба в спеціалістах ( ) визначається таким чином:

,

де Кн. – нормативний коефіцієнт насиченості спеціалістами;

- планова чисельність працівників у даному періоді.

Чисельність працівників охорони планується залежно від розміру площі, що охороняється, кількості постів на об'єктах охорони і режиму їхньої роботи.

Чисельність учнів планується з урахуванням робітників, що вибу­вають, потреби підприємства у робітниках певних професій, а також кількості кваліфікованих робітників, що надійде із закладів профе­сійно-технічної освіти й інших джерел. Та частина додаткової потреби у робітниках, що не може бути забезпечена за рахунок приймання робіт­ників і становитиме потребу підприємства в учнях.

План підготовки кадрів складається в розрізі професій. Кількість робітників, яку планується підготувати протягом планового періоду, та термін підготовки повинні відповідати виявленій додатковій потребі в кадрах. У плані з праці кількість учнів виражається у середньообліковій чисельності.

Приклад 8. Підприємству необхідно підготувати 20 робітників із тер­міном навчання 3 місяці. Середньооблікова річна чисельність учнів по даній професії становитиме: .

Після визначення планової чисельності і структури персоналу необхідно скласти баланс робочої сили і визначити додаткову потребу з кожної категорії персоналу, яка визначається у вигляді облікового складу за формулою:

,

де Чд –додаткова потреба у персоналі, чол.;

Чп і Чк – облікова чисельність працівників на початок і кінець планового періоду, чол.;

Чпл – середньооблікова чисельність працівників у плановому періоді, чол.;

ПВ – планові витрати працівників, %.

Загальну потребу у спеціалістах (Чс) можна розрахувати як суму (або різницю) чисельності спеціалістів на підприємстві на початок планового періоду (Чс.п.) і величини додаткової потреби (або зменшення) спеціалістів (Чс.д.).

Додаткова потреба у прирості посад визначається як різниця між за­гальною потребою в спеціалістах запланованого і базового періодів.

Завершується планування чисельності працюючих розробкою захо­дів із підготовки кадрів і підвищення їхньої кваліфікації як на підприєм­стві, так і поза ним.

Перш ніж приступити до розробки штатного розкладу торговельних підприємствах аналізується чисельність, склад та рух робітників у поточному періоді. В першу чергу необхідно перевірити укомплектованість штату основних категрій робітників – продавців, касирів, контролерів, показником укомплектованості підприємства продавцями являється коефіцієнт використання робочих місць, який визначається як співвідношення фактичного часу (в годинах), відпрацьованого продавцями за аналізуємий період, до планового.

Факт. кількість чол.- год

К =

План. кількість чол.-год

Оптимальним являється коефіцієнт рівний одиниці, який означає, що робочі місця укомплектовані і використовуються повністю.

Приклад 9. Магазин на 22 робочих місця працює з 8⁰⁰ до 20⁰⁰ години, у неділю з 8⁰⁰ до 18⁰⁰, перерва на обід – 1 година. За квартал по табелю обліку робочого часу продавці відпрацювали 19267 годин. В кварталі 92 роб. дні, у т.ч. 14 скорочених.

Для визначення коефіцієнту використання робочих місць в магазині необхідно розрахувати планову кількість робочого часу продавців за квартал щодо усіх робочих місць. Воно складає

22 роб. місця (11 год. 78 дн. + 9 год. 14 дн.) = 22 (858 + 126) = 21648 год.

Відповідно, коефіцієнт використання робочих місць буде дорівнювати

К = 19267 / 21648 = 0,89

Це означає, що робочі місця використовувалися неповністю, а штат продавців було укомплектовано тільки на 89,0%.

Таким чином, на підприємстві є можливість для росту товарообігу і покращення обслуговування покупців за рахунок повного укомплектування штату. Якщо коефіцієнт менше одиниці, необхідно встановити причини, що визвали неукомплектованість штату: хвороба, неправильно складений графік відпусток, плинність кадрів і т.д.

Чисельність робітників основних категорій визначається розрахунковим шляхом на підставі кількості робочих місць і режиму роботи підприємства. необхідною умовою розрахунку являється повне використання робочих місць протягом всього робочого дня.

Для розрахунку чисельності продавців використовують наступні показники:

- кількість умовних робочих місць (для перерахунку торговельної площі магазину в робочі місця використовують нормативи середньої площі одного робочого місця: в прод. магазинах норматив складає 20 м² , в неп род. – 21,5 м²);

- тижневий фонд робочого часу магазину в годинах (робочий час за день помножити на кількість робочих днів);

- час на підготовку і прибирання робочих місць (підготовка товарів до продажу, викладка, оформлення витрин і т. ін.);

- тижневий фонд робочого часу одного продавця (40 годин);

- повний фонд робочого часу одного продавця за рік

(365 днів – 104 вихідних дні – 10 святкових днів = 251 день);

- фактичний фонд робочого часу одного продавця за рік

(251дн.– кільк.дн. відпустки – кільк.дн. невиход. на роботу по поваж. причинам)

На підставі цих показників розраховується наявна середньосписочна і планова чисельність продавців.

Наявна чисельність - це кількість продавців, які кожен день повинні виходити на роботу.

Чнаяв. = Кільк. умов. роб. місць тиж. фонд роб. час. 1 роб. місця

Тиж. фонд роб. часу одного продавця

Середньосписочна чисельність – це загальна чисельність продавців з урахуванням їх заміни під час відпусток і хвороб.

Чсп = Ч наяв. Кзбільш. чисельності

Кзбільш. чисельн. = Повний фонд роб. часу / Факт. фонд роб. часу

Планова чисельність – це середньосписочна чисельність зменшена на кількість продавців, які можуть бути замінені завідуючими секцій або відділів.

Приклад 10. Непродовольчий магазин з площею 344 м², працює з 9⁰⁰ до 19⁰⁰, перерва на обід 1 година, вихідний день – неділя, підготовчий час складає 20хвилин в день, в магазині 6 завідуючих, які 50% свого робочого часу повинні обслуговувати покупців.

- визначаємо кількість умовних робочих місць

- визначаємо наявну чисельність

- визначаємо середньосписочну чисельність

22,4 1,1 = 24,6, де 1,1 = 251 / 220

- визначаємо кількість продавців, які можуть бути замінені завідуючими

6 50% / 100 = 3

- визначаємо планову чисельність

24,6 – 3 = 21,6 тобто 22 продавця

при всіх розрахунках чисельність продавців визначається виходячи з кількості робочих місць і режиму роботи магазину.

Література: Мазаракі А.А. с.

Шегда А.В. с. 218-241

Шваб Л.І. с. 79-99