Чинники, які впливають на діяльність туристичних підприємств.
Елементи організації.
Завдання координації та управління персоналом в організації реалізують за допомогою таких організаційних елементів:
• завдань і їх носіїв;
• посад і їх формування;
• організаційної поведінки;
• повноважень і відповідальності;
• інстанцій і їх формування;
• допоміжних служб керівників;
• відділів;
• транспортної та комунікаційної мереж.
Виробничі завдання персоналу класифікуються за певними критеріями:
• за видами діяльності: придбання сировини та матеріалів, виробництво, збут, фінансова діяльність та управління;
• за об'єктами залежно від продуктів, що виробляються, товарних груп, послуг, а також клієнтів (їх груп) і районів збуту;
• за фазами процессу прийняття рішення, який передбачає планування, реалізацію та контроль; при цьому для кожної фази характерні специфічні завдання;
• за розміщенням виробництва, тобто залежно від місцевих умов
• за часом — періодичні завдання та одноразові проекти.
Окремі посади в межах організаційної структури об'єднуються у групи, відділи та інші підрозділи за такою ієрархією:
• група (об'єднання кількох посад);
• відділ (кілька груп);
• головний відділ (кілька відділів);
• сектор (кілька головних відділів).
Організаційну структуру характеризує також поняття "інстанція". Інстанції — це посади з правом приймати рішення і видавати розпорядження, у межах яких виконуються завдання. Інстанції є водночас виконавцями завдань, тому наділені кадровими та профільними повноваженнями.
Допоміжними службами називають посади асистентів (референтів), або так звані штаби, які виконують підготовчу роботу для інстанцій, але не мають дисциплінарної влади.
Важливим елементом організації є шляхи сполучення, які мають бути ефективними якомога коротшими. З одного боку, це транспортні шляхи для сировини, матеріалів і продукції, з іншого — комунікаційна мережа для управління вертикальними й горизонтальними інформаційними потоками.
Життєві стадії організації.
Грейнер послідовно виділяє п`ять етапів еволюції і революції на життєвому шляху організації, називаючи їх «стадіями зростання»:
Стадія 1. Зростання через креативність. Поступово організація починає рости, і підприємець втрачає прямий контроль над діяльністю своїх підлеглих. Однієї ідеї вже мало, потрібне професійне керівництво. Наступає так звана криза лідерства.
Стадія 2. Зростання через директивне керівництво. На даному етапі професійні менеджери вибудовують організаційну структуру, в якій прописано багато функцій і зони відповідальності по окремих позиціях. З`являється система формальних комунікацій, система заохочення і покарання і система контролю. Організація, що поступово росте, починає диверсифікуватися і розширюватися
Стадія 3. Зростання через делегування. В першу чергу в організації значною владою, що росте, наділяють керівників окремих бізнес-одиниць і географічних напрямів. З`являються абсолютно нові, унікальні системи мотивації праці, такі як бонуси і участь в прибутку компанії. Верхівка компанії зосереджується на загальному стратегічному розвитку і поступово втрачає контроль над організацією, що розрослася і ускладнилася. Наступає криза контролю, який вирішується розвитком програм координації.
Стадія 4. Зростання через координацію. Координаційна діяльність полягає в тому, що слабоцентралізовані підрозділи об`єднуються в продуктові групи, вводиться складна система розподілу інвестиційних засобів компанії між її бізнес-одиницями. Поступово організація стикається з проблемою дуже складної системи планування і розподілу грошей, а також переобтяженою системою контролю. У наявності явна криза тяганини. Стадія 5. Зростання через співпрацю. Організація усвідомлює бюрократизованість всієї системи управління і організаційної структури і починає поступово робити її гнучкішою. Заохочуються будь-які нові ідеї і критика старої системи.