39. Структура цін на продукцію, товари і послуги підприємств харчування.

На сучасному етапі в міжнародній практиці в тому числі в Україні застосовуються два основних методи визначення роздрібних цін на продукцію власного виробництва підприємств громадського харчування:

• шляхом додавання націнки до вартості сировинного набору даної страви чи виробу;

• шляхом застосування націнок, встановлених на відповідні групи сировини незалежно від того, на виготовлення яких страв чи виробів будуть використані продукти.

При обґрунтуванні розміру націнки у відсотках від вартості сиро­винного набору страви загальну суму витрат на виготовлення страви доцільно поділити на дві частини:

• прямі витрати (на сировину, на оплату праці робітників тощо), які визначають працемісткість страви й можуть бути безпосередньо віднесені на той чи інший вид продукції;

• непрямі адміністративні витрати, витрати на збут та інші загально­господарські витрати, які відносяться на різні види продукції про­порційно до середнього їх рівня, що склався на підприємстві, у від­сотках від загальної суми прямих витрат або у відсотках від загаль­ного обсягу виручки чи від іншого показника.

В основу визначення рекламних цін на платні додаткові послуги (Цр), як і на кулінарну продукцію, повинна бути покладена калькуляція їх собі­вартості, прибутку, комерційних знижок та податку на додану вартість:

Цр = S + П + Кзн + ПДВ, S — собівартість; П — прибуток до оподаткування; Кзн — сума комерційних знижок; ПДВ — податок на додану вартість.

Ціна роздрібної торгівлі визначається додаванням до відпускної ціни промисловості без податкового кредиту торговельної надбавки та множенням отриманої суми на коефіцієнт нарахування ставки ПДВ:

ЦРТ = (ВЦП - ПК + ТН)х 1,20.

Суму торговельної надбавки розраховуємо за формулою:

ТН = (ВЦП - ПК)х ТН% -100%, де ЦРТ — ціна роздрібної торгівлі; ТН — сума торговельної надбавки; ТН% - розмір торговельної надбавки у відсоток до відпускної ціни промисловості без податкового кредиту.

Залежно від цінової політики підприємства враховують певний розмір прибутку (до оподаткування) в складі ціни (мінімальний, нормальний, цільовий) і податок на додану вартість та визначають конкурентоспроможну ціну:

Ц_к = (ВС + В + П)х 1,20,

де Цк - конкурентоспроможна ціна страви, виробу, грн.; ВС — вартість сировини за цінами постачальників без податкового кредиту; В — витрати виробництва й обігу на приготування страви, грн.; П — очікуваний прибуток, грн.; ПДВ- податок на додану вартість; 1,20 — коефіцієнт, який враховує ставку ПДВ (20%).

40. Стратегія і тактика управління цінами на туристичних підприємствах.

Завданням цінової політики туристичного підприємства є розробки стратегії й тактики ціноутворення на турпродукти та окремі види послуг, у тому числі встановлення вихідних ринкових цін на продукти та послуги. Етапи розробки цінової політики:

І. Визначення цілей ціноутворення

ІІ. Аналіз факторів, що впливають на цінову політику підприємства

ІІІ. Вибір цінової стратегії для окремих видів туристичних послуг

ІV. Визначення моделей формування вихідних ринкових цін

V. Розрахунок рекламних ринкових цін

VI. Визначення методів і прийомів тактичного регулювання ринкових цін

Вибір оптимальних стратегій управління цінами здійснюється на базі прогнозу менеджерів маркетингу щодо цінової еластичності попиту, динаміки цін конкурентів, стадії життєвого циклу послуги, середнього розміру маржинального доходу на аналогічні послуги.

Відомі наступні цінові стратегії:

-- стратегія «зняття вершків» (стратегія високих цін);

-- стратегія проникнення на ринок або завоювання ринку (стратегія низьких цін);

-- стратегія престижних (високих) цін;

-- стратегія орієнтації на «цінового лідера» (ціни середнього рівня);

-- стратегія диференційованих (гнучких) цін;

-- стратегія пільгових (низьких) цін для окремих категорій клієнтів.

Тактика ціноутворення — це вибір підприємством можливої динаміки зміни вихідної ринкової ціни послуги, яка найкращим чином відповідатиме меті підприємства. Підприємствам необхідно пристосовувати ціни до різних категорій клієнтів та до ринкової ситуації, що постійно змінюється. Тому підприємствам можна запропонувати наступні стратегії цінового регулювання:

1. Встановлення стандартних цін (Long-established price) або цін, що змінюються (flexsible price);

Встановлення стандартних цін означає, що ціна не залежить від ринко­вих змін і залишається постійною для того, щоб у споживача виникли асоціації конкретної послуги з конкретною ціною, що надає унікальності послузі.

Встановлення гнучких цін, що змінюються залежно від кон'юнктури ринку. Це означає, що ціна на будь-яку з послуг, що надається готелем, буде чітко реагувати на зміни кон'юнктури ринку, співвідношення попиту та пропозиції. Це складне завдання для керівництва, тому що при цьому необхідно постійно вивчати та аналізувати зміни та їх вплив на економічні результати діяльності підприємства.

2. Управління доходами, в тому числі: ціноутворення, що стимулює збут; психологічне ціноутворення; комплексне ціноутворення; знижки та компенсації.